Приходжу з кимось у гості до баби Дусі, а в неї, вже в гостях, моя мати та тітка Тетяна. Усе в темряві, адже немає світла. Перші розмови починають відбуватися при свічках. Згодом виявляється, що це не двір, а дім, у якому ще є вихід дерев'яними сходами прямо на другий поверх, що виконаний у вигляді "кишені-спальника" на одну особу. Показую матері, що тут можна непогано прилягти та відпочити. Облаштовую місце. Приміряю на собі. Відчуваю як комфортно. Показую приклад. Тепер виявляється, що у цієї кімнатки є вікна на прохідні студентські коридори. За одними можна побачити литовців, а за другими - латвійців. (Певна асоціація з мапою). Тепер це не просто вікна, а двері, які відчиняються у той час, коли закінчується навчання. Таким чином студенти прийдуть до нас у гості. Перейшов у зовсім іншу кімнату. До мене приходить донька з питаннями, як все відбуватиметься? Я ж пояснюю, що вийду до них, привітаюсь, поясню куди вони потрапили, аби це не було для них несподіванкою. Спостерігаючи за нею, помічаю певне хвилювання від незнайомости майбутньої ситуації. Що ж, для мене такий досвід також буде вперше! 0000'
Немає коментарів:
Дописати коментар