Сон 110219 "One way Ticket" + тлумачення

Пісенний конкурс. Зібралися меломани, які слухають улюблені мелодії, та різні виконавці. Ліс, прогулянкова зона. Зустрічаю людей, які мають на обличчях залізні маски, так, що не бачать інших, хоча чують. Від того у них розвинута надприродна чутливість до звуків. Знаю, що цій групі осіб подобається гурт "ABBA". Спеціально проходжу біля них, аби вони її почули. Мелодія у мене грає тихо, так, наче лише для мене. Бачу, як вони зупинились і принишкли. Кажуть один одному: "Ти чуєш?" - і прислухаються далі. Відійшовши від них, роблю голосніше: грає "One way Ticket" [https://youtu.be/ts0kLaPWmNk]. Продовження пісенного конкурсу, на якому в півфінал виходить група з двох чоловік. Вони співають одну пісню на двох, але з першого погляду, знаючи їхні стилі виконання, публіка не може прийняти: як же з них може скластись дует? На завершенні пісні всі розуміють, що зі своїми унікальними голосами пасують один одному. Могло трапитися так, що вони й не створили б собі пісенну пару. Один з цих двох учасників, відспівавши свою частину, спробував долучити до сольної частини партнера ще й свій мікрофон, але зрозумів, що поки співає один, у іншого звук відмикають: підніс до уст учасника й опустив, поклавши долоню на голівку мікрофона. Пісня, яку співали мала слова: "Over owe Sundey / Over owe mix (Цікаво, що уві сні слова англійською для мене - рідкість. Отже, приблизний переклад: Над зобов'язаний неділя / [...] суміш). Цікаво й те, що протягом всієї концертної програми прослухав запис популярного нині гурту BTS. Хто і за яких обставин вмикав - незрозуміло. 0436'
P.S. "Залізні маски на обличчях" - відбиток фрагмету з польського кінофільму, переглянутого на ніч.
Уві сні доволі багато звуків, мелодій, пісень, ритмів, які важко зафіксувати й передати текстом. Для себе відзначаю якусь дивовижність бачити-чути такий сон.
Протягом дня намагався дати відповідь на цей сон і пригадав, що, засинаючи, слухав радіо. Потім відкинув навушники у сторону, а зранку перевірив себе, чи вони ще грають? - і вимкнув, витіснивши цю обставину. Характерно є те, що вони грали доволі тихо: аби заснути. Так, як вони лежали від голови далеко і припустивши, що я їх все ж таки міг чути, зокрема нічний ефір, можна датися диву, якою була моя нічна чутливість до звуків. Другим підтвердженням, що звуки радіо, не піднісши слухавки до вух, я не міг чути в звичному стані, є звиклий процес нотування записів снів на телефоні, на якому й працювало радіо. Отже, під час сну можлива надчутливість до тих речей, які в реальному житті нам можуть видаватися непримітними.

Сон 100219 "Грайливий пес"

Гуляю в парку з якоюсь дитиною. Потроху до нас наближається чоловік із великою рудою собакою. У співвідношенні до тіла, голова видавалась замалою: добре розгодований! Шерсть середньої довжини, груба, неоднорідна, з натяком на кучерявість. Я кажу: "Подивись, яка собака!" І питаю дозволу в господаря, аби її погладити. Він дозволяє. Акуратно глажу. Бачу, собаці це подобається. Пробую її обійняти. Вона починає приймати мене, як свого. Дивуюсь: невже він знайшов у мені споріднену душу? Отак просто прийняв, як власного господаря? Пес починає зі мною гратися. Враховуючи його масу тіла, повороти геть не верткі. Але настрій "гратися" - присутній. Тут я вже лежу на землі, а він став на мені лапами. Міркую собі: от би з рота нічого не капало, як то буває в собак! Й потроху спостерігаю, як починає стікати слина прямо мені на лице. Перестаю грати, хоча пес розіграний. Щось пояснюю про собак тій дитині, з якою гуляв парком. Собака якоїсь миті каже мені коротку фразу, яку не згадаю. 0555'

Сон 090219 "Незвичні деталі"

Президент однієї країни, якому закидають за відсутність свободи слова, віросповідання та інші демократичні цінності, стоїть на сцені й з усміхом пояснює, який у нього курс країни. Основа його виступу: "Всі в нашій країні живуть добре і щасливо!" Дивлюсь на нього уважніше: смуглявий, обличчя округле, єдине, що найбільше привертає увагу, так це його ніс, щось середнє між мавпочкою, людиною і свинкою. Взагалі-то акуратний, але смішно рухається, коли він те все говорить. Скільки говорить, стільки вся увага на тому носикові.

Стоїть батькова машина на дорозі, що біля обійстя. Батько відійшов від неї, щоб щось узяти. Взагалі, ми їдемо на дачу. Тут я відчуваю, що авто саме починає потроху котитися в бік, до сусідської огорожі. Якщо нічого не зробити - в'їде. Я швидко відчиняю двері і ставлю на ручник. Сідаю в машину, ставлю на звичне місце. Свідками цієї пригоди стали сусіди. Сиджу в машині і міркую: чи не поїхати мені на дачу, попросившись за кермо? Піти взяти права? Приходить батько. Сусіди розповідають про побачене, я підтверджую без зайвих пояснень.

Я з батьком пішов у баню. Коли прийшли, захотілось чомусь перекурити. Роздягнулись, батько пішов купатися першим, а я вирішив запалити і розумію, що курити у роздягальні й трохи далі, при вході - не можна. Людей мало, я повертаюсь до умивальників, де ймовірно можна буде постояти. Бачу чоловіка, який курить. Отже, все ок! Пора повертатись! У чоловічій роздягальні помічаю повнувату дівчину в чорних окулярах і в одязі у жовто-кремових кольорах, яка сиділа і щось бурмотіла собі під ніс. Я про себе: ого, голі чоловіки і тут же сидить дівчина?.. Хто її сюди пустив? І що, ніхто її не помічає? Видно, що ні! Підходжу до неї ближче. Чую, що вона послідовно щось лічить так, наче підраховує в цій залі чоловіків, це при тому, що сидить незрушно і дивиться в одну точку. 0405'

Сон 070219 "Ключі від горища"

До батька в гості прийшов старий знайомий. Я знаю, що має підійти й другий. Батько приготував імпровізований стіл, аби приємно посидіти за келихом вина. У мене цікаве просторове сприйняття: з однієї сторони я вважаю, що у себе (на батьківському подвір'ї), з іншої - ми з батьком в гостях, хоча приходять до нього. Що дім, що двір, а згодом і горище - все мені не знайоме. У першого гостя, що схожий на власника кондитерської фабрики "Р." я запитав, чи не будуть у нього березові дошки? (Його образ для мене нерозривний із його сином, якого я добре знаю). Він дав мені ключі від горища, на який я поліз разом зі своїм сином. Там побачив багато старої ксерокопіювальної техніки в різному виконанні та, що характерно, всі в чорних корпусах. Від часу припорошені курявою глини, якою вимащена підлога. Я собі подумав: це ж він ("Р.") раніше мав офіси, але навіщо йому було їх стільки, коли він музикант? (Чомусь тут порушена логіка). Беру березові дошки. Складаю двома кіпками і спускаю із сином до долу. Зачиняю двері і йду до гостя, віддати йому ключі. Заходжу на кухню, а там уже сидить із ними другий батьків гість Юрій К. (У реальному житті 15 років як покійний). Батько не на жарт розготувався на кухні: ось уже й виймає смачну смаженю з духовки і ставить перед гостями на стіл. Я віддаю "Р". ключі, дякую. (У продовженні сну - з реального). Щось про себе згадую про деталі смерті другого гостя, як трапився йому сердечний приступ, коли увечері він з жінкою дивилися телевізор, сидячи на кріслах. Перегляд порушив рип дивану, що був за ними, так, наче хтось сів на нього. Перше, що їм видалось: це кішка, яка застрибує на нього і видає характерний звук, а як обернулись, там - нікого. Про себе згадали, що цей день є для родини пам'ятним, адже помер батько (не знаю кого), розсудили: прийшов і нагадав про себе! Протягом години в Юрія К. трапився інфаркт. 0303'

Знову ж таки: чуже і не знайоме обійстя, а я сприймаю його, як батьківське. Бачу Р.З. в однотипному одязі в широку смугасту жовто-червну лінію. Навіть шапочка і та з тієї ж тканини. 0500'
P.S. Дивно, Р.З. давній знайомий, з яким не спілкувався доволі довго. Сниться вже другу ніч поспіль. Снився й раніше.

Сон 060219 "Ой, не подумайте, що я відмовляю!"

Два хлопця заходять у магазин. Я стою біля них. Вони друзі. Навчаються і живуть разом. Молоді для розмов з дівчатами, соромляться і загалом важко встановлюють з ними контакти. Я знайомлю з продавчинею, яка має непогані пропозиції по товарах. Вони кажуть, що будуть до неї приходити не раз. Міркую, що їм реально легко буде її запам'ятати: все обличчя веснянкувате, так, наче це якась засмага. Кажу: "А доставка до них (до дому) у вас існує?" Вона також жартує: "Можна організувати в позаробочий час!" Щось у неї присутнє в діалозі з ними на тему, що вони з села, отже, про те, про що вона говорить, вони добре знають. Щось пов'язане ще з краєвидами за околицею міста.

Я йду з дружиною і донькою в сторону музею. Там є магазин канцелярської продукції та невелика книгарня. Для дитини треба докупити зошити, подивитися книги.
Чи в розмові, чи я так думаю про себе: згадується Р.З., що з другом гралися синхронно в "російську рулетку" чи у "вішальника" і так само синхронно покінчили з життям. Дурний вчинок - грати зі смертю!
Підходимо до музею. Питаю, наближаючись до парадних дверей: чи не хочете до нього зайти? І чую відповідь у формі питання від працівниці, що стояла при вході: "Що, і ви-и хочете в музей?.. Ой, не подумайте, що я відмовляю! У мене закінчились квитки, а я муші тут стояти..." Дружина каже мені: ми вже там були! І на тому його минаємо, про себе оцінивши "заохочувальний" музейний маркетинг. Прямо по курсу, за десяток кроків, заходимо в магазин. 0230'

Велосипед українського виробництва. Оригінальні написи на ньому приховані німецькомовними наклейками. 0500'

Сон 040219 "Взяти в хороші руки"

Приходжу з кимось надвечір до батьківського дому. Двері замикані. Чую від вхідних дверей звук води: хтось купається. Стукаю. Визирає сестра і відчиняє двері. Ще чистить зуби. Жестами показує на ведмедика, що вибіг із дому. Він вже так робив раніше, тому просить зважати, аби я пильнував. Заходжу в дім, сідаю на підлогу й розумію, що окрім морської свинки, завели в хаті кота, собаку й того ведмедика. Останнього просто попросили "взяти в хороші руки", тому він тут. Сиджу і просто гладжу кожного по шерсті, відчуваючи, яка вона у них різна і по-своєму приємна на дотик. Міркую далі: колись намагались зважитись на морську свинку, а зараз, за різних обставин, он скільки тварин! 0433'

Сон 030219 "Порушити яблука"

Є два яблука, їх ніхто не міг взяти, хоча пробували. Вони є частиною великого механізму, розмірами з кімнату. 

Тепер настав час, їх можна порушити, навіть з'їсти. Почались великі процеси! 0430'

Сон 020219 "Пора ставати на лижі!"

Замовили лижі. Стоять в рядок близько 6 штук: 5 однакових, а 6 для мене - особливі, старі, добротні, професійні. Пора на них ставати.

Хтось дивиться по електронній мапі список розташування польських магазинів Biedronka. Називає польські міста і Львів у тому ж числі. Хтось ловить на слові і каже: ого, як же вони примудряються завозити в Україну товар?!

Сон 310119 "Доведеться рекомпенсувати!"

Ми є, так би мовити, групою чоловіків "на підмогу". Нам доводиться виконувати різну роботу, зокрема й акторську. Одному з нас було пощастило на одну таку професійну роль. Приходимо до якогось власника магазина, який стояв на касі. А він з нами починає ділиться враженнями, що Дід Мороз приніс його дитині не ту іграшку. Спочатку вона була такою, як треба, а згодом стала "не такою". Я й жартую, дивлячись на одного з нас, хто грав Д.М.: "Ну що ж, доведеться рекомпенсувати!"

Сон 300119 "Коли уві сні зустрічаються далекі родичі"

Лазня, вода, ставок і його обшир. Можливо, в льоді робив лунки.
P.S. Фрагменти розрізнені та малопригадувані. Нагадує нещодавній сон про річку Тетерів.

Двоюрідна сестра Жанна і вся їхня родина.

До нас приїхали родичі з Донецька. Я знаходжусь недалеко від столу, до якого вони підходять і сідають. Я їх бачу, а вони мене ні. Останнім до столу підійшов і сів двоюрідний брат Олексій. Я підходжу до них, вітаюсь. Десь кажу, що "тебе, брате, я не бачив років двадцять!" Він вносить уточнення і каже, що я забувся, як він було приїжджав пізніше. Підтверджую сказане: "Так, точно! Тоді візит був на один день: відвідати могилу діда. Тільки про це ніхто не мав знати."
P.S. Двоюрідного брата назвали на честь діда, отже, до них двох тут фігурує аналогія віддаленості в часі.

Я біля столу, до якого підійшли їсти баба Марія, баба Ліза й ще хтось їхнього віку - це "подружки". Цього разу вони пробуватимуть нову страву. Їдять, обговорюють та сміються. Я присів біля баби Лізи і спробував те, що вони їдять: якесь зелене, закручене чи то викладене, як голубець, але маленьке й однорідне, як васабі.
P.S. Цікаво, що за столом сиділи ті, хто ще не так давно відійшов на той світ. Заразом доповнює згадка про померлого діда з попереднього сну.

Завод. Всіх робітників зібрали в одному місці. Хтось жартує і каже: "От побачите, пару слів і нас всіх розпустять!" А я бачу, що не зовсім так: тут присутні такі працівники, які працюють на інших (своїх) ділянках так віддалено, що ми з ними не перетинаємося. Всіх можна розрізнити по кольорах робочих костюмів: синій, червоний, сірий тощо. Отже, фраза могла стосуватися тільки нас. 0334'

P.S. По пробудженню більша частина з написаного не зринала з пам'яті. Фрагментами, від останнього до перших нотаток, сюжети відтворились. Цікаве виникло відчуття пригадування давніх снів, чи то як підказка для проведення паралелей, поки важко судити. Але під час згадування, давні сюжети більше заважають, ніж сприяють осягнути нове.

P.S.P.S. Цікавим є той факт, що більшість фрагментів сьогоднішнього сновидіння об'єднують віддалені родичі, не лише в земному вимірі. Баба Ліза померла 25 днів тому, хоча вона належить до сім'ї, із якою зродичались через тітку. До попередніх фрагментів, можна віднести слова з останнього: "працюють... віддалено", "різнити по кольорах", а так, наче сходимось за одним столом. Також, можу провести паралель з думкою, яку мав напередодні, що наступного дня треба привітати сестру з днем народження.

Сон 290119 "Прощання зі старим і очікування нового" + тлумачення

Якесь село. Тут всі дівчата на виданні! Мені кажуть, що є дівчина, яка подобається всім. Звати її Клара Господаркіна. Я зайнятий шліфуванням білої пофарбованої поверхні. 0342'

Вогнище за лазнею. Батько палить старі речі баби Марії, поки її немає вдома, зокрема чоботи і повстянки. (Б.М. померла давно, але уві сні вона є живою). Питаю: навіщо? Аргументує, що давно такі уживані речі пора спалити.
Тепер вогнище біля книниці - воно інше. Ждемо гостей, щось говоримо на цю тему. Про себе думаю: це ж погано, що воно горить на тому місці, де росте морква і буряк?
Недалеко від тієї ж криниці, на якомусь столі граюсь із морскою свинкою, майже на рівні моїх рук і голови, тут підбігає друга - його подружка. Вся біленька, без плямок, така ж мила, трохи менша за розміром. Підіграю пухнастим писочкам: вони принюхуються до мого обличчя, я витягую до них вуста в поцілунку.
Дружина пригощає мене в ліжку чаєм, син весело крутиться на всі боки. Обоговорюємо питання святкового столу. 0500'
P.S. Цікаво, що в цьому сні короткі фрагменти йшли послідовно один за одним. Певною мірою невзаємозалежні, окрім випадку з вогнищами. Два рази я внутрішньо запротестував: щодо бабиного взуття та городини. Два фрагменти є ідилічними: гра з морськими свинками та родина. Тема очікування гостей та обговорення святкового столу - "зліплюють" сон докупи. Також різнить місце: у перших трьох випадках - батьківська садиба, в останньому - я в себе вдома. Якщо провести паралель з бабиними чоботами і очікуванням та підготовкою до гостей, можна сподіватися, що це не що інше, як прощання зі старим і очікування нового.
Фрагмент зі спалюванням речей докидуваних у вогнище, нагадав фінальну сцену з фільму "Обитель проклятих", який переглянув за день до цього.

Сон 280119 "Битися головою тут!"

Ми маємо підготуватися до роботи. Взяти електровізок і під'їхати до вказаного місця праці. Робота ускладнена певною відповідальністю, де ми мусимо вміти терпеливо чекати. Готуємося, працюємо. Процес роботи зайняв більше часу. Ждемо наступних вказівок. 0145'

Сучасний дім молитви. При вході до храму над дверима повісили табличку на латині, що означало: "Битися головою тут!" Це такий прийом, щоб не пускати до храму не своїх - високих. Бо всі з одного села - низенькі. Питає мене пастор: чи маю я власні двері і табличку, щоб над нею її повісити? А мені їх мати "в облом": користуюсь чужими. 0315'

Займався театральною діяльністю і був більш виснажений перед виходом на сцену, у порівнянні з роботою електромонтажника - тоді я засинав перед виступами, спираючись на перило. 0500'

Вранці, їдучи на роботу, згадав сон. Чи був він сьогоднішній або ж вчорашній, судити важко.
Я на одній з колишніх робіт. Зустрічаю колег і цікавлюсь, як запустили нову виробничу лінію? Чи все працює без збоїв? Як - у порівнянні зі старою?

Коли легко розтлумачити сон?

Вище "Я" (для декого душа, совість, для декого "янгол на плечі" тощо), аби донести якусь інформацію, використовує з нашої свідомості свіжі образи, що врізалися в нашу пам'ять, створюючи тим самим "посил" у вигляді метафори-сновидіння. Наші образи для того преображення мають бути пов'язані з певною конкретикою, без подвійного тлумачення, як на вході (реальність), так і на виході (сновидіння).  Тут важливою складовою є "правда, яку ми кажемо до себе" - речі, які ми називаємо своїми іменами. Тоді, вище "Я" (абощо) бере її незашорений ("чистий") стан для створюваного образу. В результаті: сон тлумачити легко! Якщо людина брехлива, вона сама собі того не зробить. Навіть, якщо знайдеться той, кому це стане під силу, сновидець у те не повірить, адже як живе в кількох реальностях, так живе і в снах. Віра в істину починається з віри в себе, правдивість, людську щирість, всього іншого, сповненого життям. Й не менш: аби бачити сни, треба в них вірити!

Сон 260119 "Приспана мудрість"

Неодружений чоловік спілкується з кількома дівчатами і всім їм подобається. Не сказати, що залицяльник, але просто хороша і позитивна людина. Одна дівчина вже встигла переїхати до нього мешкати. Має він вийняту кімнату на чотирьох осіб. На одному ліжку спить він, на другому - та дівчина, два - вільні.  Дім знаходиться в районі парку "культури і відпочинку", біля річки Тетерів. Насправді йому більше імпонує інша дівчина. Вона трохи повнувата, має інший характер, більш близький до його. Одного разу вона побачила з вікна кафешки, як він прогулювався з іншою дівчиною (не тією, з якою мешкав). Тієї ж миті помарніла, вибігла з кав'ярні і спробувала уникнути сцени спільної зустрічі. Я кажу йому: "Дивись, он твоя пасія!" Він кинувся її доганяти, аби заспокоїти, як то є, що вона найдорожча за будь-кого. Доганяє, розповідає. Вона каже: "Тоді я переїжджаю до тебе!" Я кажу: "Все ок, але там вже мешкає дівчина! Але ми можемо домовитися, що вона буде так би мовити моя, адже ще не має такого закону, щоб чоловік мав би дві жінки". Тепер ми гуляємо вчотирьох по тому парку, він намагається подобатися усім: вигадує різні забавки, і у нього це гарно виходить. От він вже розігрався і стрибнув на лід, яким покрита річка, полетів швидко, перескочив на інший берег, зупинився біля якогось каменю. Я помітив, що вдарився об нього коліном, але не виказуючи болю, рушив назад. От ми вже підходимо до іншої частини річки, дивимось просто на воду, що біля берега. Кажу, що там побачив черепаху, залажу по коліна у літню воду і ловлю неї. (Цікава трансформація води: з зимового стану на літній). Навіть помічаю іншу живність, зокрема вужа, що сидів аналогічно зачаєно між камінням. Дістаю черапаху, передаю дівчатам, вони кладуть у банку (фігурує слово "слоїк") і закривають кришкою. Кажу, що так не можна! Вилажу з води і перекладаю в пластиковий посуд з відкритим горлечком, щоб вона дихала. Добираю річкової води з того місця, де я був. А вода вже замулена від мого ходіння. Тепер черапаху в посудіні майже не видно. 0038'
P.S. На образ чоловіка зі сну вплинув герой зі знайомого мені польського фільму, який перед сном довелось переглянути фрагментами вдруге. Щодо черепахи, можна розтлумачити так: я заходжу у життя (воду) і дістаю приспану мудрість (черепаха), перекладаю в інший посуд і заливаю тією ж замуленістю життя. Як висновок: мудрість не шукає зайвих слів!

Всією сім'єю на природі, яка плавно по сюжету обростає міськими краєвидами. Але від початку ми в доволі красивому місці: великі озера, простір, спекотне сонце. Йду дорогою й планую покупатися. По дорозі зустрічаю давню знайому батьків Наталю К. Лежить у купальнику і випікається на сонці, я подумав: це так на неї схоже! Вже і я відчуваю свою шкіру від першої засмаги. Вирішую: пора йти у воду! Заходжу в одне озеро, переходжу на інше. Вода світла і прозора. Купаємося: я, діти. Діти освоюють нові розваги. От дивна кучерява хмарка, що утворилась і пливе над землею. Кажу сину: давай сфотографую, на що звертає увагу жінка, так само коментує, яка красива хмарка і пропонує мені біля неї сфотографувати сина. Пробую кишеню й кажу: "Нажаль телефон на зарядці". Жінка: "З тобою завжди так!" А хмарка швидко міниться, ще мить і такого ефекту вже не буде. Місце, де стоїть син, преображується в міський краєвид: вже він стоїть не біля озера, а - водограю, хмарка розкрутила свої спіральки і майже зникла. Довга центральна вулиця міста. Люди грають із дітьми між зонами водограїв та лавочок, донька сама по собі прогулюється тією вулицею. Тепер спілкуємось з неграми, один сидить на огорожі. Я питаю його: "А ви боїтесь білих?" А він: "Чого вас боятися?" А у мене думка, аби він запитав: "Чи білі бояться їх?" Живуть автономно, у якійсь своїй реальності, зі своєю культурою взагалі нам незрозумілі. 0500'
P.S. На фрагмент з неграми вплинув реальний факт, переказаний донькою: якось, піднімаючись по сходах до дев'ятого поверху, побачила на підвіконні негра, що замешкав було зі своїми земляками в нашому домі, і злякалась - побігла назад.

Сон 240119 "Усічення і сповнення"

З туристами відбувається ряд загадкових смертей, пов'язаних з дією природних сил. По суті, туристами їх тяжко назвати - це науковці-дослідники (кимось вибраний ряд осіб), яких зібрали в одному місці. Кожен по-своєму розуміє і бачить ситуацію, і що в ній відбувається, адже стає безпосереднім учасником переслідування з боку невидимих сил. От у одного з тих, хто приїхав нещодавно, вже відбулись два випадки, які могли призвести до цілком серйозних летальний наслідків. Остання зі сцен: учасник "замкнутий" в певному подвійному просторовому "квадраті" паркової зони. Зовні - це лише зелені насадження серед звичної природи. Так от, дві особи несуть небезпеку, двоє інших - ні. Один з таких "обраних" є песимістом і каже іншому: "я запрошую тебе в наш човен, і ти сам все побачиш на власні очі та поробиш висновки", натякаючи, що в колективі шириться параноя і манія переслідування. Одного з таких людей обурило, що його запросили в той бункер ("човен"), наперед визначивши долю, де він буде їсти іменні однотипні торти з присвятою, замовлені на кілька днів поспіль. Для цього треба було завбачливо скупити їх у магазинах, адже були рідкісними у виготовленні та продажу. 0028'
P.S. Сон цікавий з тієї сторони, що "приховані сили" належали до невидимої природи речей, до яких належать струм, звук, певний спектр світла, які важко змалювати словами. До тієї ж категорії належать "квадрати" та геометрія паркової зони, що з одного боку були виражені на фізичному рівні, а в сакральному - мали зовсім інше значення.

Жінці прийшло повідомлення, що її запрошують у військомат. До повідомлення прикріпили частину світлини з фейсбука, на якій її не видно, але в повній версії, як ми знаємо, вона присутня. Розумію всю несерйозність цього запрошення. Вона ставиться відповідально, хоча б у тому, щоб з'ясувати всі обставини. Просить піти з нею. Військомат знаходиться в центрі рідного міста. При вході сидить дівчина і спілкується з хлопцем, який огороджений закритим приміщенням із вікном, як на рецепції. Дівчина в позі загравання: закладена ніжка на ніжку в манері кокетування. Починаємо з'ясовувати наше питання. З нами починає спілкуватися не хлопець, на якого, на нашу думку, покладена ця місія, а дівчина. В формі гри пробує до мене загравати зі словами: "вклади мені свою долоню!..", - це при тому, що її декольте мало виражений натяк. Я щось коментую, не приймаючи цієї награної сцени. Кажу жінці: "Пішли!" Жінка у відповідь: "Тю, ти що злякався?" Я: "Ти подивись тільки на неї!" Маючи на увазі, що в питанні зовнішності на ній спочила природа: шкіра порепана, наче від віспи, поводиться некоректно до незнайомих їй людей. Я підкреслюю, що такі сцени взагалі небажані, адже прийшли ми з донькою - підлітком, яка неоднозначно може все це собі розтлумачити. Виходимо з приміщення, і я питаю: "Що це було?" Жінка відповідає: "А хіба ти не знаєш? Це творча студія Денисової!" Після чого бачу дівчинку, яка читає віршик. На обличчі штучні пухирці, так, наче зробила собі маску з огірків, але поверх наклала грим Мікі-Мауса. Після серйозного читання починає кривлятися очима, вустами, продовжуючи читання свого тексту на пам'ять. З цього дійства робиться кліп. Відходить камера, збільшується масштаб:  вона десь на балконі, нижче якась машина-басейн, у якому в пухирцях бульбашок блазнюють і рухаються актори, підігруючи головному образу. Пригадую, що другу частину цього кліпу вже бачив (у іншому сні, який забувся) і ще того разу мене дивував той одяг, в якому актори були схожі більше на оголених русалок у дзеркально-срібних барвах. 0211'
P.S. 1). Цікавий момент органічного переходу з однієї теми на іншу: з військомату на знімальний майданчик. Як правило, пам'ять сновидіння відрізає один сюжет від іншого, втрачаючи зв'язок і гублячи першу частину. 2). Одна з героїнь у "машині-басейні" була схожа своєю поведінкою на дівчину з першого сну. 3). Образність "кліпу" дійсно цікава й захоплива - незвична, такого раніше не доводилось зустрічати в доступному кінематографі.

Сон 230119 "Зробити важливе"

Завод, на якому працюю не перший день. Ставили обладнання, яке гарно виглядало вряд. Як виявилось: треба було щось переробити, а щось домалювати на них синьою фарбою. 0125'

Приходять у гості до батьків дід та баба. Я й ще один онук щось питаємо в діда. Він відповідає, так, наче це найважливіші питання і зустріч у нашому житті. Дивлюсь на нього, а він слабий, худий але щасливий від нашої зустрічі. Коли я залишаюсь з ним сам, він помирає в мене на руках. Іду до матері, кажу, що помер дід.

Робочий процес. Після обіду міркую, що робити з колегою? Вирішуємо приміряти бути. Приходить третій, каже, що без праці. Цікавиться роботою. Ми кажемо: треба приміряти бути. Він каже, що останній раз, як приміряв, натер мозолі, але готовий спробувати. Пробує. Ми питаємо: ну і як, влаштовує така робота? Каже: все ок, думав, що буде страшніше. 0500'

P.S. Дід помер давно, але ще не згасла пам'ять про нього. Цієї ночі було за -10 С°. Видно, що "дід", що "бути" до морозів.

Сон 220119 "Викриття конспірологічних намірів"

Ми приїхали в ліс, ближче до дачного будинку, в якому мешкаємо. Останній раз виявили, що люди проявляють до нього інтерес, навіть є ті, які чатують у цілковитій конспірації. Ми й самі вичікуємо момент аби забрати цінні речі з нашого дому й не потрапити на очі "мисливцям". Останнє, що виявили - це сліди на снігу, розкидані навколо дому, за якими прочитувався страх зайти - порушити зачинені двері. 0149'
P.S. Сон вказав на певні нез'ясовані аспекти минулого дня. Або метафорично він обіграв один із варіантів подій, або дав певну підказку того, що відбулося.

Сон 210119 "Автоколізія"

Якась сцена, в якій щось було пов'язано з пошкодженням кузова машини. Наче я мав до того причетність. Потім сон повторюється в іншому сценарії. Я купив машину, не нову, але в хорошому стані. Під'їжджаю до батьківського подвір'я, а там по всьому ньому розвішані білі простирала. Про себе обурююсь, що мати знала: мені треба було пригнати авто в їхній двір. Виходжу, закидаю їх вище на шнурівку, беру якусь товсту папку, сідаю за кермо і кладу її на коліна. Потроху в'їжджаю, але відчуваю, що вона заважає рухатись ногам і тиснути на педалі: впирається в кермо і не дає простір. Кочусь під звичним кутом і вдаряюсь "передком" машини в льох. Виходить батько, дивиться і мовчки йде. Розумію його без слів: купив за свої гроші, от і вчись їздити! Оглядаю об'єм шкоди і прикидаю, скільки часу піде на ремонт.

P.S. Сон має прямий зв'язок із колізією на дорозі тижневої давності, коли водій із-за слизької дороги не впорався з кермуванням, а я став тому свідком, сидячи біля нього на передньому сидінні. Аналогічна "папка" фігурувала й у передньому сні.

Сон 200119 "Неочікувані візії"

Якогось дня повертаємось до дому і бачимо, як облаштовує сусід новорічними ліхтариками свою садибу, яка межує з садибою батьків: вивішує їх на дроти між стовпами. Між садибами ще існує якась відстань, завдяки якій найнятий сусідом кран вивішує новорічну "біжутерію". В десяти метрах від нашої і його садиби стоїть імпровізований безгосподарний туалет. За якусь мить бачимо, як кран облаштував однією металевою конструкцією святкову огорожу навколо нього. Я міркую: як же так, він навіть не стоїть на якійсь вигрібній ямі, під ним лише підкладені металеві пластини? Недалеко від того місця був у землі люк, до якого той кран остаточно пересунув той туалет. Разом із тим, протягом цього сну фігурує багато туалетної тематики по його облаштуванню: якась вода в районі люка, пересуванння металевих пластин, спричинюючи тим багато мороки.

Працевлаштувався в рекламне агентство на випробувальний термін. Ловлю себе на тому, що директор поводиться, по відношенню до працівників, доволі дивно, неуприявнюючи деякі свої задуми. Отже, він мені не подобається! Працюю, аби зрозуміти до кінця: де підвох? Одного разу зібрав він нас на природі, десь у лісовій зоні парку, так би мовити "для відпочинку". Бачу, що всі вже знудилися і готові йти до дому, один так і каже шефові, що йому пора, на що він категорично відрізав: працівники нашої фірми мало бувають у такій немимушеній атмосфері, а "ти підеш"? Мене це трохи підбурило, тоді я кажу: мені пора, до побачення! - і йду. За деякий час мене доганяє той працівник, який просився першим.
Якогось дня у нас було завдання: познайомитися з певним виробничим процесом. Ми прийшли і нам було велено створити веселий образ з головним актором, пострибавши на двоярусній батутній палатці. (У сні цей об'єкт виглядав доволі оригінально: довго добирати слова задля опису того винаходу). Головний актор мав показати, яка палатка чудова і універсальна, навіть продумано, аби крізь неї можна облаштувати дерева - для того він одним фрагментом навіть просунув крізь гумову підлогу свою голову. Головне, що всі сцени актор грав, шкірячи свої зуби, виказуючи неймовірне "щастя" від того. Нас попросили зняти верхній одяг і для фінальної сцени пострибати з ним на другому поверсі того "батуту". Без кривої думки, бо все сприймалось як випробування, на пару секунд відзняли сцену. У тій сцені фігурували накачані хлопці з відсутніми емоціями на обличчі, а я там, як непришийкобиліхвіст зі своєю статурою. По завершенню я собі міркую: що це було? Йду з одним із учасників рекламного ролика, спілкуюсь з ним на тему дня, кажу, що якби я знав, то одягнув би веселіші труси і прислухався б до порад режисера, якого тут не було. І взагалі: навіщо мені фігурувати в таких сценах? Псувати репутацію участю в рекламі? Колега відповів чітко: ти ж знаєш, які ти підписував документи, коли йшов на знімальний майданчик? Я кажу: жодних! І мене осяває: розумію, що директор нам видасть зарплату з участі в рекламному ролику, а не за стажування. Вся робота - це ширма, для відмивання нечесною працею грошей, що проходять крізь фірму. Дорікаю собі, що вже зарікався йти коли-небудь працювати в рекламне агенство, от собі й маєш: будуть показувати по телевізору, як ти стрибаєш в трусах, як невідь-хто! 0543'

Туристичний відпочинок із сім'єю біля якогось замку. З нами в кошику морська свинка, яка більше схожа на маленького котика. Ми на погорбі, що йде під дужим кутом, аби з нього зійти. Я чи то сповзаю гузом, чи то збігаю з неї. Перед тим бачу, як долі перекочуються боком (зліва-направо) зо п'ять котів до дітей, які сиділи в гурті зі своїми батьками. Спустившись, і я покотився, як ті коти - боком, викликавши у відпочивальників подив. Моя рідня приносить нашу корзину з морською свинкою і я зі своїми дітьми показую їм, який у нас "котик".
Ми вдома: тільки-но приїхали з відпочинку. Зазираю в широку торбу, що була корзиною, і бачу в кутку причавлену чимось (з речей) морського "котика", що ледь дихав, але був живий. Узяв у свої руки, відчув його маленьке розслаблене тіло, білу пухнастість. Комусь зі своєї рідні з докором і дрібкою чорного гумору кажу:

А котик - дохленький!

Роблю під замовлення сімейну фотографію на дуже старий фотоапарат на тринозі, з потужним спалахом, який тримають на витягнутій руці. Такий, при якому казали: "Дивіться, вилітає пташка!" - і рукою проводили перед об'єктивом чарівний жест колом. Виставив родину, налаштувався, зробив кадр. Кажу: залишайтесь на місцях! Підійшов до них, щось підправив, узявся зробити другий знімок: "для перестраховки", а спалах не спрацював. Підсумував: все добре, перша світлина була зроблена чудово! 0818'

Сон 190119 "Заперечення і розчарування"

Заїжджаємо в польську школу і розуміємо, що потрапили на свято у формі шкільної лінійки, де всі сидять, як на вуличному концерті. Починається захід, усі уважно слухають. Серед тих, з ким я приїхав, і "завалили" на те дійство, якісь голосні розмови, які заважають проведенню заходу. Мені зробили зауваження щодо лишнього шуму з боку тих людей. Хтось біля мене виймає підшивку з різних публікацій Юрка Ґудзя і вирішує пустити її по рядах. Я не розумію цього наміру: поляки не знають хто це! Підшивка дійшла до мене, а поряд сидить Сніжана Ч., бере її у мене з рук і починає виймати файли, аби щось знайти, а вони складені за певною хронологією: одна до одної. Чомусь між тим всім зауважив ряд порожніх файлів. Гортаючи те все, питає в мене: а, як їхали, прихопили для мене останнє видання Ґудзя? Я згадую про книжку, якої з собою не було. Кажу "ні" й відсилаю на "потім". Зшиток зі статей збираю докупи, й затримую в себе, аби не йшла по рядах далі й не згубилась. Поряд біля нас сидить деректорка школи, до якої звернулась С.Ч. з хвалебними словами про Пілсудського, на що вона раптом вирішила вичитати нас: не правильно ми про нього думаємо! Й з першого слова звертаючись до нас чистою російською: а ви знаєте, що при ньому було знищено певну визначну споруду? С.Ч. починає його захищати: як же так, він же стільки зробив для Польщі?! Директорка не відступила від свого. Тієї миті зробив для себе висновок: видно, що не всіх проросійських вчителів очистила нова польська влада.

Сидимо в кав'ярні, потім їдемо машиною по центру міста. Я в автівці разом із родиною мера польського міста. Сидимо з ним на задньому сидінні. Раптом його донька, яка була спереду, бачить у нічному небі НЛО, звертає нашу увагу і ми всі починаємо задивлятися. Я пригадав, що вони можуть являти загрозу і не варто цього робити. Раптом проявився другий об'єкт. Перший був червоний, у вигляді подвійної драбинки у формі "клітка", а другий - білий, у вигляді перерваної цятками лінії. У першої , яка повільно оберталась, відбувалась певна трансформація: спочатку одна драбинка надломилась, потім друга, утворивши тим самим нерівно зігнуті лінії, що не пасували цілісному образу. Намагаюсь ті об'єкти сфотографувати, та виявляю, що телефон не працює і не реагує на кнопку увімкнення. Так само і мер щось пробує на свій плівковий фотоапарат ("мильницю"), й підсумовує, що й у нього безнадійно. Приїжджаємо на публічний захід. На ньому мер бере слово. Виходить до катедри і розповідає про те, що ми бачили, як їхали сюди. Дивлюсь на нього, а він на вигляд старенький, худорлявий, говорить тихо, навіть геть притишуючи слова. Показує на публіці старий фотоапарат, яким намагався світлувати НЛО. Підзиває мене до себе і просить подивитися флешку з того фотоапарта. З одного боку я розумію, що в ті часи, як їх виробляли, жодних флешок не існувало й не могли вони бути інтегровані в такі прилади. Просить мене підійти з тією флешкою "до Павла", який знаходився неподілік того місця, де стояла сцена: біля апаратури і служби охорони. Я відчуваю всю відповідальність даного завдяння: має бути оприявнено те, що ми бачили. Розумію, що є причетним до чогось важливого. З тією думкою я опиняюсь ув офісі. Десь поряд іде якесь парламентарне засідання. Якийсь чоловік виходить із зали й говорить мені таку фразу: "Не довго в Польщі буде роботи для українців!" Дивлюсь на нього уважніше, а він з маленькими капловушками, розміщеними ближче до вилиць, ніж до звичної частини голови. Встаю і на його тезу висловлюю польською свою думку й у підсумку ставлю якесь питання, уважно добираючи слова. Озираюсь, а мене так ніхто і не слухав - нема нікого, окрім жіночки, яка сиділа при роботі за скляною огорожею, віддалено й у напівоберті до мене.