Живу в домі, який весь час під загрозою ворожого обстрілу. Іду вчитися на курси по володінню зброєю, аби боронити свій дім. Разом зі мною на курсах опиняються дівчата з Ізраїлю, які так само проходять бойове навчання. В результаті спостерігаю, що в них це виходить у рази краще, аніж у мене. У той час, коли я освоїв підготовчі функції, вони вже опанували бойові. Сон із повтором, як в армії, поки не відшліфуєш свої дії до автоматизму. 0100'
Якийсь святковий стіл у незнайомій квартирі. Таке враження, що організований для працівників одного колективу з нагоди Нового року, який наближається. Ось вже всі встали із-за столу і пішли до виходу, а по дорозі, в іншому місці, брати подарунки для своїх дітей, яким ще не виповнилось 18 років. Ідуть і вибирають неспішно, але шукають краще. Щось і я знайшов, але потім побачив ліпше, залишивши попередній подарунок. Повертаюсь у ту квартиру, з якої всі пішли, а там залишилась лише одна людина: чоловік старших років. Стоїть на кухні і прибирає за всіма з тарілок наїдки та миє посуд. Пропоную старому поміч. Він погоджується. Домовились, що він готує тарілки, а я мию посуд.
У якомусь туристичному місці разом з дружиною знімаємо готельний номер. Десь там на місці виходимо до буфету, знаходимо столик. Дружина пропонує щось купити і я йду, а по дорозі, якась іноземка зі свого місця чемно перепрошує, аби я міг купити і для неї, показуючи на пляшку із напоєм незнайомого бренду, зауважуючи, що так, але "Кокa-Коля" (так може звучати як польською, так і німецькою). Аби запам'ятати етикетку з напою, вчитуюсь у хитросплетений бренд червоного кольору і знаходжу там дві букви М. Вибираю для себе з дружиною, а для неї, скільки дивлюсь по вітринах, так і не знаходжу.
Немає коментарів:
Дописати коментар