Сон 120220 "Отак!.. Старість"

Я з батьками десь на виїзді оглядаємо нове житло. Після виходу на пенсію, вони вирішили переселитися в нову хату, але з таких, які були в ужитку, щоб зробити косметичний ремонт і жити в покращених умовах. Так от, на нове житло спочатку я дивлюсь перспективою з космосу, а потім із наближенням зуму: доволі красиве, як і решта будинків цього району. Тепер ми у дворі цього дому. Звертаю увагу, як нерівно під ногами лежить червона бруківка, що від року в рік уже здулася та частково полопала від підняття ґрунту. Обходимо дім, а там покинутий сад з сухою водоймою, більше схожою на покинутий басейн, але й те неповне визначення. Видно раніше ця "водойма" була окрасою тильної частини дому. Десь, по інший бік від нас, сидять поміж кущів чужі діти, схоже, з найближчих будинків. Вони гралися між деревами в піжмурки, а тепер споглядають за нами. Проходжу півколом над тим "озером" вперед, вирішую: що це не те, що батькам треба, ще й хата неймовірно велика! Повертаюсь назад і западаю в яму, порослу гострими кущами (асоціація з дикою трояндою). Мати йде за мною, частково допомагає піднятись. Вибираюсь, вказую, аби й вона була акуратна. Висловлюю батькам остаточне судження, що на старість немає потреби у великому будинку, в якому треба буде весь час робити якісь покращення, достатньо невеликої, скромної хатини. Тепер я у дворі батьківського дому, заходжу в дім баби Марії (померлої). Батьки якраз переселились зі своєї частини дому в цю половину. Заходжу, а там практично нічого не змінилось, лише пробиті колись на двір двері, вже замуровані, і на тому місці красива наштукатурена шуба. Зауважив, що при вході, веранда не перефарбована (має, як і колись, ексклюзивний блакитно-зелений колір); висять якісь давні короткі шторки, аж під саму стелю, окремо від вікна; в кутку кімнати, над кладовкою, примітив дерев'яні ножиці, як давній символ від часів будівництва дому. Запитуюсь: "Чому я раніше їх не помічав? Добре було б сфотографувати якось! Доволі ориганальна річ". Мати готує їсти. Дивлюсь, як вона це робить: до смаженої картоплі з цибулею додає сметану, перемішує в пательні, потім накладає мені у велику білу тарілку, але не трапляє: частина страви випадає поза неї. Я поправляю і спокійно вказую на те, що залишилось на столі: "А це?..". На що мати знизує плечима і каже: "Отак!" Наче вибачаючись і за випадок, і за свою старість. Цієї миті я помічаю, наскільки вона від старости слаба! (Образ "старости" вже зустрічався за тиждень уві сні). Я міркую собі, що мені з сестрою, може трапитися так, як з батьками, доведеться жити в одній хаті. Як то ми будемо давати собі раду, коли будемо такими старими, як наші батьки? 0415'

Сон 090220 "А насправді (по суті)..."

Приїджають з Ізраїлю зведені родичі. Вибрали для себе спеціальний маршрут подорожі. Хтось каже: "Ти навіть не сумнівайся: д.Л. ще й поїде в Таллінн!" Ще один фрагмент, дотичний до цього ж сюжету, пов'язаний з іншістю єврейського письма, начебто він і є текстом, але насправді (по суті) певним шифром цифр.

Я в Польщі. Заходжу в магазин купити пару видів товару. Але перед тим все детально вивчаю, аби все було по суті. Разом зі мною ходить син, який запримітив у вітрині "чарівні крейди" й почав випрошувати їх купити. Зорієнтувавшись в ціні: за 7 злотих, - погодився. Якщо на вітрині була представлена лише ціна і опис товару, то тут нам винесли цілий пластиковий чемоданчик, чорного кольору, розміром 30×40, в якому лежали великі кольорові крейди, наче олівці для малювання на асфальті.

Замовив книжку на сайті, чекав з тиждень, поки не купив її в книгарні, в яку я трапив випадково. Прийшовши додому і вивчивши ціну, я так і не зрозумів ціноутворення. Вся складність виявилась в тому, що магазин мав свою акцію, а на сайті була інша. І при тому, що я купив у магазині, товарний листок формату А4 вказував, що книжка походить саме з мого замовлення в інтернеті. Склалось враження, що інтернет-опаратор, просто шукав мене завдяки стеженню за GPS, щоб продати замовлену книжку, яка виявилась на складі найближчого магазину, в який трапив долею випадку. Приходжу вдруге, аби з'ясувати ціноутворення, щоб продавець-менеджер могла мені все пояснити. По суті: вона сама була від того в шоці, але з'ясувавши деталі, виявилось, що в продажах запроваджена новинка, що не лише клієнт шукає товар, але й сам товар шукає клієнта. А з ціною виявилась певна накладка: акція від магазину наклалась на акцію з інтернету, тому виявилось не дешевше, а трохи дорожче. При всьому тому вловив ще один нюанс, який мене здивував: зачитуючи роз'яснення послуг за товар з цінового листка (чеку в ф. А4), я говорив українською, плюс так само читав з написаного, хоча обслуговувала мене полька, де з нею переходив на польську, отже, інтернет-магазин вирахував, що мені треба надати товарний чек моєю рідною мовою, незважаючи на те, що я перебуваю в Польщі. Оце-то пішли технології!

Сон 080220 "Це ж моє!"

Я з дружиною невимушено потрапляємо в один офіс рідного міста, що на початку вул. Перемоги. Слово за слово і нас інформують, що зараз буде відбуватися співбесіда з роботодавцями. Сама ж фірма організовує такі зустрічі, готує необхідні тести для того, попередньо узгодивши із замовником. Цікаво, що ані слова: "кадрова" або ж "рекрутингова" компанія", - не звучало. Приходять учасники зустрічі. За одним столом опиняються різні роботодавці та потенційні працівники. Розмова заходить невимушена: просять всіх представитися, аби познайомитися один з одним. Уже на цьому етапі визначається: хто є хто і які в кого інтереси. Представилась дружина, а разом з тим компанія, діяльність якої пов'язана з психологією. Зокрема, від тієї компанії звучать професійні терміни: психосоматика та семіотика. Дружина, яка стояла за мною, одразу трепетно відреагувала і каже: "Це ж моє!" Сказано було так, що чути-но в залі. От і весь резон такої зустрічі: потенційний роботодавець та працівник знайшли один одного! Ставиться ще пару зустрічних запитань. Виявляється, колись дружина проходила співбесіду в цій фірмі. Це додатково зацікавило роботодавця, в особі двух представників фірми: чоловіка і жінки. Чоловік питає в колеги: чи пам'ятає вона кандидатку? Та дивиться в резюме, видно, що напружує пам'ять, адже це було реально давно і каже, що так, щось таке пригадує. Тепер вони готові наново поспілкуватися по суті. Але спочатку фірма-посередник просить розв'язати тести. Дає нам два теста, з десяток сторінок на кожен, зі словами, що мені - важчий, а їй (дружині) - легший. Спершу відкриваю тести дружини, бачу якісь схеми та формули, от і міркую собі: якщо це "легший", то який вже в мене? 0215'

Прокладаємо кабель, але виглядає так, що знаходимось у машині. Колега на місці водія, я - за ним. Маю можливість дивитися на кабель у руках колеги, який він прикриває своїм тілом, але завдяки дзеркалу заднього виду, ліворуч водія. Це додає певної зручности в роботі. Навіть бачу та можу прочитати етикетки, які вішали з назвою кожного кабеля. Колега навіть висловив власне задоволення зручністю такої роботи, зауваживши на інших перевагах, що в підсумку прозвучало, як "друга половина кабелів далася нам легше за першу". 0500'

Сон 070220 "Витримуйте паузу. Слухайте уважно!"

З дружиною їду в міжрайонному автобусі. Зайшла мова з незнайомим чоловіком, який виявився з відомого нам смт. Розмова зайшла за вчительство, школу, освіту. Зокрема додав, що незадоволений традиційною методикою викладання в загальноосвітній школі, має на це незалежний погляд. Видався доволі поінформованим і розумним чоловіком. На якомусь етапі дороги він зійшов. А розмову, вже про нього продовжила якась жіночка. Виявляється, що він вчитель (для мене прозвучало це, як "лікар"), має практику в державній школі, а сам планує розпочати в своєму селищі приватну школу, використавши під неї батьківський дім. Я ж кажу, що певною мірою це добре, там достатньо дітей, аби назбирати клас, наприклад, на десятеро учнів; це не село, хоча й не місто, зі своїм темпом життя.

Завітали всією родиною на одну художню виставку, презентацію якої поєднали зі святковим столом. Захід затягли настільки, що я вирішив підійти до директора і запитати за його початок. Заходжу в кабінет, а там ведеться його розмова з двома персонами на тему мистецтва та якоїсь художньої роботи. Директор бородатий, чомусь мені нагадав знайомого художника (давно померлого) Бориса Портного. Постояв трохи, послухав їхню розмову, поки не знайшов момент перебити і поставити своє запитання.
- Коли будемо починати? Запрошували на четверту годину, а нині вже 5:20?
На мої слова він покликав організаторку заходу і велів починати. Коли повернувся на місце, то побачив, що якісь жіночки з села не витримали і почали їсти якусь домашню заготовку. Одні жіночки налисники, прикриваючи їх в долоні, аби не осоромитися на всю публіку, а інші - вже дістали велику пластикову миску, з якої всім підряд, хто приїхав з цього села, роздавалися чи не тіж налисники.
Тепер слово бере організаторка заходу:
- Добрий день! Прошу вас, коли буде виступати гостя, слухайте її, будь ласка, уважно, не поспішайте із запитаннями, витримуйте паузу, дайте їй висловитись - це дуже розумна жінка! - Сказано було з такою інтонацією: мало не смакуючи кожне слово. Продовжує:
- Коли будуть накривати стіл, наперед вибачаємось, їжа не освячена!
Цей коментарій взагалі збив із пантелику: як це взагалі відноситься до проведення виставки?
Для когось коментую за своїх дітей:
- Вони знають, як поводитись у таких закладах, адже вони вже не раз були в ресторанах.
Дружина пересмикує і каже мені:
- Ото сказав: у ресторанах!
- Я мав на увазі: бачили, як треба поводитись.
Тепер чуємо, як люди врешті-решт їдять, а хтось із офіціантів ходить і голосно перепитує:
- Сирники! Хто хоче ще сирники? 0345'

Сон 060220 "Відчуття часу"

На вулиці зима, багато снігу, йду із раптовим візитом до батьків, які мене, із нічним попередженням, підготувались чекати. Ще крізь вулицю бачу, як вогник ліхтарика просвічується зрізь двері сараю. Прямую туди. Так, мене зустрічають мати і батько, вони облаштували собі ліжко десь у другій кімнаті, перша повністю пішла для тварин, але яких? - кози!, які чомусь нагадували мені більше овечок, за своєю кучерявістю та поведінкою. У тій же другій кімнаті показують: де я буду спати. Все неймовірно тісно: люди, кози, сіно, тваринняче гівно. Дивлюсь під ноги, а останнього стільки, що воно прилипло до взуття. Не повертатися ж на вулицю, у мороз! А тут такі милі тваринки, зокрема молодняк. 0030'

Маю вчасно зайти в кабінет лікаря, до якого затримує справа, за якою не помічаю, як збігає час. Від поліклініки недалеко, тому похапцем збираю речі і оперативно йду до лікаря. Маю до нього прийти з якимись паперами і в результаті забрати готові медвисновки. По дорозі несу дрібний одяг, гублю шкарпетки, піднімаю. Приходжу вчасно, але затримуюсь на 7 хвилин. Хтось з черги каже, що прийом ведеться 15 хвилин, тому добре, що встиг, а то довелося б ставати заново, а на нову чергу пішло б кілька днів.

Похід на пляж. (Мотив, який повторюється в кількох останніх снах).

Мешкаю на зйомній квартирі у приватному домі, в якому живуть також господарі. Одного дня телефонує мені колега по перу Б.Г. і проситься, аби він разом із дружиною і ще декількома знайомими міг переночувати в господірів цього дому. Це виглядало трохи в терміновому порядку, тому господарі погодились, назвали ціну, яка їх влаштувала. Приїжджають увечері трохи запізно. Загалом десь п'ятеро осіб. Разом зі знайомим та його дружиною, кого я знав, був ще один колега по перу П.К., якого знаю заочно (в реальному житті навіть був на його виступі, а з Б.Г. + 1 автор, мають спільну збірку). Поки розселились минув час. Дехто вже приліг спати, зокрема дружина знайомого та згаданий колега. З Б.Г. продовжуємо спілкуватися. Зайшла мова за його дружину, зокрема про те, що в неї є сестра-близняшка: повна її протилежність за характером. Наприклад, якщо його дружина творча, а таким людям властиво залишати по собі побутовий безлад: творчі справи переважають над рутиною, - має більш незалежний характер, із чим доводиться миритися тощо. Доспілкувалися до того, що посеред ночі, ближче до ранку, підривається П.К. і починає збиратися, за ним починають збиратися всі. Так, у них виїзд! А я собі міркую: чи вони розрахувалися з моїми господарями?.. Покидають помешкання, а я дивлюсь і розумію, що за ними треба прибрати й починаю це робити. У підсумку змітаю невідь-звідки узяті дерв'яні ошурки. 0345'

Сон 040220 "Відкрита вдячність / Прихована образа"

Сиджу на зупинці з дружиною. Недалеко від нас відбувається студентська вечірка, організована на рівні університету, але місцем проведення обраний вечірньо-розважальний заклад "Каньйон". Сам захід відбувається вдень. Від зупинки видно, як вибігають на вулицю студенти, які беруть участь у виступах і серйозно за кожним разом переймаються правильністю підготовленого номера. При вході в заклад можна прочитати його назву: "Дякуємо, Раю!" Як знаю, це ім'я носить голова студентського братства, яка багато зробила і робить для організації студенського життя у ВНЗ. Назва також вказує на те, як колеги-студенти хочуть їй віддячити за її роботу. Я міркую собі: на цьому святі кому-кому, а саме цій дівчині випало нести подвійну відповідальність за якість проведеного заходу, саме тому й видно, як всі стараються на повну силу. "І навіщо такі нерви, заради свого імени", - минає мій внутрішній монолог. Лунає музика Оксани Білозір, Ірини Шинкарук... Прислухають до текстів і зауважую для дружини:
- Знаєш, що мені подобається в тому сценарії? Те, що тексти скомпільовані з розумом: куплет однієї пісні гарно поєднується з куплетом іншої. 0100'

Приходжу з дому в якийсь гуртожиток. Мені треба щось покласти в квартирі однієї господарки, яку я знаю (таке переконання уві сні), але її немає вдома. Ключ до квартири висить на шнурівці для білизни посеред коридора. Беру і заходжу в помешкання, залишаю необхідне. Увагу привертає кишеньковий записничок чорного кольору, що лежав на столі. Взявши до рук, виявив, що він був цілковито мокрим. Пробую дещо прочитати і виявляю, що записи зроблені дивною абеткою, яка схожа на суміш кирилиці та латиниці, можливо ще й зі старих кирилічних букв, які вийшли з ужитку. Останнє стверджувати складно, адже запис був зроблений скорописом. Запам'яталось, щось на зразок: "ходиť тіњ", прописні яті. Сусідкою по кімнаті є інша спільна знайома Н.Ш., про яку відпочатку навіть і не здогадувався, що тут мешкає, поки не перестрів у коридорі. Заходжу до неї в гості, аби щось перепитати, але слово за слово й вона мене питає за художнього героя, якому я мігби дати оцінку. Спочатку не зміг второпати про що йде річ, але витримавши певну паузу і поміркувавши, зрозумів, що йдеться про героя її роману з книжки, якою нещодавно поповнив свою бібліотеку.
- Вибачаюсь за прикрість, але я нічого не можу сказати за того героя: сподобався він мені чи ні? - адже твою книгу так і не прочитав.
Вона ж ображено:
- Звісно ж я пом'ятаю, як ти її забирав з друкарні й клав у машину!
- Я - не забирав! - ошелешений сказаним.
Вона ж розгублено згадує хто і вибачається. - Щось було не так?
- Як він безбожно клав мої книги в багажник...
Цієї миті я помічаю, наскільки ця знайома, відколи її знаю, постаріла. Не помічав до останнього, поки не висловила образу і не поринула у світ відчутної прикрости.
- Куди покласти ключ від сусідської кімнати? - перепитую й кладу на звичне місце: у пакетик і на шнурівочку. 0230'

Я з якимось чоловіком експерементую з аматорськими схемами з розробки пезперебійного альтернативного джерела живлення. В результаті дійшли до найпростішої схеми, яка складається з діода та світлодіода з'єднаного паралельно, але дзеркально один до одного + якась невелика індукція. Все мало бути ідеально підібраним один до одного. Що ставало причиною генерації енергії? - до кінця не було зрозумілим, але схема працювала. Підходжу до холодильника вимикаю з розетки, підключаю до схеми, а він, як працював, так і працює далі. Підходить напарник із певним відчуттям ревности до винаходу, я переводжу намір "поговорити" на тему, що тестовий період винаходу ще не завершився. 0500'

Сон 020220 "Обірваний монолог"

Хтось порадив відвідати незнайомого мені віщуна. Працює він у залізному контейнері. Заходжу до нього. Простір заставлений лишніми предметами, стоїть стіл, за яким здійснює прийом. Проблеми, як такої у мене немає, щоб її озвучити. Тому він мовчки після знайомства починає щось розкладати на столі та "віщувати": говорити якісь незрозумілі, а потім взагалі неприємні для мене речі. Я ж обриваю той спіч і прощаюсь, аби його не бачити й не чути. Виходжу з контейнера, а він за мною. Змінив тон з нейтрального на агресивний, видно, що я зачепив поведінкою його професійну гордість. Я ж пішов, а він - в іншу буду, подібну до того контейнера. Недовго думаючи, повертаюсь, аби висловити своє невдоволення. Беру якийсь красивий березовий віник, з яким ходять у лазню, заходжу до нього, бачу ліжко, на якому він лежить, але так, наче й не він, а то - зібгана купа ковдр. Вишмигую "його" тим віником, але недовго, бо в тому відчуваю безглуздість, і йду, тримаючи віник у руках. Пройшовши кроків із триста, вирішую його згорнути в пакет, який виявився частково рваним, а потім у ще один, і з тим вже йти на зупинку, а далі в якийсь гуртожиток, в якому розвивалися перед цим візитом інші події (чого зі сну пригадати не можу). Подивився на вулицю, якою вийду між будинками на центральну, але цієї ж миті чую дзвінок мобільного телефона. Беру, слухаю, але ніяк не можу зрозуміти: на екрані світиться заставка дружини з вайбера, а чую незнайомий чоловічий голос, який за пару секунд, накладеним рядом супроводжується жінчиним голосом, так, наче два дзвінки відбулися одночасно: через оператора та інтернет. Сама розмова складається з переплетених "Ало!", з'ясування: "Хто мені телефонує?" - окрім дружини. Але раптом чоловічий голос повідомляє: "Якщо ви до мене дзвоните, це означає ви починаєте мати зв'язок із СБУ..." І далі в такому ж серйозному тоні. Недослуховую до кінця, як із тим "віщуном", вибачаюсь, пояснюю, що "зараз зрозумію, чому так вийшло", але телефон продовжує глючити: вікна програм не перемикаються, залишається незрозумілим, які функції активні.
P.S. Сон належить до дати, що має дзеркальну символіку 0202-2020. Образ іншости, неочікуваного перегукується зі сном.

Сон 010220 "Оголені ребра"

Зустрічаю знайому, яка працює в газеті, до якої і я мав колись професійну причетність. Нагадує мені давню обіцянку: познайомити врешті-решт з батьком, аби він зміг їй відремонтувати телевізор. Він якраз був недалеко від нас. Дивлюсь на нього, а його груди не мають шкіри і будь-яких м'язів: голі кістки, які час від часу зрушуються так, що йому доводиться їх поправляти. Дивлячись на нього, вже не дивуюсь, адже в такому стані бачив попереднього разу. (Переконання пов'язане з тим, що цей образ вже фігурував у якомусь сні). Підводжу до батька знайому. На тому етапі вона перепитує, чи добре, з огляду на його стан? Я ж заспокоюю і знайомлю: "Це колишня колега, з якою працював у газеті "Житомирщина". Просить, аби ти відремонтував їй телевізор!" Вона ж пробує додати до сказаного своє прізвище, аби я міг належно її представити: "Вахнюк" (?)... Я ж додаю: "Ірина", навіть не намагаючись пригадати по-батькові. В процесі представлення ловлю на її обличчі певну образу: як же так забути, як її звати? А ще колишні колеги?.. Батько відкашлюється, від того зміщуються "ребра", які більше бачу у вертикальному положенні, аніж звично, за анатомією. Поправляє трохи їхнє положення і уточнює адресу, куди прийти.

Їду на батьківську дачу разом із бабою Дусею та дідом Григорієм. Начебто з нами ще була тітка - їхня донька. По дорозі в транспорті незнайомий мені чоловік питає у присутніх: чи знаємо ми, де знаходиться вулиця Райова? Слухаючи, вирішую допомогти: зійдете разом зі мною, я на цій вулиці мешкаю. Але трохи постоявши й поміркувавши, згадав, що вулиця-то зветься "Кринична"! Але такий був до цього внутрішньо переконливий, що навіть уявив його земельну ділянку. Перепросив у нього й пояснив, що помилився. Приїжджаємо на місце і опиняємось біля будинку. Баба Дуся поводиться так, наче щось принесла і готова вже йти назад. Я ж кажу: хіба ви не хочете побачити хату? Там же так багато ваших речей? Відчиняю, і з порогу відчутно, як повіяв холод. Заходимо в першу кімнату, а там гарна обстановка, повністю організована зі старих дерев'яних меблів. Все свого часу належно нами (мною і дружиною) було збережено та доглянуто. Бачу певне зачудування на обличчі бабусі. Показую, що меблі навіть були полаковані, так гарно виглядають. Заходимо в другу кімнату, а там так само з меблями все добре, єдине що стіна почала серйозно промокати, так, що вода (конденсат?), хоч і небагато, почала просочуватися крізь стіни з переходом на стелю. Хтось каже, що в хаті потрібно жити, або підтримувати хоча б плюсову температуру. Я ж знаю, якщо нагріти хату зараз, її це не врятує. Цікаво й те, що постфактум зрозумів, що дім взагалі не схожий на знайому мені дачу, а нагадує "времянку", яка лише на одну кімнату. 0230'

Я з поляком знаходимось у літаку. Ремонтуємо електриктричну частину. Я ж у якості помічника. Міркую собі про інвестиційний клімат у Польщі. Зокрема про тих, хто по роду дяльности мусить стикатися з польською мовою. Зокрема і про Трампа, який часто висловлює підтримку Польщі. Англомовним або ж німецькомовним, коли чують польську, може прийти така думка: як же вони всі між собою розуміються, це ж безперервний шепіт і дзижчання? 0500'

Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 300120 "Перманентність місця, часу та простору"

Приїжджаю на об'єкт, на якому був минулого року. В розмові з кимось хвалюсь, як все гарно вийшло з часом. Вирішую різні робочі питання, аж так, що робота просто захоплює. Тепер знаю, що маю на сьогодні квиток, аби сісти на потяг, який проїздом зупиняється в населеному пункті, в якому в мене зараз робота. Виникають сумніви в самому факті існування такого потягу, який може тут проїжджати. Фірма купила квиток, але його наявність не підтвердила, все означене лише в форматі усного повідомлення. Тепер хтось каже, що я можу запізнитися. Питають, чи я встигну? - адже "поїзд їде з Житомира 10 хвилин". Міркую собі: як десять?.. Може: не з Житомира, а житомирський?.. Завершую роботу й подумки вимірюю час, який затрачу на доїзд. Ще немає попереднього переконання, що я, з погляду на короткий відрізок часу в майбутнє, вже сів і їду в поїзді. 0120'

Незнайоме місто. Сонячний літній день. Маю заправити катрідж до принтера. Їду міським транспортом до однієї зупинки, від неї до другої. Там віддаю його на сервіс. Чомусь проїжджаю дві зупинки назад. Це при тому, що міг би скоротити собі шлях додому. Знаю, що відзараз я вже вільний. Знаю наперед діалог із батьком, який захоче піти на річку покупатися. Вже подумки висловлюю йому згоду, хоча знаю й те, що мати піти не захоче.
P.S. Цікаво, що в уяві батько і матір були для мене взагалі незнайомими людьми. 0456'

Сон 270120 "Непримічена частина"

Готую паперову ксерокопію у кількох примірниках. Кожна пачка складається з менших частин на декілька аркушів, скріплених степлером. Перевіряю себе: чи не пропустив чого? Кріплю закладки для кращого орієнтування у викладеній послідовності. І все ж таки знаходжу, що дещо пропустив. Доробляю і підкладаю до пачок необхідне. 0130'

Я з хлопцями виїжджаємо в місто. Кожен по своїх справах. Такі виїзди раніше були. На якомусь етапі ми всі розходимось: вони в одну сторону, я в іншу. До останнього тільки здогадусь куди вони їдуть. Я ж не перший раз шукаю якусь дівчину. Не до кінця ясно: хто вона, звідки? Наче її маю впізнати. Так кожного разу заходжу в автобус, який очікує на посадку, проходжу його і виходжу з нічим. Вирішив піти в ту сторону, в яку щоразу рушають хлопці. Може, все ж таки, побачу, що вони роблять? Виходжу на якусь велику річку. Вирішую здійнятися в небо, трохи пролетіти над водою. Піднявшись, побачив обійстя однієї родини. Пролітаючи над нею, побачив якусь жіночку і дітей, що гралися поряд. Запитав з висоти: а ви так вмієте? - продовжуючи махати руками. Перелетів ту ділянку і опинився над річкою. Спробував, щось ще їм показати в польоті, але від того мало не гепнувся у воду. Піднявся вище і зауважив, що почало стрімко сутеніти. Пора повертатися додому! Лечу до світла, що майорить за деревами: десь там, де я був! Чомусь вирішую ще зробити одне коло над водою, але цього разу відчув, що махати руками стає важче, наче вітер над водою зносить мене та не пускає на берег. Махаю, махаю... від того частково просинаюсь і засинаючи, опиняюсь у приміщенні, де я знаю: мають прийти ті самі хлопці, з якими я приїхав. Відчиняються всередину двері й незнайомі мені робітники, по завершенню робочого дня, кожен окремо, несуть попереду себе якість важкі темні змотки. Я не можу до кінця зрозуміти: що це? Може це якась проволока, мідь?.. Мені залишається тільки здогадуватися! Як і те: куди ж ходять мої хлопці? 0410'

Сон 260120 "Клямка фіксації"

Їду в машині з трьома хлопцями. Я сиджу позаду за водієм. На руках, у того, що поряд мене, дитина років двох-трьох. Вона заснула. Аби їй не заважати, її поклали якось поперек в салоні, між першими сидіннями. Біля мене зліва якась коробка, що заважає пристібнути нормально пасок безпеки. Заводжу на цю тему розмову і разом із тим пробую якось пристібнутися. Раптом бачимо, що на дорозі стоять кілька поліцейських, які спиняють машини для перевірки. Зупиняють і нашу. Я ще намацую клямку фіксації паска, але ще не вдається. Притримую лівою рукою, аби зімітувати, що все тримається на місці. Один поліцейський зазирає до водія, а другий відкрив двері до нас із правого боку. Лише тієї миті я тихо "заклацую" безпеку. Але тут вони щось повідомляють і хлопці виходять з машини. Таких, як ми, стоять кілька машин, причина мені ще не ясна. 0700'

Проговорюю про себе якісь польські висловлювання. За тим чую фразу, обіграну з російською мовою: "Вам очень PowięЗло".

Сон 240120 "Осідати в Польщі"

Просинаюсь на хвилі певного міркування:
- У глобальному розумінні поляки розуміють, що якби не давали можливости українцям осідати в Польщі, то на їхнє місце приходили б інші: зокрема з Азії та Африки. Тому вони зацікавлені у видачі, наприклад, карт поляка українцям, незалежно від явно малопоширених імен та прізвищ. Цей процес не зупинити.

Сон 150120 "Добрий будиночок"

На батьковому обійсті, наближаюсь до малого будиночка (времянки). Ще з метрів 10 бачу людей, які мене вже впізнають, а я ще ні. Наблизившись, бачу родичів, які колись переїхали в Ізраїль. Заходжу в приміщення, а там сидить їхня рідня, яка нещодавно приїхала сюди погостювати. Загалом, це були троє чоловіків із характерними зовнішностями. Бачу, що їм тут подобається, тому вирішую прокоментувати: "Добрий будиночок, зробити трохи ремонт і можна навіть жити!"

Сон 130120 "Зайва засмага"

Приходжу з сім'єю на пляж. Розклались. Недалеко від нас ще одна родина. У них доросла донька, поводиться доволі самостійно. Звертаю увагу на свою дитину і зауважую про себе, що вона трохи зайве засмагла на сонці. Тепер ми заходимо в приміщення. Вдруге дивлюсь на доньчине "засмагле" тіло, а воно, як на мене, аж хворобливо червоне, зі стверділими плямами-цятками.
P.S. Уві сні фігурує моє упереджене знання, що донька не любить засмагати на сонці.

Сон 120120 "Варити варення"

Батькове обійстя. Пораюсь між криницею та лазнею. Варю на плиті варення. Якийсь чоловік хвалить мою роботу. Виходжу на город і звертаю увагу на красиве листя винограду, аж задивився: ніжносалатовий колір, із певною прозорою жовтизною, що видно навіть прожилки, сповнене сонячного світла. Такі кольори листя бувають лише ранньою весною. Сварка того чоловіка з батьком, видно, щодо його критики в мій бік. Але скоро разом йдуть.

Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 080120 "Пункти профактивности"

До дружини підходить хлопець, видно, студент університету, який починає з'ясовувати робочі питання, зокрема й такі, що торкаються науки. Дружина в розмові з ним уживає термін "пешки", який він чує вперше і до кінця не розуміє. Я ж це помічаю і прошу дати на те пояснення, але перехоплюю ініціативу на себе і тлумачу максимально просто: "пешки" - це спрощення терміну "пункти профактивности", які викладачеві варто заробляти незалежно від лекцій і практичних.

Сон 030120 "Організація часу"

Я в Німеччині. Маю їхати в Україну. В кишені маю квиток на дорогу. Іду на зупинку, від якої міським автобусом маю їхати до автовокзалу, від якого вже - додому. Дорогою тягну за собою валізу на коліщатках. Поспішаю, адже бачу, що вже затримуюсь. Підходжу до зупинки, яка виложена не кам'яною бруківкою, а дерев'яними штахетами, але добротно, як кажуть: "на роки". (Ця зупинка мені чомусь знайома, зокрема його дерев'яний устил. Може, з забутого сну). Вже чую, як за моєю спиною під'їжджає автобус. Міркую: треба подивитися на його вивіску, можливо, мій! Але він під'їхавши паралельно із моїм приходом, навіть не пригальмовуючи, адже на зупинці не було жодної людини, зробив характерний до розмітки заворот і поїхав далі, за десять метрів звернувши вправо на іншу вулицю. Розумію, що цієї миті, схоже, вже втратив шанс поїхати (сьогодні) додому. Проходжу трохи вперед, але розумію, що йти пішки - це безнадійно. Подумки ще прогортаю варіації: це очікуваний автобус? буде інший? може, вже до нього був?.. Озираюсь, і помічаю, як протягом всієї дороги за мною йшла дивакувата дівчина, яка своєю безтурботною поведінкою, неясно: чи дисонувала моєму внутрішньому стану, чи дзеркально компенсувала його?.. Зупиняюсь, ставлю валізу, починаю шукати квиток, щоб пересвідчитись у годинах відправлення... і від уже пережитого - просинаюсь.
P.S. З одного боку, про цей сон можна судити, як про втрачену можливість. Насправді, для мене, з огляду на перейнятість певними об'єктивними обставинами реальности, тлумачу, як попередження про грамотну організацію майбутнього часу.

Сон 020120 "Технічне виконання"

Я з одним поляком у стоматологічному кабінеті. Вже завершили робити щось технічне, пов'язане з просуванням крізь гумовий хомут електронного обладнання, схожого на ноутбук із дротами. (Якийсь футуристичний образ). Стоять два стоматологічні стільці. Помічаємо, як із-за одного з них встає якийсь хлопець і висловлює лікуючому дантисту незадоволення якістю вилікуваних зубів. Придивляюсь, а на верхніх передніх зубах стоїть якась "шина" у вигляді невеликої чорної смужки на шість рівних зубув. Звісно, я в тому не розбираюсь, але виглядає вже дивно. Та його хвилює на сама "шина", а щось інше, більш пов'язане з сервісом обслуговування. Колега-поляк запрошує "на перекур", адже, видно, що чекати доведеться довго. Лікар обіцяє тому клієнтові прийти з колегами, які оцінять виконану роботу. Мій колега йде, а я беру пачку цигарок і кладу в задню кишеню. Йду до виходу. Тепер помічаю, що це школа. (Знайомий образ, зокрема відчуття "освітнього"). Мені на зустріч йдуть зі свого відпочинку організованою групою діти. Виходжу на вулицю. Навпроти, ближче до тролейбусної зупинки якийсь недобудований об'єкт. (Чимось це місце мені знайоме з якогось давнього сну). Заходжу в перші приміщення. Зупиняюсь у тому, яке виходить на пішохідну дорогу. Шукаю свого колегу та не знаходжу. Біля мене спілкуються двоє будівельників. Хтось із них каже, що починати курити не варто! А я вперше, по довгій перерві, вирішую перекурити. Тепер доминаю в пальцях бичка і розумію, що це якийсь неповноцінний кайф, наче щось в тому є, але його мало. Видно, тому з часом виникає відчуття: "хочеться, хочеться ще...". Повертаюсь, міркую про виконану нами роботу: гумові хомути на два "комп'ютера"? Один одягнений правильно, другий, на мою думку, ні. Хтось підтверджує, що це все ж таки зроблено нами правильно. Мовчки дивуюсь такому технічному виконанню.