Винаймаю з дружиною житло десь недалеко від моря. Помешкання на чотири кімнати і всі мають вхід із двору, об'єднані спільним ґанком. В одній з кімнат є ліжко, в другій - місце для речей. Загалом, все якось добре, але треба весь час переходити з "кімнати" в "кімнату" за сценарієм: "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось робиш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось береш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... Навіть виникає відчуття заплутаности: де і що лежить. (Пригадується відмінний фрагмент сьогоднішнього сну, який сприймається, як преамбула: я у чужому домі, в якому тривалий час мешкаю; вирішив поприбирати на підлозі, зі стін зняти дрібне павутиння, що й роблю). Так, як приїхали відпочивати, я пробую піти на море, аби пройтись берегом. Погода чудова: тихо, спокійно, гріє сонечко, хоч бери і засмагай. Прогулюючись по берегу, так і не визначився, яке місце було б для відпочинку найкраще. Цікаво, що пляж також був розділений на якісь незалежні ділянки природними перепонами. (Це усвідомлення прийшло після пробудження). Дивлюсь на море, а в глибині неба бачу чотири урагани, що вишукались красивим рядом один біля одного, і сунуть на берег, у мій бік. Люди, що були там, ще не до кінця зрозуміли, яка насувається небезпека: поводяться неспішно, наче все під контролем. Я ж вирішую мершій бігти додому. Дивлюсь ще раз на небо, а біля тих чотирьох ураганів ще чотири, трохи віддалені від попередніх. Тікаю, що є моці. Намагаюсь уявити скорочений шлях по місту, вмикаю фантазію швидкого пересування. (Чи то я уві сні моделюю події, але в пам'яті залишився спогад або ж забутий досвід швидкого переміщення іншим містом, вечірнім, відмінним від того, в якому є). Тепер я заходжу в "кімнату", де стоїть ліжко, а дружина в сусідній. Шлях до неї починає обмежуватися погодніми умовами з виходом на ґанок. Звертаю увагу, як на мене в кімнаті починає сипати дрібний сніжок. Отже, циклон наблизився! Холодом завіває з чотирьох маленьких вікон, що над дверима. Кожна з них засклена по-своєму. Тієї ж миті пробую їх полагодити, десь посунути скло, а десь запнути чимось іншим. (Тепер асоціативна зміна часу). Я лежу в тій самій "кімнаті" на ліжку і міркую: як би я замінив на нове не лише вікна, але й двері? Подумки уявляю ремонт. Лише прикро, що це тимчасове житло, як кажуть: "горе часові та грошам", - рано чи пізно доведеться з'їжджати. 0730'
P.S. Уві сні кілька різів підряд фігурують образи, пов'язані з числом "чотири": помешкання на чотири кімнати, чотири цунамі (з подвоєнням), чотири "пляжі", чотири вікна.Денний сон
Заходжу в автобус, аби щось комусь (можливо, рідним) важливе переказати, можливо, передати. Знаю точно, що мав зайти і вийти з важливою місією. Затримуючись на мить, помічаю, як зачиняються задні двері, якими заходив, і автобус рушає. Вирішую одразу підійти до водія, аби він зупинився, а він робить круті повороти, так, що доводиться затриматися. Після того наміру якось дивно "випадаю" з логіки подій. Тепер я відчуваю, що надто сильно сплю. Маю намір проснутися, а сила сну просто полонить свідомість. Якось надсилу пригадую де я. Розумію, що мав намір вийти і повернутися до колег, аби ми вже їхали на новий об'єкт, а тут я затримався випадково і надовго. Міркую, що варто дістати телефон, аби подивитися в google-maps куди я хоч заїхав. Цієї миті помічаю, як, частково влігшись, на моєму животі та грудях спить син, так само міцно, як я. Пробую акуратно відкласти в сторону, а сил проснутися й досі немає. Тепер я прагну проаналізувати дану ситуацію. Тут на очі трапляє записаний мною текст про перебіг сну. Прагну на ньому зосередитися, але не можу, відчуваю, що сплю далі. (Текст мав візуальну недописаність напочатку та вкінці.) Силую себе, аби проснутися, і просинаюсь остаточно, вже не вві сні. 1630'
Немає коментарів:
Дописати коментар