Батьківський дім (без конкретики). Коли я йшов у місто, сестра дала ноутбук, аби я його заніс по дорозі до дому баби Дусі. Разом із тим я мав свій ноут, із яким ходжу до праці. Якось все було не з руки. Тим більш, виявилось, що її ноут маю їй повернути: виявився чи то без потреби, чи не було кому віддати. Де йшов пішки, де під'їжджав автобусом. Коли я знову йшов у місто, вже був із сином. При виході з проїзду зустрічаємо жіночку, яка починає щось розповідати. Спочатку сильно не фіксуюсь на її оповіді, але нарапт розумію, що говорить вона про якогось лева, якого приручила. І ось я вже бачу біля неї того лева, якщо правильніше - левицю. Якось виявилось так, що слухаючи її посеред вулиці, якось так і присів, а сина тримав на колінах (за логікою, син мав бути молодшим десь у два рази). Левиця наближається до нас і я прагну її полоскотати за шерсть у нижній частині шиї, тим більш, що самі дивилися на неї трохи знизу. Левиця не пручається, їй подобається. Пропоную ще торкнутися сину. Він легенько торкається, але більшого не прагне. Цікавлюсь, де ця жіночка тримає цього "лева" (уві сні все сприймається на віру, немає розуміння того, що названий "левом" є "левицею")? Відповідає про загорожу, яку уявляю подібно до обійстя у батьків, але асоціативно з таким плануванням сараїв, що були в моєму дитинстві, за діда.
Немає коментарів:
Дописати коментар