Сон 160520 "Свіжий хліб"

Приходжу в магазин. Якийсь час прадавчині просять зачекати, поки не розкладуть тільки-но привезений хліб. Як впустили, я заходжу перший і беру одну білу буханку, половинку чорного, і ще один - сірий, але надрізаний по краях. Чомусь саме так мені й хотілось. Сам хліб свіжий, неймовірно запашний і м'який. Дещо докуповую в інших відділах. Асортимент формую з таким розрахунком, щоб було на родину. На виході беру термічно запакований салат із додатком цілих червоних перчин. Подумки про себе: "Такого ще не пробували!" Ціна: 7 з дріб'язком. На касі - перший. Першим і розраховували. Загальна сума склала близько 60 зл. Співставляючи з купленим, подумалось: доволі непогано! 0730'

Сон 150520 "Екзотичні фігури"

Задивляюсь на екзотичність листя на дереві, яке має на собі безліч привитих свого часу щеп, які вже зрослися до хворобливого вигляду "кукси", в один кавалок різних видів і сортів. Це переносить мене до діалогу з японцями, які мають зовні кінематографічний вигляд високої аристократії, які, на моє прохання, починають навчати розуміти їхню мову, шляхом випадкових складів, які вже фігурують у мене на язиці, не відаючи про їх значення. Після кількох таких слів, наче в художньо-документальному кінофільмі, бачу історію тисячолітньої давнини. Як одна дівчина потрапляє в сомнамбулічний стан вічного сну, опинившись перед цим в капсулі з густого кисню, подібного до желе, яка почала захищати її від води, стрімко ущільнюючись під тиском морської глибини. Ця капсула змогла її, вдягнену в костюм дракона, "законсервувати" на тисячі років. От я її вже бачу на дні океану, як лежить у якійсь круглій глиняній чаші, з якої визирає лише її голова, зокрема обличчя з заплющеними очима. Візуально "уявляється", як прийде час, коли вона зніме з себе той чудернацький костюм і випливе з тієї посудини... Звучить голос із-за кадру: "Н е т у с л а б 00000000 г 0", - але чомусь я чую це словосполучення візуалізовано, у вигляді усного перекладу з японської, з нулями. 0330'

Розрізаю торт на вісім дольок. Пізніше виникає потреба розділити його на більшу кількість. Чомусь турботи за цей торт переносять мене на обрахування його периметру, знаючи радіус. Починаю "ламати голову". Чомусь це важливо. 0700'
P.S. Цікаво, що в реальному житті, під час однієї співбесіди, потенційний роботодавець поставив мені подібне питання. Попросив швидко обрахувати. Звісно, такого я не очікував, адже робота не мала стосунку до природничих наук, а лише до продажів. Співбесіда завершилась нічим. Потенційний роботодавець тим самим підвів мене до причини, чому я йому не підходжу: "ти - філолог!" А формула виглядає як S=2πR.

Сон 140520 "На межі з небезпекою"

Переслідую В.Путіна десь на лоні природи. Цікаво, але в той час маю чарівне вміння літати. В процесі роблю своєрідний репортаж: аматорський відеозапис погоні на свій смартфон. Спочатку він з'являється в селі, з якого терміново тікає десь у молодий ліс, у якого є своєрідна крива дорога вниз до річки. Потім він зі своїми помічниками сідає на моторний човен і ним прямує по широкій річці, яка так само має певні заверти. Ось мене вже помічають і звертають увагу охоронці з числа його оточення. Відриваються від основної групи, аби мене якось виловити в повітрі, але я кулею злітаю високо в небо, так, що опиняюсь у тумані найнижчих хмар. Вирішую, як спущусь, то маю опинитися десь у тому місці, звідки почав стеження. Прикметним воно є тим, що там висить знак населенного пункту (села) - загубленого посеред великих просторів Росії, як і багато інших подібних місць. 0130'

Прийшов додому (батьківська хата), почав займатися хатніми справами. Міркую собі на тему проходження медкомісії у військоматі, адже виникла раптова в тому потреба. (Сон відсилає мене до реальної розмови з колегою С.А., який, як колишній рядовий, служив у Німеччині (НДР), а пару років тому проходив повторну медкомісію, заради отримання виписки на перереєстрацію місця проживання). Згадую свої болячки і як то їх треба знову-таки продіагностувати. На якомусь етапі відчув, що почались симптоми нежитю, з'явився кашель, почались часті відхаркування. Одразу зрозумів причину: вчора прохолодив ноги! (В реалі: перед сном довго ходив на дворі. Як ліг спати, відчув, наскільки сильно вони захололи). Міркую далі: от і похворію з тиждень, може два. Так, це вже точно не проходитиму медкомісію в військоматі. Приходжу на кухню, аби закип'ятити воду і згодом почати лікування з вигрівання ніг. Дивлюсь, а мати вже все для того підготувала. Частину перелила з одного відра в другий. Залишилось перелити в іншу ємність решту. Я ж перепитую: "Це для мене? Якраз ноги нагрітиму!" Мати погоджується. Переливаючи, помітив, що вода має нехарактерний для неї жовтий колір. (Образ пов'язаний із реальністю, де згаданий напочатку колега С.А. свого часу розповідав про гостювання в знайомого на Житомирщині, в криницю якого набігали лише поверхневі води, що й робило воду жовтою). На якомусь раптовому моменті переливання води, відро в мене зіскакує і гаряча вода розливається по підлозі. Тієї миті я підстрибую. Цей порух тіла переноситься зі сну в реальність, від чого доволі сильно здригаюсь і просинаюсь. 0400'

По роботі направили в ліс. Взяли інструменти. Вийшли. Приходимо. Відчуваємо, що роботи небагато і час треба розтягувати. Коли я вже під кінець робочого дня взявся за неї, аби зрубити одненьку невеличку ялинку, відчув, наскільки від безробіття заслаб, що навіть важко махати сокирою. (З реальности відчуття сонливости та розслаблености передалось у сон). Десь у той же час почув, як із лісу до нас хтось наближається, схоже, начальство. От і добре: і шумно, і вже роботу видно. Лише невеличкий пеньок, який тепер опинився прямо на дорозі, вирішив засипати піском, аби на ньому не спіткнутися або ж не підвернути ногу. 0500'

Фрагмент: якась подія, що завершується врученням великого кубку, щось на зразок таких, які дають на фініші гонщикам або футбольним командам.

Я з дружиною на базарі. Якийсь чоловік попросив у мене прикурити і разом ми відійшли в сторону, аби не заважати. В тому ряду, де ми стояли, ходило багато народу. Відійшовши в сторону, помітив давнього знайомого Р.З., який докурював цигарку, а біля іншого входу, щось на зразок багатомірної розвилки, як в підземному переході. Побачив ще знайому Н.В., з якою лише обмінялися поглядами. Присутні всюди переходи направляли потоки людей у різні сторони торгових залів, які мали або вхід до них, або - вихід. Пішовши в один з таких переходів, побачив, як люди піднімаються з торгової зали на велику площадку, що має півколо зі звуженими вікнами, густо виставленими вряд. Десь в одному з тих місць - просторий вихід на вулицю. Зауважив для себе: яка ж незвична техніка піднімає людей сюди нагору?! Не ескалатор, а щось на зразок великих прямокутних кошиків, в яких, приміром роблять огляди видоколу міста, але сам процес нагадав виробничу конвеєрність. (Як побачив, то згадав, що подібний образ із кошиками десь фігурував у забутому сні).

Сон 130520 "Неодружений переросток"

Мати знаходить у мене в шухляді відвертого листа до однієї жінки, написаного, але свого часу збереженого мною. Можливо, він і належав до епістолярного жанру невідправлених листів. У звичній для неї манері вирішила поцікавитися, що то за жінка? Чи вона її знає? Видно, довго для себе програючи незрозумілі сценарії з мого життя, дійшла висновку, що знає її як вчительку (української мови та літератури, яка працює в школі, що розташовується в самому центрі міста). Свого часу бачила мене з нею в бібліотеці на якомусь невеликому напівслужбовому заході. Чомусь пригадала її, як зацікавлену в покупках продукції якісної косметики, щось на зразок "Оріфлейм", якою сама почала на той час займатися. Питає: чи вона? Я підтверджую спогади, але ми вдвох розуміємо, що зараз це не має жодного значення. Я почуваю себе певним неодруженим переростком, який з віком уже втрачає інтерес до жінок, якому лишилися лише спогади, на прикладі загубленого серед паперів листа, так би мовити: написаного до самого себе.

Спортивний тренер разом із колегою-жінкою проводять організаційні тренування для дітей шкільного віку. Серед учасників є діти з зони АТО та біженці. Отже, ті, хто пережив горесті війни. Тренерка звертається до дітей максимально педагогічно та коректно, але діти, як діти: тут шумлять-шумлять, як раптом, без зайвих слів, на її команду реагують із максимальною відповідальністю. 0410'

Спостереження
Уві сні частково порушуються закони фізики, які не відходять від правил, завдяки отриманому протягом життя досвіду. Наприклад, сьогодні уві сні кидаю обірвану смужку з обгортки вафельної цукерки. Вона ж у свою чергу летить нехарактерним для неї чином, але впізнаваним рухом - за логікою падіння подібних предметів.

Сон 110520 "Правильні висновки"

Всім нам прийшли поштою якісь подарунки. Один хлопець дивиться, а це двигуни.
- Добре, але що з цим робити? - каже один. - Краще дали б еквівалентом у грошах! Сидимо з усіма за круглим столом і я висловлюю свою пропозицію з цього приводу. 0140'

На якомусь промисловому заводі допомагаю міняти балони (газові чи з киснем? - не знаю). Всюди мали стояти по дві штуки. Відбувається діалог із дванадцятирічною донькою колеги, в якому обігрується дозвіл на безвідповідальність у шкільній успішності. Розмова, вибудувана на гуморі. Все обігрується так, що дитина сама робить правильний для себе висновок. Неправильні ж варіанти викликають гірку усмішку. 0700'

Сон 100520 "Критичний погляд на дії"

Денний сон

По завершенню робіт, бригадир починає збирати робітників, яких залишив свого часу на різних ділянках однієї дороги. По ходу, як збираються всі докупи, я пригадую забуті обличчя, а разом із тим відгуки про того чи іншого працівника. Особливо, це виражалося тоді, коли мали зайти до буса останні з усіх: їх, як і в роботі, не дочекаєшся! На якомусь етапі побачив знайоме обличчя чоловіка, якого одразу й не міг пригадати: звідки ж я його знаю? (По пробудженню згадав: це був енергетик, із яким я свого часу (років 15 тому) працював на одному заводі. А згадав за прикметною зовнішністю, що мала надмір червонувату шкіру: чи обвітрену чи від вживання алкоголю? - але уві сні гіршу, аніж у реальности). Тепер тією машиною їдемо прямо, а за кермом артист із "Кварталу '95" Євген Кошовий, який у звичній своїй манері певного пригальмовування в реакції, розповідає і відволікається на чужий гумор. Ось він набрав на машині таку швидкість, що я бачу, сидячи за його спиною, як ми летимо, не вписуючись у лівий поворот, прямо в бетонну опору моста, вифарбовану в червоний колір. Я ж кричу йому: "Стоп! Стоп!" Після чого він раптово, у кілька смиків, скидає швидкість і геть на малих оборотах минає його без проблем. Дивлюсь на нього, а на "сатиричному" обличчі вираз, наче облили холодною водою. Тепер ми натикаємось на дорожні роботи. Чоловік, у формі робітника, показує, як нам їхати далі. Всюди пофарбовано, але ми за його вказівкою беремо посередині двух смуг: одним колесом по правій полосі, другим - по лівій. Від початку виникає сумнів у впевнености того дорожника: чому ми маємо їхати саме так? - між колесами опиняється бордюра, хоча й занижена, але невідомо де і як має вона завершуватися. За нами вже стоять подібні машини і тому не лишається вибору як їхати за вказаною логікою. 1610'

Сон 090520 "Така от ситуація!"

Незнайоме місце, кухня. За столом сидять двоє чоловіків і шукають спільну мову, що виражається своєрідною мовчанкою. Один із них - румун, інший - українець. У двері заходить ще один румун із характерною зовнішністю італійця (знайомий мені механік з об'єкту, на якому працював) і починає говорити українською з упізнаваним акцентом. Це мене дивує, адже до останнього не чув такого від нього.
- Я що не знаю, як ви мене називаєте? Я ж все розумію, про що ви говорите! - вражає своєю реплікою і йде.
- Така от ситуація! - говорить той румун, що сидить за столом. Тим самим дивуючи мене і своїм знанням української.

Іду в туалет, що на батьківському обійсті, а поперед мене якийсь гість. Я ж йому даю дорогу. Незвично для себе, але виявляю, що туалет подвійний. Пропускаю його в перший, заходжу в другий. Дивним чином падаю десь по руки в яму. Фекалій на дні виявилось небагато, практично й не відчув. Одразу виліз, підтягнувшись руками, спершись об підлогу. Відчув, що на спині опинився характерний бруд, а в ямі - мобільний телефон. Знову залазити? Дивлюсь, а біля сараю стоїть лопата. Поліз нею і для себе виявив, що телефон достатньо посунути до краю, який виходить назовні. Таким чином - дістав його вже з входу, рукою. Загалом, ані огиди чи характерних запахів не відчував.

Сон 080520 "Як "бог з тобою" у тобі"

Наче дивлюсь старе італійське кіно, в якому фігурує герой, який супроводжує своєю банальною присутністю події. Зі свого боку, так би мовити, він нічого особливого не робить: то він спить, відпочиває, сідає в машину з напівголою дупою, їде, лежачи "нульовим" на возі. Його дія зводиться до того, аби бути у відключці до всіх подій, що навколо нього. Так, наче він смисловий баласт, який треба весь час "носити" із собою з сюжета в сюжет, наче "п'яного" в світі раціональних суджень. Подумки питаю себе: для чого? На що виникає образ "Метелика без крилець", але не буквально: замість них - чорно-сірий "каркас" (напівповітряна природна конструкція), без забарвлення, яке він ще мусить для себе набути. Завершується тлумачення фразою: "Як "бог з тобою" у тобі". 0330'

Заношу в незнайомий мені дім чорно-білий телевізор. Підключаю до трансформатора, вмикаю, але від старту бачу: щось не те. Краєм ока помічаю шкалу, яка незвично заходить за допустимі межі. За спиною чую голос: "Що ти робиш?" - який накладається на миттєвий висновок і дію, прийняті за долі секунд, більш на інтуїтивному рівні, аніж на логічному - і швидко вимикаю напругу. Тепер приходить усвідомлення, що на виході з трансформатора було 1000 Вольт (нереальна в побуті), а цифри, для регулювання напруги, затерті від давности. За спиною стоїть колега, чий голос і почув, а за ним батько. Тепер я іду на кухню. Бачу миску черешень, очищених від кісточок. (Їх поява належить до забутого фрагменту сьогоднішнього сну). Починаю перекладати їх у миску, а звідти вилазить жук-смердюх і павук на довгих ніжках. Павук втікає сам, а жук вилазить мені на руку. За незрозумілим жестом дивлюсь на нього, а його вже немає. Чухаю собі лоба. Видно, полетів, лишивши в повітрі незначний по собі запах. Майнула думка: "Ось тобі й черрі!" 0444'

По завершенню якогось заходу, я з жінкою і дітьми вирішуємо відсвяткувати подію і їдемо в краєзнавчий музей. Там є певні експозиції, які нам дуже подобаються, особливо розважальна частина, в якій діти беруть активну участь. Приходимо сюди вже другий раз. Заходимо в музей. На рецепшині стоїть молода жіночка, яку вже колись бачив. Намагаюсь напружити пам'ять: де? (Навіть в реалі присутнє таке відчуття). І тієї ж миті виникає дві ідеї залучення інвестицій в Україну:
• У нас є рідкісні твори мистецтв, що належали деяким українським династіям, які свого часу мігрували за кордон, які, можливо, хотіли би їх собі повернути. Їх можна оформити, як їхню власність, узамін свіжих інвестицій. "Два зайця в одному кошику": історична справедливість і економічна раціональність.
• Виставляти певні роботи на аукціоні "Сотбіс", або ж подібному, який можна організувати й в Україні, але за стартовими цінами, не меншими, ніж на світовому ринку мистецьких робіт.
Міркуючи над цими темами, потрапляю в офіс якоїсь консервативно-республіканської партії, щось на зразок "Народного Руху", в якому проходять якісь зустрічі. Я беру в них участь, як слухач. Заходить мова за керівників, а на стіні, дивлюсь, відсутня табличка, але присутній слід по її колись наявности. Питаю: чиє прізвище було на ній?..

Тепер я на природі. Чоловік славно й із задоволенням купається в просторому болоті і згодом розповідає про мавок. З одного боку, наче ця розповідь співпадає із тим, що я бачу за його спиною одну з них, яка стоїть по пояс у воді, а за пару хвилин пірнає у воду. (Виходить так, що мавками він називав русалок). Хоча образ побачив на відстані, він не викликав жаху, видався навіть привабливим. Але тут виникає, щось на межі вже побаченого й уяви, в перебігу його оповіді: дві русалки спливають у тому болоті й пірнають, кожна по-своєму. (Можна уявити моє здивування). 0710'

Сон 070520 "Як то все можна перекрутити?"

Забираю машиною двох чоловіків із місця їхньої праці. До останнього на цій же машині їздили вони, але зараз не в тому стані, аби сідати за кермо. Десь від самого початку в моїх руках вона стає малокерованою: западає педаль газу, із-за чого машина раптово набирає велику швидкість, коли почав здавати назад. У результаті: вилітаю на дорогу, підскочивши біля однієї обочини і впавши за другу, яка так само була заасфальтованою. "Добре, що тієї миті не було машин!" - констатую для себе. 0250'

Аби краще запам'ятати корейські імена, головний герой змінює їх на інші, виключно за вимовою. Тепер головний герой бере інтерв'ю у пісенного гурту з трьох чоловік, що приїхав з Казахстану. Ставить їм питання їхньою рідною мовою. Якщо перший відповів рівнозначно, то другий - чомусь російською. До його сценічного одягу, у вигляді національного наряду казахів, був нашитий гаманець, якого він прикривав рукою, що виглядало доволі смішно. Так, наче артисти гастролюють, як заробітчани. Тепер головний герой заводить їх у студію, в якій сидить багато люду. Чую голос ведучого: "Сёння я буду гаварыць па-беларуску", разом із тим чуючи другий голос ведучого - українською. Тепер головний герой приїжджає на дачу (яка нагадує мені батьківську, але в рази більшу), виходить з машини, із ним - малий циган. Просить його, аби він вів себе культурно. Малий помічає, що його родичі вже преобразились, стали акуратнішими і вихованішими. (Цікава неузгодженість національностей: наче всі мали б бути корейцями, а їхній родич - циган). Заходять у дім. Тепер всі за святковим столом. Головний герой робить черговий відеозапис подій, перебуваючи у великому дерев'яному "годиннику", в якому надає рух своєрідним коліщаткам, йдучи на одному місці. Малий циган, слухаючи його і дивуючись, як він змінив імена його родичам, помічає архів у вигляді відеокасет, підписаних їхніми іменами (образ із відеокасетами асоціативно відсилає мене на фрагменти з кінофільму "Зроблено в Америці", переглянутого перед сном). Про себе сміється і дивується: як то все можна перекрутити?

Сон 060520 "Обмежувальний знак: Могильне місце"

Важкі і складні стосунки з матір'ю, які закінчуються тим, що приїжджає до дому батько в дупль п'яний. (У реальному житті, при моїй давній пам'яті, таке траплялось одиничні рази). Зійшов з таксі, стоїть на одному місці і спілкується сам з собою. Коли ми до нього підходимо, він фокусується і більш конкретно адресує свої монологи. Картинка міняється і я опиняюсь на початку сну, після думки: а з чого все почалось? Тепер знаходжусь у знайомому мені парку, яким ходив у дитинстві до школи. В ньому є ділянки землі, покриті водою, що перетворюють дорогу на болотяні галявини. Є й інші проходи: між дерев, там вище і сухіше. Проходять біля таких пагорбів підлітки з мамами й проводять візуальну інспекцію. Ось на дереві висить якийсь обмежувальний знак, прикріплений до похиленої галузки. Діти стоять біля нього в тому проході дороги і активно його обговорюють. Я ж їх минаю. Хотів би щось сказати, але мовчу й іду далі. 0240'

У сусіда померла жінка. (Сам факт із реалу вихоплений десь із років 25 тому. Сусід - це старий фронтовик, а його жінка перед смертю вже кілька років була прикута до ліжка із-за хвороби). Вирішили вони (його родина) поховати її на власному городі. (Сон перенасинається разів зо три, поки я його записав. Врешті-решт міняється локація). Чомусь головну роль ув організації похорон відіграє мій батько. В результаті виходить так, що він, а не сусід, ховає її на порозі дому, в якій живе (в реалі - жила) баба Марія (його мама, моя бабуся). Я ж дивлюсь на все це відсторонено, хоча сама ідея мені не подобається. Поки він робив могилу, на якомусь етапі вирішив її переробити, а згодом, коли вже все завершив, висловив сумнів і запраг нових кардинальних змін. Дивлюсь на все це, а бетон уже залитий, асфальт укатаний (неакуратно, зі слідами від катка), могильна плита встановлена. Так, не зручно: аби зайти в хату, треба наступити на могилу. Але ж дивно все це! Мені ж тут не ходити? 0645'
P.S. Видно, образ "могильного місця" "перефразовано" вихоплений з кінофільму "14:11", переглянутого напередодні.

Сон 050520 "Яблуні посеред лісу"

Дивлюсь на якусь мапу місцевости з позначками і поясненнями до них: якщо дерево з червоною цяточкою, то - плодове, якщо "ні" - звичайне, хоча схематично всі позначені однотипно у вигляді ялинок. До останнього вивчаю схему, але, як вийшов на дорогу, побачив ті дерева: три - врядок, інші - посеред лісу, але недалеко від основної дороги. Все так, як було намальовано на мапі. Майнула думка, так, наче я нею вже володів, що на нинішній час неймовірно важливо, а саме: розуміння кількости плодових дерев у співвідношенні до звичайних. На деяких уже були перші яблука. Вирішив покуштувати: на одному дереві виявились - солодкими, на другому - трохи твердішими, але також смачними. Вирішив вилізти на друге дерево, щоб вручну дознімати плоди. Скидаю на землю, а хтось з моїх дітей підбирає їх і складає у картонну коробку. Зліз і бачу, що дитина позбирала все підряд: і хороші, і гнилі. Повчально питаю: "Як ти будеш їх їсти?" - і відкидаю гнилі з коробки на землю. 0700'

Сон 030520 "Антисила. Вимішування тіста"

Якась конспірація зі вступу однієї дівчини в навчальний заклад. Всі предмети, одяг, розмови та події вказують на початок ХХ ст. Я ж наче дивлюсь на все це, як на художню кінохроніку. В сюжеті з'являється дівчина, яка має поступити в навчальний заклад, долаючи хитровидумані перешкоди (ким? і чому? - неясно було взагалі) створені спеціально для неї. Наприклад, знаючи її прізвище, хтось з чиновничої системи навчального закладу спеціально вишукував її в списках. Метою "антисили" (групи молодих людей), стала, від самого початку, нівеляція усіх можливих, негативних в майбутньому, варіантів розвитку подій. Паралельно їхнім діям, наче відсторонена ілюстрація, врізками кадрів: з'являється жіночка, яка замішує і місить вручну тісто в маленькій та глибокій ванній. (Подібний за формою та об'ємом ванну я побачив перший раз як для сну, так і реалу). Так от, поки розвивалися головні події, ця жінка місила, місила... місила, місила... те тісто, поки його не покинула. Прийшов я і чомусь вирішив, що вже зміг для того удосконалити процес вимішування, шляхом спеціальних насадок до міксера, і продовжив за нею цей процес, досипаючи борошно та докидаючи шматки тіста, що виліз до мого приходу назовні. Працюючи з ним, його стало в рази більше.
P.S. Коли прокинувся, чомусь згадалась баба Марія, яка до ІІ світової війни вчилась на технолога з вирощування та переробки льону. Згадалась її оповідь, як то було важко в матеріальному плані: невелику булочку ділила на два рази, одну з'їдала увечорі, а іншу лишала на ранок; коли лягала спати, голод провокував її з'їсти другу частинку, але казала собі "ні": "як з'їм зараз, нічого буде їсти на ранок". Можливо, завдяки тому, що її батько (мій продід) був головою колгоспу, хоча зрадив усю родину і пішов до іншої жінки, і навіть не підтримував нормальних стосунків з дитиною, формально, це посприяло її вступові в технікум і пройти до кінця це життєве випробування. (Подібні долі, хоча почуті були із перших вуст, важко переповідати однозначно). 0730'

Сон 020520 "Доступне - неможливе"

Потрапляю в секонд-хенд, а там хтось з-серед кіпи одягу дістає плаття і висловлює неприємне здивування. Поряд тієї людини стоїть мій колега з певним почуттям гумору.
- Понюхай, наче у цьому одязі померла жінка! - звертається незнайомець.
- Вона не померла! Просто в її собачки був поганий настрій! - відповідає колега, дивиться на мене та продовжує. - Це все одно, як хтось каже (російською):
- Вы чувствительны!
- Нет, я не чувствительный! Просто окна очень слабые! 0005'

Я десь у північній чи то центральній частині Росії. (Ніколи в реалі там не був). Потрапляю в оточення якихось роботяг. Знайомлюсь із чоловіком, про якого довідуюсь, що він був донедавна фермером, який мав гектари землі, на якій нині частково стоїть новозбудований завод, у будівництві якого задіяні ці люди. Поряд будується дорога. Пригадую випадок, коли у людини забрали сад, аби будувати таку ж дорогу, хоча власник присвятив йому все своє життя. І все "без суда та слідства". Дивлюсь ув іншу сторону і бачу той сад, до якого вже підійшло грандіозне будівництво дороги. Разом із російською чую незнайому мені мову від чоловіків схожих на молдаван, але явно, що вони іншої національности. Примітно це не лише по кольору шкіри, але й по характерно для всіх витоншених з горбинкою носах, щось подібне до зовнішніх рис деяких народів Середньої Азії. Один щось до мене каже тією мовою, наче жартує з чогось свого, по завершенню діалогу зі своїм колегою. Я з ним погоджуюсь, киваючи головою в знак прихильности. Вся ця кількість народу зібралась тут не випадково, сьогодні якесь велике в Росії свято. Грає музика. На якомусь етапі всі стають під неї на коліно, по завершенню - піднімаються. Навіть я змушений був це зробити, не розуміючи до кінця всієї суті подій. (Дія, викликана масовим інстинктом - не виділятися серед натовпу). Лише на останок збагнув, що це був гімн, якого я ніколи до цього не чув. Поки грала музика, я помітив за всією цією метушнею, як неподалік горять зовнішні двері, хоча й бокові, навчального закладу. Подумалось про школу. Чомусь пригадався той самий чоловік, який був фермером. Якось дивно все в уяві складається, що пам'ятаю його вчителем, який працював у цій школі й погрожував, коли я в ній вчився, перед всім класом, що підпалить її. Час минув, діти повиростали, випустились зі школи. Він вже давно не вчитель, навіть не фермер. От і прийшов час, аби ті двері почали горіти. Хоча все з його боку виглядає в цей момент так, що він постійно на очах: організовує людей, весь такий неймовірно ініціативний, системний. Щоб розгледіти пожежу, підходжу ближче; а це так вночі (хоча до останнього був день) миготять кадри з показу кінофільму. Я заходжу у приміщення, а там сидить небагато людей і дивляться кінохроніку. Мені ж нецікаво і я виходжу, але якось так, що опиняюсь ув іншому приміщенні, схожій на бібліотеку. Там жіночка старших літ неспішно підходить до незвично-вузької рухомої шафи, яка має замкнені ячейки-шухляди, що рухаються повільно знизу догори. Читає щось із написів на них, читає, поки вони рухаються. На якійсь із них зупиняється і відчиняє, дійстає звідти кілька листів і дає мені. Якісь незнайомі мені люди колись писали, а я тільки-но зараз маю змогу їх прочитати. Беру один із них, розпаковую і починаю читати: "Я померла, але лист житиме, покити ти його не прочитаєш...". Потім за розмовою з цією жіночкою, повертає мене до теми цього листа:
- У тебе племінниця померла, ти не пам'ятаєш? (Головне, що в реалі в мене їх немає, лише двоюрідні). 0150'

Зупинився в якомусь готелі, а щоб помитися, для того зроблені в цокольних приміщеннях, окремо для чоловіків і жінок, ванні кімнати, які поєднують душ і туалет. Кабінки зроблені нетипово, а за різними дизайнерськими рішеннями. Приходжу туди, а там мало не все зайнято - санітарний час. Углибині того приміщення якраз працюють прибиральниці, десь із десяток. Ну і ніяк, аби почати: там не зайдеш, бо мають з часом перейти сюди; тут, ближче до виходу, так само - заважатиму я. Жіночка, яка сидить у ролі вахтера, не може дати раду: не дає йти там, де вільно й не дає там, де все зайнято. На якомусь етапі зрозумів, що не маю рушника для купання, хоча був роздягнутий до спіднього, як зайшов сюди - не повертатися ж? Побачив поряд неї місце зі складеними речами та запитав у неї: чи може вона з тим мені зарадити? Вона й видала один. "Хоч у чомусь із неї користь!" - подумав у незавершеному підсумку. 0445'

Щось подібне до попереднього сюжету із замкненістю та неможливістю скористатися відкритим. Разом із тим: два рази пробував записати уві сні цей сон, повертаючись до його деталей, які певною мірою видозмінювалися і "вдосконалювалося" по-новому.
Заходжу в приміщення де стоять сейфи, якими можна користуватися на зразок "камер схову", які стоять на вокзалах. Так от, одні сейфи були зачинені, а до відчинених не було спеціальних ключів. Як не пробував розв'язати цю проблему, але так і не виходило. 0530'

Сон 280420 "Кастрована спадкоємність"

Протягом всього сну образ ведеться від першої особи, хоча у фініші виявилось, що навпаки.
Дружина кілька разів підряд наголошує на тому, що я маю піти до сексопатолога, який має зробити чи то кастрацію, чи то якусь стимуляцію, аби розв'язати проблему бездітности. (В реальному житті такої проблеми не існує). Разом із тим пропонує сходити до університетського лікаря, який, якщо не надасть допомогу сам, то скерує у правильному напрямку. Тема делікатна і я весь час відкладаю дане питання на потім. (Цей фрагмент сну мені знайомий, видно, снився раніше). Як би я не пручався і не вагався, але прийшов час "Х", коли був змушений піти, хоча б на консультаційну розмову до місцевого лікаря з університету. Приходжу до дверей його кабінету, а за ними сидить багато чиновників різного рангу. Підійшовши ближче, зрозумів, що спілкуватимусь із лікаркою, і це для мене стало другим аргументом, аби вона змогла якось відволіктися і перейти в інший кабінет, аби мені було зручно в розмові з нею. Відзначаю, що ця лікарка схожа на комендантку з гуртожитку, в якому я мешкаю. Переходжу з нею в інший кабінет, одразу наступний за ним, але й там розумію, що поспілкуватися нормально не вийде: ті чиновники, що були там, то заходять, то виходять від неї. Бере вона, для початку розмови зі мою, професійну біографію і починає її уважно читати, коментуючи деталі, риторично перед цим ставлячи до себе питання.
- О, то ви працювали видавцем?.. От і я нещодавно вирішила спробувати себе в тому.
Я ж спробував для себе уявити: у якій же ролі вона могла б працювати в такій царині? У той же час, для зручности, попросив написати для неї свою проблему на якомусь аркуші, адже розмова тет-а-тет так і не вдавалась. До рук потрапив "огризок" паперу та червоний олівець. Повиводивши там свої "проблеми", аби висловитися більш-менш ясно, подав цей аркуш їй.
- Так, так, все ясно!
Тієї миті суттєво змінюється сцена: я на дворі, біля якогось будинку, що має великі грубі колони. Між двома ними, у нижній частині, прикріплена алюмінієва трубка, яку, я знаю, що вішав точно сам. З цього ракурсу зрозумів, що змонтована неправильно: люди, які будуть минати ці колони впоперек, спотикатимуться на ній і падатимуть. Саме тому, відзначаю для себе: з протилежної частини, симетрично до цих колон, на інших була свого часу демонтована подібна трубка. (Чомусь я про це все знаю). Цієї миті мій погляд опиняється зі сторони. Отже, дивлюсь на "себе" старонніми очима. З'являється чоловік, який, як я знаю, є тим самим рекомендованим нею сексопатологом. Він підходить і в кілька прийомів карате, задирає "мою" ногу і вдаряє у пахову зону своєю ногою, потім щось бере гостре і надрізає штани у тій же частині, викликаючи тим самим реально скажений біль, але й страх перед наступними діями. Раптом все це обриває, покидає ногу і йде геть зі словами:
- А то!.. Аби більше не п***íти.
- Дякую! - по кількох секундах больової паузи, каже тихо у відповідь, наче до себе, чоловік, схожий на колишнього прем'єрміністра України, продовжуючи згинатися з дивною усмішкою на обличчі. А далі подумки про себе: "Чого ж ви нічого не сказали? Я б краватку вдягнув би, аби бути таким же солідним, як ви?" 0155'

Знаходжусь у домі, в якій є кімната, де на ліжку стоїть швейна машинка. Приходжу до того ліжка, а на сусідній, яка стоїть по переду, лежить на боку незнайома жіночка, років 50-ти і начебто спить. Опиняюсь у незручній ситуації.

Я на великій приватній території, на якій знаходяться безліч різних споруд. Одна із них - музей старожитностей. Власник цієї садиби та цього музею пропонує оцінити його колекцію. В його голосі звучить певна до мене прихильність і тема, пов'язана з пошуком спадкоємця. Ми йдемо в музей, де він починає розповідати та показувати різні речі. Одна з них мене зацікавила особливо: технічна металева річ, щось середнє між верстатом, друкарською машинкою та музичним інструментом. Так, як він стояв на підлозі, то я навіть зайшов за прилавок, аби побачити у її розкритості, поглядом на сонячний простір кімнати, як вона працює: як при натисканні піднімаються металеві лапки вгору. Власнику хотілося б, аби я більше міг оглянути експозицій, а мене на тому просто "зачудувало". Чомусь виникло певне відчуття "липучости" від того господаря: якби я погодився на його умови, то став би заручником всіх цих речей. Тепер із тим же власником і ще якоюсь жіночкою їдемо ґрунтовою дорогою, яка почала йти з пагорба вниз. Чомусь веду машину задом. Десь відволікаючись не зауважив, що до останнього машина їхала сама. "От дивина!" - подумав я, що таки не з'їхали десь у баюру. Цю ситуацію зрозумів тієї миті, коли той чоловік попросив мене відзняти на відеокамеру ту жіночку, яка збиралась нам щось заспівати. Тепер він просить мене спинитися біля одного будинку, в якому мешкає його давній друг. Вивертаю кермо, але відчуваю, що на поворотах машина є неконтрольованою. Стаю. З дому виходить згаданий чоловік, схожий на усміхненого тлустика та йде до знайомого назустріч.

Сон 270420 "Вибух на "Полюсі""

Взлітаю над однією вулицею, а далі лечу над іншими. Переміщаюсь на "Полюс" - так сам для себе називаю станцію прибуття. На тому "Полюсі" стою біля "мікрохвильовки", в якій горить з'єднання діода з "опірником" (насправді, непригадувана деталь, це його орієнтовне визначення). Знаю, що я тут уже раз був і відтоді хотів зробити з'єднання повторно, але цього разу щось пішло не так, коли закрив "мікрохвильовку". Вибух! Прикриваюсь від нього й від того просинаюсь. 0415'

Сон 260420 "Процес перетворення"

Складання старого дерев'яного совдепівського столу, з яким мої співрозмовники пов'язують свої спогади.
Процес складання виглядає так, що стіл частинами перетворюється в ошурки та пакується у мішки. Десь у той час я прошу когось віднести певну річ на фірму, яка знаходиться недалеко за рогом.
Тепер маю справу з розплавом на виробничому підприємстві, який іде по лінії, наче по конвеєру. Біля мене працює якась людина. На якийсь час відходжу та повертаюсь до нього, а він у рази нагрітий, аж пашить у обличчя. Кажу до тієї людини, що поряд: треба було вчасно мені додати до нього два курячих яйця, розбивши їх у плавіння, аби спинити цей процес. А подумки до себе: "Що за абсурд? Ти ще б "Кока-колу" додав до того!"

Сон 250420 "Минаючи весілля"

Відбувається підготовка до весілля. Вечірній час, сиджу за столом у напівтемряві. У кімнату заходять і виходять різні люди. Ось раптом у кімнату зайшла моя однокласниця Н.С. та ще якась людина, з якою сильно перейняталась розмовою. (Подібний фрагмент із Н.С. вже якось фігурував у забутому сні). Сиджу спокійно та непомітно, але, якщо подивитися уважно: хто за столом? - мене можна розгледіти. На якомусь етапі розмови звертає вона на мене увагу. Дивується моїй "появі" так само, як і я пару хвилин тому їй.
- Як ти тут опинився? - питає вона.
- Звідси родом моя дружина! Тож і я дивлюсь і дивуюсь: де ти, а де Полянки! Маєш тут якусь рідню?
- Наречена запросила!.. А де твої?
- Сплять у сусідньому будинку. (В уяві спливає невеликий будиночок, що розташований на одній господарській території з цією спорудою). (Самі образи місця, столу, кімнати, будинків - мені в реальному житті не знайомі).
На останок розмови надіслала світлини, які мали б роз'яснити: яку вона має причетність до нареченої та її рідні, які мені, насправді, незнайомі. (День). Тепер прогулююсь садом і спостерігаю за атмосферою підготовки до сільського весілля. Вдруге зустрічаю Н.С. разом із іншою однокласницею Л.С. (Певною мірою їхні образи в реальному житті схожі). За всім спостерігаю зі сторони. Більше фіксую для себе якісь події, аніж входжу в діалог. Жую суміш горішків та родзинок, беручи з коробочки, яку тримаю у руках. Йду далі. Тепер минаю якусь галявину й іду до виходу, аби побачити останніх гостей, що прибули. Тепер виходжу коридорами якогось музею до виходу. Останні двері, а за ними фойє зі старими дерев'яними стільчиками (подібні ще зустрічаються в актових залах). На них сидять, а дехто спирається на задню спинку: тележурналіст, якийсь помічник та оператор, можливо, ще дехто. Спілкуються за свою роботу і зміни, які в них відбуваються. Тележурналіст, самий старший з присутніх за віком, починає розповідати за реформи, які торкнулися їхньої роботи (його образ нагадує одну людину з місцевої телерадіокомпанії, але уві сні він більш похилий). Про те, що всі працівники телекомпанії мусять пройти обов'язкове стажування з вивчення англійської мови, якісь додаткові курси з вільної журналістики. Одним словом, усе за європейськими стандартами. (Подібний образ та діалог вже якось фігурував у забутому сні). Я ж стою за його спиною і все це слухаю. Відчуваю, як трохи психологічно "нависаю" своєю присутністю над ним. Далі він продовжує, що так далі не витримає і, не діждавшись виходу на пенсію, звільниться з роботи. Я ж про себе міркую: от і неправильно! Попробував би, подивився, подивилися б на нього, а там із часом щось змінилося б. Тут у нас одні реформи, а там уже другі. Не можуть же бути такими однозначно вимогливими до людей такого віку? Подумав, аби про це якось сказати, прокоментувавши його спіч, але передумав. 0415'

Сон 240420 "Плутане й уривчасте"

В одній заможній сім'ї живе дівчина, яка час від часу висловлює в діях певні протести. Наприклад, приходить на дискотеку, і якщо там грають російською, підходить до мікрофона і співає українською. Це при тому, що публіка заточена слухати русопопних виконавців. Цього разу, невідь-звідки, з'явилося троє хлопців, які так само, як вона, підійшли до іншого мікрофона й почали співати разом із нею. Хтось (? - мабуть, колега В.С.) починає розповідати, але оповідь плутана й уривчаста:
- Китай платить гроші, аби бажаючий у країнах ЄС... Ви знаєте, що там забивають кожні пів години бика в жертву... 0340'

Під час сну проснувся і подивився на годинник, було десь 0415'. Ліг спати далі з думкою, що до п'ятої ще встигну виспатися. За відчуттями, десь за хвилин десять -  дзвонить будильник. Видно, але сумнівно: чи не подивився на години уві сні?

Місце, де всі збираються по завершенню роботи, схоже на військомат. Треба було роззутися, зняти шкарпетки. Потім візуально тебе оцінюють. Вдягнувшись, береш пару поліняк з нарубаної купи дров і їх заносиш за призначенням.
Коли вже взувався, хтось присів на плече. Трохи поважчало. Питаю: "Хто?" І чую знайомий голос колеги (М.Б.), який не вимовляє звук "р". Я йому у відповідь: "Одним словом "пу(р)га"". 0500'

Сон 230420 "Чорно-білі фрагменти"

Кілька разів потрапляю в дім до якоїсь жіночки. Ремонтую в неї телевізор. Пригадую, що попереднього разу був чорно-білий, що з нею й обговорюю. Цього разу, хоч і старий, але кольоровий. Дивуюсь, що вона ще його дивиться, акцентуючи, що в мене вдома його вже давно немає. Беру в руки пульт, щось на зразок кнопкового телефона, але у формі дивного джойстика. Кнопки гумові, дивно викладені за формою. Розбираю, аби переправити їхнє положення - зробити більш рівними один до одного.

У винайманій квартирі збирається бригада хлопців на роботу, до якої і я маю причетність. (Місце, обстановка, предмети - мені не знайомі). Деякі хлопці пішли вже до машини, а я в останню мить вирішив затриматися і піти в туалет. Але за мить, коли я вже був зайнятий, прийшли господарі помешкання. Спочатку заходить дівчинка, стає біля дверей і не йде далі. Один з господарів на візку. Схоже, що на ньому - хазяйка (трохи застаренька жіночка), а допомагає їй хазяїн. Знайомлюсь. Дивлюсь на диван, що стоїть біля входу, і раптом для себе бачу на ньому гроші. Кажу: "видно, бригадир залишив їх для вас! - як оплату за житло". Дивлюсь на стіл, за який мають сісти, на підлогу, що під ним, а на ній лежать гроші, схоже, чиясь зарплата, упереміш з чорно-білими світлинами. Нахиляюсь і починаю їх збирати.
- А у вас є родичі на Житомирщині? - питаю.
- Ні! (Пауза)
- То все одна Україна!.. - словами з пісні відповідаю, продовжуючи складати і пригадувати ті самі світлини, які свого часу вже бачив. (Враження, що перегляд фотографій належить до забутого сну).
Хотів подумки перепитати: "А вони вам треба? Чи міг би я їх забрати із собою?" - але вирішив того не робити.
0450'

Сон 220420 "Розважити публіку"

Потрапляю на якесь сільське весілля, яке відбувається у хаті. Більшість людей мені не знайомі, зокрема наречений і наречена. Навіть виникло бажання їх розгледіти, але з мого місця це було малореальне. Більш ці люди були знайомими моїм батькам, які там сиділи, і біля яких я присів збоку. Єдине, кого впізнав, так це Є.К. - близький друг для моїх батьків. (Навіть пам'ятаю мить виникнення його образу: тільки-но подумав, що для такого свята не вистачає Є.К., так одразу його й побачив. Характерною рисою такої людини: максимально не пропустити будь-який "сабантуй"). Глянувши на нього, примітив, як він за ці роки постарів і схуд на обличчі. Десь із моїм приходом, мати звертає присутніх увагу на мене: "А ось мій син!" Багато починає, як на мене, говорити лишнього, згодом дістає два моїх складня і починає розповідати "свою версію" моєї творчости. Паралельно гуляє весілля, пару людей, що сидять біля неї, слухають її. Розповідає за якісь городи, земельні ділянки, по ходу всього того монологу шарпає складні так, що в одному з них утворюється отвір на місці малюнку, який знаходиться у верхній частині титульного аркуша. Я ж коментую: "А це простір у безвість!" Чим викликаю сміх, зокрема серед молодят, дружки та свідка. Мати якось не грізно показує мені кулака, а я хапаю його устами в дольній частині пальців. Показуючи, але перед цим коментуючи, як "треба тримати язика за зубами". Чим більш, неочікувано для мого візиту, розважаю публіку. 0435'