Я один з мешканців готелю, але оцінюю себе так, що взагалі тут є випадковою людиною. Проходячи коридором, десь другим поверхом, подивився на дивну стіну, виконану в темному склі. Посеред стояли двері, замасковані в тон стіни, із-за яких вийшов у трусах поважний чоловік років сорока, прикриваючись ковдрою, і, долаючи сприйняття себе в такому образі для сторонніх, попросив мене, аби йому замінили постіль. Дивне прохання, як для мене, такого самого мешканця закладу, як він. Так, різниця є - він мешкає в номері люкс, але для мене це байдуже. Дивно лише те, що до такого клієнта нема належної уваги. Позаду мене з'являється із-за інших дверей жіночка зі своїм проханням, десь зі знущальним тоном: "от у нас проблема, і не така, як в цього чоловіка, який просить лише замінити постіль..." Розумію, що мені треба спуститися на рецепцію і попросити, аби вони приділили увагу своїм мешканцям.
Туристична мандрівка. Плавучий по воді трактор заїжджає у воду бурхливої та стрімкої ріки.
Як продовження сну, виникає другий образ, де вже не ріка, а море. Припливають до берега вітрильники, пристають біля скелястого берега. З них сходять човняри. Дивлюсь на все з висоти пташиного лету. Частина берега зроблена, як для мене, незвиклою бетонованою пристаню. 0400'
Каже дитина до свого батька: "Я розчарований, що ти за своє життя так і не зловив для мене рибу!" Після цих слів я замислююсь і роблю проекцію на себе, якби таке сказав мій син. Якщо на сцену я дивився зі сторони, то, по сказаних словах (вкотре спостерігаю подібне преображення в снах), я опиняюсь у ролі згаданого батька, який має віднайти правильні слова. 0435'
Слово "Premium" написане в стилі лейби "Puma". 0500'
Немає коментарів:
Дописати коментар