Сон 311021 "Немає ходу"

Мешкаю в незнайомому мені домі на два поверхи (певна асоціація з нинішнім помешканням). Чомусь в терміновому порядку збираюсь у школу, хоча оцінюю себе, як особу старшу - не шкільного віку. Цілий час думаю за те, що маю встигнути. Виходжу на двір, сідаю в свою машину, разом зі мною сідає батько, має підійти мати, вивертаю з парковочного місця і раптом пригадую, що з дому щось забув взяти. (Цікаве спостереження, яке вже не раз спостерігав за собою, сидячи за кермом: натискаю, як здається, глибоко на педаль гальма, але не відчуваю миттєвої реакції. Мозок каже: "ти вже мав би зупинитися!" - лише по "сказаному" ефект відбувається за секунду, дві). Повертаюсь, дивлюсь на годинник. Відзначаю 7:00 і розумію, що уроки вже почались, а я все ще не зібраний. Піднімаюсь сходами з першого поверху на другий і раптом для себе відзначаю, що в проході на кухню обвалилась підлога. До мого виходу з дому все було в порядку. Як би не хотів, далі вже не зможу зайти. Така поламаність вражає у поєднанні, що все навколо має свіжий ремонт. Раптом здогадуюсь, що те, що шукаю, знаходиться у ванній кімнаті на першому поверсі. Спішно спускаюсь, заходжу у ванну, біля пральної машини починаю пошуки... (На цьому просинаюсь). 0445'
P.S. Завдяки тому, що перевели годинник на зимовий час, я спав більше на годину. Видно тому, як наслідок, наснився цей сон. Перед відходом до сну усвідомлював і те, що маю вчасно проснутися. Можливо, з огляду на це і виникає відсилання моєї уваги протягом сну на годинник. Разом із тим я знав, що в Європі цей перехід годинника має бути остаточним.

Сон 241021 "Версії"

Якесь залишкове враження від наступного перегляду серіалу "Гра в кальмара". Так, начебто моє підсвідоме саме намагається запропонувати версії наступної гри, за сюжетом твору. Виникає враження, що первинна поява ідеї твору наснилась якомусь із авторів.

Живу в приватному домі, який має  власний двір. (Цікаво, що чіткість виразна, а асоціацій для пригадування такого двору в реальності - відсутня). От відгуляли з дружиною і гостями якесь свято, прибрали у дворі. У кутку на землі залишились лише складеними якісь бежеві ковдри. Як виявилось, до нас несподівано прийшли в гості ще й родичі (конкретика за обличчями відсутня, просто "родичі") і з певним інспектуванням, а почали саме з тих ковдр, які зобачили ще зазираючи із-за огорожі двору: "А що це у вас у дворі лежить? А нам здалося то-то то-то...". Ох, ці "родичі"! - подумалось мовчки.

Сон 231021 "Преображення"

Опиняюсь у товаристві людей із неприродними здібностями. Спочатку спілкування між ними ведеться у звичному форматі. Одна дівчина сидить біля трьох людей, а фліртує з одним хлопцем. Якоїсь миті їй щось не подобається у сказаному і її "заклинює": раптово перетворюється в якогось робота. Начебто в обличчі нічого і не міняється, але на долонях з'являються дві величезні круглі пили, які, прокручуюючись, можуть будь-кого порізати. Я аж шарахнувся, так як сидів недалеко. А вона каже до того хлопця: "Диви, зі мною небезпечно, можеш порізатися!" Так, начебто його бачу трохи травмованим: також тієї миті преображеним у робота, а її - без пальців, адже, за логікою, маючи такі пили, вони обов'язково мають бути ними відрізані, - вказуючи на них під час своєї репліки. За мить повертається у звичний образ здорової дівчини. Поряд мене, з іншої сторони, сидить ще одна дівчина, яка захотіла сфліртувати зі мною. Дівчина як дівчина, поки на раз у неї не почали мінятися очі різними кольоровими колами (доволі оригінально), але, як на мене мало зворотній ефект: враження, що вся її сутність - штучна. Інший хлопець став так, аби дивитися близько до екрану відео, яке було б доступне лише йому. Там показували людей, які перетворювалися з нормальних зі звичною поведінкою в голих, з певним по сюжету еротичним натяком, але якоїсь миті поверталися в таких, якими були від початку. 0400'

P.S. Цікаво, що перед сном почав дивитися серіал "Гра в кальмара". Єдиний момент, який прямо-таки асоціативно співвідноситься із сюжетом, так це травмовані пальці одного з випадкових героїв. Інше, що міг би відзначити, так це "перевтілення" - "преображення" героїв - себе в себе іншого, які мусять змиритися (навчитися жити) зі своєю правдивою сутністю.

Сон 221021 "М'ясо зі смаком жовтого"

Показують виготовлення ковбаси, в якій присутні крапельки жовтої густини, наче своєрідна приправа зі смаком гіркости. Коли таку ковбасу розрізаєш, виявляється що така "начинка" рідкіша за м'ясну основу. Хтось розповідає, що за технологією, коли наповнюють кишку фаршем, туди додають із нутрощів неперетравленої їжі свині рідку основу, яка і має жовтий колір. Хтось її називає ще окремим словом, щось на зразок "мелкота". У мене одразу виникає відраза до такого продукту, так наче я раніше вже її пробував на смак.
P.S. Видно сон витворив симбіоз подій із реальности: перед сном їв м'ясо із гірчичним соусом, яке мало відповідний жовтий колір. Видно, що в роті залишався ще смак того м'яса, яке відчував за собою крізь сон, адже цей смак чомусь зберігся й на ранок (видно, специфічне його приготування та зберігання). Разом із тим зовнішній вигляд ковбаски нагадав нарізку салямі, яку купив того ж дня і в родині зачепили смакові його особливості.

Сон 221021 "Раптові клопоти"

Живу в якомусь винайманому помешканні. Раптом до кімнати заходить двоюрідна сестра Ж. У мене перше враження: "Я ти взагалі тут опинилася? Як узагалі змогла мене знайти?" (Отже, мала прилетіти з Ізраїлю і якось знайти мене в Польщі). Потім починається діалог на тему, як ми давно не бачились, а я додаю: що, як не дивно, на днях думав про тебе! У знак привітання: поцілував у щічку. (Наче продовження цього ж сюжету). Чую за дверима якийсь шум, на нього виходжу з кімнати. Тепер сприйняття таке, що я винаймаю цілий другий поверх у приватному секторі (певні асоціації з реальністю, але сходи зроблені інакше). З першого поверху піднімається якийсь хлопчик, чому я також здивувався, - отже, хтось ще винаймає житло в цьому будинку на першому поверсі! - і каже, що треба допомогти полагодити там "кондиціювання". У той же час чую, як по сходах піднімається ще хтось. А тепер моєму здивуванню просто немає меж: до мене, в Польщу, приїхали мати, баба Марія (померла), тітка Н. (померла) та її чоловік С. Перша реакція: чому без попередження? Де я вас всіх розселю? Тут у мене немає місць?! Подумки відзначаю: скільки на раз впало на голову клопотів, які треба почати вирішувати негайно.

Сон 191021 "Навести порядки"

Потрапляю в місце проведення гарячих воєнних дій. (Пару днів тому снилося розгортання подій. Сон забувся, але нині частково пригадався). Цього разу опинився в період завершення артилерійного обстрілу. Залишилось багато замінованих місць. Комусь розповідаю про наявність поранених. Мені та ще декому назначають проходити і акуратно оглядати територію. Попередили: "перед тим, як почнете щось робити, зважайте на можливі розтяжки, наявність прихованих вибухових пристроїв". Ось ми опинилися в одному приміщенні, де колючим дротом натягнуто пару небезпечних мін, а разом із тим у цій же кімнаті є мертві та поранені, що застрягли в цій же "проводці". Діяти треба максимально уважно і делікатно. Поволі відкушую по одному сплутані дроти, розкладаю у різні сторони. Зараз усе має пройти так гладко, аби допомогти одному пораненому. По ходу пригадую минулі події, коли я тут вже був і бачив, як ця проволка була вже намотаною по різних кутках. (Забутий сон). Тепер стою біля вікна і міркую: з якої сторони краще розплутати новий вузол? 0400'

Опиняюсь у "роззасраному" (неологізм, що виник під час пробудження) місці, в якому треба навести порядки. Роботи багато, тому колега знімає кофту, а під нею тільняжка-безрукавка. Питаю: "Не не буде холодно?" Поряд нас інженер-програміст налаштовує двох великих роботів-спаювальників. Поки вони рухаються, у мене мало не виникає фантазія: їх налаштувати так, щоб вони торкались один до одного високо в просторі дзьобами, наче лелеки і так само, "танцюючи", розходились робити свою роботу далі. 0640'

Сон 181021 "Дорогоцінне каміння"

Іду з кимось по вулиці. Проходимо мимо давньої німецької машини (в реалі: про неї на днях розповідав мені один знайомий), що виготовлялась в НДР: "Trabant". Особливістю цього транспорту полягала в тому, що корпус був з пластику. Від інтересу навіть підійшов до цього авта, аби відчути "ідею" на дотик.

Запам'яталося, як тривалий час щось облаштовував і облагороджував, зокрема територію за сараєм і гаражем, що на батьківському обійсті.
17.10.21

Гуляю з дружиною по торговельному центру. Час від часу розходимось щось подивитися у своїх інтересах. Я ж затримусь біля ювелірного відділу і починаю розглядати товар. Чомусь приглянувся мені один золотий перстень з червоним каменем у доволі простому виконанні. Попросив його показати. Приміряв на якийсь зі своїх пальців правої руки, подивився. Не довго думаючи, кажу до продавця: "Купую!". Тепер із тим перстнем підходжу до дружини, а вона цікавиться: де я був, що робив? По наївності кажу, що купив презент до ювілею. Треба добре знати реакцію жінок: "А покажи!". Отож показую. Приміряє на свій палець: "Так він не підходить?" (По розмірах). "Ото як хотів зробити подарунок, такий і зробив!" - з докором в голосі лунає "вдячність" на мій вчинок. 0215'

Маю в кишенях якесь напівдорогоцінне каміння, а сам їду в транспорті круглої форми, схожому на НЛО, але виготовленому з пластику, подібному до оргскла, в структурі якого так само знаходяться напівдорогоцінні камені. Переконання таке, що це все для того, аби вміти літати! Але так, як зараз їду ним, наче звиклим авто, загороджую більшу частину дороги. Один водій, який під'їхав зі зустрічної смуги, просить мене від'їхати в сторону, на ділянку дороги, подібну для автобусних зупинок, аби ми могли розминутися. Що я і роблю... 0425'
P.S. Авто з пластику нагадує тему сну, який був напередодні (записаних напочатку).

Сон 151021 "Зошит із кресленнями"

Так, наче я юнак і навчаюсь в якомусь технічному закладі. Живу з батьками на дві хати. Ось і сьогодні їдемо з хати на хату. Вже під'їжджаючи, згадую, що забув узяти зошит, начебто з креслення, або близької до того дисципліни. Думаю: як поїхати з самого ранку, аби його взяти? Висловлюю свою думку, під кінець якої вирішую не докладати надмірних зусиль і піти на навчання без нього. У новій хаті звертаю увагу на дах із внутрішньої сторони, так, якби мешкав на облаштованому горищі. Про щось на цю тему міркую (по сну виразно не згадується, але нагадало недавній сон дружини, у якому вона бачила, як зі стелі квартири, в якому мешкаємо по стінах тече вода).

Сиджу в машині на задньому сидінні. Водій здає задом і завертає вправо. За мить щось зачеплює так, що позаду чути скрегіт металу. Дивлюсь вперед, а в районі лівої фари ще й чіпляє бар'єрний стовпчик.

P.S. Сон денний, як проснувся, виявилось, що спав на спині, а в такому положенні міг і хропіти. Видно, звідти й походить звук "скреготу".

Сон 141021 "Пливла за течією"

Слухаю радіопередачу, як хтось обговорює сучасний літературний процес, зокрема художні твори відзначені преміями. За мікрофоном знайома поетка Ю.С., яка в молоді роки переїхала вчитися до Києва і вийшла заміж за колегу з літературного кола. В передачі згадується заснування в Україні другої по величині премії та відзначення нею твору "Пливла за течією". Авторка - одна з відомих у сучасних літературних колах прозаїк, начебто Наталя Снадянко, але не факт (уві сні більше фіксація на промовистому прізвищі). Обговорюють твір, сюжет якого "жирними мазками" охоплює всі періоди життя Радянського союзу, крізь призму однієї долі простої жінки.

Фрагменти снів 10-121021

Хтось каже, що останнього разу бачив мене з довгою борідкою. Я ж заперечую і кажу, що ніколи такої не мав, а лише таку, що маю нині. Той чоловік витримує паузу, дивиться на мене з недовірою до сказаного і все ще сумнівається у своїх здогадах-спогадах щодо мене-когось іншого.
10.10.21

Виїжджаю з якогось помешкання в форматі бази відпочинку з групою осіб, можливо, робітників. Вирішуємо певні справи з речами, переїжджаючи авто з однієї точки до другої, третьої... Врешті стоїмо на остаточний виїзд. Цієї миті дістаю з кишені ключі від того будиночка, що винаймав для себе, і розумію, що забув їх здати власникові.
12.10.21

Сон 091021 "Мелодія речитативом"

Я з родиною на якійсь вечірці. Більше спостережень за собою, аніж за іншими. Видно, як присутні п'ють якісь алкогольні напої та п'яніють. Грає хвилями пісня французької виконавиці Інділa "Парапапа" (Indila. Parle à ta tête) так, як у кліпі. (Перед сном слухав цю пісню). За цими музичними хвилями: є мелодія, нема мелодії, знову є... - відбувається активність цієї вечірки, спадає, знову підвищується. (Такі перепади і в кліпі). Вже при виході, біля барної стійки подають страви самим працівникам закладу. Утворюється багато народу. Переді мною якась дівчина нав'язливо починає поводитися, аби тим чи іншим боком стояти ближче до мене. Я її відсовую в сторону для проходу, а вона круть-верть і знову біля мене, поки не покинув те людське згромадження. Тепер я на вулиці пролітаю мало не під кронами дерев, а в голові, видно що під впливом мелодії з вечерки, починають прокручуватися слова, які непогано згодилися б на реп або хіп-хоп. Так, наче цей файний текст слухав у навушниках або знав цілком на пам'ять, повторюючи речитативом. (Таке враження, наче й сам на ходу складав цей вірш). Моментами підлітаю мало не до електричних дротів, адже раз відчув легеньку напругу, та опускаюсь на стежку понад житловими домами приватного сектору. Бачу двір, у якому замешкали працівники-румуни, із якими перетинаюсь нині по роботі. Майже без зайвих слів, зустрічаюсь із господарем будинку. Щось для нього або для себе маю в руках. Так і покинув той двір.

Фрагменти снів 03-071021

Користування з ліфту та в іншому фрагменті зі сходів. Клав у якомусь громадському місці (схоже на лікарню) щось до прання. Виставляв час десь на хвилин двадцять. Поки розібрався і вийшов за двері, побачив, як утворилась черга охочих зайти (видно до туалету, але для мене це місце було виключно з пральною машиною).
03.10.21

Приходжу за святковий стіл у великій кімнаті батьківсько дому. Поводжусь так, наче я й не гість, а маю причетність до його організації. Беру якусь коробочку зі стравами викладеними роздільно, в якій найбільше мене цікавить сир. Дістаю його і їм шматочками.
04.10.21

Денний сон. Перед відпочинком на годин півтори виставив будильник на 16:15, аби він нагадав перепитати в дружини о котрій її забрати з роботи. Уві сні кульмінаційним моментом стає пригадування часу і переконання: не забути забрати дружину! (Єдине, що зі сну й запам'яталося). Від самої думки і внутрішньої відповідальности просинаюсь. Дивлюсь на годинник: за хвилин десять, як має розбудити будильник! Як виявилось, така корекція часу навіть пішла на користь.
05.10.21

Сон у якому знову фігурує коробочка, але їх для огляду більше.
07.10.21

Сон 081021 "Транспорт майбутнього"

Опиняюсь у такому місці, який нагадує великий салон із презентації нового автотранспорту, або ж "автотранспорту майбутнього" - тут і зараз! А я стою біля однієї з таких машин, яка, як розумію, є найкращою на цій презентації. Машина вкрита тканиною, яка в урочистий момент розривається по середині і стягується в обидва боки. На неї націлюється велика кількість журналістських фотокамер, лунають клацання затворів і блимають спалахи фотоламп. Я ж розумію, що маю миттю відійти з того місця, де стою, адже знаходжусь в одному полі зору з цим авто. Що і роблю. За хвилину біля авто починають ходити якісь три "моделі", яких сприйняв мало не за прибиральниць, адже в думках, коли їх побачив, виникло питання: що вони тут роблять? Отже, якщо я відійшов, то і вони не мають тут бути! Розглядаю авто: чорного кольору, але з певною матовістю, хоча лакована, видовжена, що мені вже не сподобалось, має прямі та різкі форми, подумалось: для кращої аеродинаміки? Потім асоціативно порівняв з ритуальним транспортом, який певною мірою такі ж має прості форми. Але для всіх не це головне, а те: якої вона потужності, витривалості, має пробіг на одному заряді акумулятора.

Сон 011021 "Вийти на потрібну дорогу"

Відійшов (знаючи, куди йду) так далеко, що вирішив далі вже не йти, а повернутися назад. Дорога вела крізь ліс до розлогого озера, біля якого примітив у калюжах, які вже схопив заморозок, черепах. Дивною, але примітною ознакою їх було половинне занурення у лід, з поверхні якого стирчали їхні ноги. Що не замерзла калюжа, то черепашачі хвости і ноги. Іду далі, вже пішли в лісі якісь дрібніші стежки. За відчуттям впевнености: куди йду, виникло зворотнє: чи не заблукав?

Присідаю десь біля дерева і міркую: як іти далі? Дивлюсь на землю, а з-під неї прозирають голівки білих грибів. Розумію, що треба йти далі та знаходити вихід з цього лісу. Виходжу на якісь дачі, а біля однієї якась жіночка збирається виходити з дому і, видно, їхати на роботу. Питаю: як вийти на потрібну мені дорогу? Каже, що зараз розповість, а до мене доходить, що можу подивитися й сам у GPS. Поки шукаю і не можу знайти, поки вона збирається, забуваю на її столі щось на зразок плоскогубців. Перепитую, чи то не її? - і забираю назад у свою торбу. Жартома розповідаю, що недалеко від цього будинку ростуть у лісу гриби. Десь із сусідньої кімнати виходить її син, щось питає і зникає знову. Розумію, що їхатимуть разом. Просто вона його жде. Розповідаю про черепах наполовину замерзлих у воді, але, видно, розповідю не вражаю. Чомусь підбирав слова, аби виразно висловити побачене, разом із тим, замість слова "черепаха", на початку вжив польське - "жулв", після чого згадався його переклад. Моя оповідка мала вигляд, наче чергова довідка про те, що таке в їхній місцевості можливе.

Не міг пригадати попередній сон цієї ж ночі. Виникло питання: чому уві сні існує стійке переконання, що побачене не можливо забути? А на ранок: "як рукою зняло!" Звідки воно береться? - коли за черговим сном ані на йоту не згадати побачене. Видно звідси беруться в подальших снах переконання, що "я вже це десь бачив". І головне, для таких речей є в нашій свідомості місце для "прихованої пам'яті"! Однією послуговуємось вдень, а другою вночі. Дарма, що уві сні немає свідків, які могли б запам'ятати те, де ти був, що робив, з ким спілкувався, упускаємо: про що думав, щоб іншим разом нагадати або ж освіжити в розмові про забуте.

Сон 280921 "Голова-трансформер"

Дивлюсь на обличчя якогось героя і розумію, що переді мною стоїть персонаж, який міняє свою зовнішність (дивлюсь лише на обличчя) в залежности від моїх внутрішніх переконань і сумнівів. Якби я не ставив собі питань, аби піддавати певні твердження інтерпретаціям, а був би консервативним у поглядах і завжди бачив би речі однобоко, не побачив би цього, а тут-таки навпаки, рівнозначно змінному настрою. Просто таки хамелеон-трансформер зовнішности! Фіксую, як на моїх очах міниться його обличчя, схоже більше на фантастичного персонажа, аніж на звичну людину.

Начебто наловили (ми) риби, а я весь час так поводжусь, як все знаю, що робити далі. Кажу матері: будемо її їсти! А сам знаю не більше, як колись бачив: хтось їв виключно зміїні голови (забутий сон), а іншим разом голови риб. То чому б їх не їсти і нам? Беру першу рибу і показую, як тіло відрізаю від голови і починаю по шматочках кусати голову і її розжовувати. По ходу роздивляюсь уважніше, а вона на диво якась по-риб'ячому волохата. До мене долучається мати. Але в недовгому часі поїдання першої голови зробив про себе висновок: не смачно і навіть якщо відварити: буде то само. 0415'

Сон 220921 "Факти на стіл!"

Дерево спокус, на якому ростуть плоди і роблять героїв поведеними на сексі. Як правило, це дерево атакують повії і видно, яке воно здалеку. Так дерево навколо себе створює певну екосистему і виникає біля нього певний розклад дня зі своєю філософією. Вирішую і собі долучитися до його організації, спострігаючи за деталями того екоявища. (Цікаво, що моя обізнаність у даних питаннях відсилає мене до якогось попередньо набутого досвіду. Припускаю, що це міг бути забутий сон). Отже, потрапивши в орбіту такого дерева, побачив трансформації за собою, героями, які стали: дівчина - повією, хлопець - інфантилом. Виникла ідея змінити дерево зсередини, фізично опинившись у широкому його стовбурі. Починаю спостерігати деякі зміни... 2323'

Наче в якомусь фільмі. Дивлюсь на головного героя його очима, якого беруть на роботу в якості охоронця, не простого, а для виконання небезпечних завдань. Працюю певною мірою під прикриттям вигаданого образу. Наймає мене людина із загадковим кримінальним минулим, але мене це не обходить. Слово - діло: все полягає в тому, що я застосовую силу у здобутті певної інформації. Перший місяць добігає кінця, а я бачу, що в мого шефа не все так добре зі справами. Якогось близького дня відзначаю, що він уже спакував валізи зі свого офісу і тут-таки полишить мене і всіх працівників без зарплати. Треба з ним поговорити по-серйозному. Заходжу в двері його офісу, а він спілкується по телефону відео-онлайн з жінкою. Я до нього, а він не вдягнений: без спідньої білизни. Факти на стіл: на раз треба зарплата! А він, хитрий жук: всі гроші у конкретної особи, з якої він ще не добився відшкодування. (Не пам'ятаю чим завершилося, але пішов я із чимось, що забрав собі, як компенсацію, в замін зарплати, поки не виплатить: віддам з поверненням!). Виникає певна прикристь, адже, працюючи на нього, брав участь у відвертих бійках, які наражали на небезпеку, а тут таке, що хотів мовчки злиняти. Все вказує на те, що нічого іншого з нього не візьмеш. 

(Одразу за цим сном, наче продовження, другий сюжет, де я беру участь у ролі розчарованого, але кмітливого героя. Цілком можливо, що цього ж "м'ясоруба").

Так, наче маю відношення до кримінального відділу поліції, який збирає артефакти для зберігання предметів і встановлення за ними слідчих дій. Роздивляюсь нове місце праці. В результаті пропоную завести у відділку холодильник. У колеги викликаю ідеями спротив, а в підсумку все розставляю по поличках. Наприклад, артефактом є сало. Для слідства кілограмів три не потрібно, але для нього потрібен холодильник. Для слідчих дій використовується невеликий шматочок, а решта?.. Так-так, ось вже сидимо за столом і в закусь саме воно! Нас трьох, і третій колега, бачу, що вже на підпитку розщиросердився розповідати про своє здоров'я, але не буквально, а з певним п'яним гумором: "ось у мене, друзі, п'ята точка, ага? А на ній, ви знаєте, цяточка... (Обводить у повітрі пальцем і всі розуміють правильно). Так ось, лікар сказав, що потрібен пінцет і я його маю... Маю піти до лікаря... (Новий кадр. Той же стіл, за який приходить цей герой і переможно кидає на стіл зажатий пінцет, а на ньому якийсь шматочок м'яса). Зі словами: то артефакти? (Наче тема про сало йде й донині). Ось... це - артефакти! 0120'

Сон 200921 "Зміна пріоритетів"

Раптом фіксую: так у житті все швидко розвивається, що цього року не продовжив навчання на другому курсі. Від початку навчального року на тому просто "забив", так, як забув - вишибло з пам'яти. Цікаво, що за потребою здобути новий диплом, вчився мало не в медичному закладі. Пам'ятаю той вибір!.. З прикрістю для себе відзначаю, що цей вересень вже добігатиме до завершення, а мені, не те, що моя ініціатива "вчитися - не вчитися", навіть ніхто з навчальні не передзвонив. Навіть пригадалося: чому ж я все ж таки зробив цей вибір? - маючи в кишені вже не один диплом. (Роздуми уві сні відсилають мене до якогось давнього сну. Навіть пригадалось вагання: який все ж таки заклад я маю обрати? - настільки все було серйозно). А тепер мені байдуже. Розумію, як ті дипломи, що маю, так і це навчання, у нинішній ситуації втратили будь-яку актуальність. Життя іде по-новому, навіть смішно зі себе в минулому: перейнятого вибором, який мав би суттєво змінити професійне майбутнє. 2110' 

Якесь продовження денних міркувань у вигляді діалогу про політику президента України, що успіх нашої держави залежить від розвитку села, бажання людей там залишатися, інфраструктури, зокрема наявністю якісних доріг і перспектив із ними.

Вийшла книга про Лесю Українку до ювілейної дати 165-річчя від дня народження (цифра нереальна, насправді цього року відбулося 150-річчя), написана моєю дружиною. Життя змінилося так, що тепер це видання для неї втратило якесь значення, хоча було профінансоване від держави, а не за власний кошт, і потрапила до всіх бібліотек. Щоб побачити: яка це книга, я також маю якийсь інший інтерес до джерел використаних у ній публікацій, іду до місцевої бібліотеки. (Певна асоціація з обласною універсальною бібліотекою ім. Олега Ольжича). На диво бачу чергу до столу замовлень. Стаю в неї, потім відходжу, але за пару хвилин повертаюсь назад, але знову стаю вкінці. Чую від когось коментар, що міг би повернутися там де стояв, але люди настільки жваві до отримання книг, що я заспокоїв: постою ще, то лише пару чоловік! Ось уже бачу під склом вітрини цю книгу. Як і думав: вона дійсно вийшла доволі солідно: грубезна, в твердій палітурці. Читаю назву: все сходиться - вона! Майже так: "Леся Українка. До 165-річчя з дня народження". (Важко словесно описати шрифти (кеглі), але другий рядок був курсивом, наче писаним від руки). Замовляю. Чомусь бібліотекарка перепитує: чи справді потребую цієї книги? (Отже, чи міг би задовольнитися про Лесю іншою?). Категорично відповів, що тільки ця. Отримав на руки, відчуваю якусь гордість і задоволення. Раптом з'являється знайомий з літературної організації "Оксія", до якої в реальности не мав прямого відношення, а з ним так, щоб близько спілкувались? - шляхи суттєво не перетинались.  Й ось раптом він проявляє інтерес до цієї книги, яку тримаю в своїх руках. Просить її з поверненням і йде. Я ж стою і міркую: так можна сказати і повертати роками... Виникає відчуття якогось розчарування і разом із тим розуміння нетипового, як для нашого часу ажіотажу до книг. 0510'

Сон 190921 "Змити чорне"

Так наче перебуваю в батьківському домі в підлітковому віці. Відбувається якась підготовка. Я начебто не беру прямої участі, але, як кажуть: "що поробиш!" - виконую. Присутні на кухні мати і сестра. Коли мати починає висловлювати якесь обурення - це чомусь нагадує мені мою дружину, а сестра - доньку. (Тут сприйняття часу порушується і я в такі моменти почуваю себе не підлітком). Ось до нас приходить якась незнайома пара і в чоловіка виникає питання, так, якби в реальному житті це було б до батька. (Іноді клієнти не дзвонили, якщо були геть по сусідству, а приходили до нашого двору). Мати обурюється, що я не виходжу до нього першим, а сиджу в своїй кімнаті. У той час я фарбую собі волосся в чорний колір, дивлюсь на себе в дзеркало, викладаю чуба. Обурення сягає якогось піку, а я почуваю себе навпаки: на серці спокійно, емоції не зачіпають, лише заважають крики. Доходить до того, що коли я вийшов до порога, аби поспілкуватися з цим чоловіком, текст претензій не спинився і він, як і я слухали про мене все, що про думає мати. Сестра якби підтримувала її позицію. Ось це вже при чужій особі було трохи неприємно. Не знаю, чи з'ясував якесь питання цього чоловіка, але на якомусь етапі вибачився і пішов назад у кімнату з думкою: чи не йти покупатися? Вже й пора з голови змивати чорну фарбу. 0330'

Сон 180921 "Емоційний погляд"

Успішно закінчився перший сезон хронік спостереження за емоціями у вигляді фільму, який транслюється (спостерігається) на небі зі сторони батьківського двору, дивлячись на захід. Розпочався другий сезон. Чомусь свідомість знає про високі рейтинги перегляду такого фільму. Якимось поглядом свідомість также фіксує, що з позиції нормального погляду в тому місці, дивлячись на небо крізь дроти та верхівки дерев, нічого насправді не відбувається. Видно виключно на рівні відчуттів, а ще має свою велику авдиторію. Події розвиваються до такого, що трапляється кораблетроща і герої одні починають тонути, інші - падати з неба, зокрема фуксую образ якоїсь дівчини. Чую, як хтось дає пораду, що треба робити в цій ситуації. Аби зрозуміти причину, іншим поглядом дивлячись на небо у те ж місце, так, наче замріяно, бачу як у дротах заплутується і зберігає свій рух далі якесь металеве вітрило (пропелер), а може й кілька на раз. Летять іскри, дроти натягуються і скручуються в один вузол. Я ж міркую, що в домі пропаде світло, а насправді все спокійно: світло в прихожій горить рівно. Власний емоційний стан рівний. Тепер хтось оцінює рейтинги перегляду такого фільму, який вимірюється по шкалі емоцій і дійшов до максимуму, й з сумом констатує, що вони падають на очах, отже, проєкт треба завершувати! Уві сні, аби не забути сон, починаю його записувати. Із силою відриваюсь від початку опису і просинаюсь, щоб зафіксувати в реальности. 0220'

Сон 130921 "Не допустити повтору!"

Квартира у вигляді однієї кімнати. (Певні асоціації з житловим простором у якому мешкали). Вона для нас (мене, дружини, когось ще) є лише тимчасовим пристанком. Колись ми її винаймали, щось на зразок кімнати на одну ніч - це перше сприйняття, а за кількістю речей та особистих записів на поличках, натякає на те, що ми в ній живемо, але так би мовити час од часу. Дивне сприйняття простору: кімнатка невелика, але до нас приїхало дужо китайців. Скільки не спілкуємось, я ж слухаю і намагаюсь мовчати. У розмовах присутній якийсь спогад про поїздку якоюсь річковою яхтою, пригоди під час подорожі. Пам'ятаю останній візит (пригадування забутого сну), як ця зустріч закінчилась кровопролитною бійкою. Програючи сценарії, пробую цього не допустити. Цікаво, що цього разу до нас приїхали ті ж люди, а подумки в мене до себе питання: чи пам'ятають чим закінчилась остання зустріч? (З однієї сторони - це так би мовити згадка забутого сну, з іншого - розв'язання знайомих подій у сторону з добрим завершенням). Весь час цих розмірковувань прибираю в кімнаті, зокрема біля шафи з книгами і різними записами, записками, складнями. Останнє мене приємно подивувало. Знаходжу якісь нотатки. Ось знайшов три тонких зошити, з написом на кожному "Неабищо". Пригадую, як їх заводив. (Належить до якогось іншого забутого сну). Перекладаючи, відзначив, що вони вздовж урізані, а, заглянувши всередину, збагнув, що записи почав вести у формі таблиць. В результаті розмов усі лягли спати, лише один старший (головніший) китаєць крутився з боку на бік і не міг заснути.