Сон 071019 "••Розтягування•• ••нитки•"

На чиєсь запрошення, по закінченню якоїсь події, я з сином прийшли на спортивне тренування. Син пішов на секцію по тренуванню під'йому по канату, а я на "розтягування нитки" (цікаво, що в якомусь сні я вже таке зустрічав, а от у реальности ніколи б не додумався). Коли тренер показав мені "нитку", я не вагаючись почав її "розтягувати". (Цікаво, що принцип "розтягування" нагадує мені гру на музичному інструменті, який називається "бугай"). Приступив до справи, знаючи, як це робити. Нитку товщиною з палець накрутив на долоню, іншою рукою тягну її в сторону, так, щоб накручена частина була статичною, а "розтягуюча" поволі сковзала, напружуючи м'язи. Підходить тренер і каже, що я роблю неправильно: не так тримаю "нитку". Й одразу почав показувати як. Накрутив не на долоню, а на лікоть, решта, як я й робив. Відпрацьовую, відчуваю, що важко. "Нитка" від "розтягування" мокріє: набирається потом. Кидаю це заняття: щось воно мені не до вподоби. Вирішую зайти в душ, аби змити з себе піт. Купаюсь, а в чергу стали якісь підлітки. Міркую, як же мені треба буде витертись: нічого не брав із собою, що й означає "організовано позапланово". За підлітками вже підійшли якісь жіночки... Я вже в організації цих спортивних секцій вже нічого не розумію: з якого це дива вони мають бути в душі разом із чоловіками? Тепер міркую: як вдягнути одяг на мокре тіло? Вирішую пошвидше себе зібрати і сказати синові, що по тренуванню йти в душ не треба: покупаємось вдома. 0500'

Сон 061019 "Страхування життя"

Разом із колегами прокладаємо кабелі по глибоких лотках із 4-5 поворотами. Сон доволі виразний, але не інформативний.

Головний редактор однієї газети, в якій я працюю, готує подарунок президенту України з нагоди якогось ювілею. Цікавим є те, що в образі головного редактора постає Володимир Зеленський. Найважче визначитись: яким має бути подарунок? Приносить він на офіс, який більше нагадує простору квартиру, друкарський барабан, на якому було відтеражовано тисячі, якщо не мільйони номерів газети (редактором якої він є), яка принесла Президенту такий неймовірний успіх. Дістає цей барабан, який з однієї сторони нагадує мені позолочену (схоже на латунь) баню церкви, і починає на ній щось видряпувати чи то малювати. Розібратися зі сторони не маю змоги. Як завершив і кудись пішов, вирішив оцінити рисунок-дряпунок. Вийшли хвилясті лінії, які нагадували злиті між собою бані, або перекинуті сердечка. Отже, на згаданому матеріалі розміщувалось десь до п'яти однакових фігур. Остання намальована фігура нерівно збігалася з першою. Отже, результат мені не сподобався. Вирішив піти на "хитрість": узяти аналогічний барабан із "позолоченою" банею, вдягнути на неї щось на зразок новорічного капелюха і піти самому на згаданий ювілей. Вигадка не зайняла багато часу... От я вже перший на тому заході. Мій подарунок стоїть і очікує своєї черги. Як і передбачалося: вгодити ексклюзивністю реально важко... ліфт вгору... (Проснувся).

У новинах з'являється інформація, що вертоліт п'ятого Президента України зазнав аварії під Києвом. Сюжет ілюструється мапою Києва. Аеропорт носить назву населеного пункту, який нагадує назву Скнилів (Львівська область). Наступним фрагментом я потрапляю в лікарню, де наживо бачу прооперованого Петра Пррошенка, важкість травм у якого зміг оцінити по несиметричних ранах на зашитому животі. 0426'

Йду вулицею міста. На певній ділянці з'являється довгий ряд кіосків, в яких роблять страховки. Кожен кіоск носить певну назву страхувальної компанії, хоча були й такі, що займалися всіма брендами одразу. Минувши з десяток кіосків, не випадково заходжу в один із них. Там працює зі своєю подругою знайома мені літературознавиця О.Ю. Заходить розмова за успішність цього бізнесу, адже почала справу не так уже й давно. Пробую оцінити незалежним поглядом: чим цей кіоск вирізняється з-поміж інших? Виходжу на згадану вулицю, обходжу до кінця всі кіоски, повертаюсь. Питаю: твоя страховочна компанія ліцензована? (Звертаю увагу на бренд, який нагадує існуючий в реальному житті "АХА", але з подвоєнням "ХХ"). То чому ж ти не вивішуєш копію ліцензії на скло, аби перехожі бачили, що ти представляєш серйозну компанію? Не маючи візуального підтвердження, твоя точка схожа на решту твоїх конкурентів! Відповідь звучить невиразно, хоча в результаті пристає до моєї думки. З'являється, як виявилось, її партнер по бізнесу і долучається до розмови (нагадує мені спочатку одного знайомого (Б.Б.), а згодом іншого (А.М.), які свого часу належали до літературознавчих кіл). Тепер він розповідає мені про свої міркування: "Зробити "аби-якусь" рекламу не хотів би, добре було, як ти свого часу робив для мене". Починаю пригадувати про давнє замовлення на рекламний щит із написами з оракалу. Вийшло доволі непогано: мені сподобалось!.. Раптом проявляє себе із несподіваної сторони, чого доводиться уникнути й піти.

Кілька днів триває у селі підготовка до весілля. От і цього разу їдемо дорогою, а вже віддалеку видніється, як ув одному місці над хатами здіймається вгору  дим. Це саме там, де на нас уже очікують. 0818'

Сон 051019 "|Стіна| з технологічною вадою"

Якийсь гуртожиток для студентів. Характерною ознакою є спарений душ: хоч і на окремі входи - для чоловіків і жінок - розмежовані стіною, за якою все чути. Заходжу в кабінку. Ближче до підлоги чомусь існує технологічний отвір ~ 30х30, так, що можна навіть побачити в одній з кабінок, як хтось, купаючись, ходить. Така атмосфера й організація приміщень стала мені не до вподоби і я пішов.

Ремонт перила дерев'яного мосту (кладки) в межах одного обійстя. Саме перило тримається під вагою одного стовпа, який знаходиться по центру, а нахилений таким чином, щоб не торкатися землі, але стояти і тримати на собі перильну конструкцію. Як його зрушили, то вся сторона впала вбік, наче доміно. Разом зі мною двоюрідні брати В. і М. Обміркували, як робитимемо: де і хто стане, як піднімамитемо, щоб закріпити. (Пригадую, що вперше це перило я підпирав у якомусь давньому сні). Хтось приносить ящик красивих яблук і каже, що це спеціально вирощений сорт, який чудово переносить радіочастотні випромінення; спеціально був для того селекціонований. 0320'

Фрагменти сну: сталеві труби; вмикання світла з іншої кімнати; колега, який загорнув кабель у газету й поклав за пазуху. 0500'

Сон 041019 "Погоня припинилась. За нами приплив великий човен!"

Я з сестрою перебуваю на острові-замку, який знаходиться посеред води (море? океан? - важко оцінити). За нами йде погоня. Ми піднімаємось на горище тієї споруди. Відповідно до архітектури, світло сонця потрапляє до середини приміщень. Усе доволі просторо, але заставлено якимись давніми речами. Я іду вкінець зали, помічаю якийсь свій одяг, який носив  доволі давно. Одні речі були складені, інші - лежали  розвішаними на якісь предмети, наприклад, чорне пальто, в якому відходив не одну зиму. Вирішив за ним заховатися, а там так гарно, відкрите вікно з простором на водний простір. Минає трохи часу й до мене підходить сестра. Інформує, що погоня припинилась. За нами приплив великий човен (катер? корабель?), але на ньому, як для нас - одне місце. І тут вона починає жалітися: як то буде? Їй же треба бути обов'язково в четвер на якомусь заході! Що робити? Я ж заспокоюю, що не треба хвилюватися. Невже на тому човні не буде хоча б місця, аби я міг там принаймні постояти? 2343'

Сон 031019 "Порядкувати з жаром"

Порядкую з жаром біля двох печей. Від однієї, де ще він був, перекладаю у другу, аби там розпалити вогонь. Прибираю зайві речі з поверхні плити. Розгортаю холодний попіл. Цікаво, що друга піч була в рази більша, така, що міг у неї увійти, немов у приміщення, адже попіл довелось обережно розсовувати лопатою в сторони. Усе з метою розпалити лазню. Питаю в якихось чоловіків, які стояли у дворі: чи будуть купатися, як розпалю? Віднікались. Заходжу в гараж, дещо шукаю на столі, прибраю зайві речі. Чомусь увагу привернув спрей для свердління: його раніше тут не помічав, якийсь виявився незвичний, хоча явно не раз уживаний у роботі. Повертаюсь і звертаю увагу, що дверцята, звідки брав жар, забув закрити. Підкинув трохи дров. Міркую, як настане час, купатимусь. 0423'
P.S. 1). Цей сон можна назвати дещо фізіологічним, адже вночі болів зуб, який змушував замислюватися: коли ж ущухне біль від чутливого нерва? 2). Цікавим є часопростір: місце, від якого брав жар, знаходилось біля одних дверей хати б.М., за якими колись мешкав, а переносив за другі на одному дворі, що являли собою входом у піч. 3). Щодо спрея, можна вважати сон провидінням: цього дня мені дійсно довелось дещо свердлити.

Сон 021019 "Настоянка від головного болю"

Приходжу до батьківського дому, дістаю невеликий блокнотик із записами рецептів народної медицини, яку для себе вела баба Марія. Знайшов його в її домі. Характерною ознакою таких записів є оригінальний каліграфічний бабин почерк. У розмові з матір'ю зачитую то один рецепт, то другий. Наприклад, один з них розповідає, як готувати мало не в цілковитій тиші: "Коли будуть зібрані в ємність всі компоненти, треба буде поставити майбутню настоянку на два тижні в таке місце, де не лунатиме жоден шум. Навіть, коли ставитимеш, це має відбуватися тихо". Цей рецепт повторюється переказом досвіду якоїсь пані, яка робила його за тими правилами й у неї все вийшло. 0315'

Прийшов у маркет. Хочу підійти до знайомої аптеки, а її вже перенесли в інше місце. Не проблема: їх тут багато! Підходжу до іншої, намагаюсь не забути, що маю замовити. Прошу цитрамон, ще якусь настоянку в пляшечці (пустирник?), хочу назвати щось третє, як підходить невелика групка молоді, з якої один хлопець, перебиваючи процес замовлення, зопалу каже, що йому треба. Фармацевт не поспішає переводити свою увагу на стороннє, поки розглядається по своїх поличках, вишукуючи ліки. Я також вирішую витримати паузу і помовчати. Виникає показова ситуація нереагування на нахабність. У той час пригадую ще про одну настоянку на травах. Фармацевт без поспіху підходить до віконечка, я ж називаю ще одну річ: "Настоянка від головного болю", продовжую: "Якщо правильно пригадую, наче такою була назва... Подивіться, якщо є!" 0500'

Сон 011010 "Без інструкцій - варіанти можливі"

Беру участь у якомусь змаганні у приготуванні їжі на швидкість. Готові всі компоненти. Перше завдання: треба скласти в правильній послідовності бутерброд, згідно поданої інструкції. Потім, щось на зразок кімбапа. Приходить незнайомий хлопець і у своїх справах щось перебирає на столі, за яким я порядкую. Губляться інструкції до інших страв. Завершую другу страву і вже гукаю когось, аби перепитати: чи було третє завдання? 0249'

Сестра зустрічається з хлопцем, за якого в перспективі може вийти заміж, але є певні фактори не на її користь. На думку батьків він може в будь-який момент розірвати стосунки. Наприклад, вона була в першому шлюбі, він - ні. Зовні виглядає, що на те в нього більше причин. Приходимо в його родину. Слухаємо про їх життя. Спливають певні подробиці та факти, які привідкривають певне розуміння, що він таки її не покине, а їхні стосунки все ж дійдуть до весілля. Виявилось, що він є священником. Почувши таке, мати каже до мене: "Якщо зі священником, то все ж таки щось в тому є". 0500'

Сон 290919 "Не там чи не для нас чи не для того..."

Молодий хлопець з нашого колективу, схожий на "шалтай-болтая". Приїжджає до нього батько й з вичитуванням, що від нього "залетіла" ще одна дівчина. Одна вже з дитиною, а тут друга в положенні. Хлопець у шоці, хоча в той же час отримує на горіхи: батько лупить його по голові якоюсь газетою, а він ухиляється, хоч і приймає звинувачення. Ми ж пояснюємо, що навіть і не здогадувались: живе сам по собі, мало йде на конструктивний діалог, хоча багато тріпається - ні про що. Заходимо в його кімнату, де мешкає, а в санвузлі немає води. Раптом він інформує, що це не перший день. Стоїть господар дому, який здає кімнати, й каже: "А ти мені про це говорив?" І тут наші спостереження за ним збігаються в унісон з інформацією про згадану дівчину.
P.S. Образ хлопця нагадує одного колегу, який поводиться по життю пофіґістично. Хоча йому, як він каже, тридцять років, а в поведінці та судженнях так і не вийшов з дитинства.

Офіс фірми, в якій колись працював на посаді маркетолога. Зайшов на початок дня: збори на нараду. Директора ще немає. Серед знайомих облич є й незнайомі мені люди. На пряме питання про мій візит, неоднозначно відповідаю про ймовірність повернутися, але все залежатиме від зарплати. Дивлюсь на годинник, бачу 58 хвилин. Шеф має ось-ось бути. Вирішую не заважати під час наради і піти з офісу десь на вулицю. Виходжу, дивлюсь ще раз на годинник, а там ще половина до початку робочого дня. Дивно! Ждати доведеться не лише час наради, а ще плюс пів години зверху.

Шукаю дім на вул. Бялика (Бєліка?) 17-А-111. Знаходжу приватний сектор, тихий район, серед якого багатоквартирний дім на чотири поверхи. Формат дому нетрадиційний, вхід в кожну "квартиру" з вулиці, а кімнати йдуть із кожним поверхом уверх. Я маю щось занести якійсь пані. Звертаю увагу, що кожна "квартира" різниться в назві за буквами до цифри 17. Знайшов двері 17-А. Поки шукав, без дзвінка повиходили мешканці, запитати: хто я такий? - зокрема й з цієї квартири жіночка років 50-ти. Питаю чи не до неї. Кажу, що шукаю відповідну адресу. Кажу повну назву, на що вона мене спрямовує далі, в зовсім інший дім. Виявляється, те, що в неї на дверях 17-А - це ще не все. Цифри 111 - це номер квартири. Знаходжу той дім, який виявився в зовсім іншому місці від цього. Відзначаю дивну нумерацію на цій вулиці. Але, що перший, що другий доми, всі побудовані недавно і для заможних мешканців. Заходжу в другий дім, який побудований більш звично, як для мене, відображаючи в назві поняття багатоквартирности. Знаходжу квартиру 111, заходжу. У квартирі, а вірніше в апартаментах, до десятка людей. Окрім хазяйки там ще перебуває прислуга. Маю щось зробити, де мій вік мав би вказувати на мою професійність. Одна з жінок каже хазяйці, що мені десь 20 з лишком років - не більше - і що я не здатний на покладені функції. Хазяйка, дивлячись на мене, вирішила не погодитися з тією цифрою, адже бачила в мені більш зрілого чоловіка. Про себе міркую: "смішно те все слухати: вони, що не бачать на моїй голові сивину? Може, видаюсь молодим, тому що на днях постригся?" (У реальности - вчора). Я ж кажу, давайте не сперечатися, а візьмемо паспорт і дамо тій жінці, хай вирахує мій вік. Про своє передчасне переконання вона вже комусь розповідає по телефону. Доволі впевнена в собі. Їй дають мій паспорт. Дивлюсь на її вираз обличчя, а вона рахує і міниться в емоціях, з обірваними словами: "Скільки? Со... со...". Я ж доказую до кінця: 41. 0228'.
P.S. Мова про новобудови для людей, спроможних купити в наш час картиру в елітному місці, з виглядом на краєвид річки, майнув на днях у розмові з дружиною. Перший варіант будинків - квартирами на кожен поверх - це симбіоз уявлень про давню німецьку архітектуру, яка зустрічається ще й центальних частинах польських міст та знайома мені з деяких новобудов у Німеччині.

Міркую, як виїхати з села. Машина є, прав із собою немає. Дорога крізь поле. Треба тільки доїхати до міста.

Я у місті, а зі мною ще двоє хлопців - колег по роботі. Намагаємось провернути гешефт: перевезти стальні труби (~ ø25-30), але вони до нас якось не мають прямого стосунку: не там чи не для нас чи не для того лежали, але ми їх взяли і завантажили в позичений причіп та й підготувалися виїжджати. Як раптом до нас ідуть двоє молодих поліцейських. Ми потайки аж зніяковіли. Починається з ними діалог, але все прагнемо звести в формат гумору, аби не дійшло до серйозних перевірок. Поки говоримо, минає хвилин 10, як бачимо, що до тих патрульних іде поліцейська перевірка (чомусь прямо саме так і подумалось), адже миттєво ці двоє молодих поліцейських змінилися в обличчі. Вони вже зрозуміли, що втратили час почати нас перевіряти негайно. Тепер почнеться все з перевірки їхньої роботи.

Сон 280919 "Перезавантаження: прибирання забутого"

Я з кимось вирішив прибрати в одному приміщенні під стелажами, що йдуть уряд. Вимітаю різні предмети, про які давно вже забуто. Хтось каже, що не може дещо знайти. Я ж бачу, що з тих дрібних предметів, які виявились по прибиранню, є очікуване. Пропоную використати.

Лікарня. У мою руку роблять уколи прямим вколюванням, як під час акупунктури. Раз, два, три... - рука німіє. Цікаво, що прийшов з метою усунути якусь іншу причину.
P.S. Лежав у такому положенні, що рука від району ліктя була припіднята, так, що в реальности затекла.

Сон 270919 "Не суперечить внутрішньому Я"

Колега В. нарешті знайшов собі пару та словесно узгодив усі питання з майбутньою тещею так, що можна після такої розмови сказати, що нарешті одружився. Я ж, потрапивши до тієї родини, маю нагоду поспілкуватися як із мамою нареченої, так із її подругою, яка має схильність до всіляких езотеричних поглядів і уявлень про власний розвиток і роль інших у її житті. Пробую їй розповісти про пізнання себе самої без застосування зовнішніх (сторонніх) вчень і практик. Після чого, видно, чуючи сказані мною речі вперше, а також про дружню підтримку згаданої родини, каже:
- І який це має до мене стосунок?
- Ти це робиш, адже воно не суперечить твоєму внутрішньому Я! 0010'

Я в гостях якихось "своїх або жінчиних родичів". Пороги їхнього дому межують з пірсом, біля якого протікає річка. Це дозволяє прямо з дому зійти до води і пірнути в неї, або ж покупатися, що і роблю. Більшість з "родичів" уже у воді, я ж заходжу і вивчаю течію, прозорість, градус. За кольором вода видається світлішою за нинішній стан річок. Дно місцями намацую з камінням. Наявний другий рукав притоки. Там цікавіше: трохи більша течія, начебто більш прозоріша. Про все і не лише про воду спілкуюсь короткими фразами із тими "родичами". Десь в інтонації та питаннях розумію, що мав би бути не сам, а з дружиною. Якісь натяки, яки прочитую не в кращий бік моєї присутности в них.

Через рік по відвідинах, заново приїжджаю в музей, який організований в одному приміщенні разом із бібліотекою. При вході, серед різних експозицій, бачу майже голе місце, на якому було видно частину аркушу з по-дитячому намальованими ногами орла. Дивлюсь уважніше, а там під павутиною прихована моя торішня "інсталяція" - так званий "привіт працівникам бібліотеки", до якої керівництво поставилося серйозно і вирішило залишити висіти на стіні музею. Знімаю павутину, а за нею моє "послання". Іду до працівників бібліотеки. Питаю за того "białego orła". Спочатку слухаю в унісон тій розповіді, яка звучить серйозно. Вислухавши, сміюсь, розкриваючи всі карти. Розповідаю, що це моє торішнє їм послання, яке доповнив віршами, підписаними під псевдонімом, а дитячий малюнок (орел) - поспіхом виконаний того дня - відповідно, до тематики свята. Веду далі: цей вибрик пов'язаний з їхньою неуважністю до музейних експонатів - коли я те все робив, нікого там не було. Чому? Навіть, коли прийшов до них і запитав за кнопки, якими треба було прикріпити дещо до стіни: "може пригадуєте?" Розуміють мій гумор і пояснюють, що директорка поставилась до тієї роботи неформально. Раптом підлаштовуються до сказаного: "Десь так і подумали, що це моє!" А так, як є творчою людиною, в контексті музейних експонатів вирішили залишити в авторському виконанні. (Про який видно забули, якщо він обріс павутиною (?)). Я ж продовжую нашу розмову за ті вірші, які зилишив для них на тій стіні, а також торкаюсь навколотем, дотичних до їхньої роботи. Раптом обриваю себе і питаю:
- Може, вас втомлює мій монолог?
- Та ні. Доволі цікаво! (Без долі іронії). Нам так не вистачає подібних розмов із такими людьми. - Резюмує одна з працівниць. 0207'
P.S. Про те, як у них був першого разу, згадав, як забутий сон. Так, що уві сні дійсно можна повернутися до знайомого місця.

Сон 260919 "Повсюдна містичність"

У бригаді чоловіків, у зв'язку з роботою, перебуваю в місті Ченстохова. Деякі колеги приїхали зі своїми родинами. Мешкаємо в якомусь приватному будинку. Ніч. Мені доводиться час від часу просинатися (уві сні). Прислухатися до звуків, що долинають з вулиці. Виходжу на двір, а ніч мене вражає: якесь містичне небо і далекі звуки барабанів. На очах міниться погода, находить туман, відходить. Колега по роботі, як і я, просинається і відвідує вночі свою доньку: вона так само спить неспокійно, бачить повсюдну містичність. Страху немає, але вхід у дім хтось організував хитромудрою системою захисту, зроблену, наче пастка для чужинців, з капронових ниток. 2330'

Мікс фрагментарних снів: ремонт стільців; затягування болтів, що неакуратно визирають з-поміж дерев'яних елементів; огляд різного роду несправностей; трансформація цифри 1 у літеру W.

Сон 250919 "Смішне погруддя"

Я на якійсь квартирі в гостях. До нас завітала мені не знайома, але, як виявилось, для більшости присутніх, відома англомовна естрадна артистка. У тій родині, заради неї, утворилось багато клопоту: стіл, атмосфера, увага. Серед характерних предметів тієї квартири була скульптура, виконана у вигляді жіночого погруддя, але з кумедним прямокутним носом, видовженим уперед, як у Буратіно, і широким, як у слона, з певним викрученням форми. Так, як господарі доволі сильно перейнялися знаменитою гостею, виникло бажання усім із нею сфотографуватися, але не колективно, а групками, парами. От одні з нею зробили селфі, от другі... лишаюсь я. Дістаю свій телефон, запрошую її на особисте з нею селфі, навіть підібрав доволі привабливе тло, пробую натиснути на сенсорну кнопку - не тиснеться, знову, знову... чи то телефон підгальмувує, чи реально не трапляю на кнопку? Пробую зробити світліше екран: соваю пальцем по екрану - раз, два, три... - не виходить. От вже її відволікають і вона від мене відходить. Жалкувати? Та ні: і таке буває! Гостя вже збирається до виходу, а господарі її проводити, як раптом оживає згадана скульптура і починає крутити своїм прямокутним носом, майже, як слон, доповнюючи ритм рухами шиї, наче програючи якусь мелодію. Усі звертають на неї увагу, тішаться, що такого ще ніколи не бачили, сміються.
P.S. Сьогодні оголосили імпічмент президентові Америки Дональду Трампу. Президент України Володимир Зеленський зіграв другу скрипку.

Сон 240919 "Вказування на наявні огріхи"

Тележурналіст готує матеріал про людей "зі соціального дна". Кадр у потязі, в якому сидить "в дупель" п'яний чоловік, а біля нього неохайна жіночка, начебто легкої поведінки, від якої шириться запах немитости та задавненої сечі. Він дивиться коротким поглядом на неї і розуміє, що не просто не може, він її не хоче, і якщо така ситуація триватиме ще трохи, його від тих запахів просто знудить. Тому відвів голову і сидить, не в силах набрати в груди чистого повітря і прогнати її від себе. (За кадром тележурналіст робить власну інтерпретацію тієї сцени).

Потрапляю в знайомий мені офіс на співбесіду. З резюме та розмови зі мною дізнаються, що свого часу робив одній авторці збірку віршів, яку вони підтримали власним коштом. Так, як штат працівників змінився, і вони мене особисто не знають, аби детальніше відати про саму книгу та успішність її видання, довелось підняти свої архіви. Директорка дала секретарці завдання проаналізувати наявність інформації з приводу цього видання. За деякий проміжок часу озвучується пропозиція: видати їм ще одну книгу. Питає: чи я знаю які мають бути зміни в тексті за сучасним правописом? Перепитую: "проєкт" замість "проект"? Отримую схвальну думку. Але, після перегляду наявного архіву, робляться ще додаткові побажання. Від початку показують медійний огляд згаданої збірки. Так, наче для власного архіву все, що замовляється на стороні, обробляється незалежною експертизою і робиться з того комп'ютеризоване відео. Конкретніше: мені на екрані показується огляд виданої збірки. Наявні огріхи під час верстки, пару одруківок. Деякі з них представляли в кінці одного рядка інший кегель, або ж відсутність на кількох словах, по відношенню до всього вірша, жирність. У підсумку озвучується прохання не допустити такого в наступному виданні. Тепер я продовжую з ними спілкуватися не в їхньому офісі, а в міському тролейбусі. Ще трохи і маю сходити. Тому намагаюсь пояснити певні огріхи з технічної сторони. Про те, що з автором вичитується книжка декілька разів, перш ніж піде в друк. У порівнянні з конкурентами на ринку, які в своєму штаті мають і коректорів, і редакторів, і ще бозна-які філологічні одиниці, які так само вичитують книги, помилки трапляються у нас рівнозначно. Мої слова підтверджує один знайомий автор Ю.М., який видавав у них не одну збірку. Десь тут вже бачу, що мені пора сходити, водій вже зачиняє двері, перепрошую і сходжу на вул. Олега Ольжича. 0445'

Сон 230919 "Вода і холод"

Хтось по навігації мені показує на територію, на якій є велике озеро. Опинившись біля нього, не втрачаю нагоду скупатися. Спочатку облюбовую місце на березі, кладу невеликий рушник. Тепер пора йти у воду. Дивлюсь, а вона прозора, чиста, блищить на сонці, але дно озера неглибоке. Скільки озером не проходжу, все на рівні ніг. Спочатку не зауважив, але по центру цієї водойми ростуть дерева на символічному острівку. Водної живності малувато: трапляються якісь дрібні рибки. У якомусь відрі, краї якого замуляла вода, лежать цікаві мушлі та трапили кілька рибок. Зустрічаю двох хлопців, які прийшли сюди по своїх справах, а не купатися. Питаю за популярність озера. Вони ж підтверджують мої спостереження, що його викопали не для купання, тому він не глибокий і певного інтересу для населення не представляє. 

Детективний сюжет з подвійним вбивством. Спочатку все відбувається таким чином, що я дивлюсь на події в якості споглядача кінофільму. За сюжетом якась жінка вбиває ножем у голову якогось чоловіка. Оцінивши трагічність ситуації, пропонує мені замкнути їх разом в морозилці у вигляді льоху. Як виявилось, самі ж герої виявились розмірами до 15 см (за обсягом телевізійного екрану). Тепер їх виймаю замороженими. Дивлюсь на них, як на дві ляльки. Не розумію мети вбивства тією жінкою, а також прохання заморозити їх разом. Показую їх одній людині, яка в курсі подій. Кажу, що в тій ситуації я - єдиний свідок, який знає все, як було. Складаю їх разом, переховую в інше місце, таке ж морозне, як і перше, перед цим міцно скрутивши у щось їстівне (можливо, рибне філе), що лежало в грубій упаковці. Міркую собі: от буде комусь за несподіванку, якщо хтось візьме й зготує все те разом, а виявиться, що там дві "ляльки". 0420'
P.S. Таке відчуття, що сон має повторення сюжету, але таким чином, що первинно снилось, як не сьогодні, то ще вчора.

Сон 210919 "Очевидні й неочевидні заковики"

Сам вдома. Займаюсь творчими справами, упорядковую архів пов'язаний з художником і поетом М.Р., а в результаті думаю за Ю.Ґ. Не можу знайти оригінал одного складня. У руках тримаю його ксерокопію. Вирішую подзвонити одній авторці Н.Д., яка займалася деякими питаннями, дотичними до цієї справи. (Головне, що в реальному житті з Н.Д. ніколи не спілкувався, хоча знаємо один одного по різних організаціях). Телефоную, кажу, що багато не займу часу, розмова на пару хвилин, від сили десять. Питаю за складень. Каже, що має виставляти його на сайт, але потрібно дещо в ньому змінити, зокрема титульний малюнок. На якому намальоване автором обличчя з характерно відкритим ротом. Так, як це ксерокопія рисунку, втрачені напівтіні в районі губ і язика. Просить мене його доробити для свого сайту, який запускає в роботу, відтворивши його первинний вигляд. Зійшлись на тому, що малюнок доведеться частково, якщо не більшою мірою, удосконалити, вказавши на співавторство, таким чином вийде щось на зразок оновленого видання. Дивлюсь на текст, а кінцеві букви деяких речень завершуються на інших полях. Я ж питаю в якому форматі їй зберегти переверстаний варіант? Вона вибачається, що сайтом займається вперше і не до кінця розуміє мого питання. Я ж пробую щось пояснити, але спиняюсь. Резюмую, що по ходу роботи зрозуміє в чому суть питання. Ще питаю за літературні зустрічі: чи проводяться вони ще в нашому місті? Серед всього іншого пробує мені дорозповісти щось особисте, пов'язане зі мною, зокрема, що я не раз приходив у її сни. Дивуюся, адже я її більше знаю заочно, аніж мали коли-небудь спілкуватися наживо. Дивлюсь на годинник, кажу, що наша десятихвилинна розмова затяглась на півгодини. Цієї миті додому приходить дружина. Прощаюсь, завершуючи на тому. Дивлюсь, а дружина так само спілкується з кимось по телефону. На кріслі лежить телефон сина з увімкненим екраном, так, наче хтось телефонував або тільки-но був разом із ним. Сина не бачу, хоча знаю, що дружина мала прийти з ним. Цікаво, що кімната тепер нагадує батьківську спальню, адже з неї одразу потрапляю в бібліотеку. Питаю за той телефон: "Хтось телефонував?" Також пробую зрозуміти: "Де син?" А він подає голос із темряви бібліотеки. Принишк, як "мишик" - це в нього така гра. Питаю: чи вмивався? - зокрема обличчя. Розповідаю як. Тепер спілкуюсь із дружиною за те, хто кому телефонував, творчі справи. 0250'

Я на кухні в баби Марії. Разом із найближчими родичами очікуємо приїзд двоюрідного брата, можливо, й не самого. Ми знаємо, що їхня родина заможна, можуть собі дозволити більше за інших. Отже, в самому очікуванні та упереджувальній оцінці присутній певний пієтет. Ось він заходить у дім, а я його не впізнаю, це все при тому, що він мене - сходу. Очі маленькі, посаджені близько та в глибоких очницях, ще й з косиною, обличчя широке. Дивлюсь, а мені важко розпізнати в ньому знайомі риси двоюрідного брата О. Хтось каже, побачивши його вперше в житті, що схожий на бабу Марію. Дивлюсь за стіл, а там вона сидить. (У реальності: померла). Міркую: можливо і є якась схожість. Якийсь на вигляд п'яний. Показує моєму батькові, що можна відзначити зустріч, потім пропонує мені. Ми віднікуємось, адже його стан вражає. Характерно, що дуже мало слів, практично все на мигах. Ось він показує, що хоче висякати носа, про що всім важко зрозуміти. Не дочекавшись хустинки, вилазить на холодильник. Там стосами лежать видрукувані складні. Він бере той папір і в нього сякається. Батько нарешті знаходить хустинку і дає йому. Виходять разом із дому. За пару хвилин приходить другий брат - старший. (Із реальністю не узгоджується взагалі). Спроба впізнати його в обличчя така ж. Якісь вони різні й занадто виглядають у роках! Щось питає за першого. Іде. Всі, хто їх знав у минулому, трохи в шоці. Дивлюсь на іншого двоюрідного брата, що сидів за столом зі своєю дружиною. І по ньому бачу таке ж зніяковіння. Я ж переймаюсь питанням: а взагалі, на якого брата схожий перший та другий? Замислююсь. Намагаюсь дійти логічного висновку. Але ж в тій родині є ще сестра - старша? Якась у всьому цьому закралась заковика! 0500'"

Сон 190919 "Як будуть у подальшому розвиватися події"

Я в батьківському домі. Проходжу кухню, за столом сидить чоловік, схожий на батька, і слухає голосно відео з Youtube, в якому гіпнолог спілкується через сліпера з душею Єльцина. Визираю на двір, цікавлюсь: де мати? Повертаюсь на кухню, трохи подивований таким інтересом до гіпнотрансових станів з боку того чоловіка. Якоїсь миті переношусь в сюжет тієї розмови, яка починається з питань: до якої сторони сил належить тепер твоя душа? - завершуючи питаннями про Україну та Кравчука. Душа про себе говорила наче про дві сутності: одна, що ще живе на землі, а друга, фактично, яка покинула тіло. Кожна з них різниться по рівню внутрішньої сірости. Жалкував, що не був прозірливим, хоча нині за себе на Землі втішений, зі словами: "виправляюсь!" Далі, за викликаними оповідями, але вже якось незалежно від першого сюжету, бачу певну документальну кінохроніку, в якій розповідається про визвольний рух в Україні, про коронованих гетьманів, про те, що четвертим і поки останнім був Кравчук. Навіть бачу його з короною на голові. Береться інтерв'ю, в якому Леонід Макарович щиро визнає, що "не знав, як будуть у подальшому розвиватися події, що в той момент багато чого залежало від волі Єльцина: чи зможе він зробити зі своєї країни успішну державу?" А в суміші з діалогом крізь гіпноз, звучить фраза, наче відповідь, з уст того ж Єльцина: "А шанс такий у мене був! Я міг повести країну зовсім іншим шляхом". 0345'

Сон 180919 "Чому так просто не жити й вам?"

На мосту стоять рядами стільці, як у театрі. Зараз тут хазяйнує якась незнайома мені дівчина. Оминувши її, поволі просуваюсь уперед, знаходжу приблизно свій ряд, заходжу, аби там знайти якісь речі, які залишив у скрині під стільцем. Це моя хованка. (Подібний сюжет уві сні вже зустрічався пару днів тому). Сон продовжується згадкою образу Ісуса Христа, так, наче вирваного з контексту побаченого фільму або прочитаної книжки. Ісус розповідає про майбутнє, як багато сімей будуть одружуватися між Америкою та Росією. І це призведе до того, що люди будуть і далі потопати в розкошах земного життя. І для аналогії, в порівняння з ними, ставить себе, зі словами: "Дивіться на моє життя. Я живу просто і всього вистачає. Чому так просто не жити й вам?" 0250'

Сон 170919 "Відмежування від навколишніх"

Батько каже, що є будинок, який продається за тисячу доларів - безцінь - у якомусь Червонограді. Я мірку: навіщо вони мені це кажуть? Може, сестра хоче купити? А ж ні! Це певного роду їхній монолог за мене самого. Так, наче мене підводять до думки, що це взалалі-то моє рішення, в результаті якого хочу купити такий будинок. Я відрізаю: немає вільних грошей, аби їх нераціонально використовувати! І тут в розмові спливає, що хазяйка, яка продає дім, залишає в ньому свого старого батька. Це такий собі "бонус" за "смішну ціну".

Розповідаю дружині причину: чому я не зміг із нею нормально поговорити по телефону на певні теми. Про те, що мешкаю в бригаді з хлопцями, які так само щось роблять по дому, спілкуються, розмовляють по телефону, як і я. На вулиці холодно, в хаті мало місця, аби почуватися комфортно. Компенсуючи минулу розмову, починаю оповідати деталі: хто приїхав, хто переселився тощо.

Музей на дому. Відчиняються внутрішні двері, входять школярі, екскурсовод, який починає вести оповідь. Перше, на чому наголошує, що тут жив якись визначний чоловік, чий дім залишили в повній автентиці, аби зберегти дух проживання в рідних стінах. Стоять ліжка, в одній кімнаті, в другій, на них сплять його діти чи то онуки підліткового віку. Вони настільки звикли до таких екскурсій, що взагалі не зважають на них.
P.S. Цей сон про "публічну самотність" нагадує інший - з попередньої ночі.

Разом із моєю родиною сидять за столом ще одна дівчинка та хлопець. Розповідаю про рентгенівські знімки, які лежать на столі. Зокрема про випромінювання та радіацію. Щось із моєї оповіді виходить смішне. Дівчинка сміється, а хлопець - ні. Хтось з родичів спостерігає за нами і каже, що хлопець (називаючи його ім'ям мого сина), взагалі іншого характеру: якщо їй смішно, йому - ні. 0320'

Сон 160919 "Пошук рішень. Приватна публічність"

Дитина поскаржилась мені на шкільне навантаження. З огляду на її сумління, все виглядає печально. Наприклад, лягає спати пізніше за всіх, ще й хотіла б мати вільний час "на своє". Крізь сон я міркую: от взяла б і почала детально фіксувати всі свої навантаження в форматі онлайн, хоча б сторінкою школяра в фейсбук. Наприклад, після навчання пішла в художню школу - дорога ? год, школа ? год, додому - ? год. Їмо - ? год. Фізрозминка - ? год. Сідаємо за уроки - до 00:00 нового дня. Тож треба прочитати твір! Скільки часу має піти на ознайомлення із ним? Отже, засікаємо, читаємо! Фіксуємо. Скільки пройшло?.. Математика, треба розв'язати задачі! Ок!  Проводимо операцію з часом, як попереднього разу... Мета: привернути увагу суспільства до шкілького навантаження школяра. Цікаво, будучи 100% сумлінним, на скільки "вистачить" дорослого в порівнянні з дитиною? Чи не занадто в освіті вимог, коли на "своє" обмаль часу?

Дивлюсь якусь пізнавальну передачу, де на початку журналіст задається питанням, а потім шукає його вирішення. Звісно, все вже давно відомо, але ще так детально не розкрито для широких мас. Серед подібних історій йде оповідь про те, як у літаку пасажири не мають вільного простору для "усамітнення". Але на цю проблему пропонується рішення. Як приклад, йде картинка, як чоловік сидить у кутку на унітазі з певним підвищенням, прямо-таки в салоні. Напроти нього - боковим рядом - пасажири, по декілька разом (дещо традиційно), лише ця людина має досить простору, відкритого (!) до інших. Публічно? Не страшно! Люди це сприймають звично, хоча, аби не бентежити, закрили очі та відвернули голови: не помічають нічого. Всеж-таки: приватність!

Сон 150919 "Ситуативна логіка"

Дружині треба зустрітися з одним іноземцем, який приїхав у наше місто вирішити якісь справи. У мене нагода раніше з ним перетнутися, аніж їй. Захожу в одне бюрократичне місце, а там черга, яку займаю. За невеликий проміжок часу заходить він і стає за мною. Пробуємо незалежно один від одного просунутися поза чергою: поставити на початку черги питання чиновнику, який міг би прискорити процес. Як виявилось, чиновником був мій колишній начальник С.Д., який одразу вирахував, що ліпше спочатку поспілкуватися з іноземцем. Тим більш, що один, що другий заговорили англійською. Підходить дружина, розповідаю подробиці, кажу, що зараз вони вдвох у кімнаті. Наголошую, що та людина говорить виключно англійською. На що дружина з іронією каже: "От і повирішуємо: я німецькою, а він англійською!" 0530'

Проходжу біля чотирьох горіхових дерев, які, як знаю, посадив батько. Вони великі, врожайні, лущаться і падають на землю. Хоча дерева сприймалися порізну, їхні стовбури росли поряд один від одного, якось дивно нахилені до землі, так, що в основі, на кожному з них лежало по горішку, аби розрізняти кожен сорт. Задум: добре орієнтуватись під час нарізного збору врожаю. Навіть було відро для того. Пройшовся садом трохи вперед, а там яблуня, а на ній плоди солодкі, як морозиво у формі "ріжок". Збирати такий врожай треба акуратно, бо як впаде на землю, його вже не з'їси. Вирішую зібрати врожай, а тут відбувається чергова трансформація уявлень, або ж підміна образів, як із яблуками. Стою біля горіхових дерев із відром і розумію, що морозиво, яке росте на їхніх кронах, будучи на сонці - тане. Як їх складати разом? Так мій чудернацький намір руйнує ситуативна логіка.

Мешкаю з колегою по роботі В. у якомусь студентському гуртожитку. Іноді наміри В. до кінця не розумію: є людиною перемінних намірів. Якогось дня іду я з ним вулицею, а на зустріч студенти-іноземці, які, можливо, мешкають у тому ж будинку, що й ми. Переважно йдуть парами, з огляду на ширину пішохідної дороги. Потрапили до їхньої колони клином, чим почали створювати для них незручність.
Раптом В. зривається з місця і починає бігти, розбиваючи колону. Чіпляє ліктем одного хлопця, який не вагаючись починає за ним бігти. За компанію біжать до десятка й інших хлопців. Я ж прискорюючи крок, кажу за свого друга, тим іноземцям, хто залишився стояти на місці: "Sorry... eskuismy... sorry...". Полишивши колону, добігаю до всіх. Притиснувши В. до стінки в якомусь кутку, хлопці починають з'ясовувати стосунки. Я ж заступаюсь за нього, намагаючись пояснити, що В. не є недружелюбною людиною, просто іноді в нього бувають "напади" зміни поведінки, як би це дивно не звучало. От він йшов і раптом побіг, а зачепивши когось ліктем, це розцінилось, як те, що хотів когось образити.
У цьому ж сні, але іншим фрагментом, допомагаю В. перевезти три торби. Одна з них доволі велика. Так, як В. не схильний роз'яснювати свої наміри, й цьому фрагменту сну мені не зрозуміло, куди він їх перевозить: на нове помешкання? збираючись додому?.. В результаті завозимо в якусь камеру схову. Тепер уві сні просинаюсь і бачу, як В. спить у протилежну сторону ліжка, що стоїть поряд. Десь за вікном, якщо так можна назвати, мешкає власник дому. Зазирає до нас і починає жартома коментувати поведінку В. На що я віджартовую: просто пора вже йому спати з дівчиною, а не в компанії чоловіків.