Сон 180626 "Блейкаут - це ще не кінець"

Я зі своєю родиною та ще кимось їдемо машиною до Житомира зі заміської частини (наче з дачі, але без конкретики). Приїжджаємо під вечір, і одразу в центрі міста, прямо перед Театральною, глохне машина. Пробую завести, а вона не заводиться. Лише зараз звертаю увагу, що руху на дорогах немає, лише поодинокий транспорт стоїть на узбіччях. Відкочуємо машину в сторону на вул. Київську і пробуємо зрозуміти, що коїться? Хтось каже, що зранку чув про якусь таку проблему, пов'язану зі світлом, і дійсно, в місті сутеніє, а ліхтарі не світять, у вікнах - темно. (Тут до сну однозначно трапляє інформація з сьогоднішнього реалу: в половині міста Ґлівіце, Польща, не стало світла). У мене складається своя картинка, що ворог так глушить міста, що в них все зупиняється, навіть приватний транспорт. Сутеніє. На відміну від малої кількости машин, народу виявилось багато. Я спробував минути невідомо який і для чого натовп і зазирнув, що коїться на наступному перехресті вулиці, а там все інакше: якісь технічні роботи, пов'язані з двома промисловими пічами, що виходять рівно зі стіною споруди (якщо брати порівняння з реалом, то у сні вул. Театральна - це більше подібна до себе на перетині з Київською, а на перехресті з Великою Бердичівською - це зовсім інша архітектура і відсутність буквального розуміння знайомого мені перехрестя. Телерадіостанція, що знаходиться в проміжку, узагалі відсутня, якщо не рахувати, що вві сні "скривлене" розуміння простору, тоді на її місці і мали б бути згадані печі, до слова: високі та красиві на вигляд). Щось подібне я вже десь бачив чи знав? (Якась асоціація з роботою, зокрема розмов про майбутню браму на місці стіни, через яку мають бути прокладені колії і в цех заходити потяг). Пробую тримати всіх своїх у полі зору. Вертаюсь назад, а на короткій дорозі зустрічаю якогось чоловіка. Розговорилися. Йдучи далі, побачив навпроти іншої сторони дороги якусь пекарню з виготовлення хліба (в реалі там виставковий салон житомирських художників). Бачу там якесь знайоме обличчя жінки, чи не сусідки: батькової двоюрідної сестри? Вона мене також зауважила і ще усміхнулась. Чоловік з яким ішов, вирішив поцікавитися, що коїться при вході до одного з будинків? Зайшли, а там якась дискотека (трохи абсурдно, якщо в місті немає світла: про генератори якось не думалось), дівчата при вході усміхаються і запрошують усередину. Цей чоловік із фатальним виразом на обличчі вирішує мені віддати свою обручку. Я питаю: навіщо? - але його зацікавила та дискотека. Ще раз озирнувшись на мене, махнув рукою і зник у тому натовпі. Лише зараз я почув слова привітання: "Слава Ісусу Христу!". Отже, якась церква, чи не харизматична? А що мені робити з його обручкою: вузенька, не золота, навіть не схожа на срібло, може платинова? Вирішую повернутись до авта і ще раз спробувати його завести... "Жахливий день, як для мене" - подумав я, вже здаля побачивши свою машину на тому ж місці (цікавий момент, як для сну: як правило, після довгого і детального сюжету, повертаючись на старе місце, можна і не побачите те, що там залишив).