Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"