Сон 220322 "Відчуття крихкости"

(Денний сон).

Сюжет пов'язаний з організацією часу у вигляді працюючого танка, що їздить за певним маршрутом. На якомусь етапі вимушених поворотів та розворотів танк глохне - зупиняється час. Відчуття крихкости, як у ледь підпаленому бізе. На тому просинаюсь. 1220'

Сон 210322 "Трансформація тіла"

(Денний сон).

Дивне сприйняття тіла. Таке сприйняття буває тільки уві сні. З одного боку начебто воно є біологічним, а з іншого боку - роботизованим, таким що може складатися із частин, таким, що може бути окремим від чогось живого, але разом з тим, при можливості, бути возз'єднаним у щось ціле. Отож, маю якісь округлі чорні контейнери з однотипними частинами тіл. Щось подібне до кінцівок рук. Я маю таких контейнерів із десяток. Беру якусь половину і маю намір відрубати меншу частину по всіх контейнерах за раз, складених одна на одну. Ось уже примірявся до здійснення операції. Подумки оцінюю можливий результат. На тому частково пробуджуюсь, перекидаюсь на другий бік подушки і просинаюсь остаточно.

P.S. Однозначно, що на сон навіяні короткі відеоролики про війну Росії з Україною, зокрема чисельні смерті російських військових на українській землі.

Прикочую тачку з мінами, які лежать в кілька рядів. Вони заводського виробництва, але я мушу їх удосконалити, доробити: десь розрізати надвоє, щось до крутити. На якомусь етапі питаю себе: а чому ж вони, фабричні, та недороблені, а я маю їх у кустарних умовах вдосконалювати до бойового стану? Це ж небезпечно! 1450'

Наче у фільмі, за перебігом напружености сюжету. Головний герой опиняється біля якогось озера, на берегу якого можна знайти золоті монети. Історія появи така, що мало хто знає, що вони там є, але їх треба довго та ретельно шукати. Цією знахідкою місця ділиться зі своєю дівчиною. Час від часу роблять романтичні прогулянки до цього озера. У нічний час головний герой приходить і в піску вишукує те золото. Про це місце знає ще один герой, і він теж любить там прогулюватися, але не має бажання займатися брудною справою: вишукуванням у воді та піску. Своєю поведінкою не видає себе. У нього є своєрідна "банда" (гурт однодумців), які тримаються всього того здалека. Хлопець переховує свої знахідки в покинутому будинку, що біля озера. Одного вечора, крізь вікно цього будинка почув романтичний діалог закоханих. Навіть виникло відчуття трепетности. Черговим вечером знову опиняється в цьому будинку, а місце схову виявилось пограбоване. Він так і подумав, хто це зробив. Бачив його недалеко цього дому. Як вибігає з нього, натикається на його "банду" в інші кімнаті. Бачить того чоловіка. Кидається на нього з усією злістю. Якоюсь кульковою ручкою намагається пробити йому на шиї артеріальну вену. Б'є, але сил не вистачає пробити шкіру. Тепер я начебто він і відчуваю усю лють і злість, відчуваю, що більше хочу показати, аніж наважитись на смертельний удар. Серце калатає, на тому просинаюсь. 1615'

Сон 200322 "Кінець намірам"

Якесь незнайоме місто, в якому опиняюсь разом із туристичною групою, якій проводять пішу екскурсію історичним кварталом міста. Разом із тим по ходу відвідуємо якісь невеликі музейні місця. У мене час від часу виникають деякі питання до двох екскурсоводок, які також надають роз'яснення. Якоїсь миті, я опиняюсь на початку колони, близько до них. По ходу розмови заходимо за ріг якогось дому і вони запрошують мене до чергових музейних стін. Разом із тим, як зачиняються двері, ми відриваємося від решти колективу. Я ще зауважую на тому. У відповідь: жестом показують ігнор: екскурсія майже закінчилась. Дивно, але я зрозумів це лише так, що вони якось окремо виділили мене з поміж інших. Музейні стіни являли собою місце, присвячене фізиці тіла, його спортивному розвиткові в далекому минулому. З першого погляду це нагадувало якісь пристрої до тортур, але то була лише поверхнева асоціація. Одна з екскурсоводок пропонує на щось сісти, аби зрозуміти, як працює силовий верстат. Разом із тим про щось розмовляємо. У скорому часі ми звідти йдемо. Десь так і примикаємо до хвоста нашої екскурсійної групи. Тепер всі розходяться. Якийсь час я ще йду і розмовляю з однією з екскурсоводок, заходимо в під'їзд, нарапт розумію що це її дім. Піднімаюсь разом із нею на другий поверх, вона відчиняє двері, на чому її покидаю і піднімаюсь вище і вище по сходах. Подумки зауважую: вкотре цікаво спостерігати давні сходові клітини польських міст. Піднімаюсь до останнього поверху, а там помічаю незвичне: хтось підвісив свою машину на тросах, аж під самий дах, так би мовити: під своєрідний балкон. Зауважив, що так висить вона давно, адже трохи припала пилом. Подумалось: чи добре так довго триматиметься? Так може комусь і на голову впасти! 0140'

Дивна трансформація свідомости разом із пробудженням, зокрема самооцінка та оцінка свого внутрішнього стану. Невідь-звідки з'являється ідея, що маю вихід через повішання. Уже хтось начепив мотузку, а я все ходжу і міркую, як то має бути? З'являється друга думка, що разом зі мною вішатимуться багато інших людей. Виникають абсурдистські питання: на мені? окремо від мене?.. Якоїсь миті з моментом, який охарактеризував би, як пробудження зі сну, але на початковому етапі того стану, з'являється усвідомлення, що це буде боляче, перекриється кисень, виламається шия... Між початковим відчуттям: "я - не я" і "кому це взагалі треба?.." - просинаюсь. 0550'

P.S. Цілу ніч боліла голова. Перед сном надивився відеоролики розстрілу російськими військовими мирного українського населення. Зокрема образів "смерти", що чигали на кожному кроці.

(Денний сон).

Працюю на автотранспортному підприємстві Фольцваґен. Перший день запуску нових авто. Я є працівником цієї фабрики. Підприємство побудоване так, що треба перегнати готову партію машин з одного об'єкта на інший цього ж заводу, але крізь місто. Отже, йде колона машина в п'ять та рядів. Я керую однією з машин цієї колони, десь із лівого боку. Дорога проходить крізь місто. Починають виникати труднощі, адже разом із нами йдуть інші транспорті засоби пересічних містян. От вже бачу, як якась машина з колони з'їхала в сторону, інші, попереду, відірвались уперед. На якомусь етапі всі зупинились і було неясно куди їхати далі, куди роз'їхались ті, що йшли попереду. 16:00

Сон 120322 "Несумісність поєднання"

У процесі якихось організаційних подій опиняюсь біля сцени разом із незнайомими мені провідними діячами. Моя увага зосереджена на одному із них, наче я опікуюсь або переймаюсь його справами. На якомусь етапі зауважую на його відкритій спортивній сумці, в якій ворохом лежать кавалки міді. Дивлячись раз на нього і другий - на ту привідкриту торбу, виникає відчуття несумісности поєднання "сценічного" образу з "присценічним" змістом.

Сон 060321 "Баба Яга"

Опиняюсь в такому місці, в якому поряд мене знаходиться дивна жіноча постать, яку для себе визначаю як Баба Яга. Вона хапає мене зубами за руку, наче звір, а я у ту ж мить приймаю рішення схопити її тією ж рукою за язика, який виявився, як і сама вона сухим кавалком, наче сучок дерева. Тієї миті я опиняюсь над нею у повітрі. Відчуваю, як завдання моєї сили перемагає її угриз. Вона слабшає. Від хвилювання просинаюсь.

P.S. Певною мірою на внутрішній стан, зокрема якесь дивне заціпеніння, суттєво впливають події війни Росії проти України.

Сон 050322 "Звуки та тріск змін"

Опиняюсь у великому багатоповерховому будинку, схожому на недобудовану школу. Маємо якусь свою роботу, але перший день ходжу між поверхами і зауважую, що цей будинок видає дивні звуки. Намагаюсь локалізувати їхнє походження. І ось я знаходжу якесь перекриття, недалеко від сходових поворотів із поверху на поверх, яке на третину не лежить нормально в стіні. Дивлюсь і розумію, що таких ґанджів із бетоном у цьому місці багато. Подумалось, що на якомусь етапі будівництво стояло просто неба і всі ці стіни вимило із часом погодніми умовами, а згодом, десь так, за років двадцять, нагнали зверху ще не один поверх, а тепер все під вагою тріщить. Підходить якийсь будівельник і так само зазначає на тій стрьомній конструкції, так, що все насправді може завалитися, а тут всі працюють. Тепер на цьому ж об'єкті я з якимось іншим молодим колегою (незнайомий в реалі) підходжу до неогородженого широкого балкону. Дивимось униз, а там до нього приїхали його батьки з братом і сестрою. Я ж розумію, що не просто так. В Україні війна, а вони біженці. Питаю, чи знайшли житло? Ще ні! Вирішую кинути усі сили на вирішення цього питання. Спілкуюсь з його мамою і пропоную варіанти. Заторкую тему пошуку для неї роботи. 0750'

Сон 280222 "Поломка"

Їду з дітьми на машині. Виїжджаю на якусь вуличку, а вона виявилась тупикова та ще й під гірку, ґрунт пісочний. Здаю назад, розвертаюсь, але відчуваю, що машина не справляється, щось в ній ламається. Виходжу, аби з'ясувати причину. Бачу, що відвалилось переднє колесо, але так, що машина триколісна. Попереду - одне колесо. Починаю збирати дрібні детальки, але розумію, що в піску все не знайду. [Тут дзвонить будильник і я просинаюсь. Серце калатає від хвилювання. Переднічний сон. Тривав перед походом на роботу (нічна зміна) з годину.] 2200'
P.S. Пізніше згадав, що подібну машину, але одномісну, бачив цього ж дня в місті на парковці, коли ставив поряд свою. В Україні - 4 день широкомасштабної війни з Росією.

Сон 210222 "Жива лялька"

Опиняюсь у незнайомому домі, в якому пропонують вгадати предмети, які мають з'явитися. Без конкретного очікування, в повітрі зависають метафоричні дві труни. Не зовсім, щоб  буквально - за формою, більше схожі на видовженні коробки чорного кольору. Чомусь я з впевненістю констатую для себе, що це саме "труни". На тому ця тема втрачає актуальність. Начебто із тих трун, але бачу окремо - дві ляльки. Вони мені нагадують щось доволі знайоме, якесь близьке і забуте, як моторошні миті. (Якийсь давно забутий сон, або окремий фрагмент сну з цими ляльками). Беру одну з них у руки, та, що лежала справа: лялька, як лялька, але доволі в печальних кольорах одягу, щось у стилі ґотів! Починаю її розглядати, зважаю на її неживу рухливість. Певною мірою починає подобатися, навіть нагадує це знайоме почуття. Раптом лялька лагідно оживає і починає щось просити, називаючи мене приємними словами. Відрефлексовую, як ніжно і підступно заходить своїми розмовами в серце, торкається своїми тендітними рученятами... Цієї ж миті лякаюсь спогаду з набутим далеким досвідом, пов'язаним саме з цією (такою) лялькою, і просинаюсь.
P.S. Цікаво, що колись бачив якийсь хоррор із тим, як оживає лялька. Вона і стає головною героїнею. У даному випадку маю переконання, що цей сон не має прямих зв'язків із чимсь подібним, пов'язаним із забутим досвідом реалу.

Сон 200222 "Рівень здивування"

Переїжджаю, як випадковий турист, з одного помешкання, в якому живуть працівники з моєї фірми, до іншого. Приїжджаємо на незнайоме обійстя з приватним домом. На дворі працівники. Мені подобається певною мірою обстановка та атмосфера. Заходимо в дім, а там в одній із кімнат грузини. Ідентифікую не одразу, а лише за їхнім акцентом. Серед них знайомий - В. Виходжу з кімнати, а в коридорі зустрічаю новоприбулих працівників фірми, а вони мені доволі знайомі. Двоє хлопців із якими вчився ще в школі. (Один із них - однозначно, на рік-два старше від мене, іншим разом з ним спіткнувся під час однієї з робіт в Україні, а другий - більше збірний образ. Переконання уві сні, що це хлопці з моєї школи - однозначні). Вітаюсь, висловлюю здивування, що їх зустрічаю в Польщі, прямо-таки одразу двох із Житомира, ще й зі спільної школи. Хоча здивування висловлюю усно, але внутрішньо залишаюсь спокійним: усіляке в житті буває, навіть і таке!

Маю якесь відрядження. Дорога... Замешкав у якомусь будиночку безіменного (уві сні), але славного, як для мене, міста України. Вигляд з вікна моєї кімнати виходить на "екзотичну" улоговину із неймовірно високими та пишними рослинами. Як лопух, так листок площею з м2. Так і подумалось, ще десь там (в тій улоговині) протікає річка, яка живить усю цю рослинність. Заходить до кімнати хазяйка і перепитує, чи користувався вже з туалету, а я ствердно, що від вчорашнього вечора ще там не був. А вона мені починає оповідати, як то вони тут роблять, мало не в самих кімнатах, і прибирають за собою. Питає: чи не бачив я, як це робив мій співмешканець по кімнаті?.. Навіть слід залишився на підлозі! Дивуюсь цій дикости підходу до організації вбиральні. Потім оповідає, як то я маю робити, але, за бажанням, на першому поверсі. Показує, як вигідно підгинати під себе ноги, коли так низько доводиться сідати. Слухаю і навіть погоджуюсь із деякою зручністю пози в такій делікатній ситуації.

Сон 130222 "Нові плоди"

Бувають сни, які не запусую з тієї причини, що сюжет важко дається описати, його логіка не співмірна із реальністю: відсутні необхідні слова, незрозуміла фізика подій для правильного вираження побаченого. 

Снить, що я маю на собі якби-так бушлат, або ж стрічку, яка мене оберігає, перестраховує на випадок нещасних подій. Все добре, але одного разу мені захотілось самовільно змінити місце саморозташування і виявилось, що ця груба стрічка мене стримує для нових рухів, отже, з нею я не зміг піти туди, куди мені захотілося.

Взяв участь у якомусь конкурсі і виграв. Полетів із родиною в Канаду. Відчуття стрімкости подій: як сон, - так і відзначаю під час сну. У Канаді опиняємось у родині сестри українського письменника Ю.Ґ. Помешкання знаходиться на великій земельній ділянці із виходом у ліс. Тривалий час обходимо територію і роздивляємось невідомі рослини і плоди на них. Один із них має в назві "слизький", хоча в реальності так не є. Найбільший інтерес до всього проявляє донька, навіть орієнтується в назвах. (Асоціації з нещодавнім сном, щодо слова "слизький". Інтерес доньки співмірний з реальністю.) Звертаємо додаткову увагу на екзотичні рослини. Поки ми були на городі, прийшли господарі. Хазяйка гукає, аби я на городі зірвав білу редьку, а вона велика, кругла, ззовні - груба, отже сидить у землі оддавна, ще й залишилось пару кущиків. Вириваю одну і несу. Про себе думаю, що якось негарно приїжджати на "чужі харчі", варто запропонувати усе по дому і кухні робити самим. 2030'

Сон 120222 "Краса, а не хліб всьому голова"

Перебуваю в нічний час у цеху, ще й без його суцільного освітлення. (Деякі асоціації зі свіжою реальністю). Територія цього цеху доволі велика. За атмосферою шумів все вказує на те, що робота закінчена. В якомусь кутку зали лунає музика, а згодом починається розповідь якогось диктора. Тема розповіді доволі філософська, такі речі справді нетипові в форматі радіо. Вирішую піти в сторону того долинаючого звуку. На якомусь етапі почалась оповідь трагічної історії про одну відому жінку. Присутній певній натяк на військову тематику. Спочатку наблизився до того радіо, а згодом відійшов дещо побачити. [Фіксую за собою змішане відчуття: сню, хоча не відрефлектовую, що це сон, і в той же час пробую поворухнутися, а сил на це - немає, хоча сюжет, в якому беру участь, триває далі.] (Як спав, то лежав на спині. Відчуття доволі глибокого сну - характерне важким просинанням). Вирішую повернутися до працюючого радіо, а там вже розповідається про чоловіка, який переживає трагедію втрати згаданої жінки. Підходжу до того місця, де працює радіо, і бачу того чоловіка, який перебуває в глибокій депресії. Аби вирішити проблему свого горя раз і назавжди, бере двома руками пістолет і, стоячи перед дзеркалом, довго не роздумучи, стріляє собі прямо в голову: з маківки в центр тіла. (Такий підхід до самогубства бачу вперше). Дивуюсь: чи насправді це ефективно? Тілом скочується в сторону і падає. По радіо аргументують цей вчинок. 2330'

З дітьми готую чергову солодку страву. Цього разу - торт. Сприйняття учасників процесу, наче мультяшних героїв, зокрема й результату нашої випічки, крему та ягідок на ньому. Діти знімають, по свіжих слідах пробу і виявляють, що ягідки калини не смакують на тому кремові. Сам тортик залишається непорізаним. Дознімали пробу настільки, що виїли разом усі ягідки. Я вже хотів внести пропозицію: прикрасити іншими інгредієнтами! - але діти зібралися й пішли. Тортик так і залишився нерозпробуваним з якости випічки, але сильно поколупаним згори - до накриво голого крему. 0730'

Сон 100222 "Доступність"

Знаходжусь у групі осіб, які, з нагоди якогось святкового дня, який наблизився, мають виконати соціальну роботу зі вручення презентів для людей із особливими потребами. Мені ж дали якийсь пакунок і адресу, за якою маю доставити подарунок. Тепер гуляю по місту, вивчаю незнайомі вулички, вишукуючи вказану адресу. Погода неймовірно приємна, світить і гріє сонечко. Разом із тим у мене виникає інтерес довідатися: які соціальні особливості обмежують людину, до якої йду, в межах свого дому. Довідуюсь, начебто з приписки до пакунка, що людина має рідкісне захворювання шкіри, на якій весь час утворюється слиз, наче в равлика. Отже, як міркую, його квартира перетворена в суцільне середовище слизу. Тепер я пробую собі уявити: як доставлятиму пакунок у велику поштову скриньку вбудовану у вхідні двері, через яку цій людині передають необхідні речі, як ця скринька ізсередини буде сповнена слизом цієї людини. У мене виникає внутрішня огидність і я просинаюсь.

Міняю вставну частину дверного замка. Тепер у руках вона виглядає, як обрізана до 8 см металева шпиля (подібну використовував у роботі). Вона має аналогічний вхід для ключа, яким намагаюсь скористатись. Дивуюсь ідеї втілення в такі розміри. Прокручуючи, шпиля нагрівається настільки, що не втримую в руках і упускаю на підлогу.

Сон 080222 "Неочікувані зміни"

Дорогою заїжджаю в якесь місто, більш схоже на Коростень або Новоград-Волинський. Зупинившись автівкою десь у центрі міста, вирішую пройтись екскурсійно. Разом зі мною дружина. Якоїсь миті зустрічаю веселу групу жінок старшого віку, які нарапт нагадали знайомі обличчя. (Певна асоціація, але не буквальна, з давніми працівниками обласної юнацької бібліотеки). Упізнавши мене, вирішили заохотити долучитися до їхнього веселого та святкового (саме сьогодні) товариства. Я відмовляюсь і повертаюсь до своєї машини. Тепер я розумію, що приїхав у таке місто, в якому знаходиться лівосторонній рух, як в Англії. Питаю себе: і чому я цього не зауважив при в'їзді в місто, як ставив автівку? Тепер ходжу вулицями і ніяк не можу знайти: де ж я врешті-решт запаркував машину?

Сон 070222 "Озброєння"

Гостросюжетний сон, в якому головний герой дотримується якихось своїх усталених принципів у протистоянні зі своїм ворогом. Якоїсь миті він опиняється в стані переможеного, лежить без ознак свідомості, але живий. До нього підходить супротивник і дивиться на його вогнепальну зброю, знаходить і висипає кулі, якими він оборонявся, й зі своїм колегою констатує, що саме з цієї причини він і програв! Алогічно для подібного розвитку подій, дістає власну кулю, в рази меншу за розмірами, яка на його думку є ефективнішою, прив'язує ізоляційною стрічкою синього кольору до ствола рушниці знечуленому супротивникові та йде геть.

Сон 050222 "Несподівані миті"

Маю причетність до створення великих білих фігур (скульптури з дерева? глини? - детальність фрагменту сну не пригадується). Перебуваю між певною їхньою кількістю.

Опиняюсь у храмі, на якійсь чоловічій вечірці до десяти осіб. Усі вільно сидять за великим столом. Старший за статусом у кілька разів підходить до молитви. Хтось із молодих жартує, що таку вечірку можна перетворити у розвагу. Підтекст видає завбачлива усмішка. Головний (священнослужитель) встає і кудись відходить. За пару хвилин зі сторони "сцени" розкриваються куліси і храм перетворюється в театр: починає розігруватися веселе дійство, як на мене доволі душевне і на професійному рівні. За змістом далеке від храмових інсценізацій, більше схоже на дійство з елементами карнавалу... (Забута частина сну). Тепер я йду мокрою засніженою дорогою. Суцільна хляпа, але більше для автівок, що проїжджають поряд. Кожного разу по проїзду машини, з під її коліс розлітаються кавалки мокрого снігу і трапляють на мій одяг. На якомусь етапі дороги помічаю дерево з горобцями-синичками (важка ідентифікація). Починаю їх фотографувати. Перші світлини виходять вражаюче-гарними. Спочатку вибираю ракурси поодинокі, а згодом вмикаю безперервну фотозйомку і воджу рукою по межах галуззя дерева. Птахи спокійні, неполохливі. Якість світлин надихає до творчости.

Сон 030222 "Освоєння матеріалу"

Їду по місту гоночною машиною, такою заниженою, які беруть участь у ралі, але в якомусь спрощеному варіанті. На якомусь етапі дорога звужується і стає неймовірно покрученою. Вирішую розвернутися і їхати в зворотньому напрямку, але для цього треба знайти відповідне місце для розвороту. Не знаходжу або ж знаходжу малоймовірне для маневру. Встаю з машини і вручну перекидаю її на другу сторону. Цікаво, що на якомусь етапі фіксую такий момент, що в машині лежать якісь цінні, мало не золоті монети. Із-за них не можу покинути машину просто так посеред дороги, адже авто має відкритий салон, тому мушу все вирішувати власними силами. Все ж таки перекидаю автівку вручну і їду в зворотньому напрямку. Поки розвертав, вже пізніше, в машині, зауважив, як на звичайній ґрунтовій дорозі вступив у якесь собаче лайно і воно створює як ароматичну так і моральну неприємність.

Йдучи з цеху в цех, зауважив, як в одному кутку лежать шматки якісного мідного кабеля. Вирішив окремо, на зворотньому шляху, їх підготувати на коротші кавалки і забрати собі в сумку. Тепер із поверненням, я біля них зі спеціальними ножицями. Починаю потроху різати. Події відбуваються мало не в цілковитій темряві та тиші. Поряд мене опиняється мій колега. Так як все відбувається потайки та певним хвилюванням, на незначний шум від ножиць "підтягуються" румуни, які так само починають освоювати матеріал. Тепер чую, як до нас наближаються нові колеги, яким так само є до всього, що ми робимо діло і з ініціативністю починають доопрацьовувати решту. Один колега розповідає про конкурсний відбір на фірмі зі знання німецької мови і те, що йому вже призначено скоро їхати на новий об'єкт, тепер уже в Німеччині. Навіть щось зображає німецькою мовою. Під останок дивлюсь на сумки румунів, а в них уже лежить якась попередньо узята мідь, скручена в добрі кола... Наче розібрали все і всі, що хотіли і хотів. Зауважую: окрім моїх ножиць, які брав із собою, що на останок раптом виявились ще два аналогічних, наче хибне враження решти по незужитому матеріалу.

Сон 010222 "Прихована небезпека"

Сідаю на потяг метро (не зовсім метро, але за визначенням входу до вагону та посадки). Недалеко, в пару кроків від дверей, стоїть ліжко, у ньому дружина. (Сон із повтором: зі схожим сюжетом снився раніше та ще з повтором під час сну). Першого разу на місці ліжка стільці, як у міському транспорті, в повторі - ліжко, яке нагадує, за атмосферою розташування речей, місце в кімнаті. Сіли до вагона (дружина зайшла перша, я за нею), автоматично замкнулись двері (пауза), уже було сів, як до вагона підбігає якась жіночка. (Цієї миті я згадую забутий сон). Пам'ятаю, як минулого разу не дала нам спокійно їхати, весь час робила якісь пакості. Я ж одразу підбігаю до дверей і стримую, аби вони автоматично не відкрилися для неї, на що вперто спрямовує всі зусилля. Врешті я їй цього не даю і вона покидає свій намір, як вагон рушає. (Тепер сон із подібним повтором цього ж сюжету). Вдруге ця ж жіночка пробує влізти в двері, але сюжет сконструйовано так, що я комусь допомагаю на пероні опритомніти, призвести до ознак життя, а в результаті виявляється, що ця людина є тією самою забутою зі сну жіночкою. Тепер я її б'ю, аби вона від мене відчепилася, але одного двух ударів для неї виявляється замало, їй це подобається і вона провокує на наступні удари. Якоїсь миті я усвідомлюю, що вона прокидає в мені звіра, якого я не хочу в собі мати. Забігаю у вагон, двері зачиняються і я їх починаю тримати, аби не відчинилися, чекаю, коли потяг рушить, а він одразу не рушає... Та жіночка скаженіє і проявляє свою агресію з новою силою, в піку чого промовляє крізь скло дверей: "Диви, ще до мене повернешся!". Розумію її слова, як той стан, який пережив: когось бити - може й подобатися. Усім своїм єством заперечую цій тезі й тим самим розумію, чому не допускаю цю незнайому особу у своє життя. 2233'

Хтось питає: а ти насправді син коміка (Джима Керрі)? (Ім'я його уві сні не вимовляється. Разом із тим сон є повтором: таке питання разом із моїм внутрішнім переконанням вже колись уві сні звучало). Я ж всією своєю поведінкою приховую нашу родинну спільність, на що із сумом відповідаю: "І що ж з цього?".

На самохідному підйомнику вивертаю із-за рогу на нову дорогу.

Виходжу з батьківського двору на вулицю і помічаю, як між сусідніми будинками, перетинаючи усю проїздну частину, сконструйоване навісне покриття, обвішане чорною цератою. Подібну церату частіше використовують у будівництві. Зауважую, що машиною тут вже не проїдеш. Виходжу тим проїздом на нову вулицю, наче когось на ній зустрічаю і короткий відрізок дороги розмовляю з супутниками. Виходжу на таке обійстя, на якому росте занедбаний сад, а нині сезон яблук. Під тими яблунями ходять люди і вибирають врожай, і це виглядає на якесь масове паломництво. Впізнаю червоні яблука, сорт яких мені також подобається. Беру в дві жмені з десяток яблук і повертаюсь додому. (Або після сну, або ще в дорозі міркую, що такі накриття на вулиці та ажіотаж навколо врожаю може бути спровокованим якоюсь техногенною подією. Наприклад: всі знають, що вже відбулися отруйні опади в різних місцях разом із осадками, а сюди вони ще не дійшли).

Сон 210122 "Застільні розмови"

Організовується святковий стіл. Навіть два - паралельно один до одного. Місце події викликає певні асоціації з вітальнею дому баби Марії, але на початку прив'язки такої не виникає. За столом присутні незнайомі люди, але якимось чином вони до нього мають якесь логічне відношення. Присутні чиїсь діти, які за певний час, як поїли, пішли кудись гратися. Я ж, як і всі, їм різні страви. Ось уже наклав собі нову порцію - з нарізки тушеної курочки. Цієї миті до столу приходить баба Марія (давно померла). Приїхала від якихось далеких гостей. Я ж пропоную сісти, вишукуючи підходяще місце. З одного боку, якщо діти повернуться, то вже не буде де їм тут присісти, отже, треба йти за другий стіл, а якщо ж там - буде сама. Сама ж б.М. доволі повнувата, отже займатиме майже два місця: наприклад, де сиділи діти. Практично так і вирішили. Трохи попересували тарілки, я ж перемістився на нове місце, щоб доїсти свою курочку: залишалось у руках крильце. Вже за столом б.М. почала розповідати за свою поїздку і перебування в тій родині, про яку я нічого-таки не знаю. Почала наводити перші враження, які її вразили, щось пов'язане із їхніми дітьми... Історії торкались більш морально-виховних традиції тієї сім'ї, аніж якихось пригод.

Сон 090122 "Противний смак минулого"

(Сон денний, після нічної зміни). Кінець року. Будівельний об'єкт доходить до завершення. Сьогодні заїжджаємо для того, аби забрати певні речі. Настрій святковий. Багато снігу, вітряно. Я і колега вирішили забрати в машину кабель. Кожен робить свою справу: пакує свої речі. Третій колега пішов робити щось своє. З ним домовились, коли забиратиму наступного разу, адже робить для себе маленьку відпустку. За цілий рік на об'єкті в мене назбиралося небагато дивних речей. Начебто знаю їх історію та походження. Але, як сталося - не до кінця. Серед них якихось пару старих шкірок тварин, схоже на білок, предмети дивного призначення: туби, коробочки, флакончики, оформлені пакувальним папером у стилі початку ХХ ст. Зокрема, моду на художнє оформлення пакування видають часто уживані акварелі. У колеги так само, але доволі інше, зокрема великий синій брезент, легкий, наче парашут, який пару раз пробувало здувати з землі сніжним вітром. Серед моїх предметів присутнє щось із сушки, м'ясного походження, але доволі давнє на вигляд. Чомусь я пробую щось таке з'їсти, або ж "поїсти", щоб "у новому році цього вже не було". За мить "приховування" розумію, яке це м'ясо, що розповзлося в роті на тонкі смужки, страшенно несмачне. Одразу починаю випльовувати, виймати з горла тонкі "макаронини". Цієї миті згадую (забутий давній сон, схоже, не записаний), як доволі давно хтось вже пробував і робив такий висновок. Можливо, колись і я, адже природа смаку мені знайома. Тієї миті навіть пригадалась або ж усвідомилось походження тих всіх загадкових предметів: так міг залишити тільки якийсь чаклун або маг і явно не світлої сторони світу - настільки гидотний смак у роті це залишає.Чомусь ствердно подумалось, що це м'ясо належало до мертвих пацюків, яких спеціально було приготовано для ворожінь. (P.S.) Від того просинаюсь і розумію, що якби не цей противний смак у роті, снив би далі, і як останні дні "не наснив би нічого", спроможне до його фіксації у нотатнику. 1115'

Сон 020122 "Логіка досягнення цілей"

З тимчасовою зміною місця проживання, у зв'язку з новим об'єктом на роботі, опиняюсь на півночі Польщі. Мало не те ж саме місто, в якому колись мешкав (в реалі). Живемо в будинку, який обріс певною містикою. (В реалі сон забувся, але за подальшим сюжетом я просинаюсь уві сні і починаю записувати його в усіх подробицях. Таке трапляється не раз. Дарма, що не можливо уві сні зазирнути в такі щоденники). (Цікаво, що сон наступного дня відсилає мене спогадами в те саме містечко на півночі Польщі, в якому доводилось працювати з одним із колег, який, чомусь, час від часу зринає у моїх снах. Цікава вибіркова пам'ять!).

01.02.22

Мешкаємо родиною в будинку (асоціація з реальністю), в якому є ще перший поверх і ще одна кімната, в яких час від часу навідується господар дому та ще один мешканець. (Деякі асоціації з реальністю, але віддалені, зокрема архітектура та інтер'єр дому). З ними настільки мало діалогу, що про особисте мало що знаємо. Якогось разу розповідаємо, що на даху або на горищі було чути два рази у різний період сторонній і доволі голосний шум. (Асоціації з реальністю, але для мене: з переповіданого членами родини). Десь з'являється ще якийсь чоловік з порадами, може сусід, але настільки досвідчений, що добре знає цей будинок і його можливі шуми. Піднімаємось разом на горище, втрьох. Вхід по розкладний драбині. Я озираюсь на можливі прояви того шуму. Помічаю прикріплену до даху ізсередини якісь в'язки з насінням (зерно, боби, квасоля). Доволі мистецько, можна сказати навіть: містично, виглядає. Зроблено у вигляді двох наповнених рам. Я знаю (досвід із забутого сну), що минулого разу хтось розповідав, як колись такий спецзапас приготував господар і він не випадковий. Далі на підлозі насипано трохи картоплі. Ближче до стіни, в рядок і трохи навішано на дошки - голівки гарбузи, ще якась поживність. Хтось із присутніх каже, що бачить причину. Я ж припускаю, що могла звалитись гарбуза, адже одні лежали, а інші висіли нерівно. Спиняюсь на тому, аби вислухати іншого дослідника. Хтось щось каже і починає робити не доказуючи суті, а я бачу, що варто допомогти: розкрити додаткові ворота назовні, підставити драбину і ще одну дощечку. Логіки не зрозумів, а в причині розчарувались самі пошукачі. Коли полинуло в приміщення додаткове світло, стало примітним, що в тій стороні, де лежать овочі та гарбузи, присутня вологість у вигляді конденсату. На стінах, ягодах, підлозі утворені крапельки води. Посеред заготовленої поживи в підлозі утворилась дірка, а під нею видно ще одну підлогу, і схоже під нею інші запаси їжі. (Образ із отвором в підлозі, саме так і в такому ж місці, мені вже снився - забутий сон). Так і не осягли до кінця причин ймовірного шуму в минулому, отож, покинули дах. Перед тим: вихід на вулицю до драбини закрили.

Я в групі осіб, які беруть участь у бойових діях, але все виглядає не так жахаюче, як здавалося б на фронті. Ось хлопці другий раз повертаються з роботи, щойно зробили кілька залпів з важкого озброєння. Я відчуваю себе частиною такого колективу, але прямої участі у виїздах не беру. Разом із тим у місці збору присутні члени моєї родини, зокрема син, колишня однокласниця Л.С., яка сильно змінилася. Найбільш мене здивувала її на мить мила усмішка. Чомусь я її знаю, але з роками навчання про неї забув, ще більш: скільки то було років тому! А вся причина в тому, що вона на довгий час суттєво розповніла, а зараз її бачу на диво стрункою і саме з тими рисами, про які давно забув, що вони існують. (Я б назвав таку усмішку ім'ям Джоконди, але вона зовсім інша. Чомусь вона не пригадується з реалу, видно, що досвід почерпнутий із забутого сну). Члени воєнної бригади є моїми давніми колегами по роботі. Деякі з них оновилися ще не знайомими мені людьми. Отже, половину пригадую по обличчю, по колишньому об'єкту і часу, коли вони заїжджали на нього і виїжджали, чи знали когось особисто, я за терміном давности, наче знаю всіх, хоча не по іменах. (З реалу узятий досвід з різних місць праці на об'єктах, зокрема містечка М.(Б.), С/Г.). Ось вже хлопці заходять у будиночок по виконаному завданню. На питання розповідають, що ворог знаходиться доволі далеко. Називають корективну різницю в пострілах. Я ж все одно в цьому не розуміюсь. На плечах у них автомати. Питаю: ви ж з важкої зброї, навіщо вам їх? Кажуть, що стріляють з гармат здалека, а під кінець обстрілюють трос, на якому трималась гармата. (Наче зрозумів, але не до кінця). Далі сідаємо їсти. Кожен розповідає різні речі. На якийсь діалог я пригадую живу історію переповідану знайомим нам колегою І.Д. Чомусь деякі не одразу могли його згадати. Але одному колезі, який працював із ним у парі, далося швидко. Без цього живого моменту моя історія виглядала б більш вигаданою. Але, як стверджував оповідач, вона була реальною. Історія така: "Відгуляли проводи в армію. Тепер цього хлопця везуть на місце призначення. Раптом йому захотілось вийти з машини справити маленьку потребу...". Хтось обриває мій монолог і наче пригадує продовження: "його знудило!". Кажу: "не так!". Прошу завершити і доповідаю: "Виходить в поле, розтібає штани, дістає свого цюприка... І треба ж, саме в цей час, у цьому ж місці, падає на землю маленький кавалок метеорита і зачіпає того піструнчика!". Всі дивуються, сміються кумедності та нереалістичності історії, про яку стверджував, що є реальною! Син перепитує, чи дійсно зрозумів так, як оповів. Я стверджую. (Подумалось уві сні: треба ж, не зміг пригадати в реалі, так пригадав уві сні! Насправді, в реалі, не пам'ятаю, щоб мій давні колега І.Д. розказував подібну історію. От інших було досить, хоча теж не маю певности до легкого пригадування).

Щоб пригадати сон, я уві сні намагаюсь розв'язати загадку снів. Тієї миті я опиняюсь перед різними коробками, складеними одна на одну в кілька рядів. Міркую, що за цим принципом побудовані сни. Кожну з них можна відняти від інших, але разом із тим вони мають свою послідовність.