Я в домі, який нагадує батьківську хату. Як у кіно: дивлюсь очима героїні, яка ходить по кімнатах у безтурботних справах і на якомусь етапі виявляє, що тут є або була стороння людина. Ця підозра починає її бентежити. Дивиться за вхідні двері: нікого! Обходить максимальну кількість закутків кімнат із думкою: де взагалі можливо приховатися? Заходить у спальню (в реальності нагадує батьківську кімнату) і під ліжком бачить чоловіка, який спить, обернутий спиною до неї. У її голові проносяться варіанти подальших дій: розбудити?.. не будити?.. - на чому ідеї вичерпуються. Несподівана ситуація не дозволяє бути зібраною, нею починають керувати емоції. Кричить на нього: вставай! прокидайся! йди геть!.. А він, як в дупль п'яний, перекидається на півбік: обличчям догори і спить далі. Емоції зашкалюють і я прокидаюся. 0330'
Немає коментарів:
Дописати коментар