Сон 300422 "Сакральне тіло"

Наче видіння: виникає образ мертвого тіла, який нагадує Ісуса Христа, збереженого, наче витвір мистецтва, в дивний спосіб. Тіло залито в прозору монолітну труну у вигляді великого сувенірного "подарунку" (презентації), виконаний ув епоксидні смолі. Крізь прозорість "труни" можна побачити усі риси одягу та зовнішности померлого. Повільна поява цього образу викликає якісь давні сокральні почуття і пробує відіслати до забутих спогадів.

Сон 240422 "Оптимістичненько!"

Опиняюсь у ситуації розмови, в якій обговорюється проблема: чому для виконання робіт біля бібліотеки на території навчального закладу не було вчасно куплено трактор для копання ровів? Тепер доводиться всім констатувати факт: люди, для виконання робіт є, а копарки - немає. Найбільш мене дивує, що цією темою більш перейняті працівники бібліотеки. Тепер я переповідаю якусь давню історію відвідання однієї родини пенсійного віку, які мали якесь родинне свято (видно, забутий сон), а я з кимось прийшов до них із привітаннями. Тоді так трапилось, що відбулось це не настільки спеціально, як співпадіння: мав доремонтувати їх телевізор, чим і зайнявся, разом із тим спостерігаючи, як вже не самотня компанія перебуває у святковому настрої. Тепер комусь розповідаю про перебіг війни в Україні, знаючи про те, що слухачка старшого віку є громадянкою Росії. (Схоже на продовження діалогу, який прослуховував в реальності на Ютубі, між російськими полоненими, їхніми родичами та українськими журналістами). Спостерігаю за своєю розмовою і відзначаю: перед якою стіною пропаганди, вкладеної в голову опонентці, я опинився, і те, наскільки варто стримувати власні емоції, коли мова заходить за загибель мирного населення, зокрема дітей. Тепер перебуваю на якомусь святковому заході, в якому беру участь в ролі учасника танцювального колективу. За сцену слугує відкрита площадка на рівні з глядачами, на яку вибігають як танцори, так і танцівниці. Серед них і я. Починаємо виконувати веселий танець під німецьку пісеньку. Я намагаюсь рухатися в такт і підспівувати, але розумію, що чоловіків у два рази менше за жінок, рухів толком не знаю, у слова пісні не потрапляю, адже не німецькомовний, як вони. Відбігаю кудись у сторону, де мене ловлять і роблять зауваження: "Що, знову в бутах?.." (Насправді мав бути в чешках). Далі іде зауваження щодо червоного верхнього одягу. Я ж розумію, що це не все, вони забули зауважити на них мої крила. Подумки співставляючи свій випадковий образ з образом нечистої сили (в червоному та з крилами), сміюсь, "аби не плакать", над іронічною ситуацією, в якій опинився [воєнний стан - танець під виконання німецької пісні - дивна розвага під час війни - образ, як "із чортом на балу"] та коротко констатую: "Оптимістичненько!".

Сон 170422 "Образні фігури"

Проходжу вуличками міста, поринутий у різні думки, обтяжені образами буднів. Раптом у голову приходить якась фраза, наче осяяння. Тієї ж миті опиняюсь на якійсь незнайомій невеликі площі, на території якої виставлені різноманітні мистецькі фігури зі скла, виконаного в техніці вітражів. Повітря сповнене весняним подихом оживання природи, бруківка зволожена свіжозбіглим дощем. Тепер у голову приходить інша фраза: "Стоять вони біля дзеркала і повертаються жити". Міркую: так це те, до чого я йшов!.. - таке собі поєднання образного мистецтва з мініхоку. Може, такі короткі тексти назвати "хо"? або "ку"? Треба ще поміркувати. А взагалі саме тут і зараз я маю знайти відповідну фігуру, яка відповідатиме цій фразі. Знайти ракурс, сфотографувати. Готовий образ оформити чудовим текстом. Так кожному образу на цій площі надати відповідну влучну фразу.

Сон 160422 "Ремонт рухомого і нерухомого..."

Живу в тимчасовому помешканні, хазяйка якого попросила мене переїхати з одного в інше. За деякий час повертаються до помешкання в якому жив попередній раз. Розумію, що маю дуже красивий мотоцикл, який так само треба перевезти з квартири на квартиру. Приїхавши на старе нове місце, змушений пререйнятися ремонтом цього мотоцикла. Згадую знайомі враження: як переймався ним раніше... (Видно, спогад належить до забутого сну).

P.S. В реалі: ніколи не мав мотоциклів та інтересів до них не проявляв.

Сон 090422 "Інша назва, інше місце"

Дружина хвалиться, що отримала документи на проживання своєї мами в Польщі. Показує цей документ. Мене перше дивує зіркоподібні (квіткоподібні) закреслення порожніх місць жирним синім олівцем, а ще, як вчитатися, він має в собі згадку святого: "Данаїла Кримського". Я ж питаю: чи точно так має бути? Адже пам'ятаю, що по телефону з мамою говорили за якогось іншого Данила? З Торуня? Дружина згадує, що так, мав бути "Торуньський"... Підсумували, що насправді нічого страшного, може бути й "Кримський", але хіба є такий серед ліку святих? От мама і зрадіє, що отримали документ і здивується, почувши за свого патроната в Польщі! 0530'

Прогулююсь разом із сім'єю по рідному місту. Намагаємось реалізувати давній намір відвідати цікаве місце. Завертаємо за ріг вулиці і я пригадую, що недалеко звідси, якщо пройтись трохи вперед за цими будинками, є музей, який мені не раз сниться. (Розповідаю так, наче сам знаходжусь у реальності. Місце, яке пригадалось справді зі сну, але не знаходиться в рідному місті, просто час від часу згадується у снах, можливо, це спогад з дитинства, коли відвідував місця разом із батьками десь над Чорним морем). Аби завернути за ріг, трапляємо в театральне приміщення. Дружина інтуїтивно каже: "Я знаю, цей музей, він у сусідньому приміщенні!" Заходимо туди, але бачимо ще одну сцену з порожньою залою, яку використовує якась харизматична церква. На це натякає оформлення зали та сцени. Я ж стверджую, що все ж таки не це місце, бо й так видно, що не музей! (У реальності, будинок, в який ми потрапили, нагадує міський будинок офіцерів. Там дійсно в одній із актових зал відбуваються / відбувалися якісь веселі богослужіння). Виходимо звідти і проходимо трохи вперед. Намагаюсь відтворити маршрут реального знання вулиць у місті з тим, якими вони мені снилися, аби міг дійти до того музею, і розумію, що "пазли не складаються", про себе визнаю, що та друга реальність (уві сні), знаходиться в іншому вимірі. Висловлюю сумніви дружині. 1050'

Сон 070422 "Біологічність істот"

Опиняюся в такому місті, який схожий на великий корабель, але подібно, який стоїть на суші. Разом зі мною колеги, з якими працюю. Але всі ми незвичні: кожен з нас має якусь загадкову залежність. На початку праці всі тримаються пристойно, але якоїсь миті всіх попускає... От один з колег зменшуються в розмірах і стає маленьким і круглим, його залежність - це небезпечні рідини, до яких має слабкість; інший колега має в собі щось зміюче: знаходить пару, запросивши її до кавового столика, там вони знаходять електродроти (220V, телевізія, інтернет) і крізь розетки починають їх поглинати, перетворюючись певною мірою мало не в жирні дроти чи то в змій. Себе ж тримаю у належній формі, не даю своїй слабкості опанувати собою. Вона виглядає доволі дивно, має в собі якесь світло зелене вушко, наче в чашці з мій зріст. Подивившись на своїх колег вирішив завершити працю. Пішов до бригадира і сказав, що далі немає сенсу працювати, тому йду додому. (Цікаво, що образ бригадира з реальности). Беру якусь зв'язку ключів і йду звідти. Насамкінець міркую: добре, що людина є біологічною істотою: скільки б вона не була шкідливою для себе або для інших, рано чи пізно вона згниє і не продукуватиме собою небезпеку. 1430'

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 020422 "Удосконалений ніс"

Бачу незнайомого чоловіка з "удосконаленим" носом: трохи видовженим та загостреним. Відзначаю, що інші,з ким спілкуюсь, не помічають у цієї людини зовнішніх змін. Дивно, але я одразу помітив цю штучність. Пригадую, що і я свого часу звертався до такого "удосконалення" свого носа, навіть пам'ятаю відчуття, але як ідея, так і практичне застосування мені не сподобалися. (Видно, що пригадування під час сну належить до якихось забутих спогадів або вражень, можливо, щось подібне мені і снилось).

P.S. Запис сну здійснений пізніше. Згадалось, що фрагментом, якогось наступного дня, снилась пара закоханих, де хлопець видавався мені знайомим, але з невеликим носом, геть приземленим до обличчя. Тоді я задався питанням: чому раніше за ним цього не спостерігав?

Сон 010422 "У цілковитій темряві"

Просинаюсь у цілковитій темряві в батьківській кімнаті дому батьків. Підходжу до вимикача і вмикаю світло, а воно не загоряється. Висловлюю свої спостереження дружині, яка також знаходиться у цій кімнаті. Йду на кухню, і по ходу відзначаю де ще не вмикається світло. Отже, світло в домі взагалі немає! Дивлюся за вікно на кухні і бачу, що як на вулиці, так і в сусідніх домах теж відсутнє світло. Цікаво, що всю дорогу все роблю навпомацки. Від дитинства знаю де знаходяться ті чи інші предмети! Будучи на кухні, відзначаю, як на плиті тихо догрівається якась їжа. Навпомацки вгадую якийсь глечик, під глечиком якусь скатертину, під скатертиною млинчики, які лежать на тарілці, що на плиті. (Дивний образ!) Електроплита (в ралі - газова), ясно, що з вимкненням світла - не працює, але виникає питання до дружини. 2015'

Сон 310322 "Занедбані краєвиди"

Приходжу до якогось будинку, в якому маю опинитися на другому поверсі. Щось повинен туди принести або звідти забрати. Таке у мене завдання. При вході розумію, що сам будинок знаходиться в доволі занедбаному стані. На першому поверсі потинявся трохи, шукаючи сходи, поки не зрозумів, що варто запитати якихось жіночок, можливо, прибиральниць: як мені потрапити на другий поверх? (Інтуїтивно, будинок нагадує колишню поліклініку або лікарню, можливо, школу.) Кажу це не так словами, як показую жестом. Пішов за вказівкою, але виявилось, що скерували чомусь до туалету. Внутрішньо мене це обурює: невже і так не ясно, що в цьому будинку важко незнайомцеві з першого разу знайти сходи? Перепитую знову, після чого проводять і показують де вони. Після вирішення якихось справ, покидаю цей будинок із групою молодих осіб і приходжу разом із ними на якийсь парковий майданчик. Біля дверей навіть виникла черга, я ж виходив останній. По ходу дороги частково проходжусь по якомусь довгому бордюру на певній висоті. Хтось зауважує: чи мені не страшно? Відзначаю, що йду впевнено і рівно. З однієї сторони я розумію, що маю до тих людей причетність, але разом із тим поводжусь від них осібно, можливо, за віковою різницею. Час-від-часу мене турбує залипла на зубах якась ґума. Вирушую її язиком і потрохи спльовую поодинокі кавалки. Якогось разу вийняв її у вигляді довгої смужки, більш подібної на нерівномірний скотч. Відзначаю для себе, що більше прагну самотности, аніж колективности з кимось. Відходжу від загального натовпу і зазираю на незнайомі краєвиди: якісь огорожі, бетонні конструкції, ще голі, але весняні дерева. 1730'

Сон 280322 "Емоційний шок"

Дивлюсь якусь телепередачу і за сюжетом опиняюсь у знайомому місці (таке переконання уві сні), десь на березі моря (Крим), знайома вуличка (так само фігурувала у якихось снах, можливо, забутий спогад із дитинства) на ній знаходиться невеликий музей, на території якого з каменя зроблений корабель. Все виглядає доволі акуратно і симпатично. Враження захоплюючі. Цей сюжет я бачу разом із дружиною по телевізору. (Цікаве спостереження: у зв'язку з війною, пам'ять починає сприймати телевізійну інформацію, як безперервний потік про небезпеку руйнування, втратити життя, горя, яке може раптом прийти в будь-який дім). Прошу дружину звернути увагу на знайомі мені місця. Висловлюю надію, що колись ми їх разом відвідаємо. Пригадую, що в цьому музеї я був ще раз, а другою нагодою була якась спільна прогулянка, як то можливо під час організації творчого відпочинку на нараді літераторів. (Видозмінена асоціація з життєвого досвіду). Отож, телевізійний образ стає частиною того, в чому я починаю перебувати разом із дружиною. Тепер ми переносимось в інше місце, яке так само нагадує мені якесь минуле. (Також певною мірою знайоме, видно, із далеких снів). Опинились не випадково, а так, що приїхали власною автівкою, тією дорогою, що вела від згаданого музею. Біля озера знаходиться дім діда Григорія. (В реальності там немає озер або якихось водойм). Те озеро в одному місці перетікає штучними порогами в якусь річку, набираючи швидкість потоку. Хоча вже стемніло та майже вже нічого не видно, дружина захотіла зайти на рівну площадку першого порогу, з якого і починала збігати вода. Заходить так, що поволі задкує і задкує вглиб од берега, на якому я стою. У мене пересторога, адже ходити по такій воді, навіть по гульки, небезпечно, адже не знаєш, яка там під ногами поверхня. Перше, що асоціативно виникає як пересторога: слизько! Бачу, як в одному місці поріг уривається і вода стрімко падає вниз. Саме до того місця задкує дружина. Попереджаю аби не йшла далі. Вона ж не слухається і на якомусь етапі підсковзується і падає у воду. Ця вода підхоплює її і стрімко несе наступними порогами десь у основний потік річки. У мене паніка. Я нічого не бачу, бо навколо цілковита темрява. В правій руці тримаю ключі від машини, кладу їх в задню кишеню штанів. У лівій руці телефон, не знаю куди його покласти... Біжу до дідового будинку, який стоїть поряд і ставлю його біля фундаменту. Стрімголів - до річки і шукаю дружину. Чую її невиразний голос і в темряві намацую руками поміж води її руки. Розумію, що має бути поранена. Притуляю до свого тіла в починаю підтягувати до берега, але акуратно, відчуваю, як вона вся знаходиться в мулі тієї води. Під пальцями відчуваю, як той мул має нерівномірну структуру, начебто в ній знаходилися колись дощові черви, можливо, у ній і померли. Таке асоціативне відчуття знаходжу їхніх ледь-відчутних хребців у минулому на своїх пальцях. Це все настільки мене виводить із себе емоційно, що я від того шоку просинаюсь.

Сон 270322 "Філософсько-гірке"

Опиняюсь на якійсь незнайомий ділянці городу. Таке усвідомлення, що маю пряме відношення до цієї землі. Тепер маю намір викопати редиску (редис) і пересадити її наново. Починаю цим займатися, зосереджуюся на тому, що вона має виглядати не хаотично, а в рядках. Більші відкладаю в сторону, дрібніші повертаю назад у землю. Чомусь довго вирішую над тим: що є більшою редькою, а що меншою? Уявно удосконалюю технологію процесу посадки рослини. Тепер я бачу, як з лийки, наче разом із водою, висаджую в землю не просто редьку, а букву за буквою, утворюючи між тим якісь поетичний текст, місцями настільки зріджений в друкованих буквах, незалежних одна від одної, що певною мірою почало нагадувати за формою якусь східну поетику: хоку, танка, рубаї.

Забутий сон із дитинства

Пару днів тому, працюючи в нічну зміну,  стоячи біля робочого місця, випадково випав у миттєвий сон. Так би мовити: побачив мініфрагмент-спогад. На мить згадалося, що в дитинстві снився рідний батько калікою, без правої ноги, аж до коліна, маючи протез. І снився, видимо, не раз. Навіть здивувався такому далекому яскравому забутому сну. Міркуючи над ним, виникло відчуття, що подібні асоціації у тому ж дитинстві примірював до себе.

Сон 260322 "Зміна положення"

Опиняюсь у невеликій студентській групі якогось мистецького закладу. Зайшли в авдиторію, сіли за парти. Мали з собою взяти аркуші різного розміру. Всі призабули, а в мене якраз завбачливо їх було багато. Викладач бере одного студента і йде в невелику майстерню, що поряд, показує, що робити, а сам іде за чимось іншим у кабінетик із протилежної сторони цієї ж авдитрії. По ходу спілкується з нами, ставить якісь питання та відкоментовується. З одного боку я, наче в фільмі, дивлюсь, що робить той студент, з іншого, мало не за всіх спілкуюсь із викладачем. У розмові з ним застосовую своєрідний гумор, граючи на тому, що він нас не знає, пропонуючи ідеї для першого студента, але з озвучкою викладачеві. Що ж там робить наш "колега по парті"? Mає вирізані кружечки з паперу.  Кладе їх на диск програвача платівок і дві частини по одній розмальовує фарбою. 

Наче якийсь фрагмент фільму. Дівчина низького зросту грає роль бородатого араба у військовій формі. Що ж робить? Ходить між людьми і щось винюхує, мабуть, диверсантів. Доволі смішний образ.

Підходжу з якоюсь екскурсійною групою до храмового комплексу. Сьогодні якесь велике свято. Багато народу. Але в той же час на храмовій споруді знаходяться якісь будівельники і щось ремонтують. Один із робітників тримається на елементах споруди мало не на шпагаті. Це мене однозначно дивує. Хочу цей неповторний образ сфотографувати, але раптом він змінює положення і якось невдало повертається, що врешті падає. Куди падає не бачу, але помічаю пожвавлення інших робітників, аби йому допомогти. 1100'

Сон 220322 "Відчуття крихкости"

(Денний сон).

Сюжет пов'язаний з організацією часу у вигляді працюючого танка, що їздить за певним маршрутом. На якомусь етапі вимушених поворотів та розворотів танк глохне - зупиняється час. Відчуття крихкости, як у ледь підпаленому бізе. На тому просинаюсь. 1220'

Сон 210322 "Трансформація тіла"

(Денний сон).

Дивне сприйняття тіла. Таке сприйняття буває тільки уві сні. З одного боку начебто воно є біологічним, а з іншого боку - роботизованим, таким що може складатися із частин, таким, що може бути окремим від чогось живого, але разом з тим, при можливості, бути возз'єднаним у щось ціле. Отож, маю якісь округлі чорні контейнери з однотипними частинами тіл. Щось подібне до кінцівок рук. Я маю таких контейнерів із десяток. Беру якусь половину і маю намір відрубати меншу частину по всіх контейнерах за раз, складених одна на одну. Ось уже примірявся до здійснення операції. Подумки оцінюю можливий результат. На тому частково пробуджуюсь, перекидаюсь на другий бік подушки і просинаюсь остаточно.

P.S. Однозначно, що на сон навіяні короткі відеоролики про війну Росії з Україною, зокрема чисельні смерті російських військових на українській землі.

Прикочую тачку з мінами, які лежать в кілька рядів. Вони заводського виробництва, але я мушу їх удосконалити, доробити: десь розрізати надвоє, щось до крутити. На якомусь етапі питаю себе: а чому ж вони, фабричні, та недороблені, а я маю їх у кустарних умовах вдосконалювати до бойового стану? Це ж небезпечно! 1450'

Наче у фільмі, за перебігом напружености сюжету. Головний герой опиняється біля якогось озера, на берегу якого можна знайти золоті монети. Історія появи така, що мало хто знає, що вони там є, але їх треба довго та ретельно шукати. Цією знахідкою місця ділиться зі своєю дівчиною. Час від часу роблять романтичні прогулянки до цього озера. У нічний час головний герой приходить і в піску вишукує те золото. Про це місце знає ще один герой, і він теж любить там прогулюватися, але не має бажання займатися брудною справою: вишукуванням у воді та піску. Своєю поведінкою не видає себе. У нього є своєрідна "банда" (гурт однодумців), які тримаються всього того здалека. Хлопець переховує свої знахідки в покинутому будинку, що біля озера. Одного вечора, крізь вікно цього будинка почув романтичний діалог закоханих. Навіть виникло відчуття трепетности. Черговим вечером знову опиняється в цьому будинку, а місце схову виявилось пограбоване. Він так і подумав, хто це зробив. Бачив його недалеко цього дому. Як вибігає з нього, натикається на його "банду" в інші кімнаті. Бачить того чоловіка. Кидається на нього з усією злістю. Якоюсь кульковою ручкою намагається пробити йому на шиї артеріальну вену. Б'є, але сил не вистачає пробити шкіру. Тепер я начебто він і відчуваю усю лють і злість, відчуваю, що більше хочу показати, аніж наважитись на смертельний удар. Серце калатає, на тому просинаюсь. 1615'

Сон 200322 "Кінець намірам"

Якесь незнайоме місто, в якому опиняюсь разом із туристичною групою, якій проводять пішу екскурсію історичним кварталом міста. Разом із тим по ходу відвідуємо якісь невеликі музейні місця. У мене час від часу виникають деякі питання до двох екскурсоводок, які також надають роз'яснення. Якоїсь миті, я опиняюсь на початку колони, близько до них. По ходу розмови заходимо за ріг якогось дому і вони запрошують мене до чергових музейних стін. Разом із тим, як зачиняються двері, ми відриваємося від решти колективу. Я ще зауважую на тому. У відповідь: жестом показують ігнор: екскурсія майже закінчилась. Дивно, але я зрозумів це лише так, що вони якось окремо виділили мене з поміж інших. Музейні стіни являли собою місце, присвячене фізиці тіла, його спортивному розвиткові в далекому минулому. З першого погляду це нагадувало якісь пристрої до тортур, але то була лише поверхнева асоціація. Одна з екскурсоводок пропонує на щось сісти, аби зрозуміти, як працює силовий верстат. Разом із тим про щось розмовляємо. У скорому часі ми звідти йдемо. Десь так і примикаємо до хвоста нашої екскурсійної групи. Тепер всі розходяться. Якийсь час я ще йду і розмовляю з однією з екскурсоводок, заходимо в під'їзд, нарапт розумію що це її дім. Піднімаюсь разом із нею на другий поверх, вона відчиняє двері, на чому її покидаю і піднімаюсь вище і вище по сходах. Подумки зауважую: вкотре цікаво спостерігати давні сходові клітини польських міст. Піднімаюсь до останнього поверху, а там помічаю незвичне: хтось підвісив свою машину на тросах, аж під самий дах, так би мовити: під своєрідний балкон. Зауважив, що так висить вона давно, адже трохи припала пилом. Подумалось: чи добре так довго триматиметься? Так може комусь і на голову впасти! 0140'

Дивна трансформація свідомости разом із пробудженням, зокрема самооцінка та оцінка свого внутрішнього стану. Невідь-звідки з'являється ідея, що маю вихід через повішання. Уже хтось начепив мотузку, а я все ходжу і міркую, як то має бути? З'являється друга думка, що разом зі мною вішатимуться багато інших людей. Виникають абсурдистські питання: на мені? окремо від мене?.. Якоїсь миті з моментом, який охарактеризував би, як пробудження зі сну, але на початковому етапі того стану, з'являється усвідомлення, що це буде боляче, перекриється кисень, виламається шия... Між початковим відчуттям: "я - не я" і "кому це взагалі треба?.." - просинаюсь. 0550'

P.S. Цілу ніч боліла голова. Перед сном надивився відеоролики розстрілу російськими військовими мирного українського населення. Зокрема образів "смерти", що чигали на кожному кроці.

(Денний сон).

Працюю на автотранспортному підприємстві Фольцваґен. Перший день запуску нових авто. Я є працівником цієї фабрики. Підприємство побудоване так, що треба перегнати готову партію машин з одного об'єкта на інший цього ж заводу, але крізь місто. Отже, йде колона машина в п'ять та рядів. Я керую однією з машин цієї колони, десь із лівого боку. Дорога проходить крізь місто. Починають виникати труднощі, адже разом із нами йдуть інші транспорті засоби пересічних містян. От вже бачу, як якась машина з колони з'їхала в сторону, інші, попереду, відірвались уперед. На якомусь етапі всі зупинились і було неясно куди їхати далі, куди роз'їхались ті, що йшли попереду. 16:00

Сон 120322 "Несумісність поєднання"

У процесі якихось організаційних подій опиняюсь біля сцени разом із незнайомими мені провідними діячами. Моя увага зосереджена на одному із них, наче я опікуюсь або переймаюсь його справами. На якомусь етапі зауважую на його відкритій спортивній сумці, в якій ворохом лежать кавалки міді. Дивлячись раз на нього і другий - на ту привідкриту торбу, виникає відчуття несумісности поєднання "сценічного" образу з "присценічним" змістом.

Сон 060321 "Баба Яга"

Опиняюсь в такому місці, в якому поряд мене знаходиться дивна жіноча постать, яку для себе визначаю як Баба Яга. Вона хапає мене зубами за руку, наче звір, а я у ту ж мить приймаю рішення схопити її тією ж рукою за язика, який виявився, як і сама вона сухим кавалком, наче сучок дерева. Тієї миті я опиняюсь над нею у повітрі. Відчуваю, як завдання моєї сили перемагає її угриз. Вона слабшає. Від хвилювання просинаюсь.

P.S. Певною мірою на внутрішній стан, зокрема якесь дивне заціпеніння, суттєво впливають події війни Росії проти України.