Сон 240319 "Нереалізовані бажання"

Кінець фільму. Герої збираються у відпустку. У знак успіху встановили другу антену. Якщо протягом сюжету я був у ролі спостерігача, то тепер - головного героя, який заліз на дах і біля антени виголошує свою останню репліку. Героїня має летіти на якомусь драконі зі своїми родичами. Звертаю увагу на елементи антени, яка має пару накручених спіралей - металом на метал. 0233'

Романтично пригодницький сюжет з елементами мазохізму та криміналу.
Головний герой намагається сподобатися одній жінці, але все, що їх в'яже, так це професійні стосунки, які час від часу сходяться у вирішенні певних завдань. Його долають сумніви: він відчуває в собі дуальність в усвідомленні своєї статі, дехто б дав назву "бісексуальність", але це визначення дається людям з однозначною реалізованістю, а тут, з одного боку він все життя хотів би бути жінкою, з іншого - в нього прокинулися почуття саме до тієї, яка його ігнорує в сексуальному питанні. До слова: головний герой десь схожий на Фреді Меркюрі, зокрема вусами. Він призначає професійну зустріч десь на заправці, в процесі роботи пробує виразити свої відчуття, які даються доволі складно. У паралель виникають (за кадром) думки в жінки, за якими ми чуємо про її вагання і сумніви в його до неї щирості. Не менш складні внутрішні вагання й у неї. З'являється одразу кадр, за яким важко второпати, що коїться: цей чоловік у туалеті, частково привстає з унітазу, де перше, що бачиш - по ногах стікає кров... Погляд не в фас, а в профіль, тому поява крові неясна. Він знову присідає, й долею секунди помічаєш, що він без чоловічих геніталій. Наступним кадром показують, як жінка, з якою він був на тій заправці, нарешті приймає рішення запропонувати приватну зустріч. Перебуваючи в середині приміщення, не помічає, як зовні на станцію нападають озброєні бітами молодики, аби побити вітрини, вкрасти щось із магазину. Біля якогось смітника спиняється один з тих хлопців, піднімає з асфальту якийсь аркуш паперу, чи шмату тканини (трохи невиразно), й змінившись в образі, розуміє, що тримає річ залиту кров'ю, кидає на землю. (Мініпробудження й продовження сну з іншим сюжетом, але з тими ж головними героями). Жінка і чоловік зустрічаються в такий же вечірній час біля ліхтарного стовпа, десь у парковій зоні. Вони тут сам на сам, їм є, що сказати один одному. За кадром починає звучати вірш по одному рядку, з паузами, аналогічними до прочитання:
"Пора би осінь перейти,
Забравши назовсíм зміїні жалі..."
(Почув лише три рядки, запам'ятались лише два перших). 0530'