Сон 300718 "Повзе змія"

Я у бібліотеці, що має велику залу з масивними дерев'яними сходами, які починаються, як два близнюки, з двох сторін кімнати і з'єднуються довгим внутрішнім балконом. Я піднімаюсь по сходах з лівої сторони і виходжу кудись у сніжну ніч. Тепер я не сам: біля мене дружина і донька, вони опинились поряд тієї миті, коли я переступив пагорб і завалився у сніг. Дружина каже: лежи тихо, хай проповзе змія! І дійсно, по снігу біля нас проповзає темно-сіра змія середніх розмірів і зникає зліва від мене в рихлості снігу. Я лежу з ними далі, не розуміючи: чи зникла ця змія зовсім. Пару хвилин і вона знову виринає з-під снігу недалеко від нас. Ми схоплюємось і метушливо відбігаємо далі, дивлячись: чи не повзе чи стрибає змія на нас. Йдемо на дорогу, аби вийти в село. Запорошені в сніг і збуджені пригодою, я з донькою ступаємо на якийсь талий сніг, наче воду. Тіє ж миті мені дзвонить мати і каже, що до мене ніяк не може додзвонитися Дмитро і Володя, тієї миті я ув'язую ці імена з Юрою О., але ніяк не допетраю суті, чому хтось в такий час до мене має телефонувати. Мати звично перепитує: чи все в нас добре? І так, як все це відбувається в короткому проміжку часу, як ми побачили змію і ступив з донькою на мокрий сніг, а я мушу відповісти на несамовитий дзвінок, жінка кричить до доньки, на мою думку безпідставно перебільшуючи трагедійність ситуації: куди ти йдеш, там яма! 1210'

Працюємо: прокладаємо по лотку кабелі. Це така у нас духовна місія. Дійшли до моєї шпильки, що підтримує лоток.