Сон 030319 "Білі мотиви"

З дня в день робота, але тут приїжджають до мене дружина і діти. Беру пару днів на відпочинок, аби побути з дітьми. У дружини свої справи, які має вирішити без нашої участі. Зустрічаю по дорозі до бібліотеки земляка, який каже, що в Ружині буде відбуватися "Всеукраїнське свято шанувальників [творчості Т.] Шевченка". Знаючи мене по організації певних літературних заходів, просить поїхати разом із ним. Додає, що автобус буде десь за півгодини. Ще говоримо на різні теми, зокрема про мою біографію та поїздку машиною на те свято. Так, наче він міг би поїхати й на своїй, але тут не ризикує, адже має власного водія, якого з ним немає, з дивною фразою роз'яснення: "Я можу проїхатися лише до під'їзду". Перепитує в мене, чи не брав випадково я свої права? Я не встигаю відповісти: лунає дзвінок. Маю зустріти дітей. Разом із тим чоловік показує, що мешкає тут - "у готелі, номер кімнати 33 - заходь!" Я маю йому відмовити, але разом із тим спокушає така поїздка: давно не був на урочистих святах такого рівня. Разом із тим, не відриваючись від телефону, де жінка розповідає, як маю забрати дітей, свідомість "атакують" ряд образів, які важко зліпити до логічної купи. Тут думаю про дітей, а в голові зринає спогад про те, як грався з ними між засніженими деревами, і десь у паралель думаю про те, що треба знайти кімнату #33 і чемно відмовити в поїздці. Заходжу в готель, що тепер стоїть на місці бібліотеки і бачу, що нумерація має ще й буквенну частину, разом із тим порушена між поверхами і на самих секціях. Думаю: добре було б подзвонити, але номер телефону так і не встиг взяти. З усіх готельних номерів  знайшов лише напис, приблизно UYJ/33, якому вкрай був подивований. Недалеко по сусідству були відчинені двері до іншої кімнати. Зайшов туди і запитав за нумерацію і чи знають: хто мешкає в тому номері, що поряд? Якийсь поодинокий чоловік не вніс жодної конкретики, лише чомусь відгорнув на сусідньому до нього ліжку простирало і загорнув на місце. Біля дверей ще опинилась якась мовчазна дівчина. Вирішив іти на вулицю. Подумки збагнув, що на рецепції так само не дадуть мені ради, як і та вигадана ними нумерація, яку важко передати словами. На дворі зустрічаю людей, що збираються на свято. Вибігає білий пухнастий пес і лягає на капот машини, весело перегортається, лягає на спину - радіє життю. Дивлюсь у сторону і здалеку бачу якогось чоловіка, схожого на того, із ким мав побачитися, але з загримованим обличчям із вусами в білий колір. 0333'

Рештки попереднього сюжету перетікають у застілля, на якому якийсь чоловік робить порівняння з Ліваном і Алжиром.

Дивна фраза: "Створити "бордель" для читання книг". Знаходжу дві книжки з однієї серії (#1 і #3), бракує третьої (#2). Кажу собі, що її треба докупити. Протягом сновидіння займаюсь книжними справами.

Змотую переноску, віддаю сину. Хтось поряд коментує про виконану роботу. На що я відповідаю: "А що поробиш! Гробóве має бути без світла?" 0530'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон на межі бажань і можливостей

Виникнення сну пов'язане не лише з реальними бажаннями, але й можливостями досягти бажаного. Нині наша свідомість і душевна рівновага разкачуються різноманітними впливами, звідки відгомоном все перетікає в підсвідоме (недоусвідомлюване). Певна "накачаність" нашого єства досягти певних бажань, якщо не всіх, втискає нас у рамки можливостей. Тому доводиться час від часу "здуватися", бути габаритними до тих окреслених обставин, в яких щастя осягнути, що ще живемо.

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 270219 "Хамство Сулеймана Горинича"

Сиджу в машині й спостерігаю, як ведеться підготовка перед початком протягування кабелів. Я беру в тому участь, уважаю на деталі роботи. Старт. 2300'

Звучить чиясь репліка: "Ну що назбирали уривки із УРАЛа?". По якійсь паузі репліка у відповідь: "О, Сулейман Горинич!" 0234'

Бібліотека, кабінет директора. Дивлюсь на ремонт, який був зроблений після "останнього інциденту" (якесь невиразне пригадування, наче стіни і стелю залило водою). Кажу директорці, що я три тижні тому брав з виставкового столу її кабінету книгу Юрка Ґудзя, обіцяю повернути. Додаю, що колись була ще збірка з дарчим автографом попередньому директору, який ще був до В.В. Пробую пригадати: як її звали? І сам кажу В.Т. А вона у відповідь: "Це той вар'ят із яким носяться від одного заходу до іншого?" Спробував виправити її оціночне судження, але зрозумів, що безнадійно, вона не читала жодної з його книг.
Виходжу з бібліотеки на вулицю, а там біля однієї кав'ярні, вздовж стіни кінотеатру накриті столики. За одним сидить дві пари й інтелігентно про щось говорять, потроху щось їдять. Дивлюсь, а чоловічі обличчя мені знайомі, по перше, видно, що вони брати, по друге, доволі сильно схожі на головного актора з кінофільту "Таксі" (Самі Насері), але цього спостереження я не одразу дійшов. Наблизився до сусіднього з їхнім столика, розклав щось різнобарвне. Зробив пару кроків далі, а там сидить дівчина, біля іншого стоїть чоловік і їсть з тарілки, так, наче кудись поспішає, трохи далі ще один образ акуратно вдягненого чоловіка, з чорною шкіряною сумочкою: стоїть, як і перший, і спішно сьорбає з тарілки, викликаючи в присутніх подив, так, наче це профанація, якщо запрошені, або хамство, якщо звичайні перехожі. 0433'

Сон 260219 "Преображення в нову якість"

Зйомка рекламного ролика для компанії "Торчин", зокрема такого продукту як майонез. У його основу покладена фраза про відмінну якість олії. Подія відбувається в парковій зоні. Героїня виходить на двір свого дому, що межує в безпосередній близькості з пішохідною дорогою (Старий Бульвар рідного міста), і каже першу фразу: "Торчин-олія?" Її осявають смакові якості цього продукту, з'являються блискавиці, гримить грім, але це все з однієї хмари, що локально згустилася над її будинком. Від радості вимовленої фрази про олію, після якого було відчутне тривале вдихання життєрадісності осявання, на видихові каже другу фразу "Торчин-майонез!" 0255'.

Повертаюсь від діда з бабою і зустрічаю давнього знайомого І.С. Він із хворою дитиною, з якою займається від народження фізичним розвитком. Допомогає їй при вродженій хворобі пов'язаною з ЦНС. При зустрічі зі мною він піднімає доньку з коляски, ставить на ноги і відпускає. (Раніше без "чужої" допомоги ніколи не ходила). Вона самостійно, але тримаючись стінки, рухається і, як для мене, проявляє суттєвий прогрес у розвитку. Ще трохи і тепер вона вже жвавенька і прутка. Її тіло переобразилося на тонкі й надзвичайно міцні прутики, візуально схожі на макаронини, й тут починає поводитися як мутьтиплікаційний герой "хлопчик-мізинчик", який відчув всю силу фізичних можливостей: і давай шастати між посудом та іншими господарчими речами по магазинних лавках, перегортаючи все підряд: тарілки, каструлі тощо. Ще трохи й ті лавки для мене починають видаватися поличками з батькової майстерні, на яких стоять радіотелевізійні електролампи. 0400'
P.S. Вже вкотре спостерігаю протягом сну плавні переходи зі збереженням теми. У даному випадку: 1) преображення дитини та 2) перехід магазинних поличок з товаром повсякденного попиту на полички з іншим наповненням.

Сон 250219 "Переробляти не доведеться"

Я офісний працівник. Заходжу на фірму з незнайомою мені дівчиною, аби роздрукувати пару листків бланку. Щось не виходить у неї з копіюванням. У результаті їх виходить багато - лишаються лишні аркуші. Доволі довго сидів і дивився на її роботу, яка перетворювалась у марудство. Звернув увагу на певну дівочу милість, а ще й на риси моєї до неї відрази: фіолетові нігті, такого ж кольору губи, ще й рот. Неприродний колір, як для будь-якої людини. (Зміна сюжету зі збереженням теми аркушів). Тепер я з якимось близьким чоловіком перекидаємо човен, піднімаємо його над своїми головами і йдемо до річки. До човна прикріплена решта тих неправильних аркушів. 0336'

Натягнули трос, аби щось ним подати. Відкладаю верхній светр, у ньому вже не виникне потреба, адже "переробляти не доведеться". 0500'

Сон 240219 "Повна дурка"

Маю сісти за робочий стіл, аби подивитися час, день і місяць, а опиняюсь у вантажівці, якою не керую, а лише сиджу перед панелю з датчиками. Нічого не можу розгледіти - темно (ніч), намагаюсь щось собі з того, що бачу, уяснити. Мене просять здати назад. Дивлюсь у бокове дзеркало заднього виду й нічого не бачу. Але здаю, якось потрохи їду й нічого не відчуваю. Розумію, що так робити стрьомно. Хтось переді мною проїжджає й каже, що тепер можна. Якось це збігається з розумінням тих датчиків і того, що я мав там побачити. Озираюсь -  світло дня. Той же водій, що проїжджав, каже, що на тому перехресті, від якого їхав, людину привалило гарячою смолою, додав оціночне судження: "повна дурка!" Проїжджаю вперед і бачу ремонтно-дорожні роботи, перекинутий тракторець і людину, яка лежить на землі й майже не рухається. Біля неї розлита смола, а сама частково вкрита чорним целофаном, яке ледь ворушить вітер. Перша думка: був п'яний, вічно такими працівниками затуляють дири (як у кадровому питанні, так і на дорозі). Його колеги щось ходять і "працюють" далі, що схоже було більше на імітацію, яка вказувала на те, що зараз обов'язково хтось приїде з начальства, а ми тут нічого не робимо. Про себе повторюю почуті пару хвилин тому слова: "повна дурка!" 0330'

Дружина просить щось зробити з яйцем, яке лежить в корзині, а корзина в якійсь більшій посудині. Питання стоїть так, наче яйце - це зачаток нашої третьої дитини, а ця вагітність небажана і я маю щось з ним зробити. Намагаюсь знайти те яйце, десь опиняюсь на даху, спілкуюсь з якимись людьми на ліві теми, вишукую його і лише про нього думаю. Знаходжу якесь давнє яйце, потемніле від того, як буває, коли нерівномірно міняється зовнішній вигляд, після відварювання разом із картоплею й морквою на олів'є. Беру в руки, а воно тепле, отже "давнє" і "запарилось" від часу лежання в закритому місці, ще й на сонці. Приходить якась думка чи то фраза і я його прагну записати. Знаходжу відро, а на його дні - заводські цятки розміром із закльопки. Пальцем натискаю на них, "набираючи" таким чином текст, навіть натискаючи в певній послідовності на ті ж самі, які уособлюють різні букви. Йду до дружини розказати, що те яйце вже інше і від давності спільної події давно вже помінялось. Приходжу додому, ("бабина половина", з іншим неіснуючим входом) і з першого мого слова чую у відповідь: "я ж казала тобі взяти яйце, яке лежить у корзині, яке в (?) посудині!" Озираюсь і помічаю за собою ту корзину, а в ньому те яйце. (Безперервний перехід на інший сюжет). Жінка каже, що їй вже почав подобатися цукор, вона почала відчувати його смак. Просить мене купити три кілограми. Я кажу: "Навіщо? У мене вже він є!" Виникає думка: можливо, не той, а вона хоче інший? (Аналогічний перехід). Будова. Стою і дивлюсь, як працюють поляки. Один з них відривається від роботи і каже по-польськи, що "зараз принесу фом". А я перепитую його: "що таке фом?" Він мені у відповідь російською: "физическая отвердевающая жидкость". Останнє слово могло бути й інше: "маса" у значенні "модульованого пластифікатора". Про себе подумав: так це ж має бути звичайний будівельний клей, що візуально схожий на цемент! 0445'

Просинаюсь від того, що чую, як в студії працює російська журналістка, яка розповідає про те, що "тут у Австралії...". Я собі: "Яка тобі Австралія?.." Виходжу із-за дверей і бачу цю працівницю, яка сидить на тлі кількох старих стін, за якими ніколи і ніхто впевнено не скаже, яка це країна. Говорити можна що завгодно. Недалеко від неї, поза тим кадром і за декорацією, стоїть, спершись спиною і склавши руки, моя однокласниця М., яка так само з іронією слухає той спіч. Журналістка закінчує свій монолог, я підходжу ближче і ловлю її погляд, аби зрозуміти рівень внутрішньої правди. На якусь мить вона зупиняється й на мені поглядом із виразом на обличчі: чого хочеш? У іншій кімнаті зустрічаю хлопців зі своєї бригади там же в студії. Нам на зустріч йдуть грузини, по одягу й пластиці читається, що вони - працівники сцени, які виконують народні танці. Всі кремезні, більше і вище за нас. Обличчя грубі, широкі лоби, очі в заглибинах, щелепуваті, плечі широкі, масивні, хода важка, але красива. У мене навіть сплила асоціація з козаками, зокрема з одним із трьох образів із відомого однойменного мультфільму. Виникає словесно-візуальний образ: "Біля їхньої тілесної могутності, ми як дощик стоїмо і боїмося, щоб нас ніхто не витер зі стіни". 0636'

Сон 230219 "Просторові пастки"

Потяг, з якого ніяк не можна було вийти, а вся причина в нашому вагоні, в якому їхав я з ще кимось з рідних чи близьких. Вагон відчепили від всього потяга, який залишився серед колій один. А може, все виглядало по-іншому: вагон якимсь чином відчепився від основного потягу, який поїхав. Хто був зі мною пішли з'ясовувати причину. Я залишився. На вигляд усе анекдотично, адже до вокзалу було лише з півкілометра, може, менше - лише зробити кільце. Поки знайомі повернулись, мене "підтягли" (повернули) тим кільцем до вокзалу, так, що вони ще й стали свідками мого "досягнення".

Велика машина-дробилка, яка їде лісом і перетворює дерева в щепу. Ось вона проїжджає містом так, що я раптом опиняюсь поміж її великими ножами. Водій бачить мене, зупиняє агрегат, обурюється. Я ж показую йому, щоб він був уважним. 0231'

P.S. Інтуїтивно ці сни об'єднує велика кількість металу, в якому я опиняюсь і ситуація: сам на сам із технікою.
Присутня паралель із вчорашнім сном з деревами, які зрізалися під корінь вздовж головної траси.

Сон 220219 "Чи все взяв із собою?"

Прихворіла донька і до нас додому вперше приходить вчитель. "Зависло" трохи навчального матеріалу, які варто було б пройти, закріпити пройдений. У той же час я теж вдома, хоча жінка з дитиною на лікарняному. Приходить вчителька, а в нас не до кінця прибрано, зокрема дитяче ліжко, але виглядає виправдано - дитина ж мусить видлежуватися! Сідають займатися уроками, але від початку треба дорозповісти донці вірш Тараса Шевченка "Заповіт". Донька починає: "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте..." Мені не подобається награна виразність читання, а вчитель мовчить і уважно слухає. Потім додає зауваження і показує, як правильно треба читати: менш з надривом, а більш вдумливо. Більше у неї виходить пояснити практично, зачитуючи уривок з цього ж вірша. 0323'

Центральна дорога на Київ, біля батьківського дому. Понад трасою зрізають під корінь дерева. Працює велика бригада: стоїть характерний гул працюючих пил.

Майстерня, щось за столом ремонтую. Збираюсь на заявку, складаю чемодан. Помічаю, що деякі інструменти забув зібрати зі столу, на що вказує дружина, яка цікавиться моєю роботою, зі словами: чи все взяв із собою? Доскладую. Розумію, що з цієї заявки я прийду доволі пізно, так, наче це повтор чогось з минулого, що не було дороблено чи поламалось поновно. На якомусь далекому тлі чую й від матері якусь історію про літак, на якому зламалась друга антена і пропав інтернет. Навіть уявив довгу трубу, яка валяється на землі з частиною кабеля. (Щось у цій розмові перемішалась - порушилась послідовність, так, наче я маю відремонтувати ту поламану антену. Це стереотипний відбиток сприйняття материних розмов, коли хоче розповісти все і виходить, що перестрибує з теми на тему). Тепер дружина розповідає про те, що вона робить. Я прошу показати, і долучаюсь своєю практичною порадою: рівняю для неї кілька цвяхів із великими декоративними шляпками. 0430'

Сон 210219 "М'ясний стіл"

Заїжджаю з колишнім директором і однією колегою з тієї ж роботи в ресторан. Піднімаємось на другий поверх. Там маємо підготуватися для проведення корпоративу. За першими дверима, як ми знаємо, проходитиме один, а за другими - наш. Там же заходимо на кухню. Якраз розбирають різне м'ясо. Дивлюсь на всю ту кількість і питаю в згаданої колеги: чи воно свіже? Вона настільки перейнята якимсь відрізанням шматків, що як нічого й не почула, і питання зависає в повітрі. Підходжу до столу, нюхаю його сам: нічого підозрілого. Кажу, що варто долучитися у приготуванні: забагато м'ясних страв! Чую у відповідь якусь фразу, якою зі мною погоджується. 0352'

Сон 200219 "Старі публікації - робота на все життя"

Біля поштової скриньки вструмили в міжхвіртковий простір газету. Кажу батькам: чого ви її не забираєте? Маючи на увазі, що зіпсується від погодніх умов. Забираю сам. Перше, що кинулося ув очі, що газета стара, в одному місці навіть підклеєна скотчем, якась сторінка надірвана так, що вже не прочитаєш. Починаю гортати. Під однією фотографією бачу підпис із приблизними словами: "Кохання мого серця". Дивлюсь уважніше на ту світлину і бачу, що на ній я сам у модній кепці, натягнутій на очі, якість зображення - середня. Я навіть згадую місце, де її робили. (Таке маю уві сні переконання). Розміщена в правому нижньому кутку, єдина на всю розгорнуту шпальту. Починаю вчитуватися в назви статей, а там, серед інших, три - мої. Питаю себе: і як я міг про них забути?

Хлопець проходить практику в морзі. Говоримо з ним про життя, роботу, проводжу аналогію з іншими видами праці, наштовхуючи його думку на мовчазну риторичну відповідь, яку проговорюю вголос: "І ти розумієш, що ця робота на все життя!"
P.S. Дивна аналогія з вчарашнім сном, на тему живих і мертвих.

Сон 190219 "Достатньо, щоб оцінити"

Приходжу в гості до господаря, який живе в лісі. Розглядаю його кухню, комору. Все має достатньо великі розміри. Позазирав у ряд шаф, де зберігались крупи, борошно. У домі також є клітки для птахів, у яких колись була живність. До нього приїхало чимало людей: любителі природи і відпочинку. Тим часом я пішов у ліс і побачив гніздо з голубкою, яка сиділа над висадженими яйцями. Окрім неї натрапляв і на інші цікаві моменти живої природи. (Мотив із пташиними яйцями в гнізді мені вже знайомий, я його зустрічав і в іншому сні, який забувся). Узяв те гніздо з голубкою і поніс до господаря. Показав гостям, зокрема й яйця, які висиджуються. Розом із тим, гості дістали м'ясо, аби його смажити. Подумалось: ось зараз хоче їсти пташка, а тут будуть біля неї інші пахощі, треба віднести в сторону і нагодувати її, щоб не чула тих чужорідних запахів. Посадив її прямо з гніздом у клітку і пішов по шухлядах шукати крупи. Пом'ятаю, що їх бачив, але з першого разу не надав серйозного значення для запам'ятовування. Ось у баночці знайшов горох, розсипану квасолю, але, кажу собі, того не буде досить, і вона навряд чи таке їстиме. Шукаю далі. Нарешті бачу великий вибір круп, беру шменьку одного зерна, другого, показую господарю, що саме взяв для пташки. Насипаю в клітку, а подумки запитую себе: чи не розчавив яйця, які ніс із гніздом? чи житиме ця голубка в неволі? Може, хоч відгодуємо! Пару днів і повернемо на волю. 2345'
P.S. Тема їжі фігурувала у недавньому сні із мавпою шимпанзе і роздумами на ту тему.

Похоронний сюжет, де проведення траурної церемонії перетворене на еротичне весілля. Роль трупа має декоративну роль. Смерть - це такий собі натяк на те: а чи не пора організувати зустріч молодят? Чорний мерседес відвозить покійну бабцю. Біля неї, обіруч, лежать наречений і наречена. 0420'
P.S. Сюрреалістичний сон, навіть важко віднайти певні прив'язки, хоча має певну символіку для роздумів.

Герой перейнятий моделюванням-виправленням лотка, виготовленим первинно з оргскла. Найбільше - симетричністю вигинів обох країв.

Чоловік робить суп - розсольник. До когось каже: тобі варто попробувати, "rosół - отличный!" (Так і прозвучало: українською, польською і російською). 0440'
P.S. Гра слів зі словом "розсольник", адже польською "rosół" - це бульйон.

Якийсь сюжет, подібний до останніх двух, де обігрується слово "достатньо", чи то суп, чи лоток. Для когось чогось достатньо, щоб оцінити.

Сон 180219 "Погляд на земні втілення"

Пролітаю над місцевістю. Бачу жовті клаптики землі засіяні зерновими. Далі йдуть рисові поля залиті водою. Збільшується зум і біля цих полів можу розгледіти будинки і родини, які мешкають біля цих полів. Будови бідні, мало не зроблені з того ж матеріалу, що й ґрунт. Біля однієї садиби взагалі немає зелені, біля іншої - росте гарна морква. Її якраз збирають. Ось хазяйка сидить над вирваною морквою і машинально надкусює з неї шматочок зеленого бадилля. Це якась африканська родина, у них справді добрий врожай моркви! Питаю в себе: невже вони лише те і їдять, що виростає на городі? Потім згадується одна з реінкарнацій людини, яка була жрецем і, можливо, мешкала в подібних умовах. Дивлюсь на ту чорношкіру жінку і припускаю, що так само легко і я міг би бути одним із таких втілень. 0500'

Сон 170219 "Підготовка до великих змін"

Я на на якомусь святі, який має ось-ось розпочатися. Спілкуюсь з дівчатами. Нас троє хлопців, їх двоє. Коло осіб, які тут зібралися, доволі вузьке: всі знають одне одного, от ми - ні! Наша роль, так би мовити, технічна, пов'язана з організацією заходу. Все має пройти на вищому рівні. Присутні іноземні гості. Для преси і всіх нас мають оголосити про корпоративні зміни, пов'язані із початком нової ери діяльності фірми. Я поінформований, що для мене за столом є окреме місце, навіть написано на табличці для кого, при тому, що я маю лише побіжне відношення до цього свята. Хочу в туалет. Двері до нього в полі мого зору. Не знаю чи цієї миті прийде бос, якого ми всі так чекаємо, чи пізніше, але буде негарно, якщо я буду там, а все розпочнеться "за раз". 0406'

Сидимо з чоловіком, який керує нашою роботою, і формуємо витратну частину по матеріалах, які необхідні для господарювання. Він ні на що не жаліє: питає в нас: скільки треба? - і все пише про запас, якщо треба докупити, чого достатньо й однієї одиниці, він замовляє дві, три... Наприклад, маємо чайник, в якому згорів тен, а він: "купити три тена!" Доволі щедро! (Чи раціонально?) Як він каже: "На майбутнє". 0805'

Сон 160219 "Мавп'ячі обійми"

Окрім морської свинки вдома у нас ще є мавпочка, сімейства шимпанзе. Спокійна, схожа на дитину. Чищу зернята соняшника і кидаю з них ядра до її рота. Так само їм сам. Про себе міркую: яке ж приємне створіння: хоче, обніметься, виставляючи свої довгі лапи, слухається, розуміє, що кажу. Про себе міркую: як же боляче, коли звикаєш до таких тварин, вони живуть роками, а потім, якогось дня помирають. 0455'
P.S. Мабуть, цей сон пов'язаний із моїми роздумами на тему: чи варто їсти стільки м'яса, скільки існує традицій? Є стереотип, що людина без нього не отримуватиме певних вітамінів, але ж, якщо слідувати еволюції розвитку, і ми маємо певну спорідненість із мавпами, то вони переважно були й залишаються травоїдними, деякі види - всеїдними, такими, як шимпанзе. Отже, виходить так, що в еволюції людини відбувся 'прогрес' до хижацтва? Чи не зовсім так?.. Поїдання м'яса у певних соціальних групах шимпанзе має вплив на підвищення соціального статусу. Сон більше створює вектор для роздумів і вироблення з того власних висновків.

Сон 150219 "Суперкнига"

Відкладаючи книги з однієї купки на іншу, хтось каже: "То ти вже все прочитав?!" Дивлюсь, як та людина дістає з-під паки дясятка книг ще одну - не читану мною, давню і пожовклу від часу, зі світло-коричневою палітуркою, за назвою "Суперкнига". Згадав, що якось її вже бачив і зауважив для себе оригінальну назву. Пару з перекладених книг було зроблено у вигляді фотоальбому, інша - мала палітурку з тисненням червоного кольору. 0430'
P.S. Можливо назва книги пов'язана з тим, що я зараз міркую над спогадами і роблю записи зі свого дитинства.

Сон 140219 "Чи треба те все мені?"

Повертюсь з Польщі додому і першим ділом, по дорозі, заходжу в університет. Зустрічаю І.В., яка запрошує до себе і каже, що передумала, я маю йти на захист. Пояснюю, як це буде важко, називаючи ряд причин. Вона наче розуміє, але озвучує по-бюрократичному: "Треба йти! Пиши заяву". Пояснюю, що поновитися буде складно, а вона впевнено: "Тепер процедуру спростили". Беру листок іду в сусідню кімнату, в ній зо п'ять столів, на них безліч паперів і жодної людини, сідаю за стіл, пишу шапку і початок речення: "Прошу мене поновити...", спиняюсь і міркую: як же вона пишеться?.. Взагалі, чи траба те все мені? Варто обміркувати до завтрашнього дня?! Зіжмакую аркуш і виходжу з кімнати. 0408'

Сон 130219 "Акробатичний движняк"

Переглядаю поетичний відеоальбом. На сцені виступає дівчина з акробатичними можливостями в доволі відверто-інтимному одязі. Це не випадково. Її виступ супроводжує поезія еротичного змісту, яку читає чоловічий голос (схоже, автор). На якомусь етапі дівчина "множиться" - це такий режисерський прийом. Тепер таких дівчат ув ідентичному одязі з десяток. Починають бігати та перебігати з місця на місце, на якомусь етапі - літати... так - це акробати! Вони всі перестрибують зі шнурів на шнурки, як мавпочки, але в певному злагодженому ритмі. "Як же вони не заплутуються в тому, що кожен з них робить?" - подумки ставлю собі питання. (Видозміна кадрів). Все заспокоїлось, тепер при світлі можу розгледіти якусь оригінальну залу, зроблену зі зрубу, з дерев'яними балками з-поміж внутрішньої конструкції даху. Між ними та іншими елементами закріплений неймовірно довгий шкіряний пасок, який обплітає горішню частину зали в певну павутину, на якій і тренуються всі учасники, а я є свідком їхнього виступу. Для себе спробував вивчити заплетені вузли того паска, зокрема основний, який з'єднує початок із кінцем, збираючись у головний - по центру конструкції - доволі хитромудрим чином. Варто додати, що та зала трохи нагадувала гуртожиток, де всі живуть в одному місці. Достатньо зіскочити зі свого ліжка і почати стрибати між усіма тими пасами. Приходять дві викладачки й одна з них на позитиві каже: "Ви не примітили, який у нас хороший другий курс?" - вказуючи на його буйність. Щось додали й про те, що дівчатам легко зорганізуватись для подібного дійства. А я стою збоку й жартую: "Так завжди буває: бабушки кооперуються з бабушками, а дєдушки - з дєдушками!" Беручи цю фразу, як "привіт", який гармонійно вписався у дівочий "движняк". Хором зривається дружній сміх. 0444'

8 причина, чому я записую сни?

8) звичка записувати свої сни привчає до записування власних думок у повсякденні.

Початок: 
Сім причин, чому я записую сни:
https://snylogosa.blogspot.com/2018/12/blog-post.html?m=1