Сон 310120 "Занурення в пісок"

Прийшов на стихійний пляж. Проходжу різні ділянки, аби знайти вільне місце. Знайшов його поряд якихось дітей, що гралися в пісочку, та чоловіка, що в кількох метрах зарився в пісок прямо з головою, лише видно було його нижню частину спини. Спостерігаючи за ним, зауважив дивну річ: попід руки він вирив собі ями, з яких черпав руками воду й поливав голову, яка й так була в піску. Замислився: як він дихає? Але примітив, що в певному положенні голови й рук, у нього це все ж таки виходило. Потім, нагрівшись на сонечку, покупався... Новий день. Тепер іду на знайомий мені пляж. Дивлюсь на свою засмагу: хоча на сонці був небагато й лише декілька разів, але бронзовий відтінок шкіри прозирає виразно. Мені він подобається. Проходжу лісову ділянку. Понад урвищем помічаю дірявий листок неймовірно великих розмірів, у вигляді парасольки. Цієї миті на зустріч іде знайома Л.Ф., яка працює викладачем. Зауважую, що цією стежкою треба йти акуратно, адже, за мить до сказаного, "парасолька" зірвалась і полетіла у прірву. Тепер повторно (другий раз за сон) приходжу у знайомий мені дім, в якому євреї тримають робочі приміщення для соціально-релігійного відпочинку. У них сьогодні якесь свято і до них заходять у гості. Я ж прийшов першим. Мене зустрічає чоловік, який минулого мого візиту був у образі звичайного технічного працівника, а зараз йому доручили місію "дворецького": зустріти й максимально зорієнтувати в наявних потребах. Він не єврей і за поведінкою відчутно, що так би мовити "не місцевий" або ж "не свій", а найнятий. Я ж прийшов у басейн. Знаю, де він є і прямую до нього сам. По дорозі зустрічаю головного, схожого на рабина, який приділяє мені особливу увагу і зорієнтовує в просторі приміщень, аби однозначно потрапив туди, куди треба. 0220'

Сон 300120 "Перманентність місця, часу та простору"

Приїжджаю на об'єкт, на якому був минулого року. В розмові з кимось хвалюсь, як все гарно вийшло з часом. Вирішую різні робочі питання, аж так, що робота просто захоплює. Тепер знаю, що маю на сьогодні квиток, аби сісти на потяг, який проїздом зупиняється в населеному пункті, в якому в мене зараз робота. Виникають сумніви в самому факті існування такого потягу, який може тут проїжджати. Фірма купила квиток, але його наявність не підтвердила, все означене лише в форматі усного повідомлення. Тепер хтось каже, що я можу запізнитися. Питають, чи я встигну? - адже "поїзд їде з Житомира 10 хвилин". Міркую собі: як десять?.. Може: не з Житомира, а житомирський?.. Завершую роботу й подумки вимірюю час, який затрачу на доїзд. Ще немає попереднього переконання, що я, з погляду на короткий відрізок часу в майбутнє, вже сів і їду в поїзді. 0120'

Незнайоме місто. Сонячний літній день. Маю заправити катрідж до принтера. Їду міським транспортом до однієї зупинки, від неї до другої. Там віддаю його на сервіс. Чомусь проїжджаю дві зупинки назад. Це при тому, що міг би скоротити собі шлях додому. Знаю, що відзараз я вже вільний. Знаю наперед діалог із батьком, який захоче піти на річку покупатися. Вже подумки висловлюю йому згоду, хоча знаю й те, що мати піти не захоче.
P.S. Цікаво, що в уяві батько і матір були для мене взагалі незнайомими людьми. 0456'

Сон 270120 "Непримічена частина"

Готую паперову ксерокопію у кількох примірниках. Кожна пачка складається з менших частин на декілька аркушів, скріплених степлером. Перевіряю себе: чи не пропустив чого? Кріплю закладки для кращого орієнтування у викладеній послідовності. І все ж таки знаходжу, що дещо пропустив. Доробляю і підкладаю до пачок необхідне. 0130'

Я з хлопцями виїжджаємо в місто. Кожен по своїх справах. Такі виїзди раніше були. На якомусь етапі ми всі розходимось: вони в одну сторону, я в іншу. До останнього тільки здогадусь куди вони їдуть. Я ж не перший раз шукаю якусь дівчину. Не до кінця ясно: хто вона, звідки? Наче її маю впізнати. Так кожного разу заходжу в автобус, який очікує на посадку, проходжу його і виходжу з нічим. Вирішив піти в ту сторону, в яку щоразу рушають хлопці. Може, все ж таки, побачу, що вони роблять? Виходжу на якусь велику річку. Вирішую здійнятися в небо, трохи пролетіти над водою. Піднявшись, побачив обійстя однієї родини. Пролітаючи над нею, побачив якусь жіночку і дітей, що гралися поряд. Запитав з висоти: а ви так вмієте? - продовжуючи махати руками. Перелетів ту ділянку і опинився над річкою. Спробував, щось ще їм показати в польоті, але від того мало не гепнувся у воду. Піднявся вище і зауважив, що почало стрімко сутеніти. Пора повертатися додому! Лечу до світла, що майорить за деревами: десь там, де я був! Чомусь вирішую ще зробити одне коло над водою, але цього разу відчув, що махати руками стає важче, наче вітер над водою зносить мене та не пускає на берег. Махаю, махаю... від того частково просинаюсь і засинаючи, опиняюсь у приміщенні, де я знаю: мають прийти ті самі хлопці, з якими я приїхав. Відчиняються всередину двері й незнайомі мені робітники, по завершенню робочого дня, кожен окремо, несуть попереду себе якість важкі темні змотки. Я не можу до кінця зрозуміти: що це? Може це якась проволока, мідь?.. Мені залишається тільки здогадуватися! Як і те: куди ж ходять мої хлопці? 0410'

Сон 260120 "Клямка фіксації"

Їду в машині з трьома хлопцями. Я сиджу позаду за водієм. На руках, у того, що поряд мене, дитина років двох-трьох. Вона заснула. Аби їй не заважати, її поклали якось поперек в салоні, між першими сидіннями. Біля мене зліва якась коробка, що заважає пристібнути нормально пасок безпеки. Заводжу на цю тему розмову і разом із тим пробую якось пристібнутися. Раптом бачимо, що на дорозі стоять кілька поліцейських, які спиняють машини для перевірки. Зупиняють і нашу. Я ще намацую клямку фіксації паска, але ще не вдається. Притримую лівою рукою, аби зімітувати, що все тримається на місці. Один поліцейський зазирає до водія, а другий відкрив двері до нас із правого боку. Лише тієї миті я тихо "заклацую" безпеку. Але тут вони щось повідомляють і хлопці виходять з машини. Таких, як ми, стоять кілька машин, причина мені ще не ясна. 0700'

Проговорюю про себе якісь польські висловлювання. За тим чую фразу, обіграну з російською мовою: "Вам очень PowięЗло".

Сон 240120 "Осідати в Польщі"

Просинаюсь на хвилі певного міркування:
- У глобальному розумінні поляки розуміють, що якби не давали можливости українцям осідати в Польщі, то на їхнє місце приходили б інші: зокрема з Азії та Африки. Тому вони зацікавлені у видачі, наприклад, карт поляка українцям, незалежно від явно малопоширених імен та прізвищ. Цей процес не зупинити.

Сон 150120 "Добрий будиночок"

На батьковому обійсті, наближаюсь до малого будиночка (времянки). Ще з метрів 10 бачу людей, які мене вже впізнають, а я ще ні. Наблизившись, бачу родичів, які колись переїхали в Ізраїль. Заходжу в приміщення, а там сидить їхня рідня, яка нещодавно приїхала сюди погостювати. Загалом, це були троє чоловіків із характерними зовнішностями. Бачу, що їм тут подобається, тому вирішую прокоментувати: "Добрий будиночок, зробити трохи ремонт і можна навіть жити!"

Сон 130120 "Зайва засмага"

Приходжу з сім'єю на пляж. Розклались. Недалеко від нас ще одна родина. У них доросла донька, поводиться доволі самостійно. Звертаю увагу на свою дитину і зауважую про себе, що вона трохи зайве засмагла на сонці. Тепер ми заходимо в приміщення. Вдруге дивлюсь на доньчине "засмагле" тіло, а воно, як на мене, аж хворобливо червоне, зі стверділими плямами-цятками.
P.S. Уві сні фігурує моє упереджене знання, що донька не любить засмагати на сонці.

Сон 120120 "Варити варення"

Батькове обійстя. Пораюсь між криницею та лазнею. Варю на плиті варення. Якийсь чоловік хвалить мою роботу. Виходжу на город і звертаю увагу на красиве листя винограду, аж задивився: ніжносалатовий колір, із певною прозорою жовтизною, що видно навіть прожилки, сповнене сонячного світла. Такі кольори листя бувають лише ранньою весною. Сварка того чоловіка з батьком, видно, щодо його критики в мій бік. Але скоро разом йдуть.

Сон 110120 "Нова робота"

Давній колега по роботі, якого вже не бачив більше року, розповідає мені, як і колишнім колегам про нову роботу. Тепер він працює мало не в космічному агенстві. Частина його роботи пов'язана зі складанням космічних кораблів. Хлопці дивуються і питають, як він потрапив на таку рідкісну роботу. Він розповідає пройдений шлях від однієї фірми до іншої, поки його, як спеціаліста, не взяли на таку посаду.

Потрапляю на новий об'єкт. Якесь невелике будівництво, але це на мій перший погляд. Хлопці розповідають, що триває воно більше року й кінця йому, поки що, не видно. Починаю потроху вникати в суть справи, власні обов'язки. Зауважую для себе, що споруда знаходиться мало не на болоті: багато для того осушувалось, підмурки з бетонованими ямами опускалися нижче рівня землі. Сам об'єкт розкиданий різними спорудами на великій території. На якомусь етапі скидаю з себе каску і тримаю її в своїх руках. Хтось підходить і страхаючим голосом повідомляє, що на цьому об'єкті треба носити її весь час на голові, адже штраф - 1000.

Сон 080120 "Пункти профактивности"

До дружини підходить хлопець, видно, студент університету, який починає з'ясовувати робочі питання, зокрема й такі, що торкаються науки. Дружина в розмові з ним уживає термін "пешки", який він чує вперше і до кінця не розуміє. Я ж це помічаю і прошу дати на те пояснення, але перехоплюю ініціативу на себе і тлумачу максимально просто: "пешки" - це спрощення терміну "пункти профактивности", які викладачеві варто заробляти незалежно від лекцій і практичних.

Сон 030120 "Організація часу"

Я в Німеччині. Маю їхати в Україну. В кишені маю квиток на дорогу. Іду на зупинку, від якої міським автобусом маю їхати до автовокзалу, від якого вже - додому. Дорогою тягну за собою валізу на коліщатках. Поспішаю, адже бачу, що вже затримуюсь. Підходжу до зупинки, яка виложена не кам'яною бруківкою, а дерев'яними штахетами, але добротно, як кажуть: "на роки". (Ця зупинка мені чомусь знайома, зокрема його дерев'яний устил. Може, з забутого сну). Вже чую, як за моєю спиною під'їжджає автобус. Міркую: треба подивитися на його вивіску, можливо, мій! Але він під'їхавши паралельно із моїм приходом, навіть не пригальмовуючи, адже на зупинці не було жодної людини, зробив характерний до розмітки заворот і поїхав далі, за десять метрів звернувши вправо на іншу вулицю. Розумію, що цієї миті, схоже, вже втратив шанс поїхати (сьогодні) додому. Проходжу трохи вперед, але розумію, що йти пішки - це безнадійно. Подумки ще прогортаю варіації: це очікуваний автобус? буде інший? може, вже до нього був?.. Озираюсь, і помічаю, як протягом всієї дороги за мною йшла дивакувата дівчина, яка своєю безтурботною поведінкою, неясно: чи дисонувала моєму внутрішньому стану, чи дзеркально компенсувала його?.. Зупиняюсь, ставлю валізу, починаю шукати квиток, щоб пересвідчитись у годинах відправлення... і від уже пережитого - просинаюсь.
P.S. З одного боку, про цей сон можна судити, як про втрачену можливість. Насправді, для мене, з огляду на перейнятість певними об'єктивними обставинами реальности, тлумачу, як попередження про грамотну організацію майбутнього часу.

Сон 020120 "Технічне виконання"

Я з одним поляком у стоматологічному кабінеті. Вже завершили робити щось технічне, пов'язане з просуванням крізь гумовий хомут електронного обладнання, схожого на ноутбук із дротами. (Якийсь футуристичний образ). Стоять два стоматологічні стільці. Помічаємо, як із-за одного з них встає якийсь хлопець і висловлює лікуючому дантисту незадоволення якістю вилікуваних зубів. Придивляюсь, а на верхніх передніх зубах стоїть якась "шина" у вигляді невеликої чорної смужки на шість рівних зубув. Звісно, я в тому не розбираюсь, але виглядає вже дивно. Та його хвилює на сама "шина", а щось інше, більш пов'язане з сервісом обслуговування. Колега-поляк запрошує "на перекур", адже, видно, що чекати доведеться довго. Лікар обіцяє тому клієнтові прийти з колегами, які оцінять виконану роботу. Мій колега йде, а я беру пачку цигарок і кладу в задню кишеню. Йду до виходу. Тепер помічаю, що це школа. (Знайомий образ, зокрема відчуття "освітнього"). Мені на зустріч йдуть зі свого відпочинку організованою групою діти. Виходжу на вулицю. Навпроти, ближче до тролейбусної зупинки якийсь недобудований об'єкт. (Чимось це місце мені знайоме з якогось давнього сну). Заходжу в перші приміщення. Зупиняюсь у тому, яке виходить на пішохідну дорогу. Шукаю свого колегу та не знаходжу. Біля мене спілкуються двоє будівельників. Хтось із них каже, що починати курити не варто! А я вперше, по довгій перерві, вирішую перекурити. Тепер доминаю в пальцях бичка і розумію, що це якийсь неповноцінний кайф, наче щось в тому є, але його мало. Видно, тому з часом виникає відчуття: "хочеться, хочеться ще...". Повертаюсь, міркую про виконану нами роботу: гумові хомути на два "комп'ютера"? Один одягнений правильно, другий, на мою думку, ні. Хтось підтверджує, що це все ж таки зроблено нами правильно. Мовчки дивуюсь такому технічному виконанню.

Сон 311219 "Зробити так, як і було"

Зима. Передсвяткові дні. Я з дружиною відвідую покинутий будинок на краю села. Потім повертаємось у дім, де мешкає баба Євдокія. І вже разом з нею та донькою ми обговорюємо організацію святкового столу: що беремо з собою, а що залишаємо? Врешті: як закрити двері тієї самотньої хати? Б.Д. каже, що зробити так, як і було: на гачок і обмотати проволочкою, - "того достатньо!"

Я на будові житлових будинків котеджного типу. Приходжу в приміщення на поверсі "зеро", де підлога вкладена гранітною бруківкою. Якийсь німець дає мені робоче завдання, що маю зробити. Слухаючи його, ловлю себе на тому, що починаю розуміти доненавна незрозумілу мову.

Переглядаю свої блоґи. Зауважую для себе про появу нових функцій, зокрема "вподобань". У блоґові своїх поетичних творів цієї функції немає. Видно, у шаблонах її не існувало від початку. То й добре! - думаю я. Поезія не мусить мати того!

Сон 281219 "Спостереження за змінами"

Знаходжусь десь по роботі, в чоловіка, який нагадав мені колишнього директора. В його офісі разом із кимось розбираємо громіздку техніку. Виявили, що для подальшого ремонту потрібні запчастини. Надійшла вказівка зібрати все до купи і так залишити. Минає час, і згадана техніка опиняється в новому місці, яке навіть схоже на новий офіс. Розкриваю апарат і бачу намальовану моєю рукою схему послідовного розбору: аби нічого не сплутати! Чомусь вся ця процедура нагадує мені роботу сервісного центру на виїзді. Десь біля мене крутяться двоє жіночок-техніків. Я ж пропоную їм зайнятися дрібним ремонтом апаратури і почати на тому заробляти. Але, міркуючи про себе, а згодом вголос, роблю висновок: це не настільки вигідна справа! Наприклад, ремонт тостерниці може обійтись у половину її вартости. То краще вже купити нову!

Дивлюсь на нерівне поле, з певними пагорбами, ярами, поодинокими рядами дерев і кущів та купою складеного хмизу, про яке давно вже знаю: треба спалити! Іду тим полем разом із батьком, аби нарешті її звести в купку попілу. Підходимо ближче, а це купа якихось торбів, схожих на військові рюкзаки. Батько каже: треба спалити! Я ж озираюсь і в стороні бачу ту купу з хмизом, до якого наближались, але так і не дійшли. Дивуюсь раптовій зміні подій. Батько поливає ті торби бензином і підпалює. Вони трохи горять і гаснуть. "Звісно ж, - міркую собі, - там є навіть фляги! Як їм горіти?" Пропоную батькові взяти гіллячки зі згаданої купи хмизу. Відмовляється. Вперся, що горітиме й так.

Тепер я в знайомому мені місці, яке не один раз приходило уві сні. (Асоціація з давно минулим, відпочинком у м. Дністровськ). Самотньо проходжу знайомими мені стежками біля лиману. Минаю туалет. Зауважую для себе, що пройшло вже бозна скільки років, а в ньому так і не стоять двері. Зустрічаюсь із батьком і розповідаю про враження.

P.S. Сон нагадує певні фрагменти роздумів і асоціацій, підкріплених зустріччю і розмовами з давним знайомим.

Сон 231219 "Викривлені лінії"

Маю з'ясувати початок богослужіння в католицькому храмі. Чомусь телефоную в православний, який знаходиться недалеко від нього. Пару гудків і чую трохи дивний голос. Привітався, ще не встиг до кінця поставити питання, як незнайомий мені співрозмовник почав озвучувати години відспівувань, хрещень... Те, що взагалі не торкалось суті мого питання. Тепер я з кимось викладаю серветки під вазони. З певної кількости, пару штук були порізані надвоє. Довелось зімітувати їхню цілісність. У результаті: в напарника це погано вийшло (криво). Мені довелось долучитися й спробувати якось підправити. У моєму випадку: вже наставлений зверху посуд цього не дозволяв. Аби виправити "з нуля" - вже не залишилось часу. 0600'

Сни 20-221219 "Розділяй і владарюй"

Ділянки землі, які обробляються сільгосптехнікою. Я займаюсь із кимось поділом земельних ділянок. Більше, для організації культур.
201219

Підходжу до воріт якогось медзакладу. Маю випустити з території бус зі своїми колегами. Щось докладаю в машину і закриваю за нею ворота. Вона від'їжджає. А я ловлю себе на тому, що вони мали б мене забрати. Тієї ж миті чую, як та машина десь віддалено пригальмовує.
211219

Зеленський проводить пресконференцію. Сидить за столом і роз'яснює про нюанси фінансових надходжень до держави. Про те, що практично кожен проєкт треба розглядати "вручну". Говорить українською. На якомусь етапі пояснює щось терміном з англійської, а згодом повністю переходить на неї.
221219

Сон 171219 "Оприявнення невидимого"

Якесь підприємство. Я в робочому цеху. Пропоную увімкнути музику. На кожне сказане слово, наприклад, "музичні колонки", вони оприявнюються. Виникає питання: як же все це міг занести крізь прохідну? А ніяк! - просто: "сила бажання!" Міркуючи над подіями уві сні, в процесі подальшого сну, відвідало таке міркування: окрім видимих предметів у нашому повсякденні все ж таки існують й інші - невидимі, так би мовити: в іншій (з іншої) реальности. 0320'

Сон 151219 "Ламкі нашарування"

На річці плавають загадкові для мене предмети. Як виявилось, це свого роду помаранчеві поплавки, за якими чоловіки спостерігають, як на віддаленій відстані ловиться риба. Поплавок припнутий з обох боків тросом, принцип роботи якого так і не зрозумів до кінця. Розповідається анекдот, який певною мірою удосконалюється анекдотичністю методу такої риболовлі. Отже, жінки вирішили "підіграти" чоловікам-рибалкам. Замість того, щоб довгий кінець троса десь ловив би їм рибу, вони його одягли на силовий карабін. Чоловіки, зачувши, що риба "на гачку", починають її до себе підтягувати, а у відповідь, жінки цих чоловіків, починають накручувати карабін на себе. Чоловіки не розуміють: перший раз трапляється така сильна риба, яка тягне їх до себе! Якби вони знали, що на другому кінці "зловили" власних жінок, направду: жінки - їх.

Завод, якісь будівельні майданчики. Основну роботу завершили. Тепер стоїмо в очікуванні нового завдання. А воно не надходить. Якийсь керівник запитує в мене англійською. Пробую йому відповісти. З трьох сказаних мною слів пригадується "slow" (повільно). На що чоловік говорить далі та переходить поодинокими словами на польську. Я ж відповідаю нею й додаю, що нам легше буде спілкуватися на ній далі.

Тепер за відсутности нового завдання, вирішив допомогти одному працівникові з обробкою металу. Процес побачив уперше в житті, тому й зацікавило. Майстер тримає металеву конструкцію, віддалено схожу на відбійник, але з двома зверху ручками. Він лише торкається того металу, який лежить на землі. Метал политий якоюсь рідиною і саме в тому місці, де має бути пройдений він наскрізь. Другий інструмент, це якась маленька паличка. Як собі уявив: два описаних інструмента на металі - це анод і катод. Майстер робить сам, намагаючись тримати обома руками. Пропоную йому власну допомогу. Він не відмовляється. Тоді ж беру більший інструмент і завдяки новій позиції спостереження, ліпше оцінюю процес обробки. Метал розлущується, наче листкове тісто, перед з'явою нового шару, який має розсипатися, метал зеленіє. Так доходимо до кінця: ділянка металу провалюється. За металом бачу якусь металеву сітку. Пробую обкришити пальцями, адже ламається доволі легко. Майстер просить цього не робити: залишити так, як є. До цього майстра приходить якась його знайома й розповідає за свою дитину, яка в школі отримала 8 балів за 10-тибальною системою. Розповідає, що чимось незадоволена. Пропоную принести питну воду, адже, яка є, задавнена.

Тепер іду до навого будмайданчика. Я його добре знаю. А тут бачу нових працівників: росіян. Щось намагаються зрозуміти в тій ділянці фундаменту, від якого відкинули трохи щебеню. Коментують, що там може бути? А я ж знаю: бачив будівництво, так би мовити: "з нуля".
P.S. Обличчя одного росіянина нагадало моє вечірнє відвідання маркету, зокрема, як бачив його на касі. Доволі характерна зовнішність. Уві сні згадав цей фрагмент з реальности, з певним внутрішнім висновком: "не відпочивати вони сюди приїхали!"

Приснилось, що увечері на мене найшов дивний спогад за одну дитину, яка була сиротою. І виникло таке стійке бажання її побачити, що постановив собі з наступного дня відвідати садочок, де її бачив. Це був хлопчик, десь років п'яти. Розумів, що час минув і шансів зустріти не залишилось, але хоча б нагадати собі про нього: може, світлина яка на стіні?.. Наступного дня приходжу в той садочок, зустрічаю якусь маму, яка прийшла забирати свою дитину. Питає в мене: ви по кого? Кажу, що мені б поспілкуватися з вихователькою, або нянею. Озираюсь по сторонах і розумію, що шанси побачити цю дитину тануть: стіни без світлин, правда, навіщо? Може, альбоми?.. Виходить вихователька, а це зовсім інша жінка, яку я знаю з тих часів. Як пояснити: імені дитини не знаю, як виглядає, описати словами? - висновок напрошується наперед: повне нерозуміння моїх намірів, що й варто було б очікувати. Насамкінець вийшла з кухні няня, яку впізнав, але тут спрацювала не просто позиція нерозуміння, хоча б її спроби, а байдужість до вирішення подібного питання: яскрава соціальна роль, згідно свого статусу.

Сон 141219 "Перенесення візерунків"

У мене колекція вишивок. Але я вирішую перенести їхні візерунки на іншу тканину: чорну, більш делікатну, мало не шовковисту. Для цього примітив у однієї дівчини рулон такого матеріалу й вирішив його потроху брати. Одного дня прийшов до нього так само тихо і вже було розмотав, як чую: власниця спускається прямо до мене сходами. Я завмер, витягнувши руки вгору із розгорнутим шматком тканини. Міркую, що сказати: правда сьогоднішнього дня виявилася для мене більш переконливою. Не казати ж їй, що я вже не раз брав у неї цей чарівний матеріал?.. Зустрічаюсь із нею очима. Виникає мовчазна пауза. Одразу пояснюю цей крок своїм бажанням перенести власні "малюнки" на цю тканину. На що почув єдине: "Добре, але покажеш мені їх!" Тут до мене підходить колега по роботі, працівник фірми, який виконує інші завдання відмінні від моєї, й каже:
- Знаєш, я знаю, що таке "оря"!
- І що ж?
- Написав тобі у Вайбер, подивишся!
- Якщо ж "орій", то від нього похідне слово "орати". Отже, я знаю що це таке! - але останнє вирішив не говорити вслух, аби його "не засмучувати": може, у нього до мене щось інше?! 2350'

З колегою по роботі маємо їхати додому. Він зауважує, що наступного разу, як приїдемо, добре було б обмінятись іклами. У нього від природи вони не вродили, а в мене вони певною мірою завеликі. Бачу якесь раціональне зерно в сказаному. Міркую: якщо обмінюватися, то добре було б зараз, щоб з нового заїзду вже стояли нормальні. Вся справа так і завершилася на міркуваннях. 0500'

Сон 121219 "Повернення в минуле"

Я - юнак. Гуляю парком відпочинку, який нагадує центральний - рідного міста. Події, які в ньому відбуваються, нагадують сюжети певних снів, але без конкретики. Намагаюсь налагодити стосунки з дівчатами свого віку. Розумію, що вони розвиватимуться лише за бажанням самої дівчини. З однією нічого не складається, а з іншою - все просто. Навіть заходить доволі далеко, але невідь-звідки з'являється мати, як "вічний" контроль. Хоча цього вечора я не вдома, але нічого особливого: застає мене за дивною роботою: проходить мимо і помічає, як збираю в металевій шафі розсипаний горох, який чомусь опинився у воді. 0300'

Минаю дорогу, на якій колись туристи облаштовували палатки, тепер на тому місці бачу одиноку могилку. (Пригадування належить сну, який бачив кілька днів тому). Цією дорогою їду з Сашею К. десь з дачі. На цю поїздку мене наштовхнула його пропозиція, що можна заробити десь тут непогані гроші. Каже, що ось доїдемо до перехрестя, а там ми пересядемо на мотоцикл. Міркую: може, з мотоцикла - в машину? Приїжджаємо з ним у якусь школу. Заходимо в один з кабінетів, а це - офіс. Кілька людей сидять за комп'ютером. Якась жіночка приймає документи. Підходимо ближче, вона піднімає світло-блакитні зіниці, мало не скляні, у хворобливо червоних білках і дивиться на нас. Таких втомлених очей я давно не бачив!.. Дорога. Дивлюсь на небо, а там повертаються з півдня птахи. Дивуюсь: недавно відлетіли, тільки-но почалась зима, а вони назад?.. Автовокзал. Мені кажуть, що маю сідати в автобус, який там стоїть, але конкретики так і не надходить: стоять два транспортних засоби. В який із них сідати? В одну з них заносять якусь хвору або просто лежачу людину. Для неї виділене спеціальне місце в салоні пасажирського автобуса... Тепер я у іншому місці. Батьки питають про заробіток: "Чи добре тут заробив?" На що відповідаю, що краще, ніж у Польщі на нинішній час - немає. Чим їх розчаровую. Тепер я в якомусь парку знаходжусь на відкритому просторі. Дзвінок від П.Б. за одного автора. Пропозиція його підтримати. Розповідаю, що окрім видавничого напрямку, є давня задумка провести літературний вечір, зібрати багатьох знайомих мені авторів. Згадую останніх, з чиєю творчістю був знайомий завдяки П.Б., називаю прізвище якогось Бондарчука. Але при всьому моєму бажанні, пояснюю далі, я в Польщі й нічим допомогти не зможу. Далі спілкуюсь із ним про його колишню підтримку, про те, що недавно перечитував твори авторів з часопису "Ф+Л", за його редакції. Про те, що свого часу щиросердно намагався підтримувати творчість знайомих мені авторів, із ким зводила доля і певною мірою завдяки йому. Тепер я в якомусь гуртожитку, сповненій "движухи"! Я ж на кухні розповідаю якісь анекдоти. Підходить до умивальника Наталя Н. і чистить зуби. Про себе пригадую, як вона схожа на іншу дівчину, таку ж руденьку й кучеряву. Знову розповідаю щось смішне, зокрема про те, що мені цікаво спостерігати за людьми. Мій гумор викликає у присутніх щедрий сміх. 0440'