Сон 140919 "Житлове питання"

Щоб відпочити у перші дні відпустки, наперед вирішив провести його в лісі, зі словами до дружини: "знайти натхнення". Заходжу в ліс, пірнаю все глибше і глибше, натрапляю на цікаве дерево з незвичним малюнком кори. Так, як фрагмент, який мене зацікавив, знаходився у його підніжжя, вирішив присісти, аби засвітлити на пам'ять. Міркую: "вже давно не поповнював свою колекцію". Дійстаю телефон, починаю наводити фокус, роблю першу фотографію, вирішую перезняти, аби фокус був кращим, налаштовую відстань, аби все ж таки піймати зблизька. Як раптом відчуваю, як хтось мене легенько "будить" по плечу, зі словами: "давай не заморочуйся, пішли зі мною, будемо грати!" Озираюсь, а це лисик, якого побачив в образі людської дитини, або ж навпаки: дивне відчуття і сприйняття водночас, хоча, цікаво й те, що самій ймовірности появи такого персонажу я не здивувався, у той же час здивуванням було те, що я повівся на його прохання. Роблю такий-собі другий знімок, адже "лисик" справді виявився нав'язливим. Привстав, взяв його за руку-лапку і пішли стежкою. Почав розпитувати за його життя, де він мешкає, чому блукає лісом сам. Розповідає, що вигнали з дому, на моє питання: чому? - якось дивно все це розтлумачив, але без нарікання на батьків і бабюсю, з якими "живе". Просто, він сам по собі, а вони самі по собі. Коли йому холодно, на зиму дозволено повертатися додому. Я ж агрументував, що він має мешкати з батьками і не жити бозна-як поза домом. Поки спілкувались, підійшли до невеликого села з одну вулицю, наблизились до його хати. Зайшли за хвіртку. На виході з дому зустріли якусь бабцю, яка мовчки попростувала до хвіртки, якою зайшли, але ще не встигли зачинити за собою. Вийшла на поріг, провести поглядом, інша жіночка, трохи молодша за неї. Що в першої, що в другої виник до мене погляд: хто я такий, щоб тут бути? Я ж подумки себе налаштував до розмови, пов'язаної з життям на вулиці їхнього хлопця. Поки випускав з воріт незнану мені гостю... проснувся. 0325'
P.S. Цікаве моє сприйняття головного героя: візуально - повноцінна дитина, а за відчуттями, однозначно - лисик. Навіть, коли було взяв його за руку, на дотик це була м'якенька лапка тваринки.

Живу в помешканні, винайманому роботодавцем. З власної волі переїжджаю на тиждень до іншого, яке в результаті не сподобалося. Прошусь до попереднього власника, а він каже: зайнято, вже переїхали до нього Сергій і ще хтось. Пояснює, що зараз сезон закінчився, можна спокійно знайти собі інше місце, навіть десь по сусідству - махає рукою. Я міркую: якщо шукати, то вже не тут, а ближче до роботи. Питаю, якщо треба буде йому передзвонити, то на який номер? Каже, що його телефон спарений із хазяїном заправки, тому ліпше не дзвонити. Тепер я в іншому місці. Застілля, багато гостей. Серед присутніх є знайомі з реального життя за різним родом діяльности. На завершення всі збираються і йдуть. Я з дружиною, користуючись нагодою, усамітнююсь. Чуємо, як за вікном долинають сторонні шуми, без слів розуміємо, що, явно, "не свої": якого дива їм, вийшовши на пряму дорогу, раптом повертатися назад? 0500'

Сон 130919 "Ще пару днів і сезон починається"

У чужому бусі лежить синя целофанова торба, зовні схожа на пакет зі сміттям. Машина стоїть не один день на одному місці. (Схожа з реального життя на службову: фольцваген, білого кольору). Власника, як і немає. Двері відчинені: заходь, сідай. Починаю зачащати до теєї торби. В ній лежать певні цінні речі. Туди ж я складаю свої - це така собі хованка. Якогось дня змушені були, без доброї волі власника, переїхати тим бусом у інше місце - недалеко від того дому, де ми мешкаємо. Висловлюю занепокоєння, що власник помітить зникнення. Хтось зі знайомих, що сидів за кермом, каже: "Це, умовно, квартал звідти, подумає, що це його родичі". Воно то так: недалеко, але багатозаплутано в дорогах. Виходимо з тієї машини: приємна темна ніч, тепло, спокійно. Заходимо в гараж до наших родичів, які трохи засиділися в роботі. У них свій бізнес: надають послуги з перевезення пасажирів. На питання: коли ж до праці? Двоюрідний брат каже: "Ще пару днів і сезон починається". 0059'

Детективно-пригодницький сон з елементами містики та фантастики.
На спеціальному підводному човні Путін опускається на дно Тихого океану. Місію керувати судном узяв на себе. На якомусь етапі дає команду припинити занурення і почати підніматися вгору. Протягом всього цього часу тримає зв'язок зі спеціалізованою станцією на суходолі. Занурення минає без проблем, зупинка також, а от підйом - вже ніяк. Човен зависає в одному положенні й не слухається команд. Пробують усі засоби, аби залучити до вирішення проблеми зовнішні сили. Відбувається якась спроба вирішити - нема ради. Вся причина в тому, що практично всі підводні човни, які могли б прийти на допомогу, знаходяться в Атлантичному, а не Тихому океані. Виникають паузи мовчання і колективної тиші. Тієї миті над скляним верхом підводного човна пропливає якесь загадкове створіння: худе, пластичне, але з широкими перепончастими лапами, схожими на листя конюшини. Всі трохи в "ауті". Мить, а за нею ще одна загадкова тінь, зовсім інша. Всі розуміють, що глибина Тихого океану чимала й падати в обійми невідомого нікому не хотілося б. Путіну доповідають: єдине, на що можна розраховувати, так це американська субмарина, що ходить цими водами.

Розповідь про дітей і те, як померла третя дитина: лікарі не встигли врятувати. Дивлюсь на їхнього тата, а він має вигляд якогось приголомшеного романтика, десь літає в хмарах, чи то така мить. Дивлюсь уважніше, а він наче спить у колисці, яка стоїть доволі низько до підлоги. Майнула думка: в дивних умовах виростали діти. Якась старша дитина каже татові, що пора припиняти, життя триває, насправді, це середньостатистична цифра, просто наша родина потрапила в те число. Разом із тим звучить інша фраза: "Добре, що у нас родина повна, а є такі де немає тата". 0435'

Сон 120919 "Військово-цивільний стан"

Йдучи по своїх справах, посеред білого дня, десь у парковій зоні польського міста, хтось навісив на мене рушницю. Одразу відчув її важкість. Озираюсь, а хлопці де-не-де з ними вже ходять. Припустив, що зараз відбуваються військові навчаня серед цивільного населення. Зустрічаю по дорозі колегу з роботи В., а йому теж накинули таку ж рушницю. Дуже кортить них позбутися. Минаємо знайому ділянку дороги, а я кажу: "А пам'ятаєш, як я вдруге приїхав до Польщі, тебе зустрів у цьому місці? Віддаля гукнув до тебе: "В., невже це ти?.." А ти б так і минув, не примітивши мене в стороні, простуючи дорогою далі". Спогади спогадами, а йдемо далі. Міркую собі: дивне нав'язування зброї посеред вулиці, це при тому, що я українець і не маю жодного стосунку до їхньої уявної мобілізації. Побачили магазин і вирішили до нього зайти, аби там запитати за військово-цивільний стан і віддати рушниці. Як тільки почали говорити з продавчинею, як раптом мене осяває: "А давай постріляємо?! Це ж пневматична рушниця!" (Таке переконання). Запитую в продавчині: "Чи можна?" Вона ж каже: "Так, аби було для інших безпечно!" Виходимо і йдемо десь на пагорб в сторону якогось каміння, гаражів та дерев. Минаємо смітник, а на ньому тліє якесь сміття. Примітив, як В. оперативненько пішов уперед, а я раптом наступаю на якесь гаряче тління. Від того з лівої ноги спадає гумовий капець. Хочу підхопити його ногою - не можу - гаряче. Забираю руками, а він від температури помалів і скрутився, так, що вже не можна його використати за призначенням. 0500'

Сон 110919 "Приємні несподіванки"

Везу на візочку (в народі називали б "кучмовоз") різні пожитки. На ньому лежить льняна торба, а в торбі інші, зокрема й коробки, які, коли складав, видавались більшими, навіть трохи здивувався, як-то вони всі гарно лягли разом. Сама торба темно-сірого кольору. На мою думку: тому що пралася з темними речами, а мала б бути світла. Міркую собі далі: отак проїхатись із нею не один день, хай би вигоріла на сонці, і стала б світлішою. Зараз на неї крапає дощ, вона промокає, але то нічого: всередині упаковано добре в інші торби. (Практично тут обіграна давня технологія вибілення льону). На мені нова брендова чорна куртка з секонду, яку купив для роботи і, як думав, не сходитиметься в плечах, а тут-таки доволі простора. Мені вона подобається. Іду рідним містом по вулиці Б., нині С.П. Минаю пішохідну дорогу, на яку місцями найшов ґрунт, а з водою утворює незначний бруд. Але мені йти комфортно: тепло і весело. Іду в сторону дому, де живе баба Дуся, хоча в результаті опиняюсь у власному домі, яке давно потребує ремонту, а ми там не мешкали віддавна, а тут тільки-но заселилися і облаштовуємося по-новому. Звернув увагу на білені стіни, які однозначно потребують ремонту: побілка місцями облупилась і видно давні шари. Заходжу у спальну кімнату, а там, на моє здивування, гостя. Якось проморгуюсь чи то протираю очі, аби розгледіти краще хто, адже від початку не вірю побаченому. Біля дружини сидить давня знайома з літературних кіл С.Ш., яка не один рік відпрацювала на керівних посадах. Кого-кого, а її не очікував побачити в рідному домі. Озираюсь по стінах, так, наче оцінюю своє житло її очима, і пояснюю, що ми сюди недавно-таки перебрались. Хоча!.. Дивлюсь уважніше, а кімната певною мірою змінилась. Дружина її обставила різними приємними святковими несподіванками. Наче якась невелика ялинка чи середнього розміру густий зелений вазон, що стоїть на підлозі, біля нього якась торба з подарунками, що на дотик нагадує новорічні кульки, хоча трохи заважка, ще якісь речі такого штибу. Розумію, що все це не просто так: це наш із нею ювілей, а гостя - це щира реакція на жінчин пост у фейсбук, де вона запросила всіх до нашого дому на це свято. Розповідаю, що я нині, як бачиш, не живу в фейсбуку. А ця мила ідея (зробити пост) - чудова ініціатива дружини. Навіть закралася думка: а хто ж ще аналогічним чином може відреагувати і завітати до нас у гості? Дивлюсь на гостю і дружину, і відзначаю, що вони певною мірою схожі зачіскою, навіть мають щось спільне в обличчі. Вони ж кажуть, що вже між собою зауважили цю схожість: чорні коси, довжиною трохи нижче плеча, якась чолка, хоча лоб великий і гарно виглядає, яскрава червона помада. Непомітно для себе бачу в гості іншу знайому С.М., яка справді має більше спільних рис із дружиною. Але цікаво, що цю трансформацію уві сні я від початку не відрефлексовую остаточно. Отже, це "осяяння" образу з'являється в процесі пошуку схожости, більшою мірою, не в форматі внутрішнього монологу, а вже в діалозі з ними. 0235'

Гуляю по якомусь російському місту, спілкуюсь із мешканцями. Привертаю увагу своєю українською. Загалом усі дружелюбні та готові підказати та допомогти. Завітали в гості до мами однокласниці О.М. Звертаю увагу, що спілкується українською, а її дитина вчилася російською. Як висновок: заходить розмова про мову. Про те, що в нашому класі багато хто за радянський період часу русифікувався. І все це при моїй пам'яті! Це при тому, що походять з українськомовних родин, які переїхали жити з сіл у місто.
Повертаємось зі святкового столу. На мені вишиванка, на ногах в'язані капці, на руці великий розумний годинник. Дехто з присутніх вдягнений у щось подібне, але відмінне від мого. Підходимо до якогось ресторану, а в ньому грає якась українська народна мелодія. Цікавою рисою є певний декор на невеличкому даху, що на висоті моїх очей має на собі бутафорію вівсяного печива, але не плясками, а у вигляді булочок (повторення фрагменту з забутого сну). Вирішую підспівати. При вході в той заклад, що має відкритий вхід, наче в гараж, але в сучасному стилі, стоять зо п'ять працівників закладу і мило запрошують відвідати їхню ресторацію. Дивляться на мою зовнішню оригінальність і на те, як підспівую куплет пісні, що долинає від їхнього закладу. На що співробітники аплодують. А я кажу: "От могли б зробити маркетинговий хід, де кожен бажаючий може заспівати, а ви йому... - беру з даху бутафорне печиво та інсценізую його кусання, - у подарунок - печенюжку!" 0500'

Сон 100919 "Але це неправильно!"

Разом із колегами, по завершенню роботи на одному об'єкті, переправляємось на новий. Спочатку їдемо автобусом. Далі, як повідомили, нас має забрати власник нової фірми особисто. Приїхали. Тепер доводиться чекати. Дехто з хлопців пішов з'ясовувати: що і як далі? Приходять і кажуть: "Скоро прилетить і забере вертольотом". Прилітає, а тросами до гелікоптера причеплена конструкція у формі даху, на якому два незалежних сідла, якби на конях. Хтось має сісти на них, а хтось у салон гвинтокрила. У будь-якому випадку буде так, як він скаже. Питаю в хлопців: а що за нове помешкання для проживання, які умови? Так, наче хтось із них був уже на місці, і все розвідав. Відповідають: "Так собі! Ти побачиш!" По паузі продовжують: "Деякі ліжка холодні. Але подивишся, не всі люблять однаково". Дивлюсь ще на ту диво-техніку у вигляді даху з сідлами. Маю розуміння, що саме мені й ще одному колезі доведеться летіти на такому незвичному апараті. Питається: для чого? 0130'

Запитати, що робити сину з англійською. (Неповний фрагмент сну).

Так, наче дивлюсь телевізор. Бачу фрагмент шкільного заходу, як одна жіночка дає для телеканала інтерв'ю до дня української мови. Чомусь вплутує для порівняння своє знання з польської. Тепер по завершенню репліки, стою десь збоку оператора, а біля мене мати. Тут вона на своїй роботі: займається продажем дрібних товарів наживо, як то правильно кажуть: "прямими продажами". Підходить до тієї жіночки і без слів дивиться на неї. Дивлюсь і я, і щось мені в ній знайоме. Тепер чую мамину репліку: "У що ти перетворилась!" Так, наче це прямо могла б сказати лише близька людина, або ж надзвичайно їй знайома. Починає коментувати суттєві зміни в її обличчі, на які вплинув час: брови (кісткова частина) - збільшились, уста - запали... Слухаючи, раптом осяває: звідки я її знаю? - так це ж колишня її співробітниця!
Далі спілкуюсь із матір'ю на тему продажів. Вона ж хвалиться: може продавати що завгодно! Раптом пропонує мені "еМеР три" плеєри. Я її виправляю, що не еМеР, а еМПе (MP3) плеєри. Наче так каже батько, за аналогією з кирилицею, але це неправильно. 0430'

Сон 080919 "Ходили по криницях і "німців" шукали!"

На якомусь робочому об'єкті, з колегами протягуємо кабеля. Тепер сам по собі вивчаю на лотку певні кабелі та кріплення, дивлюсь до якого йдуть обладнання. Тепер наче майстерня і в той же час велике офісне приміщення. (Організація майстерні схожа на батькову - в реальному житті). Знайомий сервісний інженер В.В. сидить за робочим столом і ремонтує черговий телевізор. Помічаю на столі знайомий мені апарат, яким я починав займатись. Питаю за нього. Каже, що ще не відремонтований: "періодична несправність" дає про себе знати. Пробую сісти за нього, аби в усьому розібратися. Бачу, як на основній платі вже паяно та перепаяно. Звертаю увагу на вільне місце під вертикальну мікросхему, яка має дублювати іншу - горизонтальну. Починаю потроху вникати, але це важко, коли немає розгорнутої схеми. Вирішую кудись у межах "офісу" піти, аби взяти деталь на заміну. Приходжу і сідаю за роботу. Тієї ж миті підходить інженер і дивиться, що робитиму. Кажу, що є ось такий варіант заміни, замість горизонтальної мікросхеми, яка може бути бракованою, варто спробувати його аналог у вигляді вертикальної. Просить долучитися і допомогти, напаяти його певним, йому зрозумілим чином. Так, як схеми немає, я ж не відмовляюсь, довіряючи його більшому досвідові. З усього вийшло, що зображення врешті-решт розгорнулося на весь екран. Залишаємо протестувати на деякий час. Іду з майстерні. Десь у межах цього офісу і водночас дому, з архітектурними елементами великої споруди, з певним місцем для паркінгу, з'їздом і масивними бетонованими перилами - зустрічаю свою сестру з якоюсь подружкою. Заходить розмова за дитинство: чи я пригадую якісь цікаві історії, які з нами траплялися? Про себе щось пригадую, але то незначне й не для захопливих оповідок. Кажу: "А що ми такого цікавого робили?" На що сестра відповідає: "Хіба забув? Ходили по криницях і німців шукали!"

Сон 070919 "Наче гортаю спогади..."

Екскурсійна подорож з лишньою технологізацією. Я б сказав: нові віяння не завжди вирішують справу в кращий бік. Беру участь у колективній подорожі центром міста. Потрапляємо в приміщення, де екскурсовод показує, як голосовими командами керує кімнатою. Зі словами "Make up" переносимось, наче ліфтом, у нове приміщення. На якомусь етапі питає: чи хотіли б відвідати туалет? Отримує в масі позитивні відповіді. За новою командою, зачекавши трохи часу, так, наче б були в черзі, заходимо разом у приміщення схоже на амфітеатр зі сходами-сидіннями виконаними з сітки. Рекомендує присісти й отримати відповідне задоволення. Так, як все відбувається в масі, нічого цікавого і, як можна так виразиттися, "приємного" в тому не знайшов. Мить і пропонують йти далі, покинувши заклад. Зазираю зі спини на свої штани, а вони мають від такого сидіння округлий слід характерного кольору, що зовсім мене не втішає. 0400'

Дивлюсь сон, наче гортаю спогади.
От я спілкуюсь з дружиною... Дивлюсь на світлину з її телефону, де колись вона стояла на дворі, біля вікна нашої (таке вві сні переконання) квартири, поправляє щось у чоботі. Там вона падала, а зараз коментує ту подію... Якась молода полька хоче мені щось віддати, а це знецінені українські монети (білий метал), де стерті від часу, а де з отворами. Я ж кажу: "вони нічого не коштують". Придивляюсь, а одна з них мені не знайома і викликає інтерес: на одній стороні викарбувано, як на замковій споруді стоять чоловік і жінка, він її обіймає зі спини, дивляться вдаличінь, а на обличчі маски птахів, спочатку мені видались їхні обличчя кумедними: з гоголівськими носами. Питаю себе: що за дивна монета?.. Дивлюсь на якісь темнокоричневі глянцеві стовпи, виконані з запеченої глини. Роздивляючись якось зблизька, перше, що спадає на думку: це якась альтанка. Питаю в дружини: "Як так можна було зробити?"... Проходжу знайоме мені місце, де видно, що тракторами навезеною землею загорнули ділянку, яка була занедбана, а зараз приймає гарний вигляд (продовження якогось сну)... Спілкуюсь з жінкою по телефону, дивлюсь на наступну ділянку, біля якої треба з асфальту прибрати землю, помити водою територію заїзду. Дружина все це коментує... Чую знайому мелодію, а там слова: "З'явилась відьом відьмча самота...", на мотив народної пісні "Гай, гай, гай..." 0500'

Сон 060919 "Встав і пішов, адже буде пізно!"

Маю від'їхати на навчання. Все готове. Очікую чиюсь команду. Так, наче хтось за мене вирішує яким саме автобусом їхатиму. Мить і мені повідомляють. Збори рахуються на секунди: маю схопити речі й оперативно сідати, адже ніхто не чекатиме. Якоюсь мірою сон повторюється, а саме кульмінаційний момент сценарію: "встав і пішов, адже буде пізно!" Виглядає так, що друга поїздка, або спогад про неї, є чистою аналогією: "слухай мою команду!" Тієї миті, якщо їв, покидав усе і біг на вказаний автобус, який, з безлічі інших, які прибували й відходили, знаходився відносно недалеко. 0030'

На верхній частині лівої ноги рихлиться вглиб велика рана, довжиною з 20, а шириною до 5 сантиметрів, яка заживає доволі незвично, а зараз активізувалась частковим підгниванням. Згадую причину (інша частина незрозуміло якого сну), яка вигладає доволі банально: подряпався від умисного відірваної частини на штанах, яка певною мірою нагадує форму рани. Міркую собі: як, будучи на роботі, маю знайти час, щоб відвідати лікаря, купити якусь мазь? Згадую, що в мене є "Клотримазол" і "Синафлан". Вирішу: що краще? Приймаю рішення скористатися останнім.

Просинаюсь із запізненням на роботу на пів години. Ніяк не можу зрозуміти: чому так трапилось? Перше, наче мешкаю у винайманій квартирі з колегою В., пізніше виявляється зі своєю родиною. (Цікаво, що перше враження належить і до попереднього фрагменту сну). Маю щось поїсти, швидко зготувати собі на обід. Відкриваю холодильник: вирішую з'їсти те що бачу. На здивування знайшов великий картопляний (?) біляш. (Цікаво, що там його залишив у якомусь попередньому сні). Міркую: підігію, і вже буде щось. Бачу ще й деруни: о, як добре, буде що поїсти дітям! Хто стоячи, а хто сидячи всією сім'єю починаємо їсти. Пояснюю сину, що на відволікання немає часу. Знаходжу від учора порізані помідори, даю дочці, беру собі. По ходу міркую: як організую собі обід із виїздом у столову. 0200'

Сон 040919 "Спогади про дитинство"

Пишу спогади про дитинство. Пригадуючи деталі, вирішив деякі з них відтворити в пам'яті й завітати до родини однокласниці Л., що мешкає недалеко від дому моїх батьків. (Уві сні місце розташування дому знаходилось відмінно від реальности - за дорогою). Зустрічаю їхню маму. Спілкуємось за життя. Сиджу біля їхнього гаража і на мене напливають спогади. В розмові згадую про деякі деталі, враження, які виніс з дитинства, будучи в їхній родині. От я згадав, що вперше почув нецензурне слово саме в їхній родині, чим нині здивував їхню матір. За певен час - пригадалось, що в них чув деякі слова польською, тому не все розумів, коли щось просили. Цікаво, що цю розмову слухала ще моя бабуся Д., яка дала якийсь коментар щодо польської: "не цієї родини", - так, наче спогади мої змішалися ще з історією перебування в когось іншого, що мешкають не тут, а ближче до них. Згадав за їхнього сина - меншого за Л., зокрема за книгу Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки", яку він може й донині мати в себе. Так, наче це ключ до кращої розгадки чогось, що пов'язане зі спогадами. Їхня мати каже, що зараз він купається і вийде з лазні. Дивлюсь крізь скло надвір, а там сарай, більше схожий на льох - це і є їхня лазня. Біля неї стоїть їхній батько і дід. (Батько в реальности - зовсім інший, нагадує іншу особу, діда не знаю взагалі). Вирішив до них не виходити, аби не зачинати нових розмов, а зачекати сина вдома. До хати приходять всі разом: син, батько, дід. Дивлюсь, а їхній син низького зросту, хоч і дорослий. Кажу: "Весь в тата і діда". (У реальности - навпаки: високий, взагалі не схожий на того, що уві сні). Вирішую пожартувати: "Дуже легко уявити, яка буде в тебе дружина: вже не висока і не середнього зросту, отже, кожна третя!" На що він відповідає своїм жартом: "Четверта!" 0340'

Сон 030919 "Це тобі, Україно!"

На лоні природи, над певним урвищем, двоє чоловіків і двоє жінок влаштували собі повітряний пікнік. Пристібуючись до повітроплана, кожен по черзі перелітає кручу. Свої польоти присвятили національному прапору України, яке, при спускові, звисає в повітрі долу. Один учасник знімає свої польоти на відео. Якоїсь миті дивлюсь на процес його операторським поглядом. Звертаю увагу, що стяг, обвисаючи вниз і маючи на вітрі,  перевернутий: жовто-синій. Фільмуючи на відео ці миті, спортсмен-любитель за кадром каже від щирого серця: "Це тобі, Україно!" Тепер дивлюсь на всіх учасників такого оригінального пікніка зі сторони. От бере якась дівчина і так само перелітає з одного місця на друге. Бачу, що один з чоловіків увесь у татуюваннях: торс, зокрема спина, вся замальована незвичним сюжетом, що раз за разом чіпає мій погляд: на чудово виписаних хвилях моря з чітко окресленим обрієм, в просторі "зависають" 2,5 мотоцикла. З однієї сторони море сприймається так, наче він зайшов у нього по шию, звідки видніються на обрії його голова і частково білі руки, а мотоцикли мають такий вигляд, наче зависли в невизначеному просторі між хвилями та споглядачем, іншими словами: своєю присутністю там "нікуди не впираються". Присутня одна незвична цікавинка: десь недалеко від учасників цього пікніка, в глибині урвища, стоїть велике старезне дерево, до стовбура якого прикріплений діючий електроящик. 0223'

Сон 020919 "Психологічний аудит"

Я з дружиною переїжджаю з однієї квартири в другу. Цікаво, що вибрали з усіх ту, в якій жили (в реальности - живемо), але уві сні вона є майже такою, якою була від початку. Щодо видозміни, то вона торкалась дверей і рами, які були неодноразово пофарбованими світло-зеленою фарбою, що не рятувала їх від певних шпарин у районі ручки та замка. Для переїзду мушу пройти в поліклініці медспеціалістів, які мають надати мені дозвіл на переїзд. До початку мого спілкування з ними вживу, перше - довелось записатися на відвідування і пройти тест по телефону. Коли був у них уже з візитом, спочатку було важко запам'ятати назву відділу, де вони працюють. Це мене трохи піднапружило, адже, щоб продовжити-завершити з ними діалог і забрати медвисновок, мав ще раз до них подзвонити. З трудом пригадав, що за назва була на дверях їхнього кабінету, щось на зразок "санітарного аудиту", хоча складалась з двух коротких речень. Намагаюсь освоїтися з дружиною на новому (старому) місці. Міркуємо, як будемо облаштовувати та заставляти меблями нашу кімнату. По дорозі між всіма перепетіями дружина спілкується із рядом своїх знайомих, які викладають ув університеті психологію. Цікаво, що на якомусь етапі оцінку нашим стосункам за певним тестовим переліком, мали давати по ходу розмови нам, з однієї сторони ті, що з "аудиту" та згадані знайомі-психологи. Вийшло, що перші надали нам оцінку вище, аніж другі. 0145'

Сон 010919 "Відпочинок із несподіванками"

Хтось розповідає про якусь споруду, технологічно побудовану, як оборонна конструкція у вигляді скелі. Насправді - це частина якогось форту. На самій маківці тієї будови стоїть людина, а я дивлюсь на неї з погляду пташиного польоту. До цієї споруди вгору веде довга красива стежка. З іншого погляду: я піднімався до неї, як один із учасників подорожі. Тепер виходжу в центр міста, схожий на Краків або ж Вроцлав. Проходжу біля високих храмових будівель. Поряд проїжджають трамваї. Дивлюсь на мапу міста, як і куди заїхати. Маю зустрітися з дружиною та дітьми. Тепер їду трамваєм, орієнтиром моєї зупинки має стати невеличкий ринок, на якому продають речі легкої промисловості для військових. Трамвай заходить на свою кінцеву зупинку. Розумію, що я таки не втямив куди він приїхав. Питаю польською в кондуктора (молодої повнуватої дівчини) за цей ринок. Показую на мапу GPS, що на телефоні. Вона міркує, потім перепитує в старшого кондуктора. Кажуть, що такого не знають і тому не можуть мене нормально зорієнтувати. Тепер опиняюсь в якомусь приміщенні, яке має відношення до трамвайного ДЕПО. Там спілкуюсь із колегою В., який весело розповідає про роботу та час на обідню перерву, як дехто з колег пробував організувати собі відпочинок прямо таки з ковдрою для сну. Дивлюсь за вікно, де мої діти сидять за столом вуличної кав'ярні і п'ють щось на зразок гарячого шоколаду. Син показує для доньки якісь експерименти з надуванням туди бульбашок та зануренням предметів. Відволікаюсь на В. і кажу йому: "Подивись, скажи класно, коли є діти!" Він погоджується, адже хлопець ще є неодруженим і в розмові зринають час від часу відповідні теми. Тепер очікую якогось рішення, про яке мають поінформувати телефоном. Думаю про якийсь свій варіант розвитку подій, а мені дзвонять і кажуть, що якась старша жінка, перебуваючи в шлюбі, все ж таки прийняла рішення вийти за мене заміж. Міркую собі: що за бредні? Я то її знаю (уві сні), але щоб так круто може змінитися розвиток подій - не очікував. Кажу, що "ні, в жодному разі!" Про себе вторю: що за маразм? Разом із тим пригадую якісь деталі, що пов'язують мене із тією родиною. Так, нібито я свого часу пропонував руку їхній донечці, і все заради того, аби уникнути якогось обов'язку (військового?), або здобути для себе якісь вигоди (фінансового?). (Чимось, поява цього фрагменту з донькою пов'язана з асоціацією за зовнішніми рисами тієї кондукторки). Все для мене з ними стало якось так складно, що подумки з ними попрощався, як з минулим, а інцидент зі старшою жінкою, мамою тієї родини, перевів у статус гумору в розмові з В.
P.S. У процесі пробудження згадав, що стосунки із тією родиною у мене виникали в попередніх снах, про які було цілком забуто. Частково та родина нагадує мені одну знайому сім'ю з реального життя, не в позитивному до них ставленні, близько знайомих із моїми батьками. На відміну від реальности, матір тієї родини була чорнявою, низького зросту, ще й істеричною особою, яка нагадала ще одну особу, але з тим усім такий сон стає більш заплутаним. 0045'

Я з сином відпочиваю на озерах. Одного дня пішли на одне озеро, а воно там блакитне, і вся його цінність у тому, що воно солоне. Навіть ув одному місці було видно, як хтось лопатою зрізав сіль товщиною з пів метра, що приховувалась під невеликою товщею води. Потім пішки повертаємось на звичне озеро. Міркував, як наступного разу сюди запрошу дружину, щоб вона оцінила всі переваги. Уявляв, як розповідатиму про це озеро, яке воно красиве, що йти до нього всього десь 45 хвилин, що риб і будь-якої живности, на відміну від знайомого озера, як і в Мертвому морі, немає. Продовжував міркувати про те, наскільки воно не освоєне, коли навіть будинків для туристів та інфраструктури біля нього немає. Чомусь уявив, як візьму відро води з цього озера і перенесу в уже знайоме, роблячи висновок, що суттєвих змін у якості це йому не додасть, хоча, після такого міркування, подивився на те озеро, а воно на берегах все ж таки має сліди білого, отже тут присутня якась незначна концентрація солі (?). Якийсь хлопець, так, наче я був з сином, а він врази старший, на мої слова, що тут у воді видно стежку між великими каміннями, починає пливти і виявляє на шляху перешкоду у вигляді ще одного каменю. Відкидає його, а він великий, і тим самим прокладає шлях далі. 0445'

Сон 300819 "Гарячий шоколад з кокосовим молоком"

Прийшли в гості двоє людей, один із них юнак. Мати спитала: "Що зготувати?" Юнак каже: "Рослинний продукт із шоколадом, охолоджений землею". На таке прохання мати каже до мене: "Можеш таке зробити?" Я берусь експериментувати. Упускаю деталі марудства, пов'язані з землею в буквальному розумінні та рослинами в тому ж числі, незмінним залишався шоколад. У результаті вийшов охолоджений "гарячий шоколад з кокосовим молоком". Майже на самкінець їхнього короткого візиту даю йому цей напій. З іншої нагоди в гостях ще була якась юнка, приблизно його віку. Підходжу до неї і питаю: "Чи не хотіла б вона спробувати такий напій?" Вона не відмовилась. Якийсь дивний чоловік з кримінальною поведінкою запитав у юнака: "Чому в тебе було нетрадиційне замовлення?" - маючи на увазі чай, кава, або міцні напої. На що він відповів: "З релігійних переконань!" Другим сюжетом до цього чоловіка підходять якісь "друзі" з недоброю пропозицією, а він чи то прикидаючись дурником чи справді змінивши свої погляди, змахуючи в повітрі краєм чорного плаща, як Дракула або Супермен, каже: "Я не буду того робити, у мене релігійні переконання!" 0230'

Якась жіночка нашиває певні відзнаки за успіхи у змаганнях, щось на зразок того, що мають скаути. 0500'

Сон 290819 "Правильний вибір"

Кіноматографічний сон. У головній ролі В. Зеленський, який грає сім'янина-супермена.  У нього є помічник, щось на зразок Санчо Панса. Що один, що другий схильні до неймовірних вчинків. Наприклад, літати в повітрі. Сюжет настільки комбінований різними стилями, що серйозні речі постають разом із трагічними. Такі ролі більше нагадують гротеск, де з приколами та гумором робляться відповідальні речі. В кульмінації сну з'являється в міру стервозна жінка В. Зеленського з дитиною. Інші герої, ролі яких важко описати із-за тієї заплутаности сюжету, нагадали мені образи змальовані в художній книжці Ірвіна Ялома "Шопенгауер як ліки", сюжет якої почув з реального життя, переповіданий дружиною перед сном. Зокрема там фігурували дві жінки, одна з них чорнява, що була до вподоби "Санчо". Все завершується тим, що герої опиняються в лікарні, більше схожої на адміністративне приміщення. Головний герой має швидко спуститися з третього (?) поверху. Дивиться на заґратоване вікно, розганяється і, за рахунок пластичности тіла, долає залізну перешкоду. Сідають на вертоліт. В. Зеленський дивиться на "Санчо", який робить вибір: до якої жінки підійти? - в результаті чого каже: "А я очікував інший результат, а ти зробив правильний вибір!" 0050'

Сон 280819 "І сміх, і гріх"

Приїжджає двоюрідна сестра з Ізраїлю. Про її з'яву дізнаюсь із першої зустрічі в домі баби Марії. Десь з-поміж нашої розмови дізнається, що для інших вона давно померла. Каже, що, відверто, дійсно себе так почуває. (Далі важко уяснити такий перехід). Продовжує, що вона таки хоче померти, але я нікому не маю говорити: коли вона лежатиме в труні й везтимуть у крематорій, що - жива. Така її воля. Подальшого життя вона тут не бачить. 0105'
P.S. Фінал цього сну буквально розхвилював мене можливою розв'язкою.

Розповідав цілі вірші римованими строфами. Просто лилися й лилися з моїх уст, так, наче ними я говорив із незачитаного й незавченого.
P.S. Подібний сон вже не раз снився доволі й доволі давно.

Розмовляю з незнайомою жіночкою. Слово за слово переповідаю анекдотичну ситуацію з життя, переносячи образи на ліс і звірів, домірковую кінцівку, аби, за рахунок абсурдности, це було більш смішно. Дивлюсь на реакцію. Кажу, що такі речі добре йдуть для дітей, наприклад, мій син дуже довго сміявся. На що вона відповідає:
- А тепер послухай мій анекдот: "Відкрив нові світи й тепер ставить свічку на Ганни".
(Пауза).
- У чому гумор?
(Сон обривається вранішнім будильником). 0500'

Сон 270819 "Має зачепити"

Кіноматографічний сон. Я в ролі опікуна, який займається господарчою справою в інтернаті для малолітніх дітей. У мене сьогодні завдання: випомпувати з підвального приміщення воду. Займаюсь різними організаційними справами в даному напрямку, викачую то в одному місці, то в другому. До нас в заклад приїхала людина, на яку покладана місія інспектувати: як дитина адаптується до умов перебування. Тією дитиною є хлопець десь до десяти років. Поки я зайнятий, інспектор спілкується з вихователькою, я ж час від часу долучаюсь до цієї справи. Варто додати, що на свої дії частіше дивлюсь зі сторони, аніж очима самого героя. Використання такого операторського прийому справді поширений у кіноматографії. Я знаю, що вже мене очікують, аби вже поспілкуватися зі мною. Ще трохи і я буду готовий. Цього дня в нашому закладі з'явилась незнайомка, із якою мені довелось перекинутись кількома взаємними поглядами і короткою розмовою про те, ким я тут є. Складається враження, що між нами в майбутньому має виникнути якісь стосунки, але як у всіх романтичних сюжетах, ускладнених певними подіями, з'являється зав'язка твору, недочитана з першого погляду тією дівчиною: моя зустріч з ще однією героїнею, яка прийшла відвідати двох своїх синів у цьому закладі. Її погляд вказав на те, що моя зустріч з новою героїнею була прочитана не в кращу сторону наших ймовірних взаємин. Як їй пояснити, що місце моєї роботи не має жодного відношення до особистого життя? - звісно ж має, тут я познайомився з нею (цей фрагмент роздумів спостерігаю за собою, як головним героєм, зі сторони), тут у мене опікунські обов'язки до згаданої дитини. 0028'

Біля голови кружляють кілька бджіл. (Ця тема вже фігурувала у двух снах). Одна з них залетіла мені в праве вухо. Як не поверну його - не вилітає. Відчуваю, що навіть трохи просунулась глибше, головне, не викликає кардинальних відчуттів незручности: просто, закладеність у вусі та й положення таке, що не кусає. Вирішив поїхати в лікарню. Виникло відчуття, що вона звідти випала, що й підтвердили в медзакладі. Поки сидів на зупинці, почув чоловічий переспів пісні "Лісапетний батальйон" у якомусь більш ліричному виконанні. 0227'

Подумав: як я буду їхати в Польщу? - і вже сів у невеликий автобус, більше схожий на маршрутку. По дорозі міркую на тему роботи в Україні та фінансів: скільки треба буде гривень на виїзд і в'їзд під час такої дороги. У голові фігурує 100 зл., які думаю розміняти. На якомусь етапі дороги водій заїжджає на газову заправку, яка більше схожа на непрацюючий базар: в'їзні залізні ворота напіввідчинені, при вході діє прилавок, біля якого він і зупиняється. Дивлюсь уважніше, а люди за цим прилавком дивно вдягнені: одяг білого кольору нагадує якусь пародію на космічних прибульців, із загадковими і нікому потрібними нашитими елементами для неіснуючого тіла. Тим більш: продають аналогічний одяг. Придивляюсь уважніше: хто? Виявляється, всі однієї національности, невеликого зросту, більш схожі на туркменів. Один з них дивиться на нашу машину й каже: таких ще не бачили на півночі України? Скоро таких машин буде багато! 0405'

Сон 260819 "Викликати здивування"

Іду з якоїсь площі на зустріч із одним чоловіком. У мене професійне завдання: його постригти! Приходжу і бачу, що він сидить і вже мене очікує. Коси світлоруді, чомусь нагадує мені одного місцевого поета і громадського діяча в царині польської культури, який давно пішов у засвіти, у реальному житті - Трампа. Підходжу до нього, а недалеко стоїть знайома перукарка і питає мене: стригтися? - так наче я прийшов до неї. Я ж згадую, що навряд чи таке можна було мені запропонувати, адже на днях вже сам себе стриг і це мало б бути видно; можливо, і не совсім акуратно на скронях, але явно: не стригтися! - і відповідаю, чим викликаю її здивування: "Стригти!" 0033'

Приходять на батьківський город чоловік і жінка. Так, наче я їх знаю - це наші сусіди, які живуть своїм життям. Жінка нагадує мені директорку школи, в якій вчився. Заїжджають на якомусь спецтранспорті (трактор, квадрацикл?) на нашу купу з гноєм, притопкують красиву кропиву, яка на ній росла, і питають з надмірністю та єхидством: "А як у вас виросла редька?.. А вона у вас хоча б є?" Кажу, що не знаю, може навіть і не садили. А хтось іде і знаходить її з закутку городу і вириває, показуючи дві голівки звиклого, як для мене, розміру. Підбігає мати і, незадоволена результатом, вириває ще дві - в рази більші, що навіть і я здивувався побаченому. Думаю, щось тут не чисто, піду-но подивлюсь на їхній город! Заходжу за огорожу і бачу, що на тому місці велика заасфальтована автостоянка, вдалині видніється маркет. Ага, от чим вони займаються! Але все сповнене певного розгардіяжу, всі бігають і снують, з'ясовують якісь стосунки. Он удалині бачу дівчину, схожу на одну знайому - художницю в дивному одязі. Вона - не вона?! Ні, то якийсь чоловік, який знімає з себе підтяжки і дає іншому, який дуже прагне причепитися ними до машини, яка от-от поїде. Сам він такий же пофіґістичний, із незрозумілим гумором, що й ці господарі. Чіпляється і летить за машиною, падає, розбивається об асфальт, голова відлітає, стирчить частина хребра, яка видає, що він напівлюдина-напівробот, і в своєму ж дивному гуморі, без емоцій болю питає, щось на зразок: "О, я розвалився?.." 0205'

Сон 250819 "Потрапити на гачок"

Сон подібний до того, наче дивлюсь кінофільм. Хлопчик, років з десяти, на риболовлі заганяє собі під шкіру гачок. Я ж в той час чимось зайнятий і прошу зачекати пару хвилин, аби йому допомогти. Він безпокійний: чомусь смиче і смиче за леску, а гачок все глибше заходить у шкіру. Повторно прошу заспокоїтись. Звільняюсь і акуратно виймаю той гачок. Відводжу до лікаря, який оглянувши каже, що він має на певний час залишитися при лікарні. Якийсь чоловік небайдужий до цього хлопця, видно, тато, грає роль солдата польської армії. Йому та ще декільком видали відповідну форму. Вони сідають у авто, а я бачу, що йому не хочеться покидати того хлопця, він все дивиться і дивиться на нього, а хлопець сидить під якоюсь конструкцією і вже грається з дівчиною однолітком. Чоловікам дають інструкції, що робитимуть, як приїдуть на вокзал у Варшаву. Що недалеко від нього, по іншу сторону будинку, буде той комісаріат, куди їм треба буде самостійно потрапити. Спостерігаючи за всім тим, бачу невпевненість, організаційну розпорошеність у діях і думках цього героя. Тепер я опиняюсь за ним. На нещодавні слова про форму, струшую рукою з його спини якісь пилинки та інформую, що на вулиці поляки старшого віку будуть упізнавати на них військову форму старого зразка, до слова додаючи, що нині вона відмінна від тих часів. У той же час, дивлячись на реакцію з дитиною, кажу: "Заспокойся, все буде добре!" На невпевненість, що вказану адресу не зможуть знайти, запевнюю, що я знаю дорогу, як туди потрапити. 0309'
P.S. В цьому житті важко відповісти, що є "потрапити на гачок": чи то є свобода ловити рибу, чи то є стара (нова) роль у певній системі. Чи є звільнення від однієї системи свободою в іншій? Начебто ми обираємо новий шлях, по якому йти, а це є такою ж черговою варіативністю, як і всі попередні. Ми взаємопов'язані з цим світом і узалежнені від речей, які в одній системі є видимими, а в іншій - ні. Відбувається свого роду взаємокомпенсація, де з проміжку ще не прожитиго шляху важко уяснити, що було краще. Втеча від тих речей, які є видимими, аби їх не бачити, в іншому випадку (обрання нового шляху) можуть компенсуватися видимістю неіснуючого - наперед незнаного в світі старому.

Син говорить просто і легко деякі німецькі слова, і все через те, що мав якусь тимчасову дотичність до німецькомовних джерел. Дружина почула, як то в нього виходить і з захопленням каже: "Це ж чудово! Це вказує на те, що можеш із легкістю вивчити мову в своєму віці".

Читаю польською мовою і дивуюсь, що з текстів вилучена буква "ń": на її місці звичайна "n". Міркую собі: це ж треба, вже скільки часу її немає, що люди навіть відвикли її вимовляти?! Тепер її існування схоже на архаїку! А от якби її раптом повернули і люди знову почали говорити правильно, як у давнину?
P.S. Дивує те, що констатація факту вві сні не має жодного відношення до ймовірного в реальному житті, тим більш з погляду на перспективу в минуле.

Сон 240819 "Домашній сир"

Іду в гості до тітки Т. Маю якийсь скромний подарунок і новеньку купюру в 100 грн. Розумію, що сума смішна, всієї краси, що новенька, і вирішую зайти на базар аби купити квіти. Поки їх шукаю, купую домашній сир, уже примітив ряд, де стоять квіткарі. Іду. Раптом зустрічає мене худорлява жіночка, яка добре мене знає, а я пригадую, що можу знати її по тому, як робив свого часу в неї телевізор. Просить купити у неї домашній сир. Кажу, що вже придбав. Чомусь продає не в рядах, а з рук. Питаю: звідки він? Каже, що батьки тримають корову, і лише так можуть їй допомогти, якщо хоче, може продавати, що вона й робить. Дивлюсь на неї, а вдягнена, хоч і акуратно, але не по погоді: вже холодно, а на ногах благенькі чоботи. Міркую: варто купити, аби підтримати. Тоді розміняю ті 100 грн. Подивлюсь, що залишиться на квіти і дорогу, а в подарунок, видно, що буде домашній сир. Не солідно, але квіти мають якось все прикрасити.

Сон 210819 "Ігрова кімната"

Ігрова кімната для дітей. Спочатку відвідую її сам, а другий раз (повторення сну, але зі слабшою деталізацією) приводжу своїх дітей. Принцип проведення дозвіллєвої діяльности суттєво відрізняється від традиційних ігор. Перше, на що сідаємо: сидіння-гойдалка, яка діє за певними комбінаціями фігур на настінній дошці, рухаючись у певному ритмі. Є й інші види ігор, коли учасники можуть і далі сидіти на ній, керувати голосом. Так, як діти були вперше, я ще показував, як то все діє вручну. Серед знайомства з іншими іграми в тій кімнаті, знаходжу давню іграшку: пластмасову машину з ракетами, яку сюди заносив ще віддавна, тоді, як син виріс гратися з нею. Дістаю її з-поміж інших і показую: чи пам'ятає він її, - розуміючи одразу, як суттєво вона програє з поміж того, що тут є.