Сон 101222 "Больове місце"

Цілеспрямована поїздка в Польщу двома автами, аби купити та оновити деякі речі. Разом зі мною двоє людей: батько (пенсійного віку) і син (десь мій одноліток) (уві сні для мене є знайомими людьми, хоча жодних асоціацій з реалом). Для такого "ґешефту" везли із собою певні свої речі. Зупинилися в одній польській родині, яка мило нас прийняла в своєму домі. Перебуваючи в гостях обмінялись із ними багатьма речами. Все виглядало так, наче кожна річ - це подарунок взаємности від щирого серця. Ось пора вже їхати. Дві машини переповнені речами доверху: якийсь одяг, ковдри, фарфоровий посуд, зокрема мистецько виконані вази. Якісь роблю розвороти машиною, аби виїхати з двору, друга щось не справляється із цим. Виходжу, аби чимось зарадити. Оцінюю: в їхній машині настільки тісно, що "батько", сидячи на задньому сидінні, весь завалений тими речами. 0730'

На прохання якогось керівника приїжджаю оглянути причини непрацюючої антени. Великий приватний дім. Починаю від входу до телевізорів і до самої антени. Починаю оглядати кабеля, а вони різні за діаметром, розгалужена дивним чином через коробки з'єднання. Виходжу на двір, аби оглянути кабеля ззовні і цієї миті розумію, що на цьому виклику вже колись був, але давно (спогад про далекий забутий сон). Зовнішніх пошкоджень немає. Питаю в якоїсь господині конкретніше за проблеми з ретрансляцією каналів. (Насправді, весь час було дві господині, наче сестри, хоча різні за статурою і зростом, можливо, подруги). Як виявилось, і що мене найбільше дивує в заможних людех, так це показова комизність до дрібниць. Виявляється все працює добре, окрім незначних проблем із двома каналами. За весь час пошуку причини, якісь з'єдння довелось розкрутити, абияк з'єднати, ще й опинитися на штучному насипу, де росте виноград та інші рослини, куди вони заходять (певна асоціація з дитинства). Там виявилась якась дивовижна "жива поличка" з фруктами та ягодами, інтегрована від живої рослинності. Отже, беручи з полички - зриваю з гілки дерева. Наче щось спробував узяти на зразок жовтої сливи. Викладені дари природи одна біля одної настільки гарно, що одразу можна замилуватися тим образом. Чомусь "сестри-подруги" пригадали, як колись у їхньому дитинстві тут жили оси, мали вони велике гніздо. Я ж озираюсь і бачу подібне, але невелике, щось схоже на загорнутий папір. Вказую на це. Сходимо з того пагорба. Знову переймаюсь кабелями. З'являється якийсь чоловік, згодом ще один. Прямо у дворі, на теплому сонечку виникає у однієї дівчини еротична поведінка до одного з хлопців з голим торсом. Він розслабляється від її дотиків. Тієї ж миті інший хлопець підходить до нього і наносить гострим ребром перстня довгу подряпину на рівні плеча. Той гнівно обурюється: одна вже така є! Хлопець з перстнем роз'яснює, що таким чином він гартує в ньому стійкість до больової чутливости, та, якби наносити тих подряпин багато в одному місці, та ділянка стане знечуленою. Дівчина з еротичною поведінкою запрошує мене до їхнього товариства, я відмовляюсь, але підходить до мене хлопець із перстнем і пробує на мені зробити подібну рану, але по одягу не так вже й виходить. У відповідь роблю якимось ударом боляче йому. Раптом зліва від мене з'являється Арнольд Шварценеґґер в образі одного з героїв фільму "Хижак" (Predator), і дивлячись на хлопця з перстнем, починає наносити порізи ножем у відповідь (за мене) спочатку на своє тіло (голий торс: груди, живіт - овалом), а в продовження - подібні порізи й тому хлопцю, хоча останній починає від них тікати. 1000'

Сон 091222 "Навспак очікуванням"

Сон у стилі давно забутого пригодницько-комедійного фільму. Я за кермом роблю незвичні повороти на дорозі. Усі наслідки пов'язані з якоюсь некерованістю авта. Якимось разом, опинившись у ряду з одностороннім рухом, починаю їхати назад. Щоб уникнути випадків, звертаю і починаю їхати у правильному напрямку, але так само задом. Переді мною машина, всі сигналізують, щоб я їхав правильно, але не можу. Один водій настільки переймається відволіканням на мою машину, що губить із даху свого авта якусь бочку, вона котиться, створює додаткові перешкоди. У когось питаю: чи не рахуватиметься для поліції, що своїм рухом на дорозі я спричинив відрив цієї бочки, створивши аварійні ситуації? Хтось поряд мене впевнено заспокоює. Якимось чином заїжджаю в тупий поворот, зупиняюсь поряд якоїсь машини, аби відпочити, а це виявився підйомник для перевезення машин. Тут нарапт сідає в нього водій і ми всі разом їдемо, а ми так і сидимо в своїй машині. Він хоч знає, що ми тут у нього випадкові гості? Вчергове вийшло трагікомедійно, як зі згаданою бочкою. (Десь подумки, наче за кадром, уявляю на кожну ситуацію "сміх із зали"). Тепер якось одразу опиняюсь у будинку для робітників (геть незнайоме місце, хоча десь уві сні там був). Під ніч приїхали та заселяються нові робітники, декого я знаю (таке переконання уві сні). Забагато народу, як нараз! Тут мені приспічило в туалет, а він якийсь подвійний із дверима в душ. Роблю свою справу, але відзначаю, наскільки маю довге достоїнство, що можу його притримати в потрібному положенні, аби вгамувати малу потребу. Тієї миті за проміжними дверима до душу хтось відзначає мою присутність поряд, а хтось інший, починає ломитися у інші - вхідні двері до туалету. 0300'

Якось нічною поїздкою трапляю на обійстя однієї давньої знайомої Л.Г. (творча особистість зі складним психологічним образом, рано овдовіла). Наближаючись машиною до двору, крізь глупу темряву ночі бачу загадковий карликовий образ, який мене незвично лякає. Як згодом призналась знайома: це була її мати. Знаючи трохи про неї, вгледівши стан господи без чоловічої сили, додаючи до вражень образ карлика... - мав би такий незначний сон забути, але чомусь рано, навіть не прагнучи, його пригадав.

Денний сон 041222 "Етикет"

Беру участь у конференції, присвяченій книговидавничій справі. Приходжу на неї з запізненням. Слово мають пару поважних гостей, серед них я. Запрошують на сцену, на якій присутні пару учасників. Три стільця вільних. Глядачі у залі уважно слухають доповідника. Людина, яка мене провела, йде, а я сідаю. Також слухаю доповідь, а за ним іншу від іншого учасника. Вже міркую, про що говоритиму. Заготовки на аркушу немає, як кажуть: "доведеться імпровізувати", але разом із тим, як завжди у критичний момент, начебто нічого путнього та актуального в голові не зринає. Тут уже черга підходить до мене, а я вирішую пересісти на інший стільчик, аби зручно було глядачам мене бачити, а мене їх. На спинці того стільчика лежать якісь жіночі речі (хустка? сумка?) - видно, тут хтось мав сидіти! Поки пересів на інший стілець, одягнув навушники (як інші доповідники), тієї миті шум у залі вщух, а я бачу, як почалось незрозуміле поки що для мене пожвавлення і глядачі почали підніматися зі своїх місць і стояти. Вся увага переключилась десь на вхід. Скидаю навушники і чую-бачу, як залою проводять якусь жіночку. Десь встигаю почути, що це перша леді Польщі. Встаю і йду до гурту учасників, які мають урочисто зустріти її на сцені. Якоїсь миті чую дивний коментар, який мав би бути за гумор, але виявився не до місця. Проходить перша леді біля нас і йде в сторону того столика, за яким ми сиділи. Якась жіночка дає молодій особі, яка на ходу ще й не встигла скинути бежеве пальто квіти, аби вручила поважній гості, зі словами оцінки її зовнішнього вигляду та готовности: "Квіти на підносі, заколка у волоссі!.. Готова!". І дівчина йде до привітання, так і не скинувши розстібнуте пальто. 

Сон 041222 "Кольорове"

Працюю на обійсті біля батьківського дому. Хтось надав певне роз'яснення: як з'єднувати кабелі для спецповороту під зажими. Логіки в тому не бачу, але як сказано, що це такі нові правила, так і роблю. Так, начебто в контексті зробленого мені розповідають: як тим самим приручити дрібних птахів. Перед тим ще йшла мова про людей з особливими потребами. Тепер я то на вулиці, то зсередини хати можу з легкістю доторкнутися до тих птахів. Вони мене не бояться, навіть більше: самі лізуть на руки. Дивлюсь, а вони яскраво-кольорові. Раз навіть так однозначно, що один був синій, а інший жовтий (патріотичність поєднання збагнув, як проснувся). Дивлюсь уважніше, а птахи якісь незвичайні, а схожі більше на мишей чи малих ховрахів, які, як приручені, самі лащаться до рук. Але що більш дивовижно: хоча й схожі на горобців чи синочок і є пухнастими створіннями, як гризуни, але з крилами... (Певна асоціація з курчатами). (Уві сні об'єкт уваги сприймається, як норма, але пробудившись, розумію неймовірність побаченого). 2330'

Збираю дрібні кольорові метали десь в одному місці, більше схожому на недіючий цех. Мені до рук трапляють пару цікавих брошок кольором металу, наближеного до золота. Одну з них чіпляю на руку, крізь шкіру в основі зап'ястя великого пальця. Дружина одразу зауважує на "новинці", яка прикрашає руку. 0111'

Зміна дизайну малюнку на банці супу, розроблену Енді Ворхолом. На новому дизайні, більше схожому на мінімалізм, але в тих же кольорах, залишили згадку про Е.В., але його ім'я тепер більше схоже на нікнейм із цифрою 50, за яким важко здогадатися однозначно. Задаюсь питанням: чи в дизайні попередньої упаковки була згадка про автора таким чином? 0350'

Сон 011222 "Мікроробот"

Знаходжусь у геть незнайомому місці, але з професійним завданням. По ходу в роботі починає перешкоджати якийсь вірус під натуральною шкірою певної робочої поверхні, яку уживаю в праці разом із колегою. Цей вірус не зовсім вірус - це мікроробот, який у певній ситуації, як починає гризти шкіру, вже не зупинити. У своїх діях він доволі логічний, рухається по певній траєкторії умовних клітинок і не виходить за їх межі. Це просто жах! Моя задача - його знешкодити. Сукупність інших дій вказують мені не це, аби я міг рухатися в праці далі. Починаю його вимацувати під поверхнею і лупити важким предметом: за добру поміч служать багацько важких матеріалів. Навіть опинилась у руках подоба черпака... Як виявилось, це стало найкращою альтернативою молотку. Якоїсь миті я цього роботовіруса здолав. Відчув характерний хрускіт під ударом і тиша. Навіть якось стало незвично від темпу розв'язання і раптового, хоча й довгоочікуваного фіналу. 0100'

Чиєсь знайоме обличчя зі зеленим солом'яним капелюхом.

0430'

Сон 281122 "Стримання і терміновість"

Наче в школі, в якійсь системі освіти поставлено нам (мені та групі поляків) задача: вивчити німецьку абетку та правила транслітерації, аби нею записувати українські слова. В результаті кожен підготував у себе вдома такий виставочний пункт, на основі якого навіть виникли майстерні з верстатами, де можна було не лише вирізати букви, але й займатися ще більш творчими здачами.

Тепер бачу подобу Великої ведмедиці. У верхній частині черпака цього сузір'я ідуть дві лінії вряд, з'єднуючи три зірки. Чомусь на це звертаю увагу, можливо, із-за неправдоподібности з досвідом. 0220'

У якійсь школі (якесь відлуння від попереднього сну). Виходжу на перерві в туалет. Але в клас оперативно не повертаюсь: сечовий міхур сигналізує, що я раз-по-раз маю там залишитись. Все ніяк не зникає це відчуття. Врешті-решт виходжу, а назустріч ідуть однокласники (нічого спільного зі спогадами) і вчитель, який каже: "Де ти подівся? Маєш негайно забрати свої речі! Вже всі вийшли, а інший клас почав заходити в авдиторію". 0530'

Сон 271122 "Еротичний кіносеанс"

Шукаю будинок на великій вулиці. Деякі зупинки вирішую під'їхати міськими автобусами або тролейбусами. Розумію, що великі відстані між великими будинками не дають мені зрозуміти їхню нумерацію та зупинку на якій сходити. Запізно приходить ідея увімкнути GPS на телефоні. Якось хаотично вирішую зійти на одній із ймовірних зупинок і нарешті по GPS побачити через дорогу той багатоповерховий дім. Переходжу дорогу, доходжу до нього, трапляю всередину, а там своєрідні кінозали. Такі бачу вперше. Тепер начебто я сюди приїхав із такою метою, щоб відвідати один із кіносеансів. Я обираю якийсь незнайомий фільм. Знаю, що всі вони тут показуються з певним еротичним змістом. Мене підводять до однієї з кінозали, відчиняють двері і я розумію, що це показ на одного глядача. Тепер розумію, що тут я стою майже голий, лише в одних трусах. Заходжу в приміщення: своєрідно оформлені стіни, так, наче це відбитки чоловічих та жіночих тіл зроблених в металі. Приміщення невелике, без глядацьких крісел, з кривою формою стін (не квадрат, прямокутник абощо), із дуже високою стелею, такою, що губиться десь у темряві. Починає грати якась музика з еротичними мотивами, настрій змінюється і починає падати дощ. Тепер зрозумів, чому вистава має відбуватися лише в одних трусах. Починає бути прохолодно та некомфортно. Мені не подобається певна липкість стін, тому я до них не торкаюсь, ще до кінця не розумію: де має бути кіноекран, хоча вже зробив висновок, що цей показ має наблизити мене до екранізації 5D, з чим ще у своєму житті не стикався. 0150'

Переміг у якомусь конкурсі по складанню залізних кульок у складні геометричні фігури. 0430'

Сон 241122 "Пів на шосту"

Записую у "словничок політичних термінів за 2022 р." слово "Півшостий", в якому даю визначення президенту В.З. Цікаво те, що я більше міркую над цією, аніж другою математичною частиною, яка належить П.П. Разом із тим прийшло усвідомлення, що "пів шостого" В.З. - це уособлення його електорату, який проголосував за нього на виборах, але число виявилось трохи некоректним, завищеним: 5/6×100=83,33%, а от якби 5/7×100=71,42% або 3/4×100=75% - це більше виглядало б до оголошеної цифри. Отже, В.З. "є" (був) трохи меншим пів сьомого! (Насправді, коли я проснувся, знайшов, що "пів шостого" - це ефемізм "пів на шосту", який вказує на стрілки годинника, які в своєму положенні символічно нагадують відсутність чоловічої сили. Отже, В.З. є уособленням свого електорату, який насправді виявився імпотентом). Тоді П.П. зі своїми 25% проголосувавших за нього в 2019 р. виходить поза конкуренцією, адже такої системи обчислення часу в просторі годинника не існує. 0100'

Опиняюсь на якомусь виробництві (таке відчуття, що в якомусь сні я вже тут був, адже пам'ятаю те, де що є і як було раніше). З кимось ходжу по об'єкту і допомагаю третій особі робити певні технічні речі. Зливаю якийсь збірник з мильною водою, що геть незручно прикріплений на певній висоті для його обслуговування. Навіщо? Подумки приміряю: як би я його перевісив? Бачу, як і раніше, довгу технологічну яму, яка донині залишається чомусь неогородженою. Кажу про це третій людині та розповідаю, що пригадую, як свого часу туди "пішов" (впав) скид (асоціації з автомобільною галуззю). Якоїсь миті ця третя особа стає Володимиром Зеленським. Тепер я не просто з кимось, а з дружиною. В.З. пропонує моїй дружині йому допомогти: потримати шнур від підзарядки автомобільного акумулятора, аби щось підключити. Для цього якось так виходить, що створює їй певну фізичну незручність, так, що їй доводиться вигнутися в якомусь акробатичному образі. Раптом В.З. вирішує "пожартувати" і свій щуп від зарядки чіпляє на неї. Вона, тримаючи свій неправильно: голими руками за метал, раптом відчуває електрошок, але чомусь руку не прибирає. У неї від заряду виникає заціпеніння, від чого не може відкинути свій дріт від себе (начебто до останнього довіряючи цій людині). В результаті я стаю свідком, як В.З. тим самим не жартує, а катує мою дружину. Пару секунд усвідомлення трагедії і я кидаюсь до дружини, відкидаю електрошнури, й одразу з усієї сили починаю бити В.З. Думаю ще вгризтись йому в шию зубами, але одразу гидую. Відчуваю, що легше бити руками. Оце роблю місиво! Товчу безбожно!.. Але він вирішив і мене схопити зубами десь за руку, пробую вкусити "взаємно", як можна жорстокіше, що виходить не з першого разу... Все! Я заспокоївся. Тепер тут треба за собою прибрати: починаю складати в пусту риночку з під вазонів якісь великі каміння бурштину, розміром з кулак. 0300'

Сон 221122 "Містика, що "виносить" мозок"

Беру участь у будівництві великого глибокого фундаменту під промисловий об'єкт. Керують процесом якісь іноземці, чути англійську та німецьку мови. Залито дуже багато бетону. Мене ж дивує сам мегапроєкт, який врешті-решт буде "похований" в землю, адже згодом мало хто знатиме, як все складно робилося від початку. Для мене це щось нове, можливо, не все достеменно знаю, але сам факт моєї участі в тому "виносить" мій мозок. 1900'

Розповідаю дружині, що я втрачатиму кров. Виходитиму з дому і десь там від втрати крови знепритомнію... Тепер йду на вулицю, а виявляється виходжу від батьківського дому, переходжу шосе на другу сторону, поволі відчуваю, як мені стає гірше: сповільнюється робота серця і я ось-ось можу впасти... Дружина вже має вийти за мною слідом, аби в скорому часі побачити моє знепритомлене тіло. Для цього я озираюсь, а її не видно... Йду далі, почуваю себе гірше, але все ще йду і йду... Її не бачу, а сам чомусь не падаю, хоча не покидає боліти серце, відчуття запаморочення не зникає. Саму кров, яка могла б витікати, приміром із руки, я не бачу, хоча усвідомлення її втрати з власного тіла присутнє. 0230'

Як би я не рухався в просторі, але не відчуваю жодних обмежень у пересуванні. Це нарапт зрозумів, коли побачив групу циган, які потрапили у намальований на асфальті квадрат, із якого вони чомусь так і не змогли вийти. Якось подумалось про іронію в містичності самої ситуації, щодо народу, який багато хто уособлює з магією. 0400'

P.S. Цілу ніч специфічно боліла голова. На ранок симптоми зникли.

Сон 211122 "Прийдуть і йдуть ці роки"

Опиняюсь сам в нічну зміну на якомусь великому заводі в одному з технічних приміщень. Начебто зі мною була ще якась людина, але, можливо, діалоги вів сам-на-сам. Кажу: "А якщо на весь завод є один вимикач, який все вимикає? Такий мав би бути в директора!" Тут я біля себе бачу незрозумілі скручені кабеля захищені гофрою, а на них простий технічно-виконаний вимикач, щось на зразок банального, як на торшер, але більший за розмірами. Пробую вимкнути і раптом пропадає світло, зникає звук, характерний для працюючих агрегатів і моторів. За мить вмикаю і все починає набувати знайомого шуму наново. Я в шоці. Раптом щось міняється і я опиняюсь в якісно іншому приміщенні. Там є якась дивна установка, закріплена до стіни, наче для сидіння із роботизованими елементами: "сідло", "підлокітники", "спинка" - всі елементи рухаються незалежно одна від одної, навіть ліва та права сторони. Як згодом зрозумів: сконструйована на датчиках. Поки розглядав її та вивчав, знову, щось порушив. Тут без чужої допомоги не обійтись! Стою і думаю спиною до стіни. Раптом відкриваються переді мною потаємні двері, і входить чоловік, який все лагодить. На мене зважає, як на якогось гостя, який тільки-но прийшов. Лагодить і запрошує в кабінет, звідки зайшов, а там шум і видно, що будуть якісь збори колективу. Десь у той же час знаходяться якісь великі пухнасті хутряні подушки. З ними заходжу в те приміщення, а там зустріч різних іноземців в офісі генерального директора цього заводу. Я прилаштовуюсь на своїх подушках десь на підлозі. Одразу захід не починається. Сиджу, очікую і слухаю, про що говорять. Якоїсь миті незнайома мені жіночка звертає мою увагу на одну репрезентативну шафу зі словами: "Тут можна купити різну музику, навіть на касетах... Чи можеш перекласти на польську назву цього альбому?" - і показує мені на обкладинку касети. Я перекладаю: "Przyjdą i idą te lata" ("Прийдуть і йдуть ці роки"). - "Так, все вірно! Там малими літерами так і написано!" - зауважує так, наче хотіла перевірити мої знання з польської. Придивляюсь уважніше, а на малюнку касети дрібними літерами в самому оформленні йдуть його назви різними мовами. 0245'

Сон 191122 "Як повідомити про катастрофу?"

Йде велике цунамі, яке накриє хвилею великі міста. Про цю подію треба сповістити людям. Керівництво якоїсь країни і мас-медіа пропонують це зробити в один спосіб: офіційна особа, а нею є якась жінка - не зовсім урядова, на тлі екрану, на якому показано, як іде велика хвиля, має звернутися до громадськості. Наче вона вже тут, на місці, хоче оголосити промову, але ідея з візуалізацією жаху, яка йде за її спиною, їй не подобається і вона відмовляється це робити. Вносить пропозицію зробити запис в другий спосіб: у сімейній атмосфері. Тепер події відбуваються так, як вона хоче, але все ще всі бачать осіб, які займаються приготуванням до медійного висвітлення. Цікавий сам настрій: я, як і суспільство, починаю розуміти цю катастрофічність ситуації не одразу. За настроєм неспішности нас сповнює впевненість, яке виражають офіційні особи країни, настільки всі їм довіряють. Тепер в приватній атмосфері особи, яких я бачу, наче в кінематографі, виражають один одному свої невеликі побажання, які виглядають більше на пустощі або дивні мрії, які давно хотілося б їм здійснити, але гарний тон цього не дозволяв: кинути подушку свого колеги на підлогу, зазирнути до чужого ноутбука... 0400'

Сон 181122 "У тісному просторі"

Живу у такому домі, в якому багато людей  і всі щось шумлять, ходять. (Почуваю себе одинаком, без сім'ї). Вирішую знайти якесь інше помешкання. Тепер на вулиці, пораюся біля машини, помічаю якогось малого і жвавого хлопця, в якого вирішую запитати: чи не знає він, щоб у когось було житло, бажано на одну особу? Хлопець проявляє активність і каже, що знайде! Домовляємось, що я поки припаркую зручно авто біля будинку, поки він шукає. Побіг він ув одну сторону. Туди я під'їхав і, трохи помарудившись з паркуванням, поставив машину під вікнами незнайомого дому. Загалом, містечко виглядає як курортне, будинки набудовані тісно: одне біля одного, людей багато, весь час видається, що якщо не ти комусь заважаєш, то заважають тобі. Прибігає хлопець уже з іншої сторони. Каже, що знайшов. Треба йти пішки, адже не знає автомобільних доріг, знає лише, як зрізати вуличками. Отож, ідемо. По дорозі бачу якийсь кущ, який вирішую прибрати від сміття, а це виявляється два молодих дерева, що ростуть разом, один із них горіх (цей мотив колись був у моєму сні). Чомусь вирішую обламати гіллячки, які ростуть донизу: все одно з них у майбутньому не буде сенсу! По ходу про це й розповідаю цьому хлопцю. Ідемо далі. За пару кроків зустрічаємо когось із білим пухнастим песиком на руках. Я вирішую його погладити (в реалі: ніколи не проявив би такого бажання). Тепер чомусь зайшла з кимось мова за військові батальйони, їх комплектацію, шеврони, символи, загалом: суцільна військова тематика. 0430'
P.S. Перед сном замовляв квитки на перший день відкриття виставки трьох польських сюрреалістів. Так як особливо не люблю згромадження людей, як на базарі, про себе програв сценарій можливого розвитку подій. Схоже, що відчуття тісного міста іде звідти.

Сон 171122 "Моя команда"

Сюжет дещо кінематографічний. Опиняюсь у товаристві людей, серед яких, як виявляється, одна жінка дуже схожа на короля. За образом і поведінкою, належить якщо не до середнього класу, то до певної інтелігенції. (Отже, за логікою, події відбуваються в королівстві). Разом із цим гуртом людей перебуваємо в якомусь замку. У нього є господиня, якої зараз немає вдома. У групі цих людей вигадується злочинна схема з перевдяганням, де ця жінка, яка так схожа на короля, зіграє його роль. Як виявляється схожість з його величністю не випадкова, вона є далекою його родичкою. Такі події додають трохи інтриги та куражу. Тепер ми всі вдягнені відповідно до статусу королівського двору. Ідемо всі до виходу. Я трохи затримуюсь, і цієї миті повертається додому хазяйка. Події розвиваються з ними так, що вона їх не бачить, а помічає лише мене. Виказую незначним поклоном голови своє до неї шанування і допомагаю при вході зняти їй пальто. В образі стриманої інтелігенції не виражаю своєї розгубленості у компроментуючій для всіх ситуації. Хозяйка йде, а я заходжу до покою, в якому зібралась наша команда. Аби бути оперативними я бачу зворотнє і мене це трохи дратує. Розклали на столі якісь подарунки. Мене здивували пластикові округлі коробки, як для тортів. Відповідь проста: "Не йти ж у гості з порожніми руками?"... Навіщо це робити? Нам звідси треба швидко йти, аби хазяйка замку не встигла нас у чомусь запідозрити!

P.S. Все більше розкриваються фактів, як "Моя команда" нинішнього президента займається злочинністю, не гребуючи воєнним станом в Україні. Перед сном читав деяку інформацію з цього приводу.

Пост із виборчої реклами Володимира Зеленського 

Сон 161122 "Смерть в ім'я правди"

Криміналістична реставрація фрагментів воєнних подій невеличкого населенного пункту з кількома танками та жертвами. В ході слідства дуже важливою є деталізація подій. На якомусь етапі з'явилась суперечка: що робити зі знищеною військовою технікою (з примітного: мали рештки двох танків): як ставитися до факту її існування? Дійшло до сварки на підвищених тонах: представник старшого покоління хотів усе закопати в пісок, прямо на тому ж місці де вони й були - така "консервація" минулих подій для нього була б більш правдоподібною, а представник більш молодшого покоління: артефакти мають бути детально вивчені тут і зараз, без втрати жодного правдивої деталі, поки це можливо. В процесі сварки останній виходить на місце колишнього бою і, аби довести правоту та гостроту проблеми, скляною пляшкою розбиває собі голову, а від різаних ран помирає. 0245'

P.S. Перед сном пройшла в новинах інформація, що по Україні відбувся безпрецедентний масований обстріл ракетами з росії по критичній інфраструктурі, до ста одиниць, близько 70-ти збило ППО. Дві ракети впали на території Польщі. Разом із жертвами в Україні (влада не оприлюднює дані), в Польщі загинуло дві людини.

Сон 151122 "У жартівливому тоні"

Починаю проявляти інтерес до однієї дівчини. Себе почуваю самотнім хлопцем. Якось невимушено, але розвиваються стосунки у більш серйозні. Раз, без домовлености, прогулюючись у центрі рідного міста, приходжу до її дому. Якийсь час стою під вікнами її квартири (перетин вулиць Л.К. - Ф.-Ч.). Вечір, пізно, темно, вона виходить на прогулянку. Якось ідемо компанією її друзів. Відчутно почуваю себе іншим від решти тусівки. Жартома кажу, що можна вважати нас парою, а вона майже так само віджартовується, що маю до неї підрости. А я у тому ж жартівливому дусі: то скільки тобі років? - 19-ть! (Хоча виглядає дорослішою). - То я за тебе в рази старше! - А я ще не розлучена! - Нічого, я вмію чекати!.. Потім помічаю в компанії її друзів неоднозначні погляди між іншими парами. Потім опиняємось на якійсь терасі, де біля кількох людей із нашої групи починає проходити якась стороння жіночка, створюючи незручности з ризиком мало не випасти з тієї висоти. Помічаю, що спілкується українською. Роблю їй зауваження рідною мовою, адже більшість розмовляють польською. Для її ж "зручности" пройшлась із поверненням тим же маршрутом. Прочитав це, як специфічний гумор з її сторони. З висоти тієї ж тераси звертаю увагу, як на траві пасуться "зайончки і крулічки", хоча реально відрізняються за зовнішнім виглядом між собою, але діють, як одна команда. Десь поміж них лежить у траві середнього розміру помаранчевий м'яч. Загальний образ усіх тішить. 0230'

Сон 081122 "Треба!"

Наче в чужому образі: очима головного героя - опиняюсь в екстремальних умовах виживання. Природа, потічок у якому купаюсь, вода тепла і приємна, лишень занадто стрімка, каміння у воді та понад берегом. Так, наче ще з кимось напочатку всієї цієї історії спілкуюсь, опинившись у таких умовах. Все добре, поки триває тепла пора, але з часом наступає холодна і треба думати, як себе обігріти. Мистецтво сплести солом'яного капелюха, який рятував від сонця, тепер не зігріє все тіло. Аби вижити, треба екстрено мислити: що робити? Очі вишукують усі придатні засоби виживання. Уже мислю, як викопати нору... Якогось дня до рук потрапляє замерзлий равлик: оце делікатес! - подумав я, - і як його треба їсти? 0230'
P.S. Перед сном дивився документальну нарізку кінематографічних трюків ери німого чорно-білого кіно за участі американського актора та режисера Бастера Кітона.

Сон 061122 "Нелегкий шлях"

Опиняюсь на якійсь закинутій території. Почав збирати сміття. Назбирав якусь торбу. Потім вирішив перейти якусь ділянку дороги, а там яр, а як туди трапив - опинився у багні з глини й болота. Чомусь вирішив просуватись у тому якоюсь умовною, але короткою стежкою до наче знайомої технологічної конструкції. Тепер вилажу на неї невисокою залізною драбинкою і розумію, що це споруда є частиною якоїсь очисної системи. А тут, де я виліз, обмаль води: не те, щоб перепливти, а по краю бетону стрьомно ходити. Новий маршрут. Спускаюсь, проходжу тим же болотом, піднімаюсь на нову споруду. Вода в ній є, але чомусь у неї не лізу. Хочу передусім побачити, що там на другому краї: чи зможу потім злізти?.. - на тому просинаюсь. 0100'

P.S. Негативні образи пов'язую зі сваркою з дружиною перед сном.

Маю дотичність до фіксації злочинів РФ в Україні. Одна криміналістка мені розповідає про долю однієї жінки: показує світлини, документи, в загальних рисах оповідає складну історію. Тепер я зустрічаю якусь іноземку-репортера і моя місія: познайомити її з матеріалами цієї історії. Спочатку пробує вона спілкуватися зі мною англійською, але я розумію її через слово і тоді вона переходить на ламану російську. Я її везу до місця, де знаходяться усі слідчі матеріали. Неспішно підходимо до справи, починаю її знайомити на рівні того досвіду, що маю: де лежать документи, в чому полягає справа. 0420'

Сон 041122 "Вміння та навички"

Живу в домі, який весь час під загрозою ворожого обстрілу. Іду вчитися на курси по володінню зброєю, аби боронити свій дім. Разом зі мною на курсах опиняються дівчата з Ізраїлю, які так само проходять бойове навчання. В результаті спостерігаю, що в них це виходить у рази краще, аніж у мене. У той час, коли я освоїв підготовчі функції, вони вже опанували бойові. Сон із повтором, як в армії, поки не відшліфуєш свої дії до автоматизму. 0100'

Якийсь святковий стіл у незнайомій квартирі. Таке враження, що організований для працівників одного колективу з нагоди Нового року, який наближається. Ось вже всі встали із-за столу і пішли до виходу, а по дорозі, в іншому місці, брати подарунки для своїх дітей, яким ще не виповнилось 18 років. Ідуть і вибирають неспішно, але шукають краще. Щось і я знайшов, але потім побачив ліпше, залишивши попередній подарунок. Повертаюсь у ту квартиру, з якої всі пішли, а там залишилась лише одна людина: чоловік старших років. Стоїть на кухні і прибирає за всіма з тарілок наїдки та миє посуд. Пропоную старому поміч. Він погоджується. Домовились, що він готує тарілки, а я мию посуд.

У якомусь туристичному місці разом з дружиною знімаємо готельний номер. Десь там на місці виходимо до буфету, знаходимо столик. Дружина пропонує щось купити і я йду, а по дорозі, якась іноземка зі свого місця чемно перепрошує, аби я міг купити і для неї, показуючи на пляшку із напоєм незнайомого бренду, зауважуючи, що так, але "Кокa-Коля" (так може звучати як польською, так і німецькою). Аби запам'ятати етикетку з напою, вчитуюсь у хитросплетений бренд червоного кольору і знаходжу там дві букви М. Вибираю для себе з дружиною, а для неї, скільки дивлюсь по вітринах, так і не знаходжу.

Сон 031122 "В центрі уваги"

Приходжу в театр. (Таке залишкове відчуття, що мав бути не сам, а з дружиною). Вистава вже почалась, сідаю в темряві на вільне місце. Дивлюсь на себе, як і на присутніх, що біля мене, якось зі сторони. При локальному освітленні зі сторони сцени загальний образ та статичність нагадують образи давнього письменства на чорно-білих світлинах. Навіть виникає якесь усвідомлення, що біля мене знаходяться відомі сучасні письменники, такі, як Юрій Андрухович, але без конкретики. Раптом телефонує мати і приходить до мене з якоюсь передачею (якась торба зі свіжими фруктами та наїдками). Подумки про себе: "знову і не до місця зі своїми ініціативами!". Покидаю шановне товариство і йду до неї на вулицю.

Костьол. Сиджу серед прихожан. Якоїсь миті треба полагодити якийсь апарат і я проявляю ініціативу. Треба скласти дві частини одного цілого на чотири гвинтика. Іду ближче до кафедри і сідаю біля ксьондза праворуч. Розуміючи, що оригінальних болтиків немає, я дістаю невідь-звідки залізну коробку з асорті "гайка-гвинтик" і починаю шукати. (Така коробка, асоціативно нагадує подібну з реалу, яка стояла в діда у гаражі, якщо вірніше: велика банка з-під оселедця. Нині такі не продають). Перед цим свою присутність доповнюю анекдотом на запрошення ксьондза. Публіка сприймає позитивно. Вишукуючи в коробці потрібної довжини і товщини гвинтик, длубаюся-длубаюся, але так і не знаходжу бажаного розміру: є всі, а от такого, як мені треба - жодного. Даю подивитися на них ксьондзу, а виходить так, що він занурює своє обличчя прямо у металеву коробку з тим асорті. Його ніс набуває іржавого відтінку. На цей казус розповідаю публіці наступний анекдот. Одразу вибачаюсь за правдоподібність, адже в пам'яті залишилась лише загальна суть: отже, під час святкового дійства молодята прийшли до ксьондза з кремовим тортом, а він так низько подякував, що занурив свого носа прямо в його крем. Тепер вдруге публіка сприймає мій анекдот на позитиві і від цього моменту розумію дві речі: по-перше, для активного відвідування костьолу така позитивна атмосфера - це плюс, по-друге, безперервною увагою до себе витісняю самого ксьондза, а це - мінус. Вловивши, що розуміємо один одного з пів слова, припиняю свій гумор і вмовкаю. З'являється перерва і до ксьондза на розмову до окремої авдиторії приходить якась прихожанка. Не порушуючи приватности, покидаю приміщення і йду геть.

Сон 011122 "Головний підпис"

Бригада. По роботі на новому об'єкті прийшли до дому. Маю документи на підпис по зарплаті. Основний підпис на отримання ставлю я, потім роздаю колегам кожному своє. В процесі підписання обходжу окремою дорогою великий столовий стіл, за яким сидять члени цієї бригади, більшою мірою, яких взагалі не знаю. Врешті-решт пробую зібрати від усіх документи воєдино. Головне, упустив, де поклав головний аркуш із відривними корінцями, проштампованими, наче під час голосування для бюлетенів. Врешті-решт знайшов. Все ж таки є відповідальність (наче я і є бригадир) від моменту зобов'язання головними підписом! 0410'

Цифри 8 і 39.