Переходжу з дітьми довгий підвісний пішохідний міст. Бажаючих ним скористатися доволі багато. Зараз проходимо найскладнішу ділянку: з огляду на краєвид, висоту і, як наслідок, емоції. 0030'
Опиняюсь в районі Богунії міста Житомира. (Такі особистісні асоціації). Разом із якимось чоловіком шукаємо поліклініку. Я знаю це місце, хоча часто тут не бував. (Асоціація з реальністю умовна. У той же час пригадались варіації інших снів, в яких я ходив між багатоповерховими будинками). Так як ми опинилися тут не з центральної дороги, я упізнаю з тилу будинків знайомі перші поверхи медзакладу. Ствердно кажу попутнику - це там! Зрізаємо великі відстані між будинками якоюсь простою стежкою. При вході обговорюємо наявність документів. Отже, тепер ми в реєстратурі. Мене раптово впізнають і кажуть, що мої документи лежать готові і дають мені їх у руки. Перед цим якась дівчина пробує прочитати з них щось по-українськи, але їй вдається лише пару слів. (Отже, уві сні я так би мовити не в Житомирі, а в Польщі). Щось на цю тему віджартовуємось... 0400'
Немає коментарів:
Дописати коментар