Сон 100423 "Прикриття (рани)"

Маю щось зробити із вертикальним порізом на лобі українського репера та актора Аміля Насірова (дивовижно, але додав його до своїх друзів у Twitter лише вчора - @AmilNasirov; ніколи не зустрічав його творчість раніше, не бачив фільм "Люксембург, Люксембург" з його участю, вподобав лише дописи). Отож, той поріз був трохи задавненим і край його ледь присох. Як перший намір, погоджений із ним, мав би я обрізати ножицями зріз шкіри, який і так би не прижився. Доволі детально та реалістично бачу лоб, поріз, край брови, на якій поріз закінчується. Хоча вже тримав у рухах ножиці і примірявся до прямої дії, все ж таки приходить ідея зашити ту рану, але очевидно не власними силами: треба їхати до лікарні.

P.S. Дивно, але місце порізу нагадує шрам на лобі колеги поляка, з яким працюю вже більше місяця.

На другому поверсі батьківського дому облаштовані кімнати "прикриття", в яких поселяються: в одній - Петро Порошенко з дружиною (Мариною Порошенко), в другій їхні діти. (В реалі не знаю який їх вік, але уві сні - підліткового). Присутній якийсь помічник, який їх весь час супроводжує. Мінімум слів, у діях суцільна конспірологія.

Сон 090423 "Благословення для дітей"

Розповідаю колезі, що я з його другом (в реалі - кумом, віросповідання - православне) були на вихідних у костьолі з власними родинами, аби ксьонз благословив наших дітей. І по сказаному чую ображений тон: "А чому, коли йшли, не сказали про це мені, адже я також хотів благословення для своїх дітей!?"

P.S. Дивний сон. У житті з цим колегою поки маю конфлікт непорозуміння, який уві сні (пошук розв'язання? готова відповідь?) подається для реалу (після пробудження), як ребус. Він не є католиком, по суті, як і я, церковні обряди сприймає на рівні формальности. Перебуваючи зараз у Польщі, не те що до костьолу, до театру - не бачить раціо ходити. Можу припустити єдине, незалежно від "антуражу" мого сну, головним акцентом є те, що найціннішим у його житті є власні діти, а найболючішим з усього сказаного - слово "благословити". 

Разом із тим на Великдень (вчора, перед сном) ходив разом із дружиною до костьолу.

Веду підлітковий гурток, в якому діти спочатку вчаться конструювати моделі будинків, а згодом - переносити свої вміння на реальні об'єкти будівництва.

Сон 080423 "Лежить в основі"

Мене запрошують на журналістське інтерв'ю. Рекомендує давній колега Б.Г. Ще від початку діалогу ведучий відзначає певні складності в нашому знайомстві. Хоча інтерв'ю перебігає активно, насамкінець, вже у приватній розмові, каже, що воно було для нього одним із найважчих. Обережно наголошує на тому, що в моїй особистості присутньо багато психологічних ускладнень, наче так, що я, вивчаючи себе, вийняв їх із себе, але так і не сховав. Увиразнює свою думку: для інтерв'ю завжди ліпше бути таким впізнаваним, як більшість людей, коли образ для багатьох є зрозумілим і ріднішим, а в мене присутньо настільки багато невпізнаваних для багатьх рис, які варто було б приховати. Про себе міркую: за його логікою виходить так, що дарма записую сни, аби зрозуміти себе? виймати із себе проблеми, аби їх зрозуміти? а вони настільки "вилазять" і "приростають" до впізнаваного для інших давнього "легкого" образу, і це дарма? Тепер я з ними опиняємось десь на природі, посеред просторої річки. Аби розвіяти такі сумніви, прошу до інтерв'ю зафільмувати новий образ: посеред води підходжу до корабля, беру його за якусь дерев'яну конструкцію, що тримає його за основу обок і починаю розкручувати навколо себе. (Образ для реальности архінеправдоподібний: стояти на водній поверхні і крутити навколо себе велику масу?). Міркую: так, саме таким веселим, несподіваним "придурашкою" був раніше. Знаю напевно: людям таке сподобається!

Тепер ситуація видозмінюється так, що я на тій же річці. Впізнаю край берега, переконання, що тут вже був (видно, спогад із забутого сну бо дещо зі снів знайоме). Височіючи над водою, споглядаю, як росте очерет, який окреслює лінію берега. Знаю, що мені минулого разу дуже сильно тут сподобалося. Комусь із родичів розповідаю про це місце. Спочатку конкретика мого слухача неоднозначна: батько, діти, дружина... В руках то один, то другий тримає фотоапарат. Робимо чудові знімки. Наче так, якби це був мій батько, - перепитує: чи вифотографуємо всі кадри? (Мова йде про те, що фотоапарат є плівочним). Це за сьогодні має бути друга касета! Насамкінець опиняємось біля дверей якогось дому. Я пропоную дружині зробити спільну світлину нашої родини у форматі селфі. Дружина витягує руку, але навряд чи їй це вдається, адже про те: чи потрапили всі нараз? - можна лише здогадуватися.

Хтось каже: "відповідні wiadomości". А інший у тому чує: "ковідні wiadomości", з думкою про те, що вони обмежені. Доводиться їм переповторити пару разів, поки не з'ясовують між собою суть сказаного.

Йду дорогою, що йде поряд з шосе до батьківського дому. Зауважую, як один сусід, а згодом другий - заливають у дворі добротні фундаменти. І з першого погляду не ясно: чи для дому, чи для огорожі? Підходжу до знайомого проїзду, а там прямо з так би мовити "перехрестя" зробили залізничну колію прямо з Києва до рідного міста і саме до "мого" проїзду, де з самого повороту зробили для колії кільце з реверсом залізничних маршрутів назад до Києва. Дивлюсь, а тут прям таки під'їжджає такий поїзд, а в ньому повно китайців та інших азіятів. Екскурсовод на цій зупинці-розвороті розповідає, що "Головна риса нашої сучасності - це експрес метод!" - тому й такий потяг і задум його появи - експрес. Також розповідає, що ідейником і архітектором такої колії є пан Лавенда. Разом із тим, слова екскурсовода перехрещуються зі словами якоїсь людини, яка стоїть поряд мене і каже: "Це не те, що в твоїй Польщі!".

Сон 020423 "Оцінка досягнень"

Пораюсь на кухні. Дивуюсь собі: все, що не роблю, виходить легко і доволі якісно. Зокрема спік гарний кавалок м'яса. Замісив тісто. Зробив якісь хлібні витвори. Начебто все завершив, берусь мити посуд, а зауважую, що тіста у великій мисці, якщо позбирати по краях, виявляється ще багато. Зібрані рештки змішую докупи і знову виходить гарний кавалок: хоч бери і випікай цілу хлібину. Хоча вже час завершувати, але доведеться дочекатись, коли той хліб буде готовий.

У якомусь великому будинку, схожому на лікарню, де ведеться капітальний ремонт. Моментами так неорганізовано, що доводиться вигадувати собі місце для туалету. У якомусь лікарському кабінеті знайшов каналізаційний люк. Попросив лікаря не звертати на мене увагу, заставив ширму, але тієї миті в двері входять якісь робітники - всім щось, десь тут треба. Справа так і не вирішилась. Тепер у цьому ж будинку, на перерві, всі збираються в одному великому приміщенні за одним столом. Якоїсь миті мені кажуть, що знають про мій день народження, який відбувається сьогодні і дарують мені шоколадку. Дякую і починаю пояснювати, що для мене це свято не є надзвичайно важливим. Наводжу певні аргументи, але розумію, що як для себе, так і для інших не є переконливо-взрозумілим і вмовкаю.

Виставляння ламп, що знаходяться на висоті, в один ряд. "Стріляю" оком, аби було максимально рівно. (Асоціації з реальности). 

Сон 290323 "Пригоди в дорозі"

У батьківському домі. Гості з рідні. Зайшла мова, що двоюрідному брату В. немає робочих штанів. Тепер я маю йти по справах. Йдучи від дому, зауважив: наскільки багато випало снігу. (Схоже, під враженням вчорашнього дня - з реалу). З'явилась ідея, що варто запропонувати, аби брат приміряв дещо з мого одягу, поки мене не буде вдома. Озираючись на сніг та ожеледицю, звертаю увагу на дорогу поза мною. Якась фура, що їде по трасі, втрачає керування і її починає заносити прямо в мою сторону, навіть тоді, коли знаходжусь ще далеко і на тротуарі. Шукаю в який найближчий двір хутчій звернути так, аби вся та маса прийняла на себе силу сторонніх перешкод: стовпчики огорож, ворота. Наче все обходиться добре: фура зупиняється ще на дорозі, але вже не може їхати далі. За нею починає утворюватися корок. Тепер це вже не заламана на трасі фура, а великий грейдер: із ковшом і лопатою. Починає робити такі акробатичні рухи, наче краб-термінатор, що всіма зусиллями "клешнів" і "хвоста" пересуває своє тіло вперед, у напрямку центра міста. 0300'

Я у групі незнайомих людей, але об'єднаних спільною історією зустрічей, перебираємося як туристи з міста в місто. Кожного разу виїжджаємо на трасу так, що потрапляємо на туристичну линву, яка веде високо над річкою. Але щоразу забуваємо, що з нами є дівчина, якій цей маршрут незручний, адже гірше добиратися їй до власного дому. Нам уже прикро і гірко водночас: усі затупили і вкотре навіть вона. Повертаємось в центр міста, аби врешті-решт вийти на автовокзал і сісти на автобус, без пригод "на свіжому повітрі". 0400'

Звертаю увагу, що на вулиці біля стовпа лежать дрібні дитячі іграшки. Вирішую їх зібрати... А як зібрав - покласти в коробочку, яку ще треба знайти. Тієї миті помічаю, що це день, коли люди виносять увесь млох із домів. Намагаюсь оцінити хоч якусь пристойну річ поглядом антиквара, але не знаходжу варте уваги, як і хоч-якусь коробочку. 0500'

Сон 250323 "Несподіванка"

Я десь на незнайрмому городі. Якийсь чоловік розглядає і точить каменем сокиру. Раптом починає зі мною та кимось, хто був біля нього, ділитися враженням:
- А знаєте, що трапилось у мене на днях?.. Отак собі працюю і чую звук, як щось риє землю. З'являється отвір... Хто це може бути?
Присутні в здогадках.
Продовжуючи точити сокиру вже на круглому рухомому камені:
- В'язень із тюрми, що знаходиться неподалік!

Сон 220323 "Кінопремія"

Беру участь на кінопремії. Якось не прямо, а опосередковано належу до номінантів конкурсу. Тепер сюжет видозмінюється (переосмислюється). Це не просто кіноконкурс, а захід присвячений полякам. Мені надають слово, аби на завершення похвалив Господа Бога, адже така традиція, але я усвідомлюю, що мене ніхто не зрозуміє, адже всі присутні англомовні, і кажу, ще сидячи в залі: ай ноу спік інґліш. Але всі все-одно очікують від мене промови. Прошу давню знайому В.К. (в реалі - віддавна мешкає в Америці), яку раніше тут не зауважував, аби вона перекладала те, що говоритиму. Виходжу на сцену. Висловлюю подяку Богу доволі короткими реченнями: за сьогоднішній день, успіхи та надбання. Бачу, що для багатьох ця "тема" виступу доволі нудна, ще й з перекладачем, тому по кількох реченнях завершую промову і дякую. Як виявляється: на цьому захід і завершується. Люди розходяться, переключившись від захоплення тими, хто був на сцені, виключно на приватні інтереси. 0300'

Сон 140323 "Музей-ресторація"

Аби не замерзнути узимку в домі, де живе баба Марія, знімаю розміри з незвичного елемента котла. Переконання, що бабуся десь на виїзді. (В реалі - давно померла). Тепер монтую цей елемент. Знайомий сприяє трохи у монтажі. Зробили швидко. Поки відраховував гроші, аби розрахуватися за поміч, колега пішов до машини. Тієї миті біля виїзду з двору, на вулиці відбулось замішання авт: одні приїхали, інші від'їжджають. Поки з'ясували хто і як стане та розминеться з іншим, колеги вже не було. Заходить у дім баба Марія, а я ще не встигаю пояснити, чому в хаті холодно, хоча котел чути, що вже працює. Але ж, поки її не було, скільки пророблено роботи! - подумки відзначаю для себе.

Проводжу екскурсії та організовую зустрічі в мультимедійному музеї-ресторації. (В реалі ніколи такого не бачив, уві сні такий образ наче вперше). Виставка починається з примітивних елементів, що знайомлять відвідувачів із різного роду світлом, далі - першими на ринку телевізорами, з другого поверху концепція змінюється кардинально - техніка осучаснюється, ускладнюючись до третього поверху аж до гаджетів. На кожному поверсі стоїть стіл. Можна принести з собою, або купити по дорозі сюди якісь екзотичні страви. Сьогодні гості повертаються у музей-ресторацію вдруге, і цього разу вони куштуватимуть коньяк "Арарат", якусь екзотичну мішанку у вигляді шашлика - нанизану на шомполи та м'ясо молодої акули. Так як ніхто не знав, як до неї підступитися, довірили мені її почистити. Акуратно здираючи шкірку, зауважив для себе на ніжно-червоному відтінку м'яса (насправді, не маю уявлення, яким воно є в реальності). Деякі страви можна зготувати безпосередньо на місці. Деякі страви залишились зготаваними від попереднього дня. Без зайвих слів, оцінюючи їхню свіжість, повикидав зайве у смітник: краще їсти краще! Деякі страви нагадали про мою матір та її нездоровий інтерес до екзотичних дивацтв, чим і являвся сьогоднішній стіл. Дружина, яку раніше поряд не зауважував, тепер підходить до мене і каже: "От і не варто (на ці теми) спілкуватись з бабою Людою!". 0300'

P.S. Фінал нагадав статтю-сповідь, прочитану мною перед сном, де дівчина, яка виросла у релігійній родині розчарувалась у ній геть і змінила своє життя на прийняття самостійних рішень, а не догм, прописаних Церквою, Святим письмом, а найпечальніше, переосмислене "під себе" батьками, які, як виявилось для дитини, не є ідеальним образом того, яким має бути християнин.

Сон 120323 "Неочікуваний перебіг подій"

Тривалий час їдемо автобусом. Я біля водія. Пасажири знизу. На вигляд так, що автобус має бути двоярусний, але він у моєму розумінні є певною мірою специфічним: ми веземо російських полонених. Але вони неабиякі, а мають якусь особливу цінність. На якійсь вимушеній зупинці посеред поля один з ув'язнених каже: "Одразу видно, що тут дишеться вільніше!". Якоїсь миті автобус починає котитися без водія, я застрибую в нього на ходу і сідаю за кермо. Заїжджаю по GPS-навігації за якийсь крутий поворот, після якого дорога обривається дорожніми роботами. Дивлюсь із кимось, як виїхати: такий самий крутий поворот вправо, лише трохи від'їхати назад десь на сто метрів! Та людина, з якою спілкуюсь, сідає замість мене за кермо, виїжджає тилом, в'їжджає на нову вуличку, а вона не зовсім і вуличка, а звуження простору, яку він долає, виїжджаючи по стіні якогось дому. Міркую: таке в моєму житті уперше! Озвучую вголос: я б так їхати не зміг! Далі рух лише пішки. Тримаючи на спині великий холодильник із автобуса і перелазячи через бар'єрку внутрішньої лоджії дому (важко описати побачену логіку), опиняємось на чужій кухні. (Вчора був у театрі, отож, певна асоціація з театральним балконом). Знаю, що в холодильнику знаходиться все важливе, що треба було взяти з автобуса. А сам лише здогадуюсь: "холодильник для банку чоловічої сперми"? І вкотре задаємось питанням: і що ж далі? Чи головний "орієнтатор" - GPS нас врешті-решт наблизив до цілі? 0300'

Працюю в якомусь закладі. Перебираємо та перевстановлюємо якісь механізми. Щось на зразок світла, але складніше. Коли почав складати, в одному з них забракло болтика. Попросив допомогти віднайти, а мені якась працівниця принесла шурупа. І головне на моє здивування, знизила плечима, що не бачить суттєвої різниці, і пішла. Показую директору того закладу, зокрема на "знущальний" шуруп, хоча потребую болтика, а в нього зворотня реакція: максимально проявляє інтерес, аби вирішити проблему. Вказує на більш детальний розбір і чистку механізму від бруду. Щось на зразок такого, як комахи залітають на світло у плафон і там помирають, накопичуючись з роками. Тепер з його увагою справа рушила веселіше... 0600'

Сон 110323 "Пошук головного. Навспак не повернути"

Детективна пригода у кінематографічному стилі, де головному герою допомагають пригадати забуту історію з майновими операціями в чужій країні. Як виявилось, розмотуючи клубок багатьох непорозумінь, прихованих фактів, фінансових операцій, йшло про країну його походження, зокрема родинний дім, спроданий батьками в далекому минулому, в якому і приховується відповідь на основне питання. Головний герой летить зі слідчим у ту країну, аби потрапити у той дім. Як виявляється, це не просто дім, а мало не величезний маєток, який нині новими власниками преоблаштований на готель. На диво для всіх головний герой дістає з кишені якийсь чарівний ключик, яким підводить до певної архітектурної форми у вигляді стовпа при вході до головного входу того дому, що фантастично оживає і з нього випадає у його долоню якийсь золотий символ-ключ об'ємної форми, щось на зразок знака вічности у вигляді уявного куба, що складається з двох символів N або Z. Відчиняються двері, зустрічає дворецький і запрошує ввійти без жодних питальних сумнівів. Головний герой поводить себе наче людина, що була тут не раз. Хоч у той же час всі до останнього переконані, що він тут уперше. Хтось, йдучи слідом за ним, так само мав при вході подібний ключик, але ним не скористався. Далі образ цієї людини зникає, адже не він є кінцевою метою пошуку. Головний герой піднімається широкими сходами, як у справжньому маєтку, на третій поверх. Заходить у кімнату, обшиту килимами та ковроліном. Як на мене, для кінематографічної сцени зроблено явно нашвидкоруч: хоча зовні виглядає на багато, а придивившись на "руку майстра", як це прибито та пришито - вже не вражає! Зустрічає в тій кімнаті якогось грузина, з яким врешті-решт нормальний діалог чомусь не складається... 0200'

Аби не згубити думку, швидко записав її на першій ліпшій чернетці, що лежала на столі. Дописавши, зауважую для себе, що це не просто чернетка, а один із перевірених зошитів студентської групи, який залишила дружина відкритим на столі. Ясно, що їх доведеться повертати. Міркую, як врятувати ситуацію? "Згубити" випадково сторінку не вийде: там якраз стоїть оцінка, ще й "5 балів"; переписати? - це вже з "галузі" фантастики. Кажу дружині за смішну та водночас прикру ситуацію, але зауважую, що студент не образиться, як не побачить своїх "5 балів"... І аби не дати відповісти, доволі сміливо обіймаю та цілую. 

Дивлюсь, а їжак - з хвостом щура.

Хтось старший вчить молодшого читати текст на порізаному на квадратики пісочному печиві. Якоїсь миті, поки старший десь відволікся, молодший чомусь вирішує скласти порізані дольки так, аби найкраще (гіркою) лежали на тарілці. Старший повертається увагою до процесу та обурюється: і як тепер той планує читати, а він учити!?

Сон 100323 "Вимушене завершення"

090323 - Раптова зміна місця роботи. Працюємо на об'єкті. Уже обріс певними "звичностями", навіть приберіг пару мішків картоплі і мішок моркви. Спостеріг, але на початку не приділив значної уваги, що в місцевому магазині почали оновлюватися відділи. Коли раптово сповіщають, що далі тут не працюємо, а це торкається не тільки нашої фірми. Постало питання організації того, як все звідси вивезти, зокрема прибережені мною картоплю та моркву? 0300'

100323 - Не зміг полетіти на якусь "операцію" на сході України, адже не мав із собою страховки, яка закінчилась якраз напередодні. Дружина з кимось із дітей вже пішли на літак. Я залишився вирішувати можливість польоту. Наче квитки вже виписані, гроші проплачені, але без страховки касир приймає рішення не пускати мене на борт літака. 0400'

Сон 050223 "Несумісне в очікуванні"

Я на якомусь багатому весіллі в ролі поважного спостерігача, з таким відчуттям, що найголовніша організаційна робота вже зроблена, а залишилось слідкувати за процесом його перебігу. Перед цим я проходив якоюсь вуличкою і намагався зазирнути за огорожу, але даремно. Поряд проходила якась жіночка, яка також проявила той самий інтерес. Якоїсь миті простір видозмінюється і огорожа стає умовністю. Переді мною відкритий простір. Отже, бачу публіку, яка спокійно але незвично відпочиває на весіллі без традиційної організації "всі разом за одним столом", з'являється скрипалька Ванесса Мей. Робить промову, в якій виникає гра слів, щось на зразок: ви знаєте, що існує БетМен, а від мене вам ВентМен. (Явно якась гра слів із азійською мовою: Вен Ван Вей Мей Ман Мен...: Най Вей в Май? - нехай дорога триває аж до травня). Готується до виконання. Під'їжджає на незвичному мотоциклі (якийсь із різновидів мотобайку) якийсь індус, сходить з нього, сідає поряд свого транспорту і починає на ньому грати, як на барабані. Незвично, його звуки справді мені знайомі та подібні до народних ударних інструментів, на яких грають різним положенням рук: долоня-пальці. Під музику виконується якась пісня. Подумки: дивно, але від Ванесси Мей я очікував скрипку?! Хоча, слідкуючи за індусом, вже не шукав поглядом солістку. Індус їде, але показово повільно: виявляється до мотоцикла припнутий парашут із чимось округлим у його куполі, який поволі протягнув по землі та зупинив перед глядачами. Вголос без конкретики до слухача я жартую: ось і лелека щось принесла! З'являється наречена, але не в білому платті. Просто я знаю, що це має бути вона. Їй щось віддають, а вона гірко ображається: називає щось по імені і притуляє до себе. Дивлюсь уважніше, а це крокодил! Кудись ображено йде, тримаючи його поперед себе доволі смішно: хвостом і задніми лапами догори. 0430'

Йду по вулиці та мимохідь звертаю увагу на людей. Нарапт дивуюсь побаченому образу, аж затримався в погляді: молода дівчина з чорними вусиками та борідкою. Відчув, як у моїй голові розвіяна увага сконцентрувалась на "второпанні" побаченого образу з несумісних речей. На мій здивований погляд ця дівчина навіть усміхнулась. Пролетіли питальні думки: так, я десь це бачив (схоже, що подібне було у забутому сні); вона звернула увагу на мене, адже я також маю борідку; вона є артисткою, що придумала собі такий імідж; так, але вона реально акцентує увагу, що є дівчиною, а не хлопцем... Подумки роблю висновок, яким сам себе дивую: як не крути, але образ реально цілісний, гарний, хоча й незвичний.

Пішов у новини анонс, що Святослав Вакарчук записав сатиричну пісню. Міркую: це щось не характерне у порівнянні з його попередньою творчістю! цікаво, а як вона сприйметься в умовах війни? як два рази сходив у політику, все менше доводиться його розуміти.

Сон 020323 "Прихильність"

Пораюсь із землею на якійсь знайомій мені клумбі: пересаджую якісь кущики майбутніх квітів. Десь відволікаюсь на деяких родичів, які зібралися разом і сидять за святковим столом, але мені до них якось байдуже: у мене своє захоплення! Якоїсь миті торкаюсь до однієї з рослин і бачу, як вона витягує свої листочки до мого пальця так, наче обіймає його. Рослина певною мірою схожа за ніжністю на щавель, але з вузьким листям, як у кульбаби. Щоразу дивувався ще небаченому в житті, повторюючи дію знову й знову: підвожу пальця, а вона піднімає листочки, обіймає, забираю пальця - опускає листя додолу... Що ж за диво-рослина? - міркую я.

Сон 260223 "Контроль ситуації"

Опиняюсь у місці, в якому треба винести пару відер бруду, подібного до нафти. По дорозі зустрічаю чоловіка, який має вбити кролика. Я йому раджу скрутити шию, бо так краще, адже не верещатиме, а він шукає таке місце на голові та шиї, де краще було б по-своєму вдарити палицею і забити на раз. На мене ображається, що даю поради під руку. Міркую: це ж треба, наближається Великдень і разом із "пасхальними яйцями" з'явилась нова традиція: готувати "пасхальних зайців", як на зустріч Нового року індика. І так само із ритуальною жертвою невинної тваринки. Коли доношу те відро із "нафтою", аби вилити у відповідну яму, більш подібну до вікна з напівпідвального приміщення, побачив там дивне створіння, подібне до русалки, яка лежала у ванній, наповненій блакитною густиною. (Незвичний образ. Навмисне не придумаєш). Так і подумав: це ж вона якраз лежить у спеціально очищеній нафті, яка має такий красивий блакитний колір. Мені не можна до неї виливати свою - чорну! Отож, хоч і мав, але не зробив цього.

Помічаю як на стінах почала набувати вода. Але не буквально, а лише натяками підтікання. (Дім на два поверхи з підвалом, у якому перебуваємо, мені не знайомий, але я знаю, що тут живу родиною). Тепер дружина каже, що вода починає підкрапувати. Дивлюсь, що стеля, зроблена із дивного матеріалу, щось на зразок гіпсокартону та натяжної стелі разом, майже роздулась і виглядає загрозливо. Відчуття: ось-ось і прорве! Спускаюсь на перший поверх - там та ж ситуація. Але тепер я не розумію логіки подій: зверху від даху ще не прорвало, а на перекритті між першим і другим поверхом така ж загрозлива ситуація. Звідки вода? Спускаюсь у підвал і бачу причину, пов'язану із насосом, який мав би відкачувати зайву воду, а вона почала назбируватися. Але при чім тут стеля між дахом і 2-м поверхом, так само 2-м і 1-м. Логіка не ясна, але причина очевидна.

Сон 250223 "Творче оновлення"

240223 - Стикаюсь із максимальною бідністю в матеріалах, з яких маємо щось робити. Цей "мінімалізм" під впливом зовнішніх сил - вимушений крок. Поволі-поволі і всі починають звикати, розуміти, що так можливо і врешті-решт виглядає хоч не "на всі сто", а "достатньо". 0100'

250223 - Приводжу дружину в театр ляльок, який розбудовується та модернізується на ново. (Певні асоціації з давнім досвідом, але більшою мірою доволі віддалені, зокрема уві сні атмосфера відвідання театру більш душевна). Поки йдемо до основної зали - піднімаємося на три поверхи дерев'яними сходами. Другі сходинки доволі круті. Коментую: явно, що людям похилого віку та з інвалідністю не передбачено відвідування цього театру. Найцікавіше, сам процес зміни та наповнення очікуваною атмосферою вистави, поки розглядаєш стіни та оформлення. Хоча все ще в ремонті, але відвідування відкрите і можна бачити це перетворення. До атмосфери дерев'яного будинку, додається дерев'яне різьблене оформлення в стилі бароко з використанням природньої структури натурального дерева, зокрема візерунчасті образи із кори. Також стіни прикрашені дерев'яними полицями з книжками, між якими сидять ляльки - герої різних вистав. Поки ведуться ремонтні роботи, ці стелажі частково прикриті тканиною. Десь дружина із-за цікавости заторкує край тієї тканини, книжки злегка посовуються. Якась відвідувачка, схоже, що вчителька класу, який вела за собою, а йшла за нами, вирішила нас насварити за лишню зацікавленість. На таку реакцію лише усміхнулись і пішли далі. Заходимо в залу очікування, в якому вже присутні майбутні глядачі, і знову звіряю завершення попередньої і початок нової вистави. Кажу, що саме та, на яку мали піти, вже завершується, а починатиметься зовсім інша і на неї доведеться трохи зачекати. 0500'

P.S. За пару годин до сну, їздив з дружиною до магазину, аби закупити матеріали для декупажу, зокрема ниток, для виготовлення декоративних банок, овечок... Видно, що свідомість вихопила також певні образи, закладені у прикладних для творчости матеріалах, що були в продажу, зокрема пов'язані з деревом і тканиною.

Сон 230223 "Лідія"

Почуваю себе молодим хлопцем, що знаходиться в пошуку дівчини. Якоїсь миті зустрічаю дівчину, яка співає. Мені дуже подобається її спів із піснею на народний мотив. (Конкретика відсутня). Вирішую цю дівчину провести додому. Виникає навіть якась взаємна симпатія. По ходу виявляється, що живе недалеко від мене. Подумки: дивно, навіть ніколи не зустрічав її раніше! Десь тієї миті з'являється давня знайома Т.Ш., яка виявляється є її подружкою. Подумки знаходжу логічні зв'язки, адже таке цілком можливе, враховуючи її певну громадську активність. Доходимо разом до дому тієї дівчини. У просторі зору помічаю за кілька городів обриси свого будинку (натяк на батьківський дім, хоча нічого спільного з реальністю, навіть щодо ландшафту доріг, якими йшли та вулиці, на якій спинились). Стоїмо та розмовляємо. Якоїсь миті з'являється баба Марія (давно померла) і каже щось із ноткою злості, де з усього ясно почулося слово "пиво". Здивовано перепитую, адже "пиво" - це не не про неї. Коли йшла і це сказала, то виявилось так, що наче й не йшла далі, а затрималась так, наче спеціально, аби роздивитися: із ким я розмовляю? Дівчина ловить підозрілий настрій бабці та починає щось до неї говорити співом. Вдруге чую і вкотре відзначаю, що дуже подобається її голос. Бачу, як такий підхід покращує настрій ситуації. Вирішую одразу познайомити, але раптом усвідомлюю, що не можу пригадати її імені. А чи взагалі ми їх називали один одному? Відчувається заминка моєї розгубленості, адже саме почав речення: "знайомтесь, а це...". Мозок активно працює, як вийти з цієї дивної ситуації. Чую, наче хтось підказує, чи сама ідея імені з'являється в голові: "Лідія". А щоб узагалі "перестрибнути" в майбутньому можливі формальності додаю: "моя наречена". Чим дивую усіх: і бабцю, і Т.Ш., і саму "Лідію".

Сон 220223 "Гостинна несподіванка"

Приходжу з кимось у гості до баби Дусі, а в неї, вже в гостях, моя мати та тітка Тетяна. Усе в темряві, адже немає світла. Перші розмови починають відбуватися при свічках. Згодом виявляється, що це не двір, а дім, у якому ще є вихід дерев'яними сходами прямо на другий поверх, що виконаний у вигляді "кишені-спальника" на одну особу. Показую матері, що тут можна непогано прилягти та відпочити. Облаштовую місце. Приміряю на собі. Відчуваю як комфортно. Показую приклад. Тепер виявляється, що у цієї кімнатки є вікна на прохідні студентські коридори. За одними можна побачити литовців, а за другими - латвійців. (Певна асоціація з мапою). Тепер це не просто вікна, а двері, які відчиняються у той час, коли закінчується навчання. Таким чином студенти прийдуть до нас у гості. Перейшов у зовсім іншу кімнату. До мене приходить донька з питаннями, як все відбуватиметься? Я ж пояснюю, що вийду до них, привітаюсь, поясню куди вони потрапили, аби це не було для них несподіванкою. Спостерігаючи за нею, помічаю певне хвилювання від незнайомости майбутньої ситуації. Що ж, для мене такий досвід також буде вперше! 0000'

Сон 190223 "Перспективи і наміри"

Якась ледь смуглява жіночка з блакитними очима якось раптово і цілеспрямовано підходить до мене на вулиці та починає висловлювати свої невдоволення. Подумки: хто ти така? що від мене хочеш? Заберіть від мене цю хвору особу!

Сідаю в машину і виявляю, що вона трохи затісна, якось все так, як завжди, але щось тут не пасує. Їду по дорозі, а на пішому тротуарі помічаю давню знайому. Вона мене також. Вітаюсь жестом. Їду далі, а подумки: зустрічав її так давно, що бачить мене за кермом уперше!

У колективі працівників виконую електромонтажні роботи. Виникає якась практична потреба, де керівництво дає мені завдання сходити до директора торговельного центру (саме того ТЦ в якому все і відбувається), аби запитати за наявність (конкретика призабута: подовжувачів?). Піднімаюсь до офісних приміщень на самому верхньому поверсі. Виявляю напівопущену браму до загального входу. Отже, у них вже завершується робочий день? Аби зайти, піднімаю брамні жалюзі вище. Десь одразу на мене реагує персонал, серед них директорка. Я ж вибачаюсь і пояснюю причину візиту. Просить зачекати. Маю час розгледітись по сторонах. Привернув увагу рисунок на стіні з конструкційною схемою всієї будови, зокрема з кольоровим акцентом на дах, із написом великими літерами (приблизно): безпечні ділянки споруди під час бомбоударів. На цій темі мого розглядання, підійшла директорка і ми продовжили розмову, дивлячись на той рисунок. Висловив думку, що під час прямого удару, захищених ділянок не існує. Директорка погодилась, але зауважила на кількох архітектурних рішеннях, які все ж таки мають втримати цілісність споруди і виконати захист. Далі пішли ми до її кабінету. Чомусь зацікавилась: якщо працюю електриком, то де ж навчався? Подумалось, що її цікавлять нові клієнти для збуту певної категорії товарів. Підходить до цієї теми прискіпливо: бере блокнот і починає робити записи. Згадую ліцей, навчання. Вона наводить смішні приклади з котами, їх апетитами, співставляючи зі запитами клієнтів. Щось на зразок того, що коментує кіт, коли перебирає харчами? Відчуваю потребу поділитися власним досвідом у продажах та співпраці з клієнтами, хоча подумки припускаю безперспективність такого наміру, разом із тим і вона висловлює свої міркування над роботою з клієнтами, спонукаючи до подальшого діалогу. Якесь приємне і водночас гірке відчуття ностальгії за незатребуваним досвідом. Настрій: за перспективних обставин одразу включився б у таку роботу!

Сон 180223 "У рази краще"

Беру участь у колективному виготовленні великого торта, розміром десь із пів кімнати. Для декоративного оформлення солодкими надконструкціями використовуються вже драбини. Дотримується цілковита гігієна праці та чистота в приміщенні. На завершення виготовлення приходить на допомогу моя мати. Дивлюсь на неї, а сам поки подумки: а чому не в спецодязі, а в куртці? (Може, не так допомогти, як забрати замовлення?).

Впорядкування речей. Зокрема фігурує золото. Якийсь єврейський хлопчик отримав від мами прикраси з ерзац-золота. Вдвох стоять і коментують їх. Я ж краєм ока помічаю їхню необережну якість. (Якось у цьому контексті, але окремим кадром). Моя дружина показує мені свої прикраси, які одразу видно, що в рази акуратніші, кращі та зі справжнього золота.

P.S. Дружина перед сном показала куплені прикраси від "Оріфлейм".

Сон 160223 "Колективний знімок"

Працюю або дотичний до процесу виробництва хлібобулочних виробів. Підприємство на кілька цехів, виготовляють традиційні та солодкі вироби. Дивлюсь на конвеєрність виробництва хліба. На якомусь етапі прямо з лінії беру сірий гарячий хліб (форма "цеглинкою") із собою. Хтось починає всіх скликати, я подумав, що на обід, а коли прийшли - спільна колективна фотографія! Так, наче й на мене чекали. Відразу за вхідними дверима стоїть півколом шерега працівників. Я ж стаю обок, доповнюючи "візерунок". Дивлюсь по праву сторону себе: біля кого ж є? - а це моя дружина! Дивно, що одразу не звернув увагу, опинившись в раптово новій ситуації. А потім приходить розуміння, що працюю не лише на хлібзаводі, а на об'єднаному підприємстві з м'ясокомбінатом, а все це разом має виглядати доволі логічно: хлібом'ясомолочний комбінат! Розуміння з образом м'ясокомбінату приходить, так наче я вже недавно там був, наче осьо перейшов у новий цех, можливо, у вчорашньому / призабутому сьогодні сні.

P.S. З реалу уві сні присутні деякі елементи, зокрема: змінний тип роботи, зокрема праця в різних цехах; конвеєрність, але не хлібобулочного ані м'ясомолочного виробництва; певне розуміння наближення свята "tłusty czwartek" - "кінець карнавалу".