Сон 190626 "Музейний іспит"

Я в Києві. Приїхав, аби з кимось відвідати музей. Доїхали міським транспортом. Вхід до закладу подібний до станції метро з двома входами в будинок. Купуємо квитки, нам видають пропускні картки, відбиваємось на вході й починаємо оглядати виставку. Доходимо до експозиції зі скляними кольоровими вазами та порцеляною. Мене зацікавило щось інше і я відриваюсь від знайомих, звертаючи на іншу експозицію, а там раптом опиняюсь на виході та трапляю на вулицю, так і не пройшовши виставку до кінця. Що за несправедливість: лише почали оглядати музей! Пробую повернутися, а коди з карткою вже не пускають. Для вирішення проблеми чомусь вирішую написати пояснювальну записку і виникає ідея фікс, що маю знайти папір. Спочатку думаю і питаю у людей за аркуш (у форматі А4), але ні в кого такого немає. Ця ідея "знайти папір" стає нав'язливою і я зі своїм питанням доходжу до ятки, де якась жінка продає дамські сумочки. Десь вона відволікається і я хапаю пару паків обгорткового паперу, ще не щнаючи, що там є, і знову виходжу на вулицю. Там зустрічаю фуру на постою і водія - жіночку, у якої прошу залишити ці паки з папером, лише в дорозі зрозумівши, що в них загорнуті нові дамські сумочки. Спробуаав повернутися, але зайшов не з входу. (Згодом було розгледів свою помилку: двоє парадних дверей до музею не були означені ані входом, ані виходом). Відбиваю карткою, яка вже не є актуальна. 

Знаю, що треба було лише п'ять злотих. Повертаюсь по гаманець (куди?), а згодом лише намацую його в кишені. Знову виходжу на вулицю, але бігом. Згодом зрозумів, що так стану мемом. Всюди були камери, а моя поведінка дивною. Вирішую прийти з повинною. Вже розумію, що відео зі мною "завірусилось" і це треба якось виправляти. Знову приходжу до музею, купую квиток і входжу як нормальний відвідувач. Підходжу до охорони і питаю за дирекцію, а у цей момент чую, як один охоронець пояснює іншому, показуючи на екран монітора, що цей на фото підозрілий, цей такий, то а цей... Я вже було відійшов, але повернеувся і сказав, а цей, показуючи на себе, зараз напише пояснювальну. Приходжу до дирекції, а мене просять зайти до якоїсь авдиторії, а там сидять за партами лише дорослі чоловіки. Я сідаю вкінці зали на вільне місце. Згодом розумію, що це поліцейські, а в них екзамен. Починають щось роздавати. Дивлюсь, а це дивні пластикові клавіатури різної форми. Для чого це? - подумав я і проснувся.