Сон 300522 "Очищення"

Пішов у приватну лазню, наче маю до неї якийсь стосунок. Недалеко від неї стоїть колективна лазня. Різниця між ними та, що перша має гарну, але невелику, парну, а друга - з перевагою на душ для достатньої кількости людей. Після парнóї чомусь вирішив піти одразу розігрітим до колективної лазні, а там зустрічаю колег (якась віддалена асоціація з реальними давно забутими людьми), які не захотіли йти в приватну, так би мовити уступили першим, а тут я прийшов помитися, а вони сходу: а чого це не зробив там на місці? Не знаю чому, але на якомусь етапі стою одягненим у пристойний костюм і весь, разом із ним, від води мокрий.

Чую фразу: "А тим часом знайди гарну пташку: хрустку, ніжну і хвилеподібну".

P.S. Перед сном, із-за застуди, робив на горло та груди горілчаний компрес. На ранок на тілі суттєво відчувалась вологість. Видно, що ці відчуття акурат відбились у сновидінні.

Сон 280522 "Не серйозне"

У зв'язку з якимось національним або ювілейним святкуванням трапляю на літературну тусівку, яка відбувається мало не просто неба, але в дворику непрацюючого кінотеатру "Жовтень" рідного міста. (В реальності такої архітектури там немає). Вітаюсь із десятком присутніх людей, і не просто формально, а підходжу до кожного і, кого знаю більш особисто, обіймаю. До малознайомих людей (більше з думкою, що вони мене знають менше, аніж я їх) вітаюсь мало не лице в лице, адже всі присутні були мені по-небайдужому цікаві. (Поведінка ж: я б не сказав би, що є для мене типовою). Першого, кого привітав, був Євген Концевич (давно померлий), хоча на себе не зовсім був схожий (я розумів чому, але це щось забуте, в якомусь сні я вже його таким бачив); там же був, як і не було, адже всі знали, що він є, але особисто не побачив, В.В., так і подумалось: це щось схоже на колишнє його головування в Спілці письменників; кількох жіночок старшого віку з "Братства Ю.Ґ." і на особисте здивування Ірину Цілик. (В реалі: взагалі не знайомі). Навіть розговорився більше ніж треба. Розмова була побудована за принципом: про мене навряд чи щось чули, але я про вас дещо читав у FB... Покидаю те місце і йду вулицею. Озираюсь і розумію, що десь у тому місці, де тільки-но був, починаються між демонстрантами якісь сутички: дим, галас і крики... Не повертаюсь, заходжу за ріг дому... Тепер я опиняюсь у батьковому дворі, місце більш схоже не на приватне, але колективного використання. Можливо, відбувається якесь свято. Виходжу на вулицю, а зі мною (згадана в попередньому уривку сну) І.Ц., просить показати дорогу до туалету. Пояснюю, що він у дворі, отже, не оцивілізований. Вона ж просить не перейматися, завертає за ріг, ближче до нього і, як розумію, присідає просто неба в затінку дровітні. (В реалі, така дровітня була в часи мого дитинства та юности). У той же час я концептуально починаю займатися тим, що сідаю біля гаража і починаю нарізати куряче філе, а за відсутности під руками миски, скидаю його в білий унітаз, що стоїть без діла на клумбі. По завершенню, нарізку виймаю руками з чистої води того унітазу, хоча відчуваю на дні пісок, а далі, тримаючи всю її в жменях, несу до криниці, аби промити під проточною водою, аби врешті подати на приготування якоїсь страви.

Сон 260522 "Не в тему старі граблі"

Працевлаштовуюсь на нову роботу менеджером з продажу. Вже від початку не до кінця розумію пріорітети в діяльності. Спочатку виїжджаю на об'єкт, аби спостерегти за потребами клієнта на місці, але по ходу розумію, що маю прогалини в розумінні суті продукту, аби щось пропонувати. Загальні фрази про фірму, навіть, якщо хтось вже нас знає, не працюють. Треба глибше, а на глибшому ще не розуміюсь. Розмова з директором, який мене найняв, так само вийшла загадковою: він мене бере, аби на мене подивитися. А на що тут дивитися? - міркую собі, коли з посадовою інструкцією не ознайомлений, а суті самого продукту як і не має. Перебуваючи на виїзді у клієнта, переміщаюсь по об'єкту через якийсь земляний пагорб, який весь час переривають трактори і не давають нормально ходити. Повертаюсь із виїзду на офіс із нульовим результатом. Там сидить секретарка, яка, видно, на фірмі працює не перший рік. Маю трохи "підвішений" стан із певним рядом запитань до шефа. Сидячи в очікуванні, дістав смартфон, аби прочитати трохи корисної інформації. Краєм ока помічаю, як ця ж секретарка мене фотографує і наочний звіт моєї "діяльности" перестлає комусь онлайн... Й жирафу ясно, що шефу. Міняю тактику і починаю її розпитувати за продукти фірми, суть роботи, вимоги. Дізнаюсь, що попередні менеджери з продажу на моєму місці працювали по кілька тижнів і йшли, але це було подано так, що вони самі не справлялися з роботою. Про себе міркую: так, як не розумію суті праці з першого дня, ніхто мене в неї не вводить, то і, ясний пень, і я так виглядаю. Починаю діймати за продукти, які пропонує фірма. Так і не зміг конкретикою питань отримати ясність. Змінив тактику: попросив надати мені каталоги з продукцією. Почала виймати один за другим, а їх до грому, і всі вони різні. Перше, що взяв з її рук: системи повітряної вентиляції. Попросив щось ясніше, як для менеджера, бо ці каталоги більше знадобилися б технічному інженерові. Вона ж не розуміє: яку ж "ясність" можна мати ще більшу, аніж ця. Жартома питаю, то, може, ще продаєте зубні щітки, різні засоби гігієни? На що вона ствердно відповідає: і це можемо! Я ж геть "підвисаю": торгувати всім? Це ж не реально. Ясно, що в директора треба спитати: на якому продукті краще зосередитися, можливо, його більше на складі, можливо, має якийсь пріорітет. Знову сідаю і очікую шефа. Десь і з'являється. Не сам. Сильно зайнятий, до мене в нього ще не має часу, але видно, що поговорити зі мною хотів би. Коли настав слушний момент для розмови, відчув, що вона не клеїться... Міркую: що це вже десь проходив! Прикро, але з таким підходом вже зі старту доведеться міняти таку "роботу". 0140'

Сон 240522 "Нескінченний будинок"

Будинок із готельними номерами, ліфтом, що рухається не лише вгору-низ, а ще й в сторону, навіть здивувався, зокрема новим відчуттям руху. Крізь щілину ліфтових дверей бачу безкінечне число готельних номерів. Навіть подумалось, що це виправдано, адже це не просто будинок, а цілий будівельний комплекс. Тепер я пішки блукаю по цій величезній споруді. Намагаюсь зрозуміти планування, аби другим разом знати куди йти, але  скільки не йшов, безперервно для мене траплялись нові речі. Навіть у якомусь місці став на дивний ескалатор, з якого по другий бік з'їжджали люди, а мені зі старту кажуть: туди не можна, там працюють шахтарі! І насправді, дивлюсь на тих людей, а вони всі запилюжені вугіллям. На якомусь етапі потрапляю на урок біології, бачу кількох знайомих людей, зокрема й однокласницю Л.С. і пригадую, що я ж цілий рік вчуся і за цей період лише виконував фахові предмети, а на поточних (загальних) цілком забив. Міркую, як взяти інформацію по уроках за цілий рік? Що вчили? Виходить, мені доведеться перечитати цілий підручник! Вчительку взагалі бачу, як вперше: видно, вона мене так само, хоча ще не зауважила на моїй присутності. Десь на цьому ж уроці починаю спілкуватися зі знайомим: як ми будемо цілим класом організовувати відпочинок? Я ж пропоную зробити шашлики. Про себе міркую над варіантами їхнього виконання: в сметані, або вершках; з цибулею та у вині; на основі готового (купленого) маринаду. А потім всі ті готові види, перед подачею на стіл - змішати.

На телефон приходить сповіщення, що щось відбувається на моєму банковому рахунку. Спочатку не можу зрозуміти причину, зволікаю. Приходять повідомлення, що останні транзакції відбуваються невдало. Потім входжу в аплікацію (мобільний додаток) і дивлюсь за станом рахунку. Якоїсь миті помічаю, що зникає сума близько 5000, залишається сума в районі 2000-3000. Тепер міркую: як пришвидшити процес, аби зупинити можливість шахрайства щодо моєї картки. Пробую заблокувати будь-які на ній транзакції. Разом із тим: яким чином хтось дістався мого рахунку? Я ж не загубив гаманець, але виглядає, що начебто "так". Якесь фінансове божевілля!

Сон 220522 "Незмінність і метаморфоза"

Опиняюсь у такому домі, де в туалеті та коридорі знаходжу два трупа. Той, що в туалеті, навіть граційно сидить, піднявши догори руку. Тепер я начебто в морзі, але більш схоже на поспіхом імпровізоване місце, де за хірургом, який виймає поокремо внутрішні органи, стоять стелажі з чемоданами, а мене зараз цікавлять саме вони і такі розміри, які б дозволили вмістити їх за певною висотою. Тепер вдруге опиняюсь у тому ж домі, в якому перебувають два трупи. Той, що в туалеті, так і сидить граційно. Розумію, що вже пройшло пару днів, а їх так ніхто і не забрав. Припускаю, що особисто доведеться допомагати їх виносити. Міркую, як то воно має бути? 0400'

P.S. 1) сюжет із виносом трупів навіяний побаченим зображенням із реалу, на якому українські воїни несли російського солдата за руки та ноги лицем до землі. 2) разом із тим спостережено, що тематика мертвих виникає, якщо падає температура повітря під час сну, що зокрема мною і відчувалось.

Сниться давня знайома з "поетичної ниви" О.Л., яка вимушено переїхала в Росію ще на початку війни 2014 року. Дещо змінила свої погляди в проросійську сторону, хоча сама була цілком нормальною українкою. (Видно, зміна відбулась під час сімейного життя: переїзд у 2000-х до майбутнього чоловіка, що родом із Донецька, створення родини тощо). Тепер сниться такою, якою я її знав від початку: файно щось розповідає українською. Міркую, що треба було б знайти її сторінку у FB і подивитися на метаморфози з початком другої фази війни росії проти України.

P.S. Дивно, що про цю знайому вже давно забув, але уві сні вирішила "ожити".

Сон 210522 "Голий щуропес"

Дивлюсь на малюнок, виконаний олівцем, а на ньому зображена лиса (гола, без шерсті) собака з обличчям путіна, обернута дупою до глядача. Видно, що тварина чоловічої статі. Дивлюсь уважніше, бо привертає увагу незвична форма хвоста: він прямий і за кольором у чорні та сірі рисочки, як у щура. 

Як підсумок: путін - голий щуропес.

Сон 200522 "Смерть на землі"

Ранок. Дивлюсь за вікно, а на землі паморозь. Міркую, що перед сном дивився погоду, а вдень мало б бути десь під 25 градусів. Невже сьогодні буде така велика різниця температур? Отже, міркую: доведеться брати додатковий верхній одяг, а на роботі його скидати.

Опиняюсь на якомусь підприємстві по виробництву м'яса. Перше, що дивує: свіжі оброблені тушки різних тварин лежать просто на землі, що на вигляд нагадує "полігон". (Чомусь саме це слово фігурує, як визначення). За формою і розмірами можна впізнати, які це були тварини. Може і хотів би, але не купив. Хоча довго дивився, який шматок вибрати, адже все мало не цілими тушами. Другим разом приходжу, а їх вже на тому місці немає. Продають в двух спеціалізованих місцях на тому ж підприємстві, але для мене це було вже не переконливо. Десь на тому ж заводі, біля сходів одного з будинків, побачив на землі якісь красиві камінці різного розміру і кольору, схожі на цукерки, і почав їх підбирати, а по ходу міркую: чи то їх їсти, чи на них дивитися?

Тримаю в руках оригінальний ніж, щось середнє між канцелярським і робочим для електриків. У реалі таких не бачив. Розкладається на три частини, для трансформації форми, аби легше було ним працювати. Отак і крутив цей ніж у ріках, вивчаючи його.

Сон 170522 "Розв'язання проблеми"

Продав комусь частину чайного гриба. За пару днів виявилось, що його потребують на роботі, так, наче я працюю на заводі (асоціація з ЖКК). Міркую, як перепросити і перевикупити той шматок гриба, навіть під час перерви поїхав до того дому, в якому є та родина, яка його має. Телефонного номера не було, тому треба особисто.  Поки був у них, зрозумів, що можу ще розділити свій наявний удома гриб на якусь частину. Хазяйка, якій був проданий гриб, торгує на базарі біляшами, тому я вирішив у неї трохи купити, а вона пропонує взяти так. Я ж хвалю її за якість. Поки прийшов до свого авта, зауважив, як його заблокували інші машини. Виїхати можна, але сісти за кермо водія звично не виходить: машини утворили квадрат із відсутнім доступом до дверей водія. Тепер я в дорозі і, як розумію: все у мене вийде! 0230'

Батько приходить на кухню (батьківський дім) і шукає посуд великої ємности. Питає: чи десь маємо? Я ж спитав: для яких потреб? Перерахувавши кілька варіантів, пропоную взяти червоне відро від баби Марії, воно якраз із мітками на літраж. Батько бере, йде в сарай і приносить у ньому схімічений розчин. Називає його "денатурат". Просить мене залити в туалет (вуличний) від опаришів і різної гидоти. Жартома каже не пробувати на смак. Дивно, але якось уявив у роті той денатурат так, наче його разок попробував не ковтаючи. Тепер стою і випльовую можливу шкоду для себе. Йду і виливаю розчин у туалет. Потім йду до криниці і чистою водою виполіскую собі горло. 0515'

Разом із тим у снах були фрагментами приготування м'яса; страва із жирністю молока 1,5, яке комусь сподобалось; укладання з колегою кабелів у відповідні лотки; за кермом машини; споглядання в якомусь селі на річку, на якій не було видно протилежного берега, наче на морі, навіть здивувався.

Сон 060522 "Санітарія"

Тесть (в реалі померлий) живе сам у якихось геть не людських умовах. Половину життя пропив, отож і не дивно. Уже кілька днів його не було у себе. Вже сьогодні приходжу до так би мовити "сараю", в якому він мешкає. Умови антисанітарні, але з першого разу здалось, наче в середині був вогонь і все "очистив". Зазираю в темряву і в глибині бачу його на місці. Заходжу, а він пожвавлюється і каже, як добре, сьогодні в нього день народження, отже хотів би з кимось випити. Бере одразу якусь пляшку, десь знаходить і скляні рюмки, аби в них налити. Знаю точно, що одна моя, але сумніваюсь у цілковитій чистоті, також якості пропонованої горілки. Висловлюю якусь думку. 2300'

P.S. Сьогодні (увечері 05.05) теща розповіла дружині, що помер рідний брат тестя, якого я навіть і не знав.

Сон 300422 "Сакральне тіло"

Наче видіння: виникає образ мертвого тіла, який нагадує Ісуса Христа, збереженого, наче витвір мистецтва, в дивний спосіб. Тіло залито в прозору монолітну труну у вигляді великого сувенірного "подарунку" (презентації), виконаний ув епоксидні смолі. Крізь прозорість "труни" можна побачити усі риси одягу та зовнішности померлого. Повільна поява цього образу викликає якісь давні сокральні почуття і пробує відіслати до забутих спогадів.

Сон 240422 "Оптимістичненько!"

Опиняюсь у ситуації розмови, в якій обговорюється проблема: чому для виконання робіт біля бібліотеки на території навчального закладу не було вчасно куплено трактор для копання ровів? Тепер доводиться всім констатувати факт: люди, для виконання робіт є, а копарки - немає. Найбільш мене дивує, що цією темою більш перейняті працівники бібліотеки. Тепер я переповідаю якусь давню історію відвідання однієї родини пенсійного віку, які мали якесь родинне свято (видно, забутий сон), а я з кимось прийшов до них із привітаннями. Тоді так трапилось, що відбулось це не настільки спеціально, як співпадіння: мав доремонтувати їх телевізор, чим і зайнявся, разом із тим спостерігаючи, як вже не самотня компанія перебуває у святковому настрої. Тепер комусь розповідаю про перебіг війни в Україні, знаючи про те, що слухачка старшого віку є громадянкою Росії. (Схоже на продовження діалогу, який прослуховував в реальності на Ютубі, між російськими полоненими, їхніми родичами та українськими журналістами). Спостерігаю за своєю розмовою і відзначаю: перед якою стіною пропаганди, вкладеної в голову опонентці, я опинився, і те, наскільки варто стримувати власні емоції, коли мова заходить за загибель мирного населення, зокрема дітей. Тепер перебуваю на якомусь святковому заході, в якому беру участь в ролі учасника танцювального колективу. За сцену слугує відкрита площадка на рівні з глядачами, на яку вибігають як танцори, так і танцівниці. Серед них і я. Починаємо виконувати веселий танець під німецьку пісеньку. Я намагаюсь рухатися в такт і підспівувати, але розумію, що чоловіків у два рази менше за жінок, рухів толком не знаю, у слова пісні не потрапляю, адже не німецькомовний, як вони. Відбігаю кудись у сторону, де мене ловлять і роблять зауваження: "Що, знову в бутах?.." (Насправді мав бути в чешках). Далі іде зауваження щодо червоного верхнього одягу. Я ж розумію, що це не все, вони забули зауважити на них мої крила. Подумки співставляючи свій випадковий образ з образом нечистої сили (в червоному та з крилами), сміюсь, "аби не плакать", над іронічною ситуацією, в якій опинився [воєнний стан - танець під виконання німецької пісні - дивна розвага під час війни - образ, як "із чортом на балу"] та коротко констатую: "Оптимістичненько!".

Сон 170422 "Образні фігури"

Проходжу вуличками міста, поринутий у різні думки, обтяжені образами буднів. Раптом у голову приходить якась фраза, наче осяяння. Тієї ж миті опиняюсь на якійсь незнайомій невеликі площі, на території якої виставлені різноманітні мистецькі фігури зі скла, виконаного в техніці вітражів. Повітря сповнене весняним подихом оживання природи, бруківка зволожена свіжозбіглим дощем. Тепер у голову приходить інша фраза: "Стоять вони біля дзеркала і повертаються жити". Міркую: так це те, до чого я йшов!.. - таке собі поєднання образного мистецтва з мініхоку. Може, такі короткі тексти назвати "хо"? або "ку"? Треба ще поміркувати. А взагалі саме тут і зараз я маю знайти відповідну фігуру, яка відповідатиме цій фразі. Знайти ракурс, сфотографувати. Готовий образ оформити чудовим текстом. Так кожному образу на цій площі надати відповідну влучну фразу.

Сон 160422 "Ремонт рухомого і нерухомого..."

Живу в тимчасовому помешканні, хазяйка якого попросила мене переїхати з одного в інше. За деякий час повертаються до помешкання в якому жив попередній раз. Розумію, що маю дуже красивий мотоцикл, який так само треба перевезти з квартири на квартиру. Приїхавши на старе нове місце, змушений пререйнятися ремонтом цього мотоцикла. Згадую знайомі враження: як переймався ним раніше... (Видно, спогад належить до забутого сну).

P.S. В реалі: ніколи не мав мотоциклів та інтересів до них не проявляв.

Сон 090422 "Інша назва, інше місце"

Дружина хвалиться, що отримала документи на проживання своєї мами в Польщі. Показує цей документ. Мене перше дивує зіркоподібні (квіткоподібні) закреслення порожніх місць жирним синім олівцем, а ще, як вчитатися, він має в собі згадку святого: "Данаїла Кримського". Я ж питаю: чи точно так має бути? Адже пам'ятаю, що по телефону з мамою говорили за якогось іншого Данила? З Торуня? Дружина згадує, що так, мав бути "Торуньський"... Підсумували, що насправді нічого страшного, може бути й "Кримський", але хіба є такий серед ліку святих? От мама і зрадіє, що отримали документ і здивується, почувши за свого патроната в Польщі! 0530'

Прогулююсь разом із сім'єю по рідному місту. Намагаємось реалізувати давній намір відвідати цікаве місце. Завертаємо за ріг вулиці і я пригадую, що недалеко звідси, якщо пройтись трохи вперед за цими будинками, є музей, який мені не раз сниться. (Розповідаю так, наче сам знаходжусь у реальності. Місце, яке пригадалось справді зі сну, але не знаходиться в рідному місті, просто час від часу згадується у снах, можливо, це спогад з дитинства, коли відвідував місця разом із батьками десь над Чорним морем). Аби завернути за ріг, трапляємо в театральне приміщення. Дружина інтуїтивно каже: "Я знаю, цей музей, він у сусідньому приміщенні!" Заходимо туди, але бачимо ще одну сцену з порожньою залою, яку використовує якась харизматична церква. На це натякає оформлення зали та сцени. Я ж стверджую, що все ж таки не це місце, бо й так видно, що не музей! (У реальності, будинок, в який ми потрапили, нагадує міський будинок офіцерів. Там дійсно в одній із актових зал відбуваються / відбувалися якісь веселі богослужіння). Виходимо звідти і проходимо трохи вперед. Намагаюсь відтворити маршрут реального знання вулиць у місті з тим, якими вони мені снилися, аби міг дійти до того музею, і розумію, що "пазли не складаються", про себе визнаю, що та друга реальність (уві сні), знаходиться в іншому вимірі. Висловлюю сумніви дружині. 1050'

Сон 070422 "Біологічність істот"

Опиняюся в такому місті, який схожий на великий корабель, але подібно, який стоїть на суші. Разом зі мною колеги, з якими працюю. Але всі ми незвичні: кожен з нас має якусь загадкову залежність. На початку праці всі тримаються пристойно, але якоїсь миті всіх попускає... От один з колег зменшуються в розмірах і стає маленьким і круглим, його залежність - це небезпечні рідини, до яких має слабкість; інший колега має в собі щось зміюче: знаходить пару, запросивши її до кавового столика, там вони знаходять електродроти (220V, телевізія, інтернет) і крізь розетки починають їх поглинати, перетворюючись певною мірою мало не в жирні дроти чи то в змій. Себе ж тримаю у належній формі, не даю своїй слабкості опанувати собою. Вона виглядає доволі дивно, має в собі якесь світло зелене вушко, наче в чашці з мій зріст. Подивившись на своїх колег вирішив завершити працю. Пішов до бригадира і сказав, що далі немає сенсу працювати, тому йду додому. (Цікаво, що образ бригадира з реальности). Беру якусь зв'язку ключів і йду звідти. Насамкінець міркую: добре, що людина є біологічною істотою: скільки б вона не була шкідливою для себе або для інших, рано чи пізно вона згниє і не продукуватиме собою небезпеку. 1430'

Сон 060422 "Перфекційні очікування"

Написав бригадиру, що не йду до праці. (Так було в реалі, але це ж сниться, як повтор). Разом із тим поїхав до нього додому аби сказати особисто. Стою, аналізую логіку таких дій. Виходить він до мене на двір, а я пояснюю наскільки дивно себе почуваю, якщо вже дійшло до того, що вважаю за потрібне, окрім повідомити письмово, ще й приїхати особисто розказати за свій стан здоров'я. (Характерно, що до, як і під час сну в мене не переставала боліти голова). Дивлюсь, як біля його будинку сідають доволі низько літаки, зокрема хвостову частину, а він недовго думаючи, іде за ріг свого дому, а там ціла парковка моторних літаків, що щільно стоять один до одного. Хоча з першого погляду літаки виглядали звичними, але в небі виявилось, що на половину схожі з водним катером. Сідає в одну з них і злітає в небо, але незвично: падає трохи на асфальт, легко вдаряться, знову підлітає і сідає на водний простір. Після чого пливе до якоїсь пристані з дерев'яним будиночком, де має комусь пояснювати свої дії. (Чомусь це мені нагадало абсурдну ситуацію з моїм до нього приїздом). 2300'

У якомусь студентському колективі проваджу режисерську роботу. Дозволив самим учасникам вибрати твір, розібрати ролі і почати їх самостійно вчити. Моя ж місія полягала в роботі зі сценічною майстерністю. Проходить перша репетиція, а за ним показ; проходить друга репетиція, врешті - другий показ. Під час репетиції комусь зауважую на довгі паузи в діалогах і грі. Загалом із чергуванням: репетиція-показ, у мене виникає відчуття пришвидшености подій: тільки-но працював з виконавцями, як уже вони показують матеріал "на чисто". Мені дещо в тій грі не подобається, дивуюсь також незавершености вистави. Перший показ, наче перша серія, другий - передбачає, що буде й продовження. Прошу в одного з акторів текст вистави, а він написаний від руки так, що не вдається прочитати. Згадую, що ця постановка за творчістю М.Гоголя і в мене вдома є збірник його творів, а там має бути цей текст. Вирішую обов'язково його перечитати цілком. Сам захід завершується святково: студенти щасливі, парадно вдягнені, ходять групками і весело спілкуються. Покинувши приміщення зі сценою, ходжу по двору між тим студентством. Когось шукаю з учасників вистави, але не знаходжу. Насправді, доволі перейнятий якістю вистав... Мимохідь у натовпі помічаю якусь дівчину, яка на відміну від інших, йшла по вулиці і доволі сильно плакала, причина була не ясна. Дивно, але зі спини мала такі штани, що на дупі була використана шкіра тілесного кольору, ще й вилискувала. Загадкове перше враження... Хоча і звернув на це увагу, але так і залишався перейнятим виставою та пошуком учасників вистави.

Сон 050422 "Хлібне місце"

Я з дружиною маємо потрапити на якийсь секретний об'єкт у вигляді замку, який знаходиться доволі далеко. Добираємося до нього певний час... Потаємний вхід до замку виглядає через якусь водну артерію, яка наповнена небезпечною рідиною, що обпікає шкіру. Виходимо до цієї "води" і бачимо, що у резервуарі доступу до нашого таємного входу майже повністю відсутня рідина. Тим самим вхід до цього об'єкту ускладнюється. Але ми долаємо труднощі і досягаємо бажаного входу. Пригадую, як було не раз, видно, за незрозуміло яким забутим сном, прокладав у цьому замку два шляхи. Один із них мені видається більш небезпечним, той, що вправо. Вже всередині замку пошепки питаю дружину: "Куди ми йдемо: вліво чи вправо?.." Дружина впевнено рушає право. Жестами хочу показати, що туди йти більш небезпечно і що не до кінця можу знати весь той маршрут, але ми пішли... Недалеко відійшовши, побачили якусь людину, яка віддалася від нас на інвалідній колясці. Вирішили пробігти ту ділянку швидко, аби він нас не помітив. У результаті він нас і примітив, і якось раптово "побіг" за нами. Ми сховалися за першими, які побачили дверима, а це виявилась пекарня. Той чоловік забігає за нами і відзначає, що дуже сильно пахне хлібними виробами, що лежать усюди. Звертається до нас несподівано лагідно, і очікує від нас якийсь знак, адже хліб, який він випікає на замовлення свого власника, колись роздавав людям, а зараз цей хліб просто лежить і вони змушені з невідомих причин тримати його в себе і нікому не роздавати. Він подумав на нас, що ми і є тими людьми, які прийшли по цей хліб. Ми ж мовчки вирішили погодитися з його тезою, адже хто скаже, що ми тут опинились зовсім іншої причини?

Ідучи вулицею, біля будинків "ДОС" (спогад з дитинства), заходжу на якийсь незнайомий мені город. Там порається дівчина, яка нагадує незнайомку, образ який пару раз зустрічав у рідному місті й певною мірою подобається, навіть кілька дівчат із таким типом обличчя). (Уві сні його б назвав збірним). Дівчина в гарно приготовлений ґрунт садить та сіє на якусь майбутню зелену поживність. Чомусь вирішую тут собі поїсти. Переступаю акуратно між рядками і "зіщулююсь" в якомусь куточку, де дістаю готові макарони швидкого приготування і починаю їх їсти.

Сон 020422 "Удосконалений ніс"

Бачу незнайомого чоловіка з "удосконаленим" носом: трохи видовженим та загостреним. Відзначаю, що інші,з ким спілкуюсь, не помічають у цієї людини зовнішніх змін. Дивно, але я одразу помітив цю штучність. Пригадую, що і я свого часу звертався до такого "удосконалення" свого носа, навіть пам'ятаю відчуття, але як ідея, так і практичне застосування мені не сподобалися. (Видно, що пригадування під час сну належить до якихось забутих спогадів або вражень, можливо, щось подібне мені і снилось).

P.S. Запис сну здійснений пізніше. Згадалось, що фрагментом, якогось наступного дня, снилась пара закоханих, де хлопець видавався мені знайомим, але з невеликим носом, геть приземленим до обличчя. Тоді я задався питанням: чому раніше за ним цього не спостерігав?

Сон 010422 "У цілковитій темряві"

Просинаюсь у цілковитій темряві в батьківській кімнаті дому батьків. Підходжу до вимикача і вмикаю світло, а воно не загоряється. Висловлюю свої спостереження дружині, яка також знаходиться у цій кімнаті. Йду на кухню, і по ходу відзначаю де ще не вмикається світло. Отже, світло в домі взагалі немає! Дивлюся за вікно на кухні і бачу, що як на вулиці, так і в сусідніх домах теж відсутнє світло. Цікаво, що всю дорогу все роблю навпомацки. Від дитинства знаю де знаходяться ті чи інші предмети! Будучи на кухні, відзначаю, як на плиті тихо догрівається якась їжа. Навпомацки вгадую якийсь глечик, під глечиком якусь скатертину, під скатертиною млинчики, які лежать на тарілці, що на плиті. (Дивний образ!) Електроплита (в ралі - газова), ясно, що з вимкненням світла - не працює, але виникає питання до дружини. 2015'

Сон 310322 "Занедбані краєвиди"

Приходжу до якогось будинку, в якому маю опинитися на другому поверсі. Щось повинен туди принести або звідти забрати. Таке у мене завдання. При вході розумію, що сам будинок знаходиться в доволі занедбаному стані. На першому поверсі потинявся трохи, шукаючи сходи, поки не зрозумів, що варто запитати якихось жіночок, можливо, прибиральниць: як мені потрапити на другий поверх? (Інтуїтивно, будинок нагадує колишню поліклініку або лікарню, можливо, школу.) Кажу це не так словами, як показую жестом. Пішов за вказівкою, але виявилось, що скерували чомусь до туалету. Внутрішньо мене це обурює: невже і так не ясно, що в цьому будинку важко незнайомцеві з першого разу знайти сходи? Перепитую знову, після чого проводять і показують де вони. Після вирішення якихось справ, покидаю цей будинок із групою молодих осіб і приходжу разом із ними на якийсь парковий майданчик. Біля дверей навіть виникла черга, я ж виходив останній. По ходу дороги частково проходжусь по якомусь довгому бордюру на певній висоті. Хтось зауважує: чи мені не страшно? Відзначаю, що йду впевнено і рівно. З однієї сторони я розумію, що маю до тих людей причетність, але разом із тим поводжусь від них осібно, можливо, за віковою різницею. Час-від-часу мене турбує залипла на зубах якась ґума. Вирушую її язиком і потрохи спльовую поодинокі кавалки. Якогось разу вийняв її у вигляді довгої смужки, більш подібної на нерівномірний скотч. Відзначаю для себе, що більше прагну самотности, аніж колективности з кимось. Відходжу від загального натовпу і зазираю на незнайомі краєвиди: якісь огорожі, бетонні конструкції, ще голі, але весняні дерева. 1730'