Сон 101120 "Яка ж оцінка?"

 Знаю, що маю скласти якийсь екзамен, начебто зі знання польської мови, а викладач замешкав у спальній кімнаті дому б.М. (перший раз такий образ, щоб стороння людина опинилась у рідній хаті). Приходжу до нього на призначений час, а в сусідній великій кімнаті, прохідній до нього, перебувають інші студенти, наче й вони там мешкають. Заходжу до нього, а він ставить питання якось не по темі: "Опиши своїми словами дитячу кімнату?" Отак і починаю змальовувати кімнату свого дитинства і все польською мовою. Отже, спостерігаю, що все в мене виходить славно та легко, навіть сам собі дивуюся. Раптом викладач відволікається, зупиняє мене і каже, що це його влаштовує і прощається. Йду від нього і дивуюсь вдруге: то яка ж оцінка? 0410'

Сон 091120 "Гумор із примітивізмом"

Робота пов'язана з машинами, а я весь час із навушником блютуз у вусі. 0203'

Збирається підбірка людей, які вперше гратимуть ролі, які нагадують мені акторів з фільму "Гості з майбутнього". Чомусь міркую, що це чудова команда для гри в фільмі "Буратіно". Що не герой і знайомство з ним, так це своєрідний букет певного гумору змішаного з примітивізмом. Ось один дістає свою чарівну сумку незвичної форми, розкриває її, а там перше, що лежить - електромагнітна стерео-касета. Лунають багатоголосі вигуки від присутніх: "ей, ей, ей...". Що означає, та досить хвалитися своїм, давай я покажу! І подібний сценарій знайомства супроводжується початком якогось нового показу, його обриванням і такими ж вигуками. 0500'
P.S. Увесь "сік" такого "знайомства": у надзвичайно вишуканій грі його учасників.

Сон 081112 "Виловлювати рибу"

Проходжу водний став, а в одному місці час від часу помічаю людей, які приходять до нього покупатися. Хоча зима і вся його поверхня покрита льодом, люди спускаються з пагорба десь у зарості, які мило гублять людей з поля зору, враховуючи цікавий ландшафт. Проходжу мимо того місця і за сьогодні вже вдруге помічаю одного й того ж чолов'ягу. Він виходить з якимись речами та пакетом, своїм образом сильно нагадуючи любителя "моржового" купання. Ще одним спостереженням стали повні пакети, із якими піднімаються звідти інші люди. Підходжу ближче і з нового для мене ракурсу помічаю, як він, піднявшись нагору, полишив за собою у воді щось біле. Може, це мені здалося: адже спочатку в тій воді нічого не було? Придивившись ближче, побачив не лише стрімкий струмінь води, що витікає із-за стіни... Так, дивно, але біліє в тому струмені риба, яка випливає разом із тим потоком. І що найцікавіше: вона напівжива, тому легко її звідти виловлювати. Десь недалеко того місця зустрічаю дружину, яка вирішила підкріпити моє сьогоднішнє припущення. 

- А ти знаєш, що там роблять люди?.. Ловлять рибу!
Ось уже я спускаюсь до того місця, аби забрати з води велику рибу (така нагода трапляється не часто). Ось уже знизу з води виловлюю ще одну - в рази меншу. Тут головне виждати, коли вони випливуть. З'являється якась жіночка і каже, аби я вже йшов, бо й вона хоче собі наловити. Цікаво! - подумав я. Донедавна біля цієї водойми не було сторонніх людей, а зараз тут невідь-хто. Звісно! Якщо вже дружина мені напряму розповіла, то можна уявити від кого почула і скільки людей рознесли цю інформацію між інших. Це не моє банальне спостереження!  Дивлюсь на дзюркотливий потік, на цю жіночку, на мою рибу... не поспішаю і вирішую прокоментувати:
- Тут "наше" не написано! - Показуючи на бетоновану стіну над цим потоком і йду, тримаючи в руках пакет з уловом.
Приходжу додому, а це моя половина дому (від б.М.), а при вході до моїх дверей стоїть поліція. Найхарактерніше: поліціянтки. Заходжу в дім, а вони нічого не коментують і не перепитують. Видно, не до мене! - подумав і пішов за двері. Вдома зустрічаю б.М. (врп). 0405'

Згадую про знайому М.Р. і той факт, що з тим, як померла (в реалі - жива), перестали їздити на могилу Ю.Ґ. А я в Польщі... Роблю висновок: ось так і зникають чудові наміри і традиції!

Приїхав на роботу в якийсь великий приватний будинок. Маю робити якісь будівельні роботи, але для початку я просто знаходжусь, як гість. Користуюсь увагою.

Розповідаю комусь за попередній об'єкт, на якому господар не приховував приватних фотографій. З них можна було дізнатися все і про всіх. 0610'

Майбутній туалет у вигляді ями. Видно, що господар хотів розділити його на чоловічий і жіночий.

Вчителька та її робота. А в паралель із нею наша важка праця. Звучить фраза: "Хто на шо вчився!" (Саме "шо").

Оглядаю тільки-но пророблену роботу. Довгі відрізки свіжопрокладених кабелів пролягають крізь глибокі отвори. Приходять дві дівчини і дивляться щось своє, як раптом їм не пасує один кабель і одна з них змотує його так, що  спускає його додолу - в яму - і він меншає. Отже, на кінець дня моєї кінцевої роботи не видно... Я висловлюю обурення. Звертаюсь українською, але розумію що до неї треба по-польськи. В результаті: вона не розуміє проблеми, адже на її думку: "Має все вистачати!" Показую і пояснюю: "Треба дзвонити керівникові та питати. Можливо, варто буде перетягнути кабель наново". 0728'

Сон 051112 "Незвичне та звичайне"

Ідемо з одного мікрорайону в другий до навчального закладу, в якому донька має взяти участь у виставці (показу своїх робіт). У дечому це нагадує вступ у цей заклад. Я беру якісь речі, сумку і доганяю двох людей, які пішли ледь-раніше. Приходимо до н.з., а він знаходиться на висоті двух доріг: одна підходить до дахової частини, а друга - звично. (В ралі такого не зустрічав). Ми заходимо з верхньої частини дороги і земляним пагорбом спускаємось до входу. Тепер у приміщенні. Дивлюсь уважно на батьків і дітей, які нагромадились у великому холі перед початком заходу. Ось бачу родину, схожу на вихідців із південної азії. Індуси? Цигани?.. До них вибігають їхні діти, але за віком меншими до учнів цього закладу: років 10-12, хоча й не такі смугляві, як їхні батьки, - й ідуть геть. Дивлюсь на хлопців старших класів, які приколюються один з одного: смичучи за одяг, торкаючи обличчя. Тепер готується тісто, а я подумки планую його ділити за видом вирізаних фігур: на солодкі (присипані цукром), можливо, у вигляді коржиків, формою з місяць, та звичайні.

Сон 041112 "Дожити до спокійного віку"

Одна моя знайома похилого віку (В.Д.) іншій моїй знайомій (В.Ц.) - трохи молодшій за неї (в реальності - незнайомі), вирішила переписати приватний будинок. По її смерті могла замешкати в тому домі, адже має проблеми з житлом - по-життю. Тепер я хочу навідатися до того дому, в якому замешкала друга знайома (В.Ц.) і виявляю, що він тільки-но обвалився. Як? За купою будівельного сміття стає зрозумілим лише те, що, можливо, вона загинула. Треба викликати МНС аби все це розібрати та добратися до тіла... Торкаюсь частини зруйнованого дому, а він дорозвалюється остаточно. Точно вже після такого ніхто під такими завалами не виживе! - підсумовую подумки. А так їй хотілося дожити до спокійного віку! 0045'

Сон 011120 "Маска-кляп. Краще не приховувати!"

Вирішили, що маски є неефективними і ввели правило носити такі, що нагадують кляп, аби багато не говорили. 0230'

Їду в машині з водієм, який виїжджає на таку звужену дорогу, що подібна до пішохідної. Питаю: чи тут вільно їздити? У той же час зауважую собі, що на ній є дорожні знаки. Він каже ствердно, хоча я бачу, що у будь-якому випадку їхати - нереально. Дивлюсь на огороджувальні бар'єри, що розділяють тротуар і так звану дорогу, а водій їде так, що ті бар'єри потрапляють просто під ліві колеса, хоча характерних звуків від того та видимих ушкоджень зовсім не відчутно. На якомусь етапі виїжджаємо на перехрестя, а водій відволікається десь убік і не зауважує чорне авто попереду і на невеликій швидкості вдаряється в неї. Перед цим зауважувально повторюю: увага, увага!.. - але він так і не почув. Вирішили від'їхати в сторону і почали з'ясовувати: що робити далі? А я бачу, що досвіду - ні в одного (з ким їхав), ні в другої (жіночки-водія, чию машину пошкодили). Я розповідаю, що для цієї ситуації є кілька варіантів розв'язання. Почну з двух головних: заплатити на місці домовлену суму відшкодування або дзвонити до страхових компаній, аби розповіли, якими будуть наступні дії. Для водія, з яким їхав, друге - бажаніше, адже перебуває у службовому транспорті, і так, як його діяльність напряму пов'язана з поліцією, то краще такі речі не приховувати.

Сон 311020 "Сторонній учасник"

 Їду потягом у групі людей. Маршрут пролягає хитромудрими сплетіннями залізничних рейок, що перетинають і нагромаджуються, і розходяться щоразу більше й густіше. Один із нашої групи добре знається на залізничному сполученні. Навіть потяг, яким їдемо є незвичним. Він розкладається і складається в дорозі, наче трансформер, для подолань найскладніших випадків дороги та наданню допомоги іншим, мабуть, у ремонті тощо. Ось раптом ми заїжджаємо на таку ділянку дороги, на якій нас змушує якась стороння сила пригальмувати. По ходу потяг долає якусь перешкоду: розкладається і складається наново. Ми заїжджаємо в якісь залізничні джунглі - місце покинутих вагонів, недоглянутих ділянок дороги, порослих молодими деревцями. Потяг зупиняється і нам повідомляють, що ми маємо далі пройтись пішки. Ідемо вздовж однієї бетонованої стіни, другої, так, наче нас хтось скеровує, а згодом інформатор проподає. Ми опиняємось у пастці. До останнього невимушено збираю по дорозі якесь сміття. Зауважив для себе, наскільки іншим це байдуже. Час від часу помічали поодинокі групи людей, які, як ми, ходили по коліях і блукали між лабіринтами бетонних стін, поспішаючи і, видно, шукаючих вихід. Тапер у подібній ситуації опинилися ми. Кому це потрібно? Раптом розуміємо, що нашим рятівником є чоловік, що знається на залізничних сполученнях. Я пропоную йому увімкнути gps-навігацію, аби подивитися де ми знаходимось посеред "хаосу" залізничних колій? А він повідомляє, що десь щойно загубив свій телефон. Відтворюємо маршрут: як ми йшли, де стояли. Хтось вирішує йому подзвонити. Набирає і лунає телефонний дзвінок. Не одразу, але помічаю телефон на підлозі, прикритий дощечкою. Так, це він. Бере його, протирає... Розумію, аби нам звідси вийти, треба раціонально використовувати заряд батарей на кожному телефоні, які у нашої групи наразі активні. 0150'

Я йду покупатися, а на місці, про яке думав, виритий кар'єр, або ж під майбутнє озеро, але поки що без води. По краях, врита в земляні чорні пагорби, якась технологічна установка з чорних труб. В одному місці виходять головні комунікації. Цей великий кар'єр я проходжу так, наче пролітаю. Виритий великими сходинами, аби машини могли поступово вивозити землю, подібну до крихкого вугілля, для подальшого монтування труб. Паралельно тому, що бачу, чую чиюсь розмову, так, наче це працює радіо. Хтось каже, що ця вирита яма була без необхідних дозволів. Інвестор знав, що працююча установка буде шкодити довкіллю, тому пообіцяв для міста побудувати кілька багатоквартирних будинків. Яму вирив, а будинки не побудував. Коли установка почне працювати, начебто у повітря буде потрапляти азот. Згодом хтось питає:
- А з ким домовлявся інвестор? З Карлом чи мером?
- З Карлом!
- Ох цей Карл!.. - лунає у підсумку емоція.
Тепер я йду далі - на річку, адже моя місія сьогодні - покупатися. Не вдалося з першого разу, має вдатися з другого. Приходжу на знайоме мені місце (таке переконання уві сні), а його не впізнаю: води поменшало і при воді та у воді з'явилося багато різнородних змій. Перша, яку побачив, була схожа на пітона, але чорного кольору. Спочатку подумав, що це корінь дерева. Змія виявилась доволі спокійною. Далі - у воді - все більше дрібніших... Як тут купатися? Так і подумалось: із-за відсутніх дощів річка Тетерів обміліла так, що вплинула на екосистему. Цікаво, що дивився на берег, воду та змій із висоти 2-3 м від землі. Так і полетів звідти.

Зібрали гостей по якомусь "моєму списку" на весілля. Нареченого та нареченої не знаю, в результаті - не бачив. Сон із повтором: я на початку організації столу, а згодом - як всі гості всілися за нього. Чую, як хтось прослуховує записи розмов по телефону, коли запрошували гостей. Початок розмови починався з "Привіт!", а згодом відсилання на мене і, зрештою: запрошення на сам захід. Коли вже всі прийшли та сіли, я в'їжджаю з якоюсь дівчиною пуфиками в святкову залу, а за нею в прохід, яким заходили гості до столу, по ходу вітаючись з присутніми (конкретика облич відсутня). 0700'

Сон 301012 "Могильний сон"

 Просинаюсь (уві сні) і виявляю, що спав на могилі. "Фу! Як же це огидно!.." - кажу собі. Ліжко, як ліжно, а під ним гранітна плита. Піднімаю голову, а в узголів'ї стела, на якій написано ім'я якоїсь жінки. Цікаво, що за відчуттями я перебуваю в багатоквартирному будинку. Виникає підозра: що, за логікою, у квартирі мають тут бути подібні могили. Пригадую (таке переконання), що на цьому місці або у схожій ситуації я колись уже спав. (Мабуть, колись снився подібний сон або зі схожим сюжетом).

Сон 281020 "Виправити деталі"

 Повертаюсь на завод, на якому працював, аби підкрутити пару гайок на лінії. Взагалі у мене підтекст: мені треба щось знайти і взяти з собою. Сам же неперевдягнений у робу, а так: як прийшов у вихідному одязі, так і поліз на устаткування. Цікаво зустріти знайомі деталі: он гайка недокручена до кінця, он ще одна частина недоустановлена... але все працює! Я пам'ятаю ці деталі з попереднього часу моєї тут роботи! Лажу по лінії, поки хтось не зауважує на моїй нетиповій присутности. Підходить до мене, а я випереджаючи питання, наче найнятий працівник з іншої фірми, звітую, що практично все завершив. Знаю, що на підприємстві змінилося безліч працівників і мені прикинутися невідомим для них доволі легко. Хоча і викликаю зовнішним виглядом питання, але такою відповіддю розвіюю сумніви. Тепер, під час обідньої перерви, я їду до батьків, аби попрацювати в гаражі. Так само перейнятий технічним завданням, у якому маю закрутити, як і на тій лінії, гайку на 13. В уяві тримаю ці гайки, як такими, що лежать на роботі, але, нажаль, не тут. (Яскрава картинка з реальности). Скільки не шукав таку гайку в гаражі, так і не знайшов. Потрапляли лише оригінальні від авта, яке ремонтувалось поряд. "Не буду ж я брати інші (нетипові) гайки? - це (машину) ще складати!" - і не взяв. Чомусь у цей час пригадалось, що в обід, я хотів поїхати додому і забрати доньку, аби вирішити пару справ, переважно культурного плану. Констатую: але я тут, отже, доведеться вечором! Варто лише передзвонити, аби не хвилювалась, бо й так пізно, якщо дивитися на обіцяний час. 0450'

Фрагменти зі сну напередодні (271020)

Грає дівчина на скрипці, а поряд чоловік у чорному плащі та зі зв'язаними руками. 2305'

Принцеса закладає та з'єднує труби. Чомусь не помічає кількох останніх частин, аби скласти їх остаточно. В результаті розуміє, що не треба поспішати. 0018'

Сон з повтором. Крутив гіпсокартон. Чомусь відзначив, що німецький - на дотик тепліший. 0500'

Сон 261020 "Спрощений результат"

 Я в ролі студента і в мене починається сесія. Присутнє відчуття, що я маю пройти її, як зобов'язання. Знаходжу документи, які вказують на періоди проходження внз. Серед них довідка, що центр зайнятости мені відшкодовуватиме за період навчання, як за роботу, за ціною 78 грн за годину. Муркую собі: непоганий тариф, але вже не зараз: зі зміною роботи на нову та тим, що вже не стою на їхньому обліку, мені ці гроші вже ніхто не виплачуватиме.

З дружиною та дітьми збираємось у гості. Підготували якийсь подарунок, але з якихось причин, саме сьогоднішнього дня його у нас немає. Мали принести замовлення, але так його й не доставили. Пару годин тому почали готувати для себе торт, тепер залишилось промастити коржі і він готовий. Так би мовити: ми вже на виході, а питання з подарунком так і не вирішилось. Наша увага падає на тільки-но зготовлений кондитерський виріб, як єдине рішення в цій ситуації, про яке, як варіант, не припускав дозараз ніхто. Зібравши його в святковий пакет, дружина каже: "Я навіть і не думала, що ми коли-небудь підемо в гості лише з тортом!". 0440'

Сон 251020 "Дотримання норм"

 Отримую замовлення на виконання роботи від одного невеликого магазина, що знаходиться на великій площі, десь у центрі міста. (Локація незнайома). Сама площа по середині огороджена захисними парканами різного роду, за якими чітко простежується рух для пішоходів та водіїв. На якомусь етапі мені роблять зауваження, що пересувна огорожа, якою скеровується потік людей, максимально виходить на проїжджу частину. Я ж іду й переставляю все так, як вимагають норми - по лініях розмітки.

Сон 191020 "Тіло залишиться нетронутим"

 У домі батьків, але в одній з неіснуючих кімнат, помирає дівчина середніх років. Ця людина для мене малознайома, схожа на гостю, місце і час, що звели нас у той день, стали випадковими. Почався день з того, що я завіз до самої дачі свою сестру. Повертаючись додому, заїхав у магазин. На прохання згаданої гости мав купити в магазині якесь печиво, сухарики і ще пару товарів кондитерського виробництва. Вистояв чергу і повернувся додому. Дівчина пригостилась солоденьким, запиваючи чаєм, і раптом повідомляє, що їй стає зле і одразу прилягає на ліжко, а по тому й ні пари з вуст. Тепер маю дилему: що робити в такій ситуації, коли на моє переконання, людина померла? Намагаюся зв'язатися з батьками, щось пояснити, як це трапилось, пробую відтворити деталі подій. Найважливіше: останні хвилини життя! Постає наступне питання: що робити з тілом? У такій ситуації ми опиняємося вперше! У міркуваннях заходимо до того, що, припускаючи один із варіантів подальших дій, ми так нічого і не зробимо до початку наступного дня. В результаті тіло так і залишиться нетронутим. 0330'

Сон 181020 "Навести лад із речами, часом і простором"

Збираю доньку в дорогу. Вона має полетіти літаком в Ізраїль. (Наразі, в реальності - малоймовірно). До хвилин все пораховано, як треба сісти на трамвай, пересісти на автобус і доїхати до аеропорту. Разом із речами я підготував десь із метр металевого лотка, аби вона могла використати під час творчої роботи в учбовому закладі, в якому навчається. Місце збору - офісне приміщення фірми, в якому начебто працюю. Ось уже донька на зупинці, а я ще дозбирую сумку. В останню мить подумав, що той металевий лоток не захищений гумовою смужкою. Час невпинно наближається до тієї хвилини, коли я маю виходити. Для когось із фірми було замовлено таксі, а людина скористалась іншим. В останню мить вирішую, що на трамвай можна й не йти, адже ті пару зупинок я пройдусь швидше, ніж очікуватиму на зупинці. У той час, коли вже пора покласти в сумку останнє і виходити, для керівника фірми привезли якісь матеріали. Тут ще й по ходу маю відволікатися й на нього. Застібуючи торбу, подумалось, що варто передзвонити і запитати доньку за паспорт і квиток, аби все було на місці. В моєму випадку, це виглядає так, наче це на щось вплине, коли мова йде про мене, якщо раптом трапиться так, що взагалі не встигну доїхати. 0540'

Я підходжу до знайомого місця (таке переконання уві сні), де знаходиться музей. На вигляд он взагалі не показовий. Що поробиш, промисловий регіон, збережено автентику червоного будинку з дерев'яними елементами! Поряд нього, по правій стороні й у глибині, ще один музей на три поверхи та два униз - під землю. Зверху ми колись були, а знизу - ні. Раптом біля мене опиняється дружина і питає: "То в який музей підемо?" Я ж схиляюсь перейти й одразу оглянути виставку до кінця в тому, в якому були, почавши одразу з підвальних поверхів, тим більш, що працівники музею казали нам раніше, що там виставка цікавіша. Бачу чоловіка, який виходить із саме того музейного входу, що йде вниз. Зупиняю і перепитую в нього: "Там цікаво?" Мімікою голови та обличчя виражає згоду. Тепер ми в самому музеї, а мене приспічило в туалет. Заходжу в нього, а там - прибиральниці. Питаю, куди можна зайти? (З яких кабінок скористатися?) А одна з них починає ставити мені дурні питання: "Вам по-маленькому чи по-великому?". "По-серйозному!" - віджартовуюсь я, хоча розумію, що у моїй відповіді навряд чи йдеться, що треба "швидко і по маленькому". Тут вона ще ставить провокативне питання і наближується до мене аж надто близько, як для сторонньої особи. В її жестах і поведінці вбачаю, що ця жіночка є сексуально стурбованою і явно, як грім серед ясного неба, поклала на мене око. "Що їй стрельнуло?!" - подумав я. Подивився уважно на її обличчя: нікого не нагадує, середніх років, як сміється, світить золотим кутнім зубом. Ще трохи і починає своїми руками лізти до моїх геніталій, намацуючи їх крізь штани. Я зриваюся і вибігаю в коридор: "Знайду інший туалет, де сходитиму наспокійно!" Раптом для себе відчуваю, що немає моєї сумки, яку ніс на плечі. "Ах он як!" - подумав я. - "Злодюжка!" І миттю повертаюся до того ж місця, а це вже не туалет, а якась конференц-зала. Сходу й до неї: "Де моя сумка! Там всі документи!". Тут вона пробує вкотре віджартуватися у характерному їй стилі. Я ж подумки: "Он воно як: аби мене стримати, вдаєшся до неправомірних хитрощів!". Це мене злить і я зриваюся в емоціях і зі спокійного голосу переходжу в крик: "Закрий сука пельку і скажи де сумка!". По сказаному западає глибока тиша. Раптом долинає голос сина, який чомусь опинився за довгим столом, і спокійним тоном каже: "Тат, вона ж у тебе на плечі!" Я мацаю шлейку, а за нею рукою знаходжу "пропажу" за спиною: яка ж вона легенька, її геть стало не відчутно! У спокійному тоні приношу свої вибачення і йду.

Стою з двома чоловіками на вулиці й раптом чуємо, як в небі зриваються птахи і розлітаються в усебіч. Чоловіки кажуть, що це не птахи, а гвинтокрил. Я ж дивлюсь у небо і з першого погляду так нічого для себе й не відзначаю, окрім решток птаства, які поодиноко розходились по небу крилатими цятками й надалі. "Дивись, дивись, ось летить!" - повторюють до мене і розбігаються в різні сторони. Дивлюсь уважніше, а це дрон з двома прозорими "боєвими" зарядами, видно, що іграшковий, але великий. Так, він летів спеціально, щоб викликати у нас страх! Дивлюсь у сторону, а біля приватного дому стоїть батько з сином-підлітком і дає йому поради: що робити, а що ні. Придивившись уважно, відзначаю, що в руках того сина знаходиться дистанційний пульт керування, видно, тим самим дроном. Я підходжу до них ближче, а вони майже зі спини направляють його на мене. Коли він наблизився геть близько, раптово вдаряю по ньому рукою, так, що він падає, а той батько каже синові: аби чогось подібного не трапилось вдруге, "треба придумати якесь гасло" і написати на ньому!
 

Сон 141020 "Стинати голови"

Їм чуже волосся... (Повтор фрагменту забутого сну). От і цього разу сиджу в громадському транспорті, через прохід - дружина, а переді мною якась жіночка. Я не стритримуюсь і зрізаю незначну частину її хвістика до 10 см, що складений був під резинку наприкінці невеликої косички, й одразу кидаю в рот і розжовую. У смакових якостях мене нічого не дивує: хрускотить, як солодка вата. Єдине: занепокоїла нерівність відрізаного: пару косок залишились задовгими, а так непогано. Не наважився підрівнювати ножицями вдруге, аби цоком відстригання не звернути на себе увагу остаточно.

Я з батьками та ще кимось їдемо повільно лісом. Побачивши знайому ділянку, раптом пропоную: "А давайте подивимось: чи є гриби?" - і перший рушаю в ліс. Пройшовши певну галявину безгриб'я, помічаю знайоме місце, біля якого колись росли білі гриби. (Спогад із далекого сну). Наблизившись, побачив пару молоденьких, почав стинати пальцями та класти в руку, а там ще і ще такі ж... а місця куди б класти - немає. Хоча б знайти якийсь пакет у лісі? Та раптом, недалеко від себе бачу дитяче пластикове відерко з лопаткою. Виливаю з нього дощову воду, трохи в процесі виполіскуючи, і кладу гриби в нього. Відзначив, що ізсередини відерко було трохи зажирене. Для себе зауважую: як добре, що поряд із цим лісом розташовані дачні ділянки! От і діти якісь грались, переносячи пісок, так і забули свої іграшки! 0110'

Приїхали гості з Криму, а я без подарунків. Вирішили розміститися в домі баби Марії. Я ж виходжу в місто і міркую з чим прийти за стіл, а грошей то - катма - так, щоб нормально виглядало - не вийде. Знайшов якийсь подарунок із землею (вазон? - образ затертий), але забракував його, довелось мити руку в калюжі. Звернув увагу на дворових собак, як вони лежать і мило відпочивають під сонячними променями після нещодавньої зливи. (Можливо, прив'язка до реальности: цієї ночі за вікном шурхотів густий дощ). У результаті повернувся так би мовити: з нічим. Щось було в кишені, але так, щоб привітати когось із днем народження. Зокрема знайшов аркуш із вітальним віршем, написаним сьогодні для власної доньки, але ж для гостей такий подарунок явно не пасуватиме. Приходжу до б. Марії (врп) на кухню. Її частина дому поділена так, що у великих кімнатах гості, а ми тут - на кухні. Б.М. спілкується по мобільному телефону. Дивлюсь на годинник: трохи більше 12 дня, а гості приїхали о 10. Я ж знаю, що зараз має про себе нагадати батько, адже всі нас зачекалися. От і лунає тел. дзвінок стаціонарного телефону. Я відповідаю. Так і є: батько. Натякаю б.М., що треба завершувати. Б.М. по кількох хвилинах встає і йде готуватися, а я дивлюсь на неї, а вона худорлява, геть фігурою не схожа на себе. Міркую: от що значить на місяць поїхати на відпочинок до моєї двоюрідної сестри Л. (її внучки)! 0245'-0303'

Повтор якогось давнього сну, в якому злочинці потрапили в дім б.М. та батьків. Застосовуючи різні хитрі засоби, я їх ліквідував. Останній фрагмент "поєдинку" був у ванній кімнаті, в якій засів невідомий чоловік, доголюючи налисо свою голову. "Поєдинок" завершили на мовчазній згоді: я його побив, сліди нападу на голові присутні, розбито о підлогу пару тарілок... Кажу йому: "Тепер сиди тихо і жди кінцевої роз'язки!", - адже все це у мене з ним "малою кров'ю" і він це знає. Виходжу з дому батьків і йду в другу половину (б.М.), а там у прихожій стоять родичі С. (чоловік і жінка) і розповідають моїй матері, бабі Марії та тітці Л., що вони виграли довгоочікувану стипендію і їдуть на три дні на гастролі. 0415'

Сон 111020 "Таємниці гостинні"

 Сиджу вдома зі своїми дітьми в кімнаті, яка нагадує батьківську. Знаю, що батьки пішли на якесь свято, отже, всі родичі знаходяться в одному місці і їх об'єднує велика подія. Звукове тло створює увімкнутий телевізор. Раптом відчиняються двері й у кімнату входить баба Марія (в реалі - померла), а за нею батьки та інші родичі, серед яких двоюрідні брат і сестра, які приїхали з Ізраїлю. Я здивований такій раптовій події. Батько каже, що приховували їх приїзд від мене до самої цієї зустрічі. Я ж одразу намагаюсь познайомити своїх дітей з ними та їхніми дітьми, з якими вони приїхали також. Називаю всіх по іменах. (Дивна трансформація облич у д. брата та сестри: спочатку я їх бачу молодими, так наче це асоціативне поєднання їхньої схожости з власними нащадками, а потім виникає вікове розмежування). Потім всі разом ідемо на вулицю і д. сестра заводить розмову про воду, так, наче цю тему вже перед нашою зустріччю обговорювали. Батько ж рекомендаційно наголошує, що я добре на цьому знаюся. Суть у тому, що вони хочуть брати воду з моря, як то роблять інші поодинокі сім'ї, не афішуючи поред керівними органами сам факт. Це пов'язано із тим, що в країні присутній дефіцит води. Морську ж воду дистилюють у питну. Я ж показую приклад, знаходячи шматок матеріалу, якою має бути труба та наголошую, що її кінець не має лежати прямісінько на дні моря, а в метрі від дна. Тепер, подорожуючи такою великою родиною десь на свіжому повітрі, раптом виходимо на таку ділянку дороги, де обабіч росте висока трава, а поміж неї бачу гриби, висотою з метр, а може й більше. Гриби не їстівні, але величчю вражають. (Дехто в реальному житті їх уживає). Хтось пробігає тією травою і збиває одного з них. Я ж кажу щось смішне і від того відхиляюся в сторону, і раптом для себе відчуваю, що на шиї у мене "мотузка", яку на повідку тримає згадана в розмові д. сестра. Хоча "мотузка" була невидимою, яскраве і раптове усвідомлення її наявности - на рівні фізичного відчуття. 0610'

Сон 051020 "Сумнівний подарунок"

Батьки купили машину і вирішили подарувати її мені. Приходжу до їхнього дому, дивлюсь на неї і дивуюся: знову в знайомому стилі: б/у, бордового кольору, в салоні пахне немитістю, так, наче в ній тривалий час їздили робітники. Подивився на логотип авта і ледь вгадав символ, схожий на лева, отже, "Пежо". Навіть не хотілося дотикатися до неї, але вирішив сісти, аби трохи проїхатись. Сівши, отримую друге розчарування: салон занижений, сидіння, як для гонщика - положення тіла у напівлежачому стані, лобове скло завужене, чомусь одразу виявилась незручною коробка передач, ногами мушу ще дотягуватися до педалей. Тепер пробую трохи проїхати, аби заїхати в двір: як для першого разу: середнячок, але виявилось, що у дворі стоїть ще одна машина, яка заважає цю поставити нормально. Що робити: виїхати? поставити на дорозі, як і стояла? вирушити з нею додому, аби не пішки?.. Волію її залишити і вкотре нагадати батькам не робити мені сумнівних покупок. 0210'

Сон 041020 "Мистецтво фінансів"

Я в художньому ліцеї своєї доньки. Маю підписати додаткові документи. Як і першого разу, коли я знайомився з навчальним закладом, у кабінеті присутній директор і його заступниця. Перш ніж братися за папери, вирішив висловити свою думку з приводу практичних завдань на юбілерстві. Про те, що на днях, для виконання завдання, мені довелось купити для доньки художніх матеріалів на 200 зл (очевидне, з реального життя), а готові роботи учнів, як не дивно, стають виставковою власністю навчального закладу, хоча і за нашої згоди. Чи не міг навчальний заклад виділяти додаткові гроші на подібні реалізації проєктів? Отже, як помітив, цим питанням директор зацікавився і, продовживши розмову, спробував глибше вникнути в тему, але резюмував на тому, що додатково має над тим поміркувати.

Сон 021020 "Вчасно поінформований"

Початок навчального процесу. Усі (студенти) намагаються вникнути в програму лекцій. Виявляється, що присутні в тому зміни, про які ми не були поінформовані або не проявили до них інтерес, аби дізнатися більше, а, може, спеціально не хотіли знати. У тому ж дусі раптом пригадуємо, що в будинку, в якому жили, залишили тіло померлого напередодні Сталіна. Вже пройшло два дні, а його варто було б поховати, а про цей інцидент ще ніхто не поінформований. Ще й виявилось, що увімкнули опалення і в тому домі тіло однозначно довго не пролежить.

Сон 011020 "Увага на уважність"

Цього разу я залишився сам, аби дотягнути оригінальні кабелі. Загалом, їхня кількість невелика, але потребує уважности. 0110'

Йду по вулиці в межах приватного сектору. Сонячна погода, весело. Раптом бачу сумку-холодильник із морозивом, яка стоїть біля одного дому. Начебто щось узяв з'їсти, а як ставив її на місце, вийшов господар дому і мене побачив, але я не відреагував: "немає чого розкидати потрібні речі на дорозі!". Йду далі, раптом їде машина, доволі солідна, схожа на джип, а в ній якась солідна дівчина, але не за кермом, а сидить просто, так, наче в лімузині пасажири. Вона вирішила мене підвезти, я ж не відмовився, але ж мені їхати - лише до кінця вулиці?! Зійшов на повороті й подумав, що ліпше було б одразу йти на тролейбус, а не затримуватися з морозивами та загадковими машинами.

Дружина відповідає по телефону і паралельно робить правки в тексті. На вигляд: більш поринута в текст, аніж телефонну розмову. Я йду на кухню і починаю робити суп, в основі якого, замість м'яса, накришена ковбаса салямі. Вона розварюється, відділяються дрібні шматочки м'яса від жиру і утворюється своєрідний навар, який плаває наповерхні. По завершенню розмови по телефону, дружина каже: чи не міг би я зварити борщ, адже сьогодні прийдуть родичі (двоюрідні брати з мого боку), аби допомогти перенести речі. Я ж у відповідь: А в мене - суп!.. 0210'

Сон 290920 "Рівень над землею"

Спроба зробити на сходових клітках ящик під овочі та інші побутові речі. Обирав поверхи, поки не зупинився десь між першим і другим. Коли оцінив матеріал (дсп), з якого мав би робити, десь розчарувався в розмірах: хоч і великі, але не настільки, ще й частково надтріснуті - б/у. Нічого, можна обрізати! Але ж мороки скільки? Разом із тим розумію, що місце під цей ящик неузгоджено з сусідами, адже живу значно вище (таке уві сні переконання), а заважатиму мешканцям знизу. Насправді, навіть мій намір ні з ким не узгоджений. Виходжу на вулицю, зустрічаю деяких постояльців цього дому - жіночок, що на пенсії мають багато часу на розмови. Прислухаюсь до них. Хоча моєї теми не торкається, але явно не налаштовані легко вирішувати справи. 0315'

Я сторонній учасник. Хтось показує, що рівень земляного насипу вище за заявлену норму (візуально - на 40 см) у зв'язку з тим виникатимуть проблеми з оформленням документів.

Єгипет. Я в науковій експедиції, яка приїхала до захованого під землею храму, який має умовну назву "під залізним ковпаком". Там вперше було використано метал для захисту храмової споруди. Як зайшов до нього, то вибрав одне місце, де й присів на лавку. Роздивившись уважніше, зрозумів, що саме це місце є одним із головних при вході в храм. Люди, які до нього заходили, торкалися певних святих місць, одне з яких невелика ікона, що стерлася наполовину. (Образ ікони нагадує Оранту або Покрову). Вона знаходиться над головою, прикріпленою до балочного бетону. Цей храм наполовину вивезений на артефакти, адже для туристів це місце, як вирішили чиновники, є недоступним. Тепер я бачу більше десятка вантажних машин, які завантажені кам'яними білими брилами великих розмірів. Тепер дивлюсь углиб зального приміщення храму. Якийсь хлопець сидить на одній з лавок (змішаний образ із костьолом) і курить електронну сигарету, випускаючи клуби диму. Пора йти! Тепер виникає морока з сином, який не хоче покидати це місце, але я знаходжу переконливі слова. Вийшовши із примішення на сонце, спостеріг поряд річку, яка, на вигляд, є архітектурною частиною цієї споруди, пропливаючи між бетонними брилами із невисоким рівнем від землі. Подивившись у воду, побачив велику і довгу рибу, частково схожу на щуку, яка пропливала, не рухаючи хвостом. "Невже мертва?" - подумав і здивувався. 0430'


Фрагменти сну за вересень 2020 року:

Донька в вже в дорослому віці.
Серверування столу: тарілки, ложки, фужери тощо. Лише підготовка, без їжі.
15.09.20

Вішаю на дереві інструмент. Плоскогубці. Ніч. Хтось піходить до того дерева, а я його сприймаю ворожо. 2342
20.09.20

Тягнемо тонкі кабеля. Я ж стою на повороті. Загалом їх виходить доволі багато. Тепер я їх акуратно викладаю. (Сон з повтором. Загалом, присутнє якесь "залипання" на одному процесі). 0340'
28.09.20