Так наче перебуваю в батьківському домі в підлітковому віці. Відбувається якась підготовка. Я начебто не беру прямої участі, але, як кажуть: "що поробиш!" - виконую. Присутні на кухні мати і сестра. Коли мати починає висловлювати якесь обурення - це чомусь нагадує мені мою дружину, а сестра - доньку. (Тут сприйняття часу порушується і я в такі моменти почуваю себе не підлітком). Ось до нас приходить якась незнайома пара і в чоловіка виникає питання, так, якби в реальному житті це було б до батька. (Іноді клієнти не дзвонили, якщо були геть по сусідству, а приходили до нашого двору). Мати обурюється, що я не виходжу до нього першим, а сиджу в своїй кімнаті. У той час я фарбую собі волосся в чорний колір, дивлюсь на себе в дзеркало, викладаю чуба. Обурення сягає якогось піку, а я почуваю себе навпаки: на серці спокійно, емоції не зачіпають, лише заважають крики. Доходить до того, що коли я вийшов до порога, аби поспілкуватися з цим чоловіком, текст претензій не спинився і він, як і я слухали про мене все, що про думає мати. Сестра якби підтримувала її позицію. Ось це вже при чужій особі було трохи неприємно. Не знаю, чи з'ясував якесь питання цього чоловіка, але на якомусь етапі вибачився і пішов назад у кімнату з думкою: чи не йти покупатися? Вже й пора з голови змивати чорну фарбу. 0330'
Немає коментарів:
Дописати коментар