Сон 160619 "Взаємозалежне керування"

Сиджу в майстерні. На прохання батька пробую відремонтувати плату до телевізора.

М. (колега по роботі) робить коло на широкій ґрунтовій ділянці між приватними будинками, сидячи на сидінні біля водія і лівою ногою тиснучи на газ, а я певною мірою (невідомо яким робом) дістаю правою - гальмо. На місці водія відсутній хто-небудь. М. заїждає машиною задом до одного приватного дому, який стоїть у глибині довгого двору, метрів зо двадцять від дороги. Біля дому чуємо, як батько в хаті зачиняє робочий чемодан. Виходить з квартири усміхнений, це означає, що телевізор відремонтовано славно не лише для господарів, але й для самого майстра. У машину сідають батько і М. Я іду за нею пішки, піднімаюсь вузьким заїздом, яким спускалися до згаданого дому. Розумію, що земля, по якій я йду - це своєрідний город, на якому була висаджена розсада огірків, які ще не так сильно розрослися, але нашим заїздом їхнє листя місцями потовчене колесами авто.
Батько і М. виїхали машиною, і проїхали трохи вперед, так би мовити, залишаючи мене самого, зупиняються і сміються: показують на червоний велосипед, яким я маю доїхати додому сам. Вони не знають, що я не настільки сміливо можу на ньому їздити на оживлених дорогах поміж машин. Оце то гумор! - подумав я собі. У руках я чомусь тримаю порожню темнокоричневу скляну пляшку з-під пива. Віддаю їм. Хтось проходить мимо каже: правильно, навіщо везти на велосипеді, коли для таких речей є машина! 0456'

Сон 150619 "У боротьбі й примиренні з природою"

Пішли на полювання з традиційним переконанням, що ми вміємо підкоряти собі природу. Дружина у намірах більш войовнича, що тепер виражається в цілеспрямованости навчити когось практичному вмінню: "Дай мені!.. Ти не так робиш!.. Дивись, як треба!" Таким чином ми опиняємось у знайомому нам місті, яке називаємо дачею - округла висока недобудована бетонована споруда. Заходимо в неї. Знаємо, що ввечері настає час, коли на нас може чекати "зло у вигляді змій" (чи то буквально, чи то метафора, важко зрозуміти). Аби мене навчити, як із тим боротися, дружина підриває стіну, так, що нам перекривається вихід. Тепер стає питання: як вижити? Ми шукаємо шляхи "із замкненого кола" тієї споруди. Спостерігаю, як виникає у неї сум'яття і нотки паніки. Так, як споруда має чималенький простір, у ній утворилась своя флора і фауна: правильно спостерігши за тими ресурсами, роблю висновок, яким і ділюся: можна пережити зиму! Звертаю увагу на мох, траву, на дрібних комах, які літають аж над самим долом. Це означає, що там їм тепло, ми можемо зробити, як вони - наблизитися до землі - і перестати мерзнути. Серед трави можна знайти те, що йтиме нам у їжу. 0020'

Сон 140619 "Спорядження на ноги"

Режимний об'єкт посеред лісу, за межами якого організований марафон, у якому майже всі беруть участь. На той марафон приходить хлопець, стає на дивні короткі лижі перевернуті навспак і починає їхати на них по льоду великого озера, це при тому, що на дворі літо. Ті хто дивиться: дивуються і заздрять, що так славно вийшло, а не додумались раніше за нього.
(Як елемент продовження сну, або ж вторення моменту, коли бігун-лижник вдягав на ноги спорядження, а всі потайки сміялись). Закручуються болти в сувниці: перший болт - зажатий, але не сильно; другий - зажатий по максимуму...

Сон 120619 "Виконання замірів"

Завод по виробництву ракет. Наша задача повторити унікальну деталь до пів метра по ширині й багатометрову по довжині. Я ж застосувую незвичний для інших метод по вимірюванню і вирізанню отвора всередині того матеріалу на весь його розмір. Вся складність полягає в тому, що легко помилитися при нанесенні рівного контуру при таких нестандартних розмірах. Поки інші шукали необхідний інструмент для замірів, виявилось, що мій метод себе виправдав: точність виконання була неймовірна! Керівництво висловлює задоволення, працівники - питання: "І як це тобі вдалось? На таких відстанях?.." 0055'

Нас планово залишили на підприємстві, аби ми пройшли практику по інсталяції кондиціонерів. Вмінню робити заміри, заправляти фреоном тощо. Ази маємо пройти на існуючому на підприємстві обладнанні. Мета: маємо вміти самостійно встановлювати дану техніку. Керівник групи заходить у приміщення і дивиться на специфіку установки металоконструкцій, аби розуміти: чи надійно буде триматися в таких випадках подібна техніка. Ми всі заходимо за ним, аби оцінити ідею. 0414'

Сон 110619 "Невпинна тілесність"

Чоловік східної зовнішности продає на базарі кавуни. Тримає два по одному в обидвох руках, відзначає, які вони файні.

У "сестри моєї сестри" (саме так кумедно усвідомлена уві сні інформація) стався обморок, прямо посеред двору. Я був поряд, тому підхопив її і відвів у дім. Сестра каже: у неї місячні. Я ж починаю програвати в пам'яті події, як тільки-но вона зайшла у хвіртку, зовнішній вигляд одразу спонукав підступитися до неї із запитанням: чи добре? А виявилось, що тієї ж миті мав її ловити. Перед цим проходила сестра, із якою прийшов із міста, зобачивши на одязі затерту пляму - непримітну з першого погляду, що чомусь ув'язалась іншою сестрою, з думкою: місячні у них у двох, тому міг здогадатися одразу. Щось коментую, на зразок: о, ці щасливі місячні! - чим, по виразу обличчя розумію, її не вподобав.

Дім б. М., кімната-коридор. Я ж стою із якимись рідними жінками, які нещодавно прийшли з купання в лазні. Тепер приходить з неї батько (не схожий на себе в реальному житті). Перепитую в нього: чи все?! Отримавши схвальну відповідь, іду купатися і я.

До батьківського дому, на якесь свято прийшло багато дітей. Діти сидять на підлозі й дивляться телевізор. На екрані показують кадри з надмірною тілесністю. Я навіть помічаю, як все те западає їм у голови. Вони, як папужки починають все копіювати. Хтось показує мені знак, що пора все це завершувати. Як старший на цьому святі, усім голосно кажу збиратися й розходитися.

В. давно шукає дівчину... і от він її знайшов! Як на мій погляд, узагалі не приваблива. Можливо, іншому вона й пасувала б, але не В. Якось, шукаючи дивні методи загравання, вирішив він запросити її на річку. Дивлюсь і сам дивуюсь: у тихому місці, посеред води стоїть ванна, наповнена чистою і теплою водою. Він запрошує її в купальнику сісти в ту ванну, готується за нею й сам. Мене вкотре подивувала ця дівчина, хоча була засмагла чи то смуглява, що надавало її тілу краси, самі форми округлости й пишноти мене розчаровували, вкотре запитуючи себе: і що ж В. знайшов у цій дівчині? 0410'

Сон 100619 "Дорога в Китай"

Я з одним хлопцем знаходжусь у Китаї. (Віддалена думка: заїхали туди зі сторони Росії, через Сибір). Ми по якійсь програмі відвідуємо навчальний заклад, в якому нам мають вручити грамоти. З клопотанням за того хлопця я підходжу до свого наукового керівника. Він дієстає ще незаповнені грамоти, питає в нього: за які заслуги? Він каже. Я ж собі міркую, що в мене має бути написано "літературознавство". По всіх подіях (не фіксовані в пам'яті) ми повертаємось в Україну. Дорога. Дивний автобус-машина з відкритим верхом, так наче військовий УАЗ. Сідаю за кермо, так, що це зовсім не воно, а бутафорія. Водій сидить позаду, десь в другому чи третьому ряду. Раптом бачу, що йдуть китайські студенти, аби сісти до цього ж "буса". Їх так чисельно, що навіть стає лячно уявити: як вони всі можуть тут поміститися? Пересідаю на друге сидіння спереду, справа. Там теж є кермо, таке ж неактуальне, але віздначив для себе, що панель піднята вище за попереднє сидіння. Китайський провідник починає говорити російською, але в нього є дефект у мові, своєрідне "тс-тс-тс". Певна аналогія з незвичною хворобою головної героїні з індійського фільму: "Я - вчителька".
Після того, як запитав у нього: чи далеко їздять на цьому транспорті діти? - починає розповідати напарнику, як нам їхати далі. Ми залишаємось самі посеред великої вулиці або ж великої спустошеної площі, яка асоціюється більше зі степом чи пустелею.
Недалеко від цього місця автовокзал. На вулиці - зачинений, є каса, яка працює під землею, а є термінал, де можна купити квитки самостійно: тут же! Напарник побіг вниз - до каси, а я поки залишився зверху, але подумую спуститися до нього і сказати, що простіше нам буде взяти квитки в терміналі. 0455'

Сон 090619 "Посадити дерево"

Захотілось з'їсти яблуко. Спитав у дружини, чи вона не була б проти, якщо я і їй принесу? Вийшов із дому на подвір'я, схоже на обійстя баби Євдокії. Одразу, по праву сторону, над малою хатою, над якою височіла яблуня, побачив гілки з неймовірно великими яблуками, схожими на антонівку. Примітив два таких, яких вирішив зняти. Вони були ближче до даху, тому вся складність полягала: знайти відповідну тичку, аби до них дістати. Тепер я з деревцем, висотою з метр, який маю десь посадити на тому обійсті. Дивлюсь на його корінь, а він, бідасько, невеликий. Перша думка: знайти місце для такого саджанця - простіше простого! - прикопаю і все по тому. Починаю обходити город, дім, вишукуючи прийнятне місце - всюди насаджено стільки дерев, що насправді, аби не заважало, як виросте, місцю йому немає! Звернув увагу на березу, яка й так користи великої не принесе. Подумалось: все одно з часом її зріжуть! А тут і деревце поряд виросте! Але як воно страждатиме від того сусідства з нею: крона не формуватиметься рівномірно, виросте якесь криве. Знаходжу місце над якимось льохом, саджу. На ньому також росте дерево - велике. Виник інтерес зазирнути в той льох, адже цікаво було уявити: де ж його корінь? Дивлюсь уважніше і дивуюсь: корінь того дерева, який опускається в порожнечу, якийсь незначний і куций. Як же воно може на ньому триматися? (Характерно, що як в саджанця, так і в цього великого дерева не було серед коріння центрального стрижня, яке меншим розміром повторює стовбур, який мав би там бути).

Я з дружиною в якомусь домі приватного сектору, з присутньою десь аналогією до місця, в якому був. Ми один для одного звабливі, прагнемо усамітнитись, але крізь напіввідчинені двері на двір, ще з глибини подвір'я зазирає до нас якась дівчинка, яка там грається, і раптом проявляє дитячий інтерес: поспостерігати ближче. Ми ховаємось у глиб другої кімнати.

Сон 080619 "Ціна свободи"

Живе одна заможна жінка у великому будинку. Має вона сина, але не рідного, а усиновленого. Його поява в родині викликала певний спротив як чоловіка, так і всього обслуговуючого персоналу, але все це має прихований характер. Так повелося, що до цього хлопця відпочатку закріпилось ставлення, як до дитини несповна розуму. Але з часом, як ріс від малечку, він зрозумів цю відмінність у стосунках і почав підігравати вигаданому образу: він дозволяв собі те, чого не мали права інші. Він був вільний робити речі, які виходили за рамки прийнятого в цій родині етикету, адже це була ціна того неприйняття і духовного каліцтва, яке він бачив, у ставленні до нього. Його дії прирівнювалися до бавлення маленького песика, який також жив у їхній родині, якого можна було й не помічати: чим займається протягом дня. Але всі ці стосунки - це лише айсберг того, що знала і що відчувала мати. Вона знала те, чого не могла повідати іншим. Він був для неї мало не рідною кровинкою, яка поєднувала його появу з однією дівчинкою, віку цього хлопця, яку сильно хотіла удочерити ця родина. Її поява в їхньому домі мені до кінця не настільки ясна, і те, що з нею сталося згодом, але саме вона поставила умову, що її прийняти в родину зможуть, якщо заберуть разом і нею цього хлопця. Цікавий фрагмент, де знайомство з ним якось прив'язане з церквою, до якого він заходив, як жебрак. Тоді він був геть дитиною, а зараз - чоловік років за двадцять. А ставлення до нього, як і тоді... Тепер я дивлюсь на світ його очима. Він на даху якогось великого будинку, на якому пагорбами лежить багато снігу. Між ними він бавиться, збігає на животі то з одного місця, то з іншого, перехововується за ними. Він бачить людей, працівників цього дому, які для нього є чужими. От до нього прийшла його мама, яку він любить. Вони розуміють один одного і все, що діється навколо. У певному роді, вона й сама перебуває в моральному статусі так, як він те все сприймає фізично. Але до морального боку йому ставитися легше аніж їй. Віддаля на даху він бачить батька, який прийшов до дружини, тому він сховався, аби не викликати знайомий від малечку негатив. Хлопець зрозумів, що батько примітив його ще здалеку, але вони вдвох зіграли роль "небачити один одного". (Цікаво, що образ батька мені нагадує з реального життя генерального директора одного підприємства, в якому я колись працював). При всьому тому униканні поглядів що один, що другий хотіли би розкрити свою любов один до одного, але час і обставини зробили все так, що вони змушені до останнього грати ту роль, яку прив'язали до них правила манер і відмінні соціальні статуси, судження людей, які провели між ними глибоку межу. Перейти за її - порушити правила власної дозволености - що дозволено одному, то не дозволено іншому, і в їхніх світах поведінки ті речі не сумісні. Тому названі батько й син такі далекі, а прийомна мама - єдина людина, яка для нього була і залишається найріднішою. 0028'

Сон 060619 "Допомога має різні обличчя"

Я в лікарні чи то в поліклініці, допомагаю комусь пройти лікарів. Хтось питає: скільки ще залишилось? Я ж кажу: он, який список! - тримаючи його в руках. Вирішили, що до ряду лікарів можна не заходити, адже дублюють один одного. Чомусь уявив, як до більшости з них зачинені двері.
Троє творчих людей мешкають в одному мікрорайоні недалеко один від одного. Я проводжаю одного з них додому, просто завівши бесіду. Намагаюсь не забути номер дому "72", до якого заходив, адже легко вдруге отак провести і не звернути увагу на відмінність безлічі дверей приватного сектору, що виходять прямо на вулицю. Недалеко від себе побачив чоловіка зі згаданої "трійки", який завернув до свого будинку, зупинившись на повороті вулиці забрати щось із поштової скрині.
Зустрічаю по дорозі чоловіка, який лежить на холодній землі. Кажу йому: "Давай допоможу встати!" А він відмовляється і пояснює, що йому мають допомогти ті, кого він не знає, але не я, і завезти в лікарню. Він так хоче! Просить мене піти: дограти до кінця свою роль. (Цікаво, що він мені нікого не нагадує).
Працюю торговим агентом. З напарником (схожим із реального життя на знайомого супервайзера) маємо знайти за однією адресою декількох клієнтів. Він підучує мене деяким тонкощам у роботі. Так ми зайшли на офіс до потенційного клієнта і сходу продали товарів на 8 тисяч, а поспілкувавшись додатково, ще на дві. Я собі подумав, оце непоганий результат: за раз на 10 тисяч. З таким продажем нас точно відзначать (поставлять у приклад перед всім колективом). Думаю: знову доведеться дивитися на світ крізь призму грошей - бачити не людей, а їхні фінансові спромоги. Клієнт виписує нам відомість, на яку суму куплено ним товару, і дає нам її у руки. Там же у клієнта до мене підходить одна знайома жіночка (сестра колишнього друга з паралельного класу) і починає зі мною ділитися розповіддю про людину, яка потребує матеріальної допомоги, підкреслюючи тим самим, як вона перейнялась до тієї людини жалістю. Я вислуховую з розумінням, але обриваю її монолог на тому, що мені пора йти - я на роботі. 0400'

Сон 050619 "Друге ім'я"

У нас з дружиною народилося стільки дітей, що ми роздали їм різні імена. Перевагу у виборі віддав дружині. От, одного вечора приходжу додому та сідаю в коло зі своїми дітьми. Жінка починає розповідати, яке тепер в кожного ім'я. Дивлюсь, що донці, яку звати Ярина, вона дала ім'я: "Верба". Питаю: "І як тобі таке ім'я?" На що вона замріяно відповідає: "Прикольно, може бути!" Розповідаю дитині, що в мене є одна стійка асоціація, пов'язана з іменем дерева: "То не я б'ю, а верба б'є". Прикрашаю цю приказку спогадом із дитинства, як ми ходили в ліс, де вперше її почув від дорослих. Про себе подумав про ще один вираз, що має коріння з російської мови: "плакучая верба". Так я намагався збагнути, які асоціації може викликати таке ім'я в людей, які будуть із нею знайомитися, і як символіка може впливати на формування особистості. (Цікавий перехід, тільки-но я подумав про російську мову та людей, потапляю в новий сюжет). Тепер я їду в автобусі, до якого заходить гурт людей, що активно спілкуються і обговорюють новий український правопис. Припустив, що вони їдуть з курсів української мови, яку нещодавно запровадили для людей, хто хоче вивчити або підвищити рівень її знання. Одна дівчина доволі виразно щось доповнюює до сказаного прикладом-припущенням: "А якби слово "вічности" мало б наголос на "и", як би тоді?" 0435'

Сон 020619 "Незвичні форми й повороти"

Я у великому, незнайомому мені місті. З кимось із близьких мені людей. Чомусь маємо здійснити пересадку з одного залізничного вокзалу на інший. Для цього треба сісти на маршрутний автобус і перетнути місто. В усьому потоці людей, що сходили з платформи і рушили по невеликому переходу, ті, з ким я йшов, пішли вперед, майже загубивши зі мною візуальний зв'язок. По тому, як йшли, зрозумів, що треба сісти на той автобус, який тільки-но прибув і його численно "атакували" пасажири. Сівши в нього, збагнув: ті, з ким я їду, в іншому транспорті, що рушив раніше. А завернув він у протилежну сторону, аніж цей. Що за негода? Мушу зійти на першій зупинці (цей образ вже був у одному сні). Сходжу. Зустрічаю якусь жіночку, яку прошу пояснити мені дорогу на залізничний вокзал. Хоча я бачу колію в одній стороні, вона впевнено показує на іншу дорогу, якою маю дійти до цілі. Її впевненість викликала в мені сумнів. Хоча, подумалось, якщо колія завертає, все можливо.

Якийсь студентський гуртожиток, на одному поверсі якого висить на стіні телевізор. Там показують фільм із завуальованими в темряву елементами еротики, на звук долинаючих звідти зітхань заходжу в незнайому мені кімнату, в якій сидять і спілкуються зо п'ять осіб. Недалеко від тієї кімнати знаходиться дивно організований громадський туалет, в якому, навпроти пісуарів стоїть чорний шкіряний диван (цей образ вже був у якомусь забутому сні). Відповідно до такого місця: занедбаний, брудний, з незрозумілою для чого ковдрою такої ж свіжості.

Проходжу височезне дерево, яке стоїть навпроти житлового будинку. Росте незвично: одна гілка чи сам стовбур, йде круто в сторону, після чого всією масою спрямований догори. Зазираю на його крону знизу-вверх: краса! Уявляю, як воно гарно виглядатиме, якщо всю її прикрасити новорічними ліхтариками. Але (подумки) це ж не реально: для цього треба бути незвичним альпіністом. Пішов кудись у сторону посидіти в самоті на голій землі. Підходить "знайома" мені жіночка (незрозумілий збірний образ, складений з вгадуваних для мене з реального життя трьох жінок, однією з яких є моя дружина). Починає до мене неоднозначно приставати: дотикається руками, говорить приємні слова. Я ж ігнорую таку поведінку. Якось воно мені все не в тему та й не до місця. Недалеко проїжджають автобуси, наповнені людьми. Бачу "знайомі" обличчя молодих дівчат, що мешкають у згаданому гуртожитку. Встаю і йду в будинок (схожий мені на обласний військомат). По дорозі стрів суддю, одягненого в мантію. Перша ідея, яка прийшла: знайти аналогічний одяг, кімнату для роздягання і перевдягнутися. Навіть уявив, як це виглядатиме, подивився на себе в дзеркало (обличчя зовсім не моє, але вві сні не засумнівався в ньому) на голові смішний каптурик (академічна шапочка). Подумав: так я зможу відволікти її увагу й піти непоміченим. Але ж такий одяг привертає до себе багато уваги? Вирішив зняти, останнє, що скинув - той каптурик. Окрім того, що смішний, маленький - одягнений набік, зі стрічечкою, яка перебігає з одного ребра квадрату на інший. На виході побачив склад дверей, взяв одні з них, що мали форму нерівного пісочного годинника (подумалось: що за двері?) і вирішив вийти з ними на двір: розсмішити "знайому". Цікаво, що на них було наклеєне готове чотиризначне число 19ХХ. Подумав: таких житлових будинків не існує, щоб кількість квартир мала таке число! Так як це була лиш частина дверей, яку мали забрати, у голові виникла фраза, начебто прочитана десь на них: "Шукається людина на додаток до дверей".

Сон 010619 "Сонячні радіатори"

Зима. Сонячний день. На подвір'ї лежить багато снігу. Двоє людей підійшли до високих конструкцій із трубок і шлангів, якими обставлений увесь простір. Один зрозумів ідею власника одразу. Іншому важко второпати: що це?
- Ти так і не зрозумів?
- Ні.
- Це ж сонячні радіатори!
P.S. Цікаво, що під час сну не мерз, ані не було холодно, навпак. Отже, сон не фізіологічний, хоча наявність сонячного дня могла відображати мій внутрішній стан.

Сон 310519 "Світлі цілі і прицілі"

У дворі батьківського дому помічаю два великих равлика. Вказую на них сестрі. Одного з них вона бере до рук і заносить в дім, садить на дзеркало, що висить при вході. Спостерігає. Визираю на двір і помічаю кота, але він незвичний, якийсь уповільнений в рухах, а як брати до рук, своєрідно "зволожений" такою речовиною, яку залишає по собі равлик. (Міркував, з чим асоціюється те відчуття, і нагадало воно мені деякі білі квіти, які виділяють на своїх пелюстках злегка липкий сік). Взяли його до рук. Ще помічаю, що кіт незвичний своєю невеликою прозорістю: так би мовити, якщо звичайні тварини, як і люди, мають 100% фізичної щільності, то він на 20% меншої. Щось подібне можна побачити, коли тримаєш у руках тендітну порцеляну. Сестра каже: "Так виглядає равликовий кіт". Вирішили поставити його за порогом дому та поспостерігати. У своєму максимально вповільненому темпі кіт вирушив у щілину підмурку дому, цокольний поверх, до якого належав, являв собою стіни пекарні по виготовленню солодощів і тістечок. Подумалось: "От йому добре: на ніч буде тепло, з приємними запахами. Працівникам у радість спостерігати за такою живністю, як він". 0250'

Знаходжусь на території, на якій відбуваються навчання пожежників. Поділена на дві незалежні частини. На одній навчаються поляки, на другій німці. Проходжу повз відкритих воріт де тренуються німці. У них постійний рух: таке враження, що кожного дня, якщо не їздять на виклик, тренуються розкладати і складати шланги, бігати з перешкодами по конструкціях, гасити штучно викликану пожежу. У поляків все не так: тренування є, але не кожен день, все більш спокійно та без напрягу. У вечірньому небі спостерігаю, як на "німецьку територію" сідає дивний вертоліт: у вигляді літака з малими, але широкими крилами. Навіть виникла думка: як же він зміг сісти недалеко від електродротів? Раптом він поволі піднімається і притьмом летить кудись у сторону, над "польською територією", з якої я все спостерігаю. Тепер я не на землі, а лечу польським вертольотом. Зі мною колега по роботі Ш. (таджик, представник однієї з народностей Паміру). Заводжу з ним бесіду за його рідну мову (відмінну від таджицької), про те, що важко йому знайти на чужині людину, з ким би міг нею поговорити. Діалог не вдається: повідомляють, що пора сходити, а саме стрибати з парашутом. От, я вже сижду при відчинених дверях на краю вертольоту, який не може сісти, хоча підлетів близько до землі. Навіть не зрозумів: коли ми встигли підготуватися. У мене виникає до когось питання: "Тут треба чіплятися? На такій висоті парашут наврядчи розкриється!?" Думаю стрибати першим, але вирішив подивитися, як то роблять інші. Так, як нас всього було четверо, я стрибнув третім, за мною Ш. Очікував, що в мене приземлення буде важким, а виявилось доволі легким. Хоча політ був короткочасним, він мені сподобався: одразу по приземленню виникло відчуття: повторити досвід. Ш. приземлився якось покотом. Зі сторони - не зовсім вдало. Таке враження: результат стрибка відображає: чи хотіла б людина того від старту. Тепер ми знову на базі пожежників. Збираю та порядкую з дрібними речами, які складаю по спецкоробках, складених на землі. В той же час у мене грають своєрідні пісні в стилі обрядового фолку. Як відгомін, по пробудженню, пригадуються слова: "Світлі цілі і прицілі...". 0445'

Сон 290519 "Бачити неймовірне"

Сон жахів, де світ захопила страшна сила модифікацій. Кадри ілюструють процес еволюції форм і правила: виживає сильніший, в умовах річок і великого лісу. Коротка суть викладу в наступному: зелена матерія рідкої форми потрапляє у здорове природнє середовище. Діє воно хвороботворно: всі, хто потрапив під його вплив, набувають видозміни, виражену не в ліпший спосіб для взаємоіснування із іншими; головно, це стосується зміни характеру. Гірше поглинає гірше і множить свою силу. Десь, поміж всіх сценічних перепетій, проходить скромна лінія боротьби і виживання доброї сили, на чиїй стороні знаходжусь я в ролі споглядальника і мислителя. Щоразу щукаю новітні вирішення по боротьбі з цим злом. Варто зауважити, що знаходжусь у колі тих, хто бореться за життя. Перебуваємо на великому човні, або ж кораблі, який перепливає з одного місця в інше, уникаючи ураження від поширення тої "чуми".
Все "еволюціонує" до певної межі, коли найсильніший залишається сам на сам зі своєю перемогою і безмежною силою, від якої залишаються з часом лише зредуковані фізіологічні та емоційні елементи. Ліс відновлюється, все живе дивним чином повертається на свої місця, хоча світ уже не той, який був колись.
Рештка візуалізованого фрагменту, яка виникає наприкінці: "Пішов вовк у ліс, збирати улюблені метрові колючки." Далі голос із-за кадру: "За останній час на території України почастішали зустрічі з "сейші-трелером" (так звати згаданого вовка - одного з виживших по недавньому переродженню), загадковою істотою, про яку багато говорять і мало хто бачив."
2325'
P.S. Заснув о 22:00, спав на спині, що мені не характерно, було незвично гаряче. Сон виник протягом півтори години.

Я ремонтую телевізор старого зразка в майстерні, яка знаходиться на другому поверсі батьківського дому. Біля мене син спостерігає за моєю роботою, ставить питання, зачіпає якісь предмети. Ось уже майже відремонтовано. Беру на перевірку плату СВЧ, яка відповідає за прийом сигналів, йду в іншу кімнату, повертаюсь, бачу, як змінюється сигнал. Все те чути по радіозвуку. Отже, плату можна ставити на місце, вмикати і перевіряти. При установці виявляю, що апарат стоїть непевно, ще й син поліз руками до кінескопа зі словами: а що це таке? Тієї ж миті телевізор похитнувся і впав на горловину кінескопа. Менша його частина відломилась. Трагедія! Батько спеціально підготував його для мене, аби зробити клієнту на продаж, а я з сином вгробив увесь апарат: така перша думка. Дивує те, що дід якось дивно понаставляв під нього якісь порожні і ненадійні коробочки, від яких рано чи пізно могло таке статися. Вичитувати сина? Ні! Пояснюю, розжовуючи, чому все так вийшло. Увімкнув телевізор ще раз, як виявилось: поломка кінескопа була некритичною. Міркую: як треба приклеїти відломлену частину - "хвостик", від якої залежить правильність установки плати.0122'

Я в колі трьох хлопців і двох дівчат. Сидимо за столом біля сонячного вікна. Говоримо про різне. В сусідній кімнаті - навпроти нашої - живуть дві дівчини, які раптом вирішили завітати до нас у гості. Одна (світлокоса) раптом вивисла на мені зі спини руками, коли я сидів, інша на хлопця, що сидів від мене зліва. Поведінка прочитувалась однозначна. Я ж кажу, давайте не до мене, он є Вася. - Сидить справа від мене. - От він не проти від такої уваги, тим більш молодий і однозначно для вас буде цікавішим.

Сон 280519 "Незвичні пропозиції"

Хтось рекомендує мені продукт, схожий на квасолю. Він має мені в чомусь допомогти. Рекомендують їсти свіжим, цілісним: надкусивши лише шматочок і так лише пару раз на день. Дають у руки кілька стручків. Розглядаю, що пару з них почали зовні темніти, як то буває у бобів, якщо перестигають. Беру один з них, надкусюю в межах однієї бубки, уточнюю: чи правильно надкусив? Той, із ким стою, стверджує: "Все добре!" Відзначаю для себе новий, незнайомий мені смак.

Заходжу в дім баби Марії (б.М.). Щось мав зробити чи подивитися на  кухні. Іду з дому, але раптом дзвонить невеликий чорний кнопочний мобільний телефон б.М., який вона забула вдома. Беру слухавку, відповідаю. Як виявилось, дзвонять до мене далекі родичі з пропозицією приїхати до них і б.М., яка у них гостює, на курортний відпочинок. Розумію, що це далеко і якось все несподівано. Пояснюю, що за пару днів, як не заходив у хату до б.М., навіть і не знав, що вона кудись поїхала (хоча цей коментар мене охарактеризував не з кращої сторони: провідувати б.М. мав щодня). Продовжують уточнювати: чи не стане на заваді моєї поїздки моя викладацька робота? Відповідаю, що нині працюю не в освіті, а в комерції, тому мій час належить мені: коли треба, тоді й беру відпустку.
У цьому ж сні присутня думка про напильник, який маю взяти для роботи. Можливо, тому й заходив у дім до б.М. 0430'

Сон 260519 "Перестановки та зміни"

Кооперація трьома машинами з поїздкою по лісових дорогах та їх перехрестях. Примітили за собою, від побоювань непевності, стеження іншими машинами. Було прийняте рішення, що до мене пересідає один із пасажирів. Знаю, що в мене є гроші, які маю цільово розподілити на певні потреби. Після певних заплутувань слідів на дорогах (можливо, побоювання були безпідставні), я вирушаю на дачу, де зустрічаю матір. Маю змити розлиту білу фарбу в межах умивальника, а вона повелась дивно: від гарячої води перетворилась на об'ємну плівку, із-за якої вода почала стікати повільно. Залишив ту справу, адже треба було їхати. Попросив матір, аби по приїзді прибрала. Показав причину. Час провести конкретні маніпуляції з грошима та певні розрахунки. 0228'

Сон 250519 "Боротьба з драконом"

Продовження вчорашнього сну, який було забувся, а згадався і мав продовження лише після початку нинішнього.
Я бачу потусторонній світ, той, в якому живуть негативні істоти. По мірі того, як я їх вишукую, вони дізнаються про мене і починають слідкувати за мною. От і цього разу, зчинив полювання якийсь демон у вигляді дракона. Раніше такої ненормальної (злої) сили ще не бачив. Знаходжусь на місцині, яка являє собою складний лабіринт з ходів між підземними і надземними спорудами: будинки, земляні льохи, поверхи, що йдуть під землю. Той демон проявляє до мене максимальну чутливість і має кращий нюх до мого перебування в різних місцях, тому, аби заплутати сліди, я змушений постійно переміщатися, але з метою впасти на його слід. Разом із тим, відчуваю його намір, що вишукує доступ до моїх рідних. Цього разу до батька, який повертається додому з запізненням. Саме тому цього пізнього вечора змушений піти до нього, аби зустріти. Разом із тим мені треба купити до столу хліб. Дзвоню в магазин, де телефон піднімає дівчина, яка представляється маркетом "Lidl" і замість того, аби говорити польською, адже маю переконання, що є в Польщі, запитує непевно українською. Я ж кажу: "Ого, нашого цвіту по всьому світу! Тепер уже на офіційні дзвінки мені підповідають по-нашому!" Пояснює, що робочий день закінчився і тепер нема кому відповісти належним чином, а мусить рятувати ситуацію. Дізнаюсь у неї про хліб і потрапляю у відповідний відділ. Купую щось з наявного. Тепер відчуваю, що дракон зловив мій слід і вчепився за мною. Різними "лабіринтами" виводжу його в таке місце, де преспокійно знищую в якомусь замкненому просторі. Мені легшає, відчуваю, як світ посвітлішав і його зло не чигає за незнайомими, моїми рідними і мною. Йду додому. Там мене чекає спокійна, хоча й пізня, вечеря. 2340'
P.S. Важко передати деталі з "лабіринтом" згаданих місць, ту незнайому силу, приховану в демоні, безперервну гонитву та відчуття перемоги і світла набутого спокою по завершенню тривалої пригоди. У сні спостерігаються безліч дрібних фрагментів, знайомих мені з інших снів. Вперше спостерігаю продовження обірваного сну в межах двох ночей.

Сон 240519 "А справді, так швидко летить час!"

Я з дружиною десь на закупах. Жінка в драйві до різноманітних придбань, я ж як споглядач. Купує одне, друге, третє... пляшку миючого для посуду. Спиняю і кажу, що у нас є вдома півпляшки. Погоджується і не купує зайве.

Я серед якихось людей, де розповідають мені та моєму напарнику про безпеку: треба сказати певне слово, після чого вхідні двері зачиняються. Іде мова про те, що ми рухаємося до повної роботизації всього нашого життя. У приклад, бачу, як працює автоматичний пилосос круглої форми. Знаю, що на ринку такий існує. Бачу рекламу, яка показує, як за роботою під хорошу музику біжить час. Зміст: в порожній театральній залі, зробленій під амфітеатр, сидить чоловік, починає займатися якоюсь дрібною ручною роботою, грає його улюблена пісня в стилі фолк, щось на зразок "Чом ти не прийшов?.." Операторська камера знімає його на відстані справа-наліво (від оператора), де відчувається простір порожньої зали. Те, що час минає швидко, примітно за сонячним світлом і тянями, які змінним радіусом рухаються по залу. Камера спиняється, час набуває звичної швидкості, герой дивиться на годинник і констатує: "А справді, так швидко летить час!" Тепер я в кімнаті, в якій задіюю переданий мені досвід по убезпеченню власного житла. На виході кажу заповітне слово, яке набуває видозміненої форми: стає гібридом двух слів: "пекао / сезам", які однозначно далекі від почутого мною раніше. На тому просинаюсь, "жуючи" ці два слова, в пошуку третього, яке мало б бути схоже на "memory". 0255'

Сон 190519 "Мистецтво, вирване з контексту"

Мені кажуть, що в дружини вийшла друком художня робота (живопис) в одному закордонному часописі. Чомусь уявив собі, що в Канаді. Також розповіли, що там відбувся захід, де представили її роботу. З нагоди ряду подій і цієї приємної новини, вирішили провести аналогічний захід в Україні. Прив'язали його до приїзду із-за кордону ряду творчих осіб, у тому ж числі знайомої мені по літературних колах М.Х. Приходжу на захід, слухаю виступи. На якомусь етапі за попередньою домовленістю беру сам собі слово і по наданій мені фотографії роблю усну презентацію проведеного там заходу, дофантазовуючи в уяві, як то воно було. Стою біля трибуни в незнайомій мені залі перед чималою аудиторією. П'ятихвилинний виступ прикрашаю цікавими висловлюваннями і доброзичливим гумором. Логічного завершення, як такого, який би від себе сподобався, так і не вдалось здійснити. Подякував за виступ, на чому всі почали збиратися зі своїх місць аби вже йти, з чого зрозумів, що моє слово на ньому було останнім. На сам кінець додаю побажання "натхнення, творчості та самореалізації". Хоча ці слова і прозвучали гарно, але вже сприймались вирваними з контексту. Тієї ж миті сповнив себе очікуванням, що присутні зацікавляться згаданим журналом, який, на мою думку, був привезений закордонними гостями, і підійдуть до столика з розкладкою книг. Подумав: чи маю якісь свої книги на добрий замін. Підходжу до згаданої М.Х. і прошу показати мені надруковану картину. Вона дістає вирваний шматок журнальної сторінки незвично великого формату, який в оригіналі цілої сторінки мав би виглядати приблизно в А2, у розгорнутому (для друку) - А1. Я ще такого не бачив! - подумки відзначаю про себе. Пояснює: це все, що має з того мистецького часопису. Дивлюсь на художню роботу, виконану переважно в зелених кольорах, десь у стилі примітивізму, як належить підписаний: назва, ім'я авторки. Єдине було прикрим: нижній правий край чверті того журнального аркушу, від нерівності відривання, пошкодив цілісність роботи. Отже, як не візьми: навіть дивно було б її сфотографувати, аби десь виставити на показ, наприклад, ілюструючи проведений захід. Запитав за вихідні дані часопису - нема. Навіть номер сторінки, який мав би бути, і той, видно, знаходиться десь знизу - на відірваній частині. Тримаючи в руках той великий формат аркушу, звернув увагу, що край, який іде під скобу, має характерний надлишок проклеювання, який буває на останній сторінці книг. Друга сторона того аркушу була біла. Отже, як можна здогадатися: ця художня робота завершувала весь випуск. 0530'

Сон 150519 "Відчуття несправедливості"

Я молодий хлопець, зустрічаюсь зі своєю нинішньою дружиною, яка уві сні для мене є ще дівчиною: об'єктом мого захоплення і всіх майбутніх намірів прожити життя разом. Я в неї закоханий, але молодеча кров непевна і поки що ми проживаємо в будинку, в якому є такі ж однолітки, як і ми, у яких так само "грає кров" і хочеться розваг і пошуку пригод. Я мало беру активної участі в усьому тому, більше виступаю в ролі споглядача. Якогось вечора ми пішли в гості до компанії, в якій були як дівчата, так і хлопці. За всіми тими подіями розгорталась внутрішня сцена, не до кінця зрозуміла для мене: моя дівчина проявляла певний інтерес до одного хлопця, який оточував її окремими знаками уваги. Так, як ми були з нею, наче діти "разом, але окремо", могли вільно спілкуватися з ким захочемо. Того вечора я присвятив себе розмовам із дівчатами, а вона пропала десь із тим хлопцем. На ранок зрозумів, що в житті моєї дівчини стало дещо, що в народі називають: втратити вінець. Для мене все тієї миті було сповнене недорозуміння: так складно і просто водночас, що мозок мій "увімкнув" якийсь запобіжний механізм на емоції і я на автопілоті покинув те місце і пішов на двір. Вийшов із незнайомим чоловіком, який запитав у когось дорогу, якою ми пішли додому новою стежкою, що утворювала коло, яке окресює периметр "осторова" (видно, спеціально обкопаного ровом, бо сприйняв об'єкт, як такий, що знаходиться на певній окремішності), але ми, майже на початку дороги зрізали її впоперек, запитавши дозволу пройти ще в одного чоловіка. На тій "внутрішній території", поки йшов, згадав, що вже тут був (уривок із забутого сну), але минулого разу в траві я зустрічав гриби, про що кажу тому чоловікові, який нас пропустив: наче то були бабки і краснюки. Той чоловік щось робив над якимось земляним ровом, який я перетинав, з наміром перейти через водні сполуки, придумані свого часу ландшафтним дизайнером, і побачив у траві половину плоскогубців і ще якусь пластикову ручку, видно, з кусачок. Віддав те йому. Тієї миті приходить до мене якесь відчуття туску та несправедливості, пов'язане зі стосунками з моєю коханою: чому вона віддалась іншому? Чому шукала привід мені відмовити, коли я міг до неї загравати? Не був активним, не проявив ініціативу?.. Пригадав вечір, коли я дійсно був втомленим після робочого дня. А хіба це причина? Може, вона так повелася тому, що я свого часу був не ліпшим. Тут я пригадую сцену, коли потрапив у коло дівчат у незнайомому мені домі (жодного стосунку до реальності, уривок зі якогось сну). Але ж я тоді ще був сам і її ще не зустрів! А вона знала мій намір зберегти її цноту, "цю квіточку" (буквальна метафора зі сну) для мене. 1230'
P.S. Важко передати те відчуття, яке виникло під час сну. Якесь внутрішнє потрясіння і випробування водночас. Цікаво, що неодноразово присутні знайомі топоси та сцени в розмові з людьми з інших снів.