Сни 231123 "Бджоломей"

Чую уві сні новий термін "бджоломей" у той момент, коли дивлюсь на певне храмово-гастрономічне оформлення. Розумію значення цього слова наступним чином: "Бджоломей" - стіл, повний дарами, пов'язаними з медом. У картинці фігурує сільський храм, оформлений красивими в'язанками дарів поля, сплетених разом із колосками різних зернових абощо. Щось незвичне і унікальне для розуміння побаченого. Віддалено нагадує "Яблучний", а може й "Медовий Спас".

23.11.23

Прибираю в хаті. (Немає конкретики чия). Якось так трапляється, що павуки, різного роду жучки, гусінь та всіляка інша комашня потрапляє у одну прозору коробку, яка в подальшому від необережності перекидається на килимок, посеред кімнати. Вся та "нечисть" починає розбігатися по підлозі. Я ж міркую, як то швидко зібрати докупи і винести з дому. Оперативно берусь за вирішення цієї справи...

24.11.23

Сон 191123 "Якість вибору"

На вулиці відриваюсь від якоїсь групи людей, з якими мав перед тим спільну справу, і поспіхом, як незалежна одиниця, йду в магазин вибирати ляльку в польському одязі. Поки вибирав з числа інших, прийшла та сама група людей із тим ж наміром. Разом із ними починаю відчувати дискомфорт свободи вибору.
18.11.23

Потрапляю у великий офісний будинок, архітектурно більший вшир, а не висоту. Цілеспрямовано йду коридорами, вирішую справи за справами. Трапляю у колектив торгових агентів, що організовано зібралися біля відчинених дверей директора і очікують на якісь вказівки від нього. Чую розмову про рівень зарплати, щось від 3000-6000₴. Міркую, що така градація несправедлива! (В голову не приходить думка, що нині в Україні зарплати на порядок вище - сон не враховує досвід з реалу). Разом із тим чую цифри в гривнях із порівнянням, що я все ж таки заробляю в злотих і це вже суттєво вище. Потім прошу якогось старшого з цієї тусівки вивести мене з цього будинку. Аби він зрозумів мене краще, дістаю GPS i показую в 3D архітектуру цього будинку з висоти. Він дивується, адже з цього ракурсу не доводилось мислити просторово. (Після пробудження відзначаю, що моє GPS на телефоні, показувало явно в незвичному, більш мультиплікаційному 3D).
19.11.23

Сни 111123 "Праця і плоди"

Дивлюсь на дружину, а на її тілі, зокрема на боках, мозолі, що стали схожі на водянисті ґулі. Міркую собі: це ж треба так було натерти боки від спортивного одягу! (У реалі подібного одягу навіть не існує).

08.11.23

Син наполегливо вибирає собі спортивну залу для силових тренувань (силовню). (Ідея уві сні, як відгомін із реальности).

09.11.23

На великому полі випадково стаю учасником збору кукурудзи, вищою за людський зріст, а між нею ще й квасолі, так само незвично збільшеної за ростом і форми для квасолинок, підв'язаної до високої конструкції, що стоїть прямо посеред поля. Так придумано, що квасоля використала висоту кукурудзи, аби плестися по ній у половині свого зросту. Дивлюсь під ноги, на зрізи кукурудзи після комбайна, а вони по всьому полю виглядають якось нерівномірно.

P.S. День зарплати.

10.11.23

Берег якоїсь річки, більш схожий на осінній пляж. Дивлюсь з берега на воду.

Разом із дружиною та дітьми ідемо до зупинки. Квитки на руках. Бачимо, що за часом автобус затримується. Якимсь моментом зупиняється приватне авто, з якого виходить інвалід без ніг і тримає рожевий горщик, прямуючи десь через дорогу в кущі.

11.11.23

Сон 041123 "На рівні відчуттів"

П'ю чай з чашки, до якої так приставлене колись відбите вушко, що відчуття від неї, наче я втратив чутливість самої чашки. Це так, наче вона на рівні нервів є продовженням моєї руки і мене самого. Отже, вушко відчуваю, а чашку, з якої п'ю - ні.

Іду дорогою з грузином і вірменином, а вони обговорюють гастрономічну тему: як краще готувати баранину? Один каже (наче вірменин), що любить тільки один рецепт, а інший (наче грузин) - експериментувати з приготуванням цього м'яса. Вже пізніше "експериментатор" продовжив розмову зі мною, поцікавившись: де я бував у цьому році, в які країни їздив? Кажу, що лише в деяких містах Польщі, відносно недалеко від міста свого проживання. (Відносно недалеко - це машиною 1,5 - 2 - 3 години в одну сторону ). Називаю міста: Ченстохова, Лєґніце... (Оцінюючи в сказаному культурну сторону поїздки, не називаючи тим самим міста, до яких доїжджав у зв'язку з працею. Цікаво, що назване уві сні Лєґніце сприймалося, як культурна поїздка, хоча пов'язаною була з роботою). Явно, що очікував від мене більшого розмаїття. (Схоже, це "відголосок" від давніх розмов з грузином, який багато де бував і в розмові з будь-ким полюбляє зачіпати доволі широкі теми, зокрема і приготування та вибір м'яса на шашлики).

Сон 031123 "Дивись уважніше"

Фрагмент: донька стоїть біля будиночка над якоюсь водоймою (не ясно: річка, озеро) і питає в мене: чи цей будинок в скорому часі стане її власністю? - і мрійливо починає планувати, як буде тут жити. Більшою мірою залишаючи ці мрії своїм небагатослівним емоціям.

Разом із дітьми їду дорогою понад лісом, у якому розташований коксохімічний завод (koksownia). Як і в реальності: видовжена технологічна споруда та димить на повну. Дивлюсь уважніше, а біля цього заводу горять дерева, які ростуть вряд, як частина колишнього лісу, і передбачувано за вітром: ця загроза пожежі може піти далі. Цю картину зустрічаю з дороги, якою їду машиною. Зупиняюсь. Терміново дістаю телефон і дзвоню на загальний польський номер 112, щоб викликати пожежних, разом із тим уточнюючи, чи хтось це вже зробив? Заявка прийнята. Кажу дітям, що подивимось, за скільки часу приїдуть гасити вогонь? Десь за десять-дванадцять хвилин, вже з'явилась перша машина. Почали тушити з другої сторони заводу, там де нам не було видно, отже, десь звідти вогонь міг би і початися... Дивлюсь у ряд дерев, які горіли першими, а вогонь вже пішов по кронах далеко-далеко. (Певна асоціація з жовтою осінню). Тепер уже видно, що, починаючи з офісних приміщень, полум'я потушене. Заходжу з дітьми до головного управління заводу і розумію, що вогонь більшою мірою зачепив архів, а дивлячись на його полиці, схожий він був на той, що зберігав якісь манускрипти, наскільки в грубих старовинних палітурках лежали (не стояли) на полицях книги. Чомусь місце архіву нагадало мені колегу І.К., який (таке переконання уві сні) приходив сюди в бібліотеку (моментом архів сприймається, як її частина) до своєї знайомої, до якої мав романтичні почуття. Його знайома нагадала мені якусь вчительку моїх дітей ще з України, можливо навіть класного керівника сина в початковій школі. Інтересу до тієї теми не проявив і разом з дітьми пішли до виходу від тих офісів заводу. По дорозі була заборона входити в певні приміщення, адже почали прибирати наслідки пожежогасіння. Нас там нічого не тримало і не цікавило, тим більш дітей. То й пішли без інтересу до подальших тут подій.

Тепер з групою людей іду містом і заходимо в кав'ярню, в якій я беру символічно трохи морозива. Цікаво, що продавщиця наче іронічно набирає мені це "трохи" у невелику тарілочку, ще й пропонує присипати цукром. Я ж такий: мені ж і так пофіґ, я його й не хотів їсти - це так "за компанію", адже з іншими посидіти треба! У відповідь жартую, що можна й з цукром.

P.S. Цікаво відзначити, що реальність із тематикою коксовні, потрапила в сон приблизно за місяць праці на такому підприємстві.

Сон 301023 "Зелений плід"

Сон нагадав той, що мав на днях.

Отже, десь напередодні: їв зелені плоди, що віддалено нагадують аґрус, але не смугасті, рівнозелені та більш видовженні. Усередині мають такі ж продовгуваті зернятка, які, як я знаю не є цілком ними, а маленькими гусінями, які ще не стали такими буквально. Отже, на вигляд - зернятка, а насправді знаю, що це живі тваринки, але так би мовити, ще не визрілі. Їм ці плоди і мені вони чимось смакують. Відчуваю на зубах хрумкіт і це мені подобається.

Нині: подібний сон, але ті зернятка, коли розкрив плід і подивився у нього, почали поволі оживати. Хочу нагадати собі смак того плоду, навіть не гидую для того. Також їм і відчуваю на зубах хрумкіт. Показую сестрі, зі словами, що воно їстівне, але коли просинаюсь, відчуваю стан нудоти. Певний дискомфорт у шлунку виник у зв'язку з уживанням таблетки від головного болю, звідки і буквально походить те збірне відчуття: дискомфорт - нудота.

P.S. Навіть, згадуючи образ тієї ягоди вдень, виникало відчуття нудоти. Головний біль ще не пропав і відчуття у шлунку так і залишаються неоднозначними, хоча на апетит не вплинуло.

Сон 231023 "Дії на уважність"

Якась незнайома мені майстерня, у якій організовую робочий стіл. Прошу в майстра потрібні інструменти та паяльник для ремонту якогось невеликого обладнання або її частини. Коли на початку довідався про проблему і потребу її вирішити, висловив претензію: як ремонтувати, коли немає необхідного робочого місця?

Так, наче знайомий мені з юности дачний будинок. Двоє чоловіків організовують стрибки з даху, який, за природою подій мав бути на висоті неба, щоб і розкрився парашут і парашутист міг приземлитися на землю. Дивлюсь, як один чоловік спускається з рельєфного даху (чого немає на тій дачі в реалі) на спині, десь навіть і сторчголов, ризиковано недозачіпаючи гострі елементи. Здивувало на краю даху декоративне оформлення з металу, виконане у формі голови дракона, як колись це робили на замках.

Тепер наче ті небесні герої приземляються і починають їздити на снігоходах по льодовій поверхні ріки. Річка не однорідна, а із завертами, островами, "лабіринтами", що утворюються разом із очеретом.

Згадую, що маю вимкнути можливо увімкнутий паяльник на згаданому вище робочому столі. Є переконання, що за звичкою роблю все правильно, отже, має бути все вимкнуто, але невід звідки виникає сумнів. 

Виходжу на краю згаданої річки до великого цегляного будинку, начебто місця, звідки вийшов. Мета: потрапити знову в майстерню. Насправді ж потрапляю в школу.

Присутнє переконання, що я вже сьогодні тут був (простіше кажучи: повернувся, де був, начебто без прив'язки до контексту). Тепер у школі шукаю розклад. (Цікаво, що вчора також снилась школа і пошук дверей із зображенням равлика). Тепер переконання, що школа мого сина (в реалі вже вчиться в технікумі). Шукаю розклад уроків і ніяк не можу його знайти. Шукаю на третьому поверсі. Хтось каже, що правильно шукаю, але безліч коридорів та переходів заплутають вказані усно орієнтири. Виникає переконання, що я його минув, не розгледівши поміж безлічи інших наочних матеріалів на стінах, що могли бути йому подібними.

Сон 221023 "Виконати місію"

Потрапляю в школу. Таке переконання, що я тут не вчусь, але знаю, що числюсь у списках школярів, і якимось чином маю бути задіяним у процес навчання. Поводжу себе відповідно до свого віку, як старша особа. Тут керівництво в особі заступника директора, (з реалу: нагадує колишню класну керівницю), дає мені завдання: піти в кабінет хімії до нової вчительки і щось занести. Нумерації класів немає, а розпізнати можу двері за малюнком на них, що має нагадувати равлика. Весь час ходжу з високою чорною шапкою, навіть у приміщенні школи (дещо нагадує таку, яку мав Т.Г. Шевченко або правдоподібніше - беруть артисти музичного гурту "Дахабраха"). Знаю що вона не моя, а позичена в керівника школи. Хоча в голову від тієї шапки гаряче, я таки її не знімаю. Шукаю кабінет хімії і ніяк не можу знайти двері за відповідним малюнком - усі рисунки на дверях щось нагадують, на щось натякають, а "равлика" так і не ідентифікую поміж них. Когось питаю за той кабінет, і замість слова "хімія" пару раз уживаю польською - "хемія". Аби зрозуміти: чому "хімія" і чому "равлик", я пов'язую це зі словом "біологія". Тепер приходить таж керівниця школи і врешті-решт скеровує мене у відповідний клас. Заходжу, а там за малими партами сидять мало не дорослі "діти" - дядьки, мало не як я. Питаю себе: і як вони за тими партами вміщуються? Оцінюю молоде і розгублене обличчя вчительки хімії. Розумію, що теоретично - це мій клас і це моя вчителька, і я можу бути в її списках учнів, які так і не приступили до навчання. Навіть спробував присісти за парту, на вільне місце, поки хтось не прийшов і я не уступив місце - чуже та й не сильно й хотілось!..

Сон 131023 "Творчі наміри"

Знаходжусь у закладі, що більше нагадує комплекс дрібних установ, спрямованих на розвиток і підтримку творчої особистості. Якось туди прийшов хлопець старшого віку, аби узгодити деталі подання мистецької роботи, виконаної на комп'ютері, на всеукраїнський конкурс. Терміни відзначалися у пару днів. Якась творча керівниця (образ узагалі незнайомий), відповідальна за подання на той конкурс, почала підтримувати цього хлопця в організації та формальному оформленні роботи до вимог конкурсу: в якому електронному форматі та розмірі, уточнення про остаточну участь абощо. Якоїсь миті я відволікаюсь і потрапляю на батьківське обійстя, де бачу на землі велику антену. Я її знаю, адже пам'ятаю, як разом з батьком ставили на даху. (Переконання з реалу. Спогад з ранньої юности). На заміну їй батько поставив меншу та на вигляд - новішу. Обговорили, що колись вона була спеціально поставлена на прийом телеканалу УТ-3. (У радянські часи з цією частотою завжди були проблеми). З розмови виявилось, що батько начебто це і знав, але чомусь забув чи щось переплутав... Тепер я знову в тому творчому центрі. Та співробітниця вже другий день сприяє тому хлопцю, адже він ще дозавершує свою роботу на їхньому комп'ютері. Начебто на тому все "ок". Виходжу з тією жіночкою десь за межі закладу і по запаху кави, раптом пропоную кудись зайти, аби міг пригостити. Поряд була якась цікава точка самообслуговування. Такого ще ніколи не бачив (навіть у реалі). Два кавових апарата, що віддалено нагадують вузькі бойлери. Погодилась, бо любить до кави брати різні сиропи, чим мене здивувала: "... і той налий, і той, і можна ще той!" Тієї миті на тій же точці з'являється якась дівчина, яка мене впізнає, а я її ні, але вимушений їй цього не показувати. У її обличчі є щось приємне, вгадуване, але не більше... (якась асоціація з реалом, коли був у магазині та бачив молоду маму з дитиною. Запам'ятав, бо два рази пропустив у різних чергах, чому усміхнулась і подякувала).

P.S. Це 1000-й допис на цьому блозі.

Сон 081023 "Веселий поплутав"

Завершується робочий день, а разом із ним робота на об'єкті. Маю подзвонити до керівника, аби він підготував кінцевий пропуск на вихід з території. (За непроговорюваними фактами - це має бути якась будова якогось заводу, а останній день передбачає виїзд разом із інструментами). Скільки не беру смартфон до рук, аби подзвонити, так щоразу мене щось відволікає. Ось уже за десять хвилин п'ята година - кінець робочого дня, а я все ще пробую набрати старшого і перепитати за пропуск. Таким чином, відволікаючись від роботи, збираючись із робочого місця, йдучи до місця збору разом із працівниками, я так і не додзвонився до керівника. Як прийшли, виявилось, що фірма організувала святковий відпочинок з нагоди важливого етапу завершення будівництва. Організовується спільна святкова посиденька (без столу). Якимось чином помічаю поміж інших деяких своїх родичів, зокрема тітку Н. (у реалі: пару років тому вона померла). З власної ініціативи починаю робити відеозапис заходу на фотоапарат (цікаво, що ним у реалі я справді доволі часто користувався але це було на початку двотисячних). Доходить черга до тітки і першим ділом вона пробує мене розкритикувати: "весь час позиціонуєш себе, як професіонал, а знімати відео так і не навчився". Бере з рук фотоапарат, яким знімаю кожного, записуючи добрі побажання, роблячи поміж ними паузи в записі, а вже в її руках цей процес стає неконтрольованим. Спочатку пробує зафіксувати апарат якоюсь саморобною скруткою з паперу, аби він "не трусився в руках" і починає записувати звернення. Цієї миті з'являється якесь преображення дійства. Начебто з'являється її "новий" чоловік (в реалі знаю лише про одного), який починає поводити себе, як самозакохане "чортеня". Якось раптово починає танцювати голяка із доволі пластичними рухами. Дивлячись уважніше, помічаю, що його тіло наче "покроєне і зшите", подібно до шкіряного (наприклад, футбольного) м'яча. Цією своєю красою він наче починає вихвалятися і тим, що був голий, його перед публікою навіть не соромить. Дивлячись на його доволі оригінальну поведінку, ловлю себе на тому, що він справді починає бути схожим на чорта (лисого, не волохатого, як стереотипно зображують у казках). Складається враження, що ось-ось і він справді почне вимахувати своїм довгим хвостом із китичкою. (На цьому яскравому образі просинаюсь).

Сон 071023 Картина "Ворона"

Бачу художній малюнок із образом ворони, але спочатку помічаю на ньому два яскравих кольори: червоне і трохи чорне в правому нижньому кутку роботи. Вдивляючись уважніше, вже помічаю, що образ ворони, розвертутий дзьобом у лівий бік, зроблений жовтим кольором на білому, де чіткість ліній мені нагадує витинанку, займаючи основну частину праці, а образ-пляма "червоне з чорним" лише її фрагмент - під крилом птаха.

Сон 011023 Картина "Окраєць неба"

Фрагмент сну, наче об'ява, осяяння: образ художньої картини, яка в подальшому трансформувалась ув ідею принта на футболку.

Прямокутна вертикальна картина, написана чорним по білому, на якій намальовано два багатоповерхових будинки, притулених одна до одної так, що уявно не залишає просвіту світла, з рівно геометричними формами стін та чисельністю прямих вікон, але з кривими дахами у формі ламаних трикутників, між якими, ближче до лівого верхнього краю, видніється просвіт яскраво синього неба. Колір синього настільки виразний і одинокий, що сильно контрастує з чорними лініями рисунку. Синій колір неба займає менш ніж шосту частину малюнку. Має виглядати так, наче він свідомо витіснений простором забудови. Так, як ужито лише два кольори на білому, синій, як яскравий і виразний колір, має кидатися самотньою плямою в очі. Далі фантазія переносить цей малюнок, як ідею принта, на футболку, на якій прямокутна форма зображення доповнюється хвилястою лінією, що виходить за межі прямокутника, тому що цей простір надає вже сама футболка білого кольору. Вона символізує хмарку над просвітом синього, але не дозалита тим же синім. Просто, як натяк. Хоча свідомість розуміє, що це не хмаринка, а мало б бути продовження синього неба, у той же час, свідомість має відрефлексувати: синє небо - не є хмаринкою. Але натякає, що будь-який образ хмаринки, такий же обмежений в просторі, як і небо поміж споруд.

Сон 300923 "Одяг для "Дами з горностаєм""

Цілий місяць не було повноцінно сюжетних снів. Логіка дій уві сні полягала в тому, що я кудись їхав, щось прибирав, готував на кухні, мив, чистив, наводив лад (дещо пов'язано з роботою в цьому місяці) - і все без логічного початку і завершення. Настільки снилось неконкретне, що навіть не докладав зусиль цей "потік" відтворити на письмі.

Сьогодні майже було то само. Лише під ранок наснилось трохи оригінального: 

Дерев'яна коробка у вигляді великої шкатулки (за розмірами нагадує плетений кошик до полуниць - є стандартними як в Україні, так і в Польщі). До неї зсередини приміряюсь, як буду вішати якісь дрібні речі. Принаймні було з однієї сторони два проріза, на які можна було б зачепити пласкі гачки. Згодом у цій коробці опиняється хлібна випічка з рельєфними написами-візерунками. Якоїсь миті подумалось, що такі ж рельєфні форми були на внутрішніх стінах цієї "скриньки". Тепер ця рельєфність поверхонь мені нагадує "одяг" до ікони Божої Матері з немовлям. Тепер майже просинаюсь, фіксуючи образ золотистої, можливо, мідної чеканки до ікони, образу якої ще немає. (Видно, певна асоціація з вчорашнім днем, коли я в художньому ліцеї оглядав мідну біжутерію ХХ рр., м. Катовіце та два тижні тому побував у музеї на виставці "Сатирикон" у Лєґніцах). Тієї ж миті приходить ідея ("осяєння"), що цей образ можна використати ширше. Наприклад, примірявши готовий образ "одягу" не до ікони, а до іншої художньої праці, приміром - "Дама з горностаєм" Леонарда да Вінчі.

Сон 240923 "Подорож за відповіддю"

Беру участь за якимсь великим столом, до якого люди підходять і їдять. Все виглядає на "общепіт". Після їжі, кожен має за собою поприбирати і залишити чисто. Наче сідаю щось їсти (конкретно, щоб їв - не зауважую). Тепер пробую прибрати за собою і трохи більше. За моїми рухами прибирання совається скатертина і падає якийсь фужер із недопитим зеленим напоєм, що більш схожий на желатин. На столі залишається присохлий слід зеленого, який варто було б стерти. З-за далекого кінця столу, а вірніше, за окремим невеликим столом, як завершення одного довгого, роздається незадоволений тон: "Хто це дозволив собі перекинути мій напій?". Мене це вкрай зачіпає і я не лінуюсь піти в кінець столу і вилити всю свою лють: "Ах ти ж сука..." (подумки: це вже в мене було, але нічого, згодиться і в друге)... - і далі почав його, замість преамбули до головної думки, покривати жахливими словами, завершуючи: "Ти не можеш за собою поприбирати?" - і далі щось в цьому дусі про чистоту і акуратність. (Цей мій гнів нагадує інший сон, де я також сильно лютився). Той чоловік якось все це вислуховує, вскипає і замість відповіді тільки й видає: "Все, я пішов щось собі робити!" - якби натякаючи тим самим на суїцид. (Цей фрагмент маніпуляції нагадує якийсь призабутий сон). Тепер цей чоловік на дворі і виглядає цілком інакше як зовнішністю, так і вбранням, одягнувши на себе біле. В руці тримає гітару, на якій, тримаючись за деко, починає злітати. Я ж схоплююсь за гриф тієї ж гітари. Дивлюсь уважніше вправо, а з нами по другу сторону гітари висить ще одна людина, так, наче гітара має другий гриф у іншу сторону. (Для досвіду щось ірреальне). Летимо бозна куди. В руках відчувається оніміння, тримаючи їх догори. Цей чоловік летить у конкретне місце незвіданого нами. Це місце сповнене містикою і відповідями на усі питання. Починають з'являтися образи художніх картин, що змінюють одна одну. Ось воно, ось... - наче очікую на готову відповідь. Але все не те. Дві картини були написані в стилі Босха - образи без тіней. Хоча мимохідь, але доволі оригінальні. Летимо ще трохи, поки не з'являється якесь велике полотно-сцена. Підходимо ближче і бачимо живу картину (буквально), де герої рухаються і живуть своїм життям. Через цю картину можна дивитися в минуле, ставити до героїв питання і черпати звідти інформацію та відповіді. На питання розв'язання проблеми, озвученої героєм зі згаданого столу, відповідь торкалась третього чоловіка, який прилетів разом із нами. (Як виявилось - це мій колега по роботі - туркмен). Відповідь адресовувалась до нього, зокрема - його сина: "Проблема вирішиться тоді, коли твій син одружиться!". (Цікаво, що його старший син ще ходить у п'ятий клас, хоча одружуються там рано). Туркмен погоджується з такою відповіддю, щось звично притакує. Мені з його схвалення нічого не ясно, але у мене з ним таке вже бувало. Отже, питання закрито! Герой "зі столу" не наклав на себе руки, хоча на себе вже не схожий - відбулось якесь преображення. Тепер вирушаємо з поверненням. 0000'

Сон 230923 "Важливе у житті"

Зібрався з родиною летіти в Ізраїль на відпочинок. Якусь частину речей зібрав я, а другу - дружина. Приїхали в аеропорт, зайшли на перший поверх. Чомусь виникла потреба розпакувати і перерахувати деякі речі й перекласти в інші торби. Тієї миті виявилось, що у нас є нове залізне оцинковане відро та торба з порожніми пляшками (певні асоціації з реалу: питною водою у скляній тарі). Починаю їх перекладати із пакета в сумку, поки не розуміємо: навіщо воно нам там, як туристам? Проблема: де непотрібне залишити в аеропорту? Навіть хтось, проходячи мимо, на питання про багаж, зауважив, що платяться чималі гроші. Вирішуємо лишнє залишити просто так при стіні і рушати на другий поверх, ближче до пропускного пункту. Зауважую, що маємо пів години, адже може бути черга на огляд і контроль. 0330'

Працюю на якомусь підприємстві. Ходжу коридорами. Потім приходжу на обід в столову. Сідаю за один стіл разом зі своїми дітьми. Подумки відзначаю: як несподівано для всіх і добре вийшло, що опинились ув одному місці і наші різні праці знайшли себе тут! (В реалі: діти ще вчаться і ні про яку їхню зайнятість не йде мова).

Трапляю в місце, де люди накладають собі різні страви. Я ж вирішую сильно не шикувати, а взяти один великий дерун (порції поштучно реально великі). (Певною мірою ситуація сама спонукала мене до апетиту. Якби не опинився в цьому місці, навряд чи щось і брав). Хоча все ж мені для першого разу не зрозуміло: куди йти, де і як розраховуватися? - хтось, дивлячись на мене, каже: "То ви до Дональда Трампа? То це в ту сторону!" - вказуючи, куди йдуть усі люди для розрахунку та їсти. (Схоже, що асоціація узята з реалу: побачив відео, де Дональд Трамп роздає своїм прихильникам піцу. Хтось з українців підписав "І в кого він поцупив цей "лайфхак"?). 0530'

P.S. Вчора було сонячне рівнодення.

Сон 120923 "Подумай - скажи"

Проходжу якусь відпочинкову зону, де люди в один ряд прибирають довге приміщення, виливаючи воду на зовні з низьких вікон. Характерною рисою цього дивного приміщення були якби рекламні вивіски, розміщені над вікнами: "Подумай - скажи", "Подумай - зроби", "Скажи, зроби - понти".

Сон 030923 "Політ янгола"

Гуляю великим містом і все в якійсь справі. Якоїсь миті виникає переконання, що я знаходжусь у Франції. Заходжу, як турист, у один доволі красивий і великий храм. Взагалі не відзначаю тут якоїсь маси людей. Проходжу зали храму, архітектурно побудовані на зразок традиційних українських (не візантійського стилю) - "вагончиком", але в рази більші за розмірами. Минувши першу залу, потрапляю у другу, в якій олтар для молитви знаходиться по ліву сторону входу. Біля наступних дверей на стіні намальоване одиноке зображення янгола у людський зріст, який наче летить у повітрі з сурмою в руці, лицем до олтаря. На вигляд, малюнок зроблений наче у доволі давні часи, бо не був написаний професійною рукою художника, а щось у стилі примітивізму. У наступній (третій залі) - більший олтар, а там вже присутні біля нього люди в молитві. Я підходжу до тих людей і вже сприймаю так, що знаходжусь в Україні, адже біля мене стоять два чоловіки - українці. Вони приходять сюди часто, але в кожного своя мотивація. Один з них починає розмову: чи немає тут при храмі духовних зборів "за інтересами". Другий чоловік відповідає так, що він тут з іншої причини і не належить до жодних місцевих громад. Чомусь я знаю ту причину: він є батьком дівчини, яка померла прямо тут, біля цього олтаря. Він приходить сюди лише з цієї причини. Приносить квіти, наводить при них лад.

Тепер, продовжуючи подорож містом, я опиняюсь на залізничному вокзалі. По дорозі бачу кінематографічний образ, може поринаю у спогад, як дівчина танцює з манекеном. Його лице доволі реалістичне і подібне на живу людину, кольору волосся блонд. Переїжджаю з вокзалу одного міста на вокзал іншого. Образ про дівчину з манекеном повторюється так, наче вона з ним усюди. Чомусь цей образ мені нагадує кліп, або короткі відеоролики, які проріджують наше життя відвертанням нашої уваги. Спочатку вона з ним танцює, потім сидить на якійсь каруселі, який їх крутить по колу, як у тому ж танці. Тепер вони танцюють наче в повітрі. (Після пробудження чомусь нагадав образ намальованого янгола в храмі. Уві сні майнула думка, що в чеській мові дівчина-модель називається "манекенка"). Тепер наче показують, як цей "кліп" знімався на відео "в реалі": показують двох чоловіків, менший з них раз похожий на образ дівчини, а другим - того манекена. Дивлюсь уважніше, але справді - це не дівчина, а якийсь смуглявий хлопець. Здивувало й те, як справно вони в парі танцювали. Раптово той хлопець припиняє танець і йде геть.

Сон 310823 "Трапити у "нові" обставини..."

Сон нагадав той, який був на днях, але як завжди, начебто забув. Вкотре переконуюсь, що сон має цілковито іншу пам'ять. 

У клітку до хом'яка досадили двох великих іншої породи. (Так приснилося раніше). Цього разу до клітки досаджують менших хом'яків, на зразок того, який був від початку. (Подібний живе у нас удома в реалі). Пригадую, що раніше були розмови: "Добре, що хом'як один", - а тепер, дивлячись на їхню кількість, я жартую: "От тепер вони будуть розмножуватись!"

Так, наче виконуючи службові обов'язки, в процесі праці підшукую для себе нову роботу. Таким чином потрапляю в офіс, де директором тієї фірми є знайома мені людина. (Таке переконання уві сні). Я знаю, що ця людина має доволі специфічний характер. Разом із тим, використовуючи певні словесні маніпуляції і обіцянки робить мені пропозицію нової роботи. З наступного візиту, цікавлячись у нього наступними деталями своєї праці, видається, що моя з ним співпраця також є доволі непевною і нечіткою, хоча разом із тим є мотивація, яку суттєво починають долати сумніви. Зі своєї сторони, оцінюючи ситуацію, так само починаю використовувати словесну гру. Це мені нагадує життєвий досвід роботи менеджером, де у своїй праці доводилось бути доволі гнучким у спілкуванні з клієнтом. Наперед знаю, що досвід цей мені знайомий і вдруге не "підписуватимусь" на таку роботу.

Сон 270823 "На порозі"

На мить закунявши, пригадався фрагмент сну:
Мені подають стільчик, який розкладається в залежності від статусности гостя: якщо високоповажна особа для того місця - розкладається стільчик із високою спинкою, а ні - звично. Мені розклали той стільчик звично.
26.08.23

Фрагменти:
1. Заводський цех, поділений на три частини. (Певна філософія у числі "три").
2. Після якоїсь глобальної катастрофи, я вдруге повертаюсь на велику лісову ділянку, яку попереднього року проріджував від заростей лише половину. Цього разу маю зробити другу. В тому ж місці натрапляю на будиночок, на порозі якого стоять два саджанці дерев. (Питання: чому вони стоять і хто їх поставив? - якось уві сні не виникло). Дивлюсь на них і міркую, що варто було десь тут посадити. Який сенс забирати з собою? Разом із тим: який сенс садити їх біля дому, в якому вже ніхто не живе?
3. Тепер я знову опиняюсь у цьому ж місці, підходжу до цього ж порогу, а тим сидить сімейна пара похилого віку: старий і стара. Міркую: як же так, що після великої катастрофи їх ніхто звідси не виселив? Ось так удвох посеред лісу залишились доживати свого віку? Міркую їх забрати зі собою, але розумію, що фізично для мене одного це буде важко, але це треба зробити!
27.08.23

Сон 230823 "Підготовка до навчального року"

Дружина працевлаштувалась у новий навчальний заклад. З часом "підтягла" мене до його життя, так, що майже відчув себе на рівні з викладачами. Житлові умови були організовані так, що знаходились на території цього ж закладу. Якогось дня виходжу на балкон, який більше нагадує спільну терасу зі стільцями, як у театрі з видом на вікна учбових авдиторій. Сідаю на лавку в чому й був, як вийшов з дому, і дивлячись на будинок, бачу за його вікнами студентів, що сидять і уважно слухають кожен своїх вчителів. Дехто помічає мене. Я ж міркую, що дивно сиджу і так само виглядаю, а ще: мене всі тут сприймають трохи дивним, отож, це мене певною мірою виправдовує. Раптом за одними з вікон (окрема авдиторія) бачу усіх викладачів, які заслуховують доповідь моєї дружини. Навіть дещо чую, про що вони говорять. Розмова ведеться польською мовою. Хтось коротко відкоментовується російською... Виникає якесь замішання та невдоволення. Я чомусь вирішую узяти мольберт і піти до них, аби мовчки поставити якусь картину. По дорозі вирішую узяти якусь книгу. Під руки мені потрапляє щось на зразок "Камасутри"... З'являється донька, яка тримає в руках книгу "Преступление и наказание". Вирішую, що це саме те, що треба! І заходжу в ту авдиторію, де знаходяться вчителі, з мольбертом і книгою, мовчки ставлю десь обок і йду... 

P.S. Цікаво, що на днях донька взяла з бібліотеки книгу "Zbrodnia i kara", хоча уві сні тримала в руках російськомовну версію.