Сон 280421 "Свідома втрата працездатности"

Дивлюсь якесь відео, в якому хлопець-підліток відрізає собі пальці. Мене, як "випадкового" глядача, ця добровільність вражає. На якомусь етапі звертається до того, хто знімає на відеокамеру, щоб і він долучився до подібного. Останній заперечує. Перший обурюється: "Я це сам маю робити?" Що мало звучати більш повноцінно сказаним текстом: "Я це тільки сам собі маю робити?" Сказане, адресоване до оператора, звучить так, наче вибір має зробити глядач, в ролі якого цієї миті знаходжусь я. Подумки, як і цей оператор, заперечую будь-які подальші дії. Всім своїм нутром не розумію намірів такої людини робити собі шкоду. (Таке переконання уві сні, що подібний образ щодо рук я вже десь бачив. Видно, що уві сні. В реальности ж, доволі давно, бачив коротке відео, в якому людина сама собі відрізала палець. Огидне явище!).  0300'

Сон 250421 "Бачити варіанти зиску"

Допомагаю у ставку ловити на спінінг рибу. Спочатку тим займається якась незнайома жіночка. Я підказую, як ловити. Навіть бачу на відстані у воді декілька крупних риб. Ось вже щось зачепили. До помочі долучається якась третя особа. Обережно витягуємо на берег... а це велика металева чоритьохстороння кухонна терка. Таких розмірів у житті ще не бачив. Тепер захожу в дерев'яний вуличний туалет і подумки роблю порівняльний висновок: "Що поробиш, такий і ставок, що схожий на туалет".

Міркую над тим, як ми винаймали житло і скільки раніше платили грошей. Згадую, як міркували над варіантом проживання у двух місцях. Ожили глибші спогади (далекі від реальности), коли піднявся і зайшов до майстерні на другий поверх батьківського дому, які спонукали до міркування над калькуляцією цін, ув'язуючи процес зі спогляданням речей проживання. Тим самим почав співставляти з подібним винайманням житла іншими молодими сім'ями. 0730'

P.S. В реальності, напередодні, із сином змотували випадково заплутаний спінінг. Роблю висновок, що деякі подібні дії перенесені в сон, коли в ньому з'явилась третя особа, аби притримати леску.

Сон 230421 "Дорога під автострадою"

Сідає дружина за кермо машини і ми їдемо містом, по прямій, але невеличкій вулиці. Питаю в неї: чи вже водила авто? Спокійним тоном дивує: перший раз! Тепер ми стоїмо, а я дивлюсь під капот, хвалю конструктивну простоту механіки авта. (Тут присутні роздуми про власний транспорт). Поряд стоїть донька. Тепер ми йдемо разом пішки. Виходимо на якесь перехрестя автостради, яка йде мостом, а під нею тихою вуличкою, що завертає вправо і веде прямо в центр міста. (Образ знайомий, видно, за якимось сном. Схоже, що й сьогодні з повтором: перший раз - коли їхали, другий - шли). Питаю дружину: а чи пам'ятає, де поставила машину? Каже: ні! - і в такому тоні, наче це вже не її клопіт.

4 фрагменти сну 13-20.04.21

У якомусь маленькому будиночку (~1.5х1.5) розширюю вікно, вибиваючи робочими інструментами кавалок за кавалком шматки матеріалу.
13.04.21

Проходжу тест на певні знання за посередництвом якогось гаджета. Знаю, як хтось його не здав. Доходжу до питання, яке в собі має потребу лічби. Вмикаю калькулятор, так, наче в самій програмі і вона на мить зависає, а в результаті видає, що врешті я взагалі не пройшов заданий тест.
16.04.21

Таке переконання, що та дівчина, яка поряд мене, і є моїм коханням. Дивлюсь на неї і подумки порівнюю з дружиною. Розумію, що риси обличчя цієї дівчини мені не подобаються. Вкотре роблю висновок, що моя дружина краще! Але чому маю думати про неї, поряд цієї дівчини в минулому часі?
P.S. Видно, що цей сон має певні асоціативні паралелі з переглянутим напередодні фільмом: "Вчора 13, завтра 30".
20.04.21

Міркую, як заплести дружині косички. Поряд її образу з натуральним кольором волосся, тримаю спогад (належний до реального часу), коли має заплетене волосся, пофарбоване в рудий колір.
21.04.21

Сон 110421 "Просторові зміни"

Опиняюсь у приємному місці, десь на лоні природи біля заміського будиночка, з добрими людьми, з якими йде обговорення порятунку однієї людини. В іншому контексті, зустріч нагадує спокійний похоронний процес. Посеред якої до нашого кола невідь-звідки вривається вбивця... Тепер я віддалено сприймаю те місце, опинившись десь посеред широкої річки. Вечірній час. Дивлюсь на небо, а до поверхні води летить громадний літак. Спочатку летить низько, потім всією масою занурюється у воду так, що річка піднімається по висоті і мене зносить кудись у сторону. Принаймні, мало не фізично відчуваю вимушений рух води. Ще мить: літак виринає та летить далі.

Сон 080421 "Трусити горіх"

З якимось чоловіком прийшов до горіха, аби зібрати з землі плоди, а їх мало, майже всі висять на дереві. Над ним пролітають птахи, сідають, сколихують верхнє галуззя і летять далі. Я ж переймаюсь аби на нас не наслідили. Врешті висловлюю пропозицію потрусити горіх... а стовбур грубезний, розлогий. Міркую, як легше мені на нього вилізти?

Вбивство якогось чоловіка. Його жінка, ставши свідком злочину, оціпенівши від страху вислуховує монолог вбивці, за певні хвилини починає схвально строчити одне й теж слово: "Да, да, да..."

Сон 290321 "Забуте вбивство"

Знаходжу на свіжоперекопаному городі (між літньою кухнею та старою грушею, що на обійсті батьків) шматок нитки ~ до 0.5 м, яка нагадує мені про вбивство (спогад про забутий сон). Пригадую подробиці і розумію, що саме вона, як єдиний речовий доказ виведе будь-кого за певною логічною послідовністю на скоєний злочин. Чомусь я добре знаю про ту подію (жодних деталей по пробудженню не лишилося), принаймні маю стійке в тому переконання, і що цікаво: почуваю себе в ролі захисника скоєного. Викидаю остаточні інструменти злочину, або ж те, що на нього вказує, зокрема ту нитку і плоскогубці. Заношу до відкритого назовні вуличного туалета і кидаю в яму, але плоскогубці дивним чином туди не трапляють, а чіпляються за край кола. Беру руками і викидаю влучніше. Для себе відрефлексовую, як зі сторони дороги йдуть подорожні й, можливо, дивляться в мою сторону.

Сон 280321 "Преображення"

Під час якоїсь творчої зустрічі знайомлюсь із дівчиною, яка має в собі ряд комплексів, загалом пов'язаних зі спробами подолати внутрішні стереотипи. Моя смілива поведінка є уособленням її протилежности. В якійсь не суть важливій розмові виходимо на тему: а слабо... прийти на вечірку до друзів у спідньому (майці і трусах)? Мені - ні, а для неї - це виклик. Домовляємось, що вона переступить себе і прийде. Знайомі були якісь її, що надавало б для неї більшої сміливости. От вже той день, я збираюсь із дому мало не в домовленому образі, в якому їхати треба буде крізь все місто. Біля мого дому (багатоквартирний будинок, який не викликає жодної асоціації з реальністю) місце зустрічі. Вона ж приходить у верхньому гламурно-вишуканому одязі та капелюсі, а під низом показує, що має, як і домовлено: спіднє. У мене вже виникають сумніви: може і мені вдягнутися краще, як виходити в місто? Вона погоджується і я повертаюсь у квартиру. Вдягаю джинсові штани, щось на верх. Тепер опиняюсь у місті, але сам. Знаю лише, що маю встигнути за годину побути десь там із нею і гайда додому - до дружини. Така поведінка явно викликатиме питання і підозри. Йдучи містом, бачу Бетмена, який в театралізованому образі на окремій платформі машини, яка їде, показує акробатичні трюки. Мене осяває: мені ж сьогодні показувати із ним спільний номер!.. А підготовка до нього мало не зараз. Хтось просто на вулиці дає мені каву і розповідає про її різну властивість, що пов'язана із міцністю і різний час дії. Та ж людина з натовпу кличе Н.М. (знайома, образ якої взагалі не має нічого спільного з театром, лише зі журналіським спортом, літературою та викладацькою діяльністю). Я поспіхом іду перевдягатися для участі у виставі. Місця для цього немає і я підходжу до якогось вуличного туалета, а у зв'язку, що він був зайнятий ізсередини, поспіхом починаю перевдягатися біля нього у новий одяг. 0545'

Сон 270321 "Розрізати шию"

Так, наче в мене в голові виявили якийсь дисбаланс, який треба виправити таким шляхом, що асоціативно нагадує затягування гаєк динамометричним ключем. Отже, все має бути нарівно! Аби виправити цю помилку, мені мають розрізати шию. Коли мені про це кажуть, я вже знаю про таку процедуру, яку проводили трьом хлопцям. (Схоже, що досвід побаченого відносить мене до забутого сну). Як би там не хотілось, але вибору в мене немає: мушу погодитись. Тепер я міркую, як її різатимуть: цілком відтинаючи голову чи тільки до хребта? Свої побоювання тамую тим, що знаю тих хлопців, яким це робили. Отже, все має минути добре. Дивлюсь у дзеркало на свою нарідко зарослу шию (відмінне від реального: більш підліткове): треба буде поголити! Як ні, то зашиють волоссям всередину. Я це знаю! - подумками відсилаючись до тих же хлопців. (Цікаво, що в дзеркалі не бачив лице, лише шию і характерні на ній зарості).

P.S. Видно, що сон на зміну погоди: спостерігав за собою перманентний головний біль, який тривав протягом попереднього дня і цієї ночі.

Сон 260221 "Відчиняти вікна"

Чомусь за раз, видно заміркувавшись, з'їв із шість шипучих вітамінів. Ковтнувши, спитав себе: навіщо так забагато?

Після сну, наче віддалений спомин, виникає відчуття, що я за кимось сильно плакав. Наче був на похоронах і загальна жалоба дотисла мене до такого стану.

Знаходжусь у приміщенні, до якого з'їхалися нові працівники, серед яких вже деяких знаю. Розповідають про нову будову, про тих, хто залишиться, новеньких у ймовірній бригаді. Я ж волію бути з тими, з кими працював, адже об'єкт подобається, колектив також, зокрема новий бригадир (асоціація зі знайомим із реальности). У такій розмові раптом згадалися деякі хлопці, які свого часу поїхали на заробітки до Німеччини, а нині повернулись наново до фірми. Серед тих, хто вів цю тему, був один із них Д.В. Серед всього числа виявилось, що доїхали ще четверо дівчат. На питання: що ж вони робитимуть, коли робота виключно чоловіча? Виявилось, що їх замовили для прибирання на будові. На присутність дівчат, чоловіча частина пожвавішала в нових темах і розмовах. Моментом і я долучився до того зі своїм специфічним гумором. Зайшли в кімнату на більш з десяток ліжок, виставлених вряд понад вікнами. (Щось на зразок дитячого табору). Хоча було тепло, але душно. Я запропонував відчинити якесь вікно - насправді ж, за конструкцією решітчатих шиб - маленькі кватирки. Більшість виявились закупореними. А останні в ряду колись і кимось відчиненими, але заклеєними газетою. Раптом згадую, що це моїх рук робота, чим себе приємно дивую. (Схоже на фрагмент із забутого сну). Ділюсь враженням із присутніми. 0445'

Сон 230321 "Завершення екскурсії"

Усією родиною відвідуємо музей, якісь храмові та історичні комплекси. На виході з одного з них відбувається моя словесна розмова з дружиною, в якій недозрозуміли один одного (щось на зразок гри слів або перекручених виразів, так би мовити "недочув і переінакшив по-своєму"). Дружина ображається, а я ще мимохідь коментую, як на мою думку: безпідставну образу, якійсь працівниці музею. Десь у цій дискусії виходимо за старовинні ворота, які травянистим крутим пагорбом виводять (буквально бігом) за межі комплексу. Перед цим дружина дала мені речі, які всі за раз із своїми зніс із того пагорба. Озираючись, помітив, що згубив червоний клубок ниток, видно доньки, який розплутався по землі геть. Залишив торбу (хоча за логікою мав тримати декілька) при воротах. Дружина з дітьми пішла далі, а я поліз на пагорб, щоб змотати клубок наново. Щось неналегко йшов початок під'йому вгору, земля осипалась, якась була нерівна і неоднорідна: упереміш із травою та камінням. Піднявшись і почавши скручувати нитку, побачив неподалік екзотичні квіти. Раптом, наче хтось вирішив їх прокоментувати, так, якби поряд була дружина. Навіть звучить їх назва. Разом із тим чую гомін, як хтось із наступних туристів прагне вийти з цього музейно-храмового комплексу, смикаючи за ручки масивних дверей, і це їм чомусь не вдається. Подумалось: відчинити?.. Вони ще не знають, якого формату тут вихід, хоча єдиний з тих, які знайшли. 0130'

P.S. Чомусь, як проснувся, калатало серце.

Сон 220321 "Несподівана ситуація"

Я в домі, який нагадує батьківську хату. Як у кіно: дивлюсь очима героїні, яка ходить по кімнатах у безтурботних справах і на якомусь етапі виявляє, що тут є або була стороння людина. Ця підозра починає її бентежити. Дивиться за вхідні двері: нікого! Обходить максимальну кількість закутків кімнат із думкою: де взагалі можливо приховатися? Заходить у спальню (в реальності нагадує батьківську кімнату) і під ліжком бачить чоловіка, який спить, обернутий спиною до неї. У її голові проносяться варіанти подальших дій: розбудити?.. не будити?.. - на чому ідеї вичерпуються. Несподівана ситуація не дозволяє бути зібраною, нею починають керувати емоції. Кричить на нього: вставай! прокидайся! йди геть!.. А він, як в дупль п'яний, перекидається на півбік: обличчям догори і спить далі. Емоції зашкалюють і я прокидаюся. 0330'

Сон 080321 "Небезпека воєнних дій"

Я на батьківському дворі. Маю стосунок до розведення нутрій. (Асоціація з підлітковим віком). Знаю, що до нас мають прийти дві жіночки (клієнтки) і відкупити певну їх частину. Хоч і без конкретної цифри, але ліку тим нутріям до кілька сот. Переймаюсь зовнішнім і внутрішнім виглядом кліток, де вони ростуть. Настає глупа ніч. Замикаю сарай і за десять кроків підходжу до дому (батьківська половина будинку), аби повісити ключі. Від дороги чую нехарактерні для нашої вулиці звуки. Мене це насторожує. Неспішно вішаю ключ, помічаю, як біля двору зупиняється машина, освічуючи фарами темряву. Відчуваю певну ворожість. Чомусь знаю про початок військових дій. У дворі з'являється чоловік у формі та при зброї. Я ж ховаюсь від нього у рів, він по другий бік двору в інший (суттєва видозміна двору у співвідношенні до реального). Він - зі сторони дому, я - сараю. Починає в мене стріляти, я ж недовго думаючи - у відповідь. (Звідки у мене опинився автомат - неясно, як і рови, яких ніколи досі не було). Бачу, як ворожо летять у мою сторону кулі, так само бачу свої у відповідь. Трапляю в голову противникові, але не спиняюсь: хочу потрапити безпосередньо в дуло його автомата, що і роблю. Автомат вибухає, а його розносить на кавалки по стінах дому і асфальту. Дивлюсь уважніше, а плями крови та шматки м'яса мають не так червоний, як бузковий відтінок. Мене не так ця ситуація, як можлива подальша небезпека, розхвильовує настільки, що відчуваю калатання власного серця. Від того просинаюсь. 0330'

Сон 070321 "Творчі риси характеру"

Міркую: як і в який колір пофарбувати собі волосся? Іншим разом дивлюсь уже в дзеркало, а вже маю їх темно-рудого кольору. Згадую, як дивився в магазині поміж фарб на хну. (З реального). Оцінюю свою стрижку на дотик і відзначаю, що позаду ірокеза маю видовжене волосся.

Приїжджаю в театр (будинок культури) якогось віддаленого села. Сам захід присвячений поезії. Відзначаю, що цікава ініціатива дещо зекономити, перенісши ініціативу з міста. Тепер маю власні роздуми на цю тему. На сцені виступає дівчина-дитина в стилі важкого року. Доволі непогано, але ще не розспівана в текстах. Тепер я у ванній кімнаті (вбиральні) цього ж закладу. Виходжу на вулицю до автобуса і починаю приміряти до нього в різних місцях гідравлічні системи. Додатково міркую про запобіжники, раптом згадуючи про те, що набір із ними міг би купити в магазині "Biedronka". (Фрагмент з реального).

Сон 030321 "Гойдалки над прірвою"

Житловий багатоквартирний будинок. На одному з верхніх поверхів, у однієї з квартир існує "вихід на свіже повітря" у вигляді трьох гойдалок. Знаю, що там живуть заможні люди. Вони можуть собі дозволити такі вигадки! На одній з цих гойдалок (справа) сидить чоловік, а на двух інших (зліва від нього) - дві жіночки, з яких та, що на іншому краю, є особою старшого віку. (Моє ж глядацьке сприйняття зосереджене зі сторони вулиці, завішене в повітрі). Дивлюсь і намагаюсь зрозуміти: як вони на них вилізли? - адже гойдалки знаходяться не те що в кімнаті, а за її межами - навішаними знадвору, ще й, візуально, без нормального доступу від середнього вікна. Найбільше надавало глядацького адреналіну екстрим: сидіти над прірвою всіх поверхів. Врешті, таке бачення виглядає, наче в перспективі минулого часу: відвідує таке розуміння, що чоловіка і жіночок викрали, зокрема перший зник безвісти. Навіть хтось називає їх поіменно (з прізвищами). Тепер я знаю, що ці люди належать до білоруської опозиції. От, навіть не зважаючи, що це є заможна родина, прийшов і до них час. 0445'

Сон 230221 "Об'єм і мінімалізм"

Потрапляю в ситуацію переїзду нашої родини з однієї вийманої квартири у другу, які знаходяться в одному й тому ж багатоквартирному домі. Разом із тим виникає відчуття переїзду однієї університетської кафедри (літературознавства) до другої. Відбувається зіставлення образів: наче книги, які знаходились у нашій квартирі, це книги кафедри, які треба перенести на нове кафедральне місце, куди і приходжу. Зустрічаю там секретаря цієї кафедри Л.Л., констатую порожність нового приміщення і отримую схвальну відповідь на те, що книги сюди переносити можна! Повертаюсь у колишню квартиру й розглядаю, аби серед речей власника раптом не загубились власні речі. Якось новим поглядом, завдяки прибраним меблям і оголеним стінам, оцінюю внутрішній інтер'єр квартири. Зауважую певну ідейну оригінальність нижньої частини колон, хоча в неакуратному виконанні, дороблених світловими конструкціями під оргсклом, які на жаль як не діяли, так і не працюють донині. Схоже, що  заставленість меблями не дозволяла їх оцінити належним чином. На столику, посеред декоративних речей власника квартири, знаходжу "золотий" (під золото, наче лавровий) вінець. Згадую, що це забутий для мене подарунок, про який, можливо, й не знала дружина, то ж і не забрала з собою. Пригадуючи подробиці його появи (схоже на забутий сон), дізнаюсь, що це не вінець, а чоловіче намисто, яке, за задумом, не має прилягати всією формою до шиї, а знаходитись на ній об'ємно.

Сон 220221 "Повернення. Полишена самотність"

Повертаюсь із відрядження додому. Ось я вже і в Житомирі, але чомусь точкою приїзду маю дорогу зі сторони рідної школи. Ще з машини комусь показую, що "тут я вчився, а цим парком ходив до школи... Як же тут все помінялось! Ось цим містком я переходив канаву, якої нині немає. Все засипано землею! І куди ж збігати воді?" Показую, що мені додому їхати менше 5 хвилин. Але ми змушені сходити, адже кінець парка (початок зі стронони траси) залито водою. Тепер із кимось обходимо пішки через "ДОСи". По дорозі чомусь згадую, як напередодні, ще в Польщі, в честь від'їзду ми сиділи в ресторані, в якому забув на вішалці свій сірий (зі певним лиском тканини) піджак. Шкодуватиму! І до нього не повернутися! Чомусь по дорозі, перепитуючи, як нині пройти, аби минути воду, подякував одній жіночці польською. Чим більше здивував себе. Так, як моментами трапляю на суцільну темряву по дорозі, падаю і розбиваю в темряві праву долоню. На світлі бачу кілька різаних ран, так, наче там валялось якесь скло, або дійсно гостре каміння. Починаю деякі з них зліплювати так, щоб кров, якої чомусь було небагато, підсихаючи, тримала краї різаного. Поки дійшов до зупинки, найбільші рани вже виглядали "склеєними", хоча долоня продовжувала нити від болю. (Цікаво, що навіть, коли проснувся, аби записати сон, на долоні зберігалось відчуття дискомфорту). На зупинці зустрів уже знайомих мені людей з цього мікрорайону. Разом із ними вже була моя дружина. Дивлюсь, а недалеко від зупинки складена вежа (подібна до теле- радіокомунікаційних), що оформлена у вигляді дерева, кроною з кульбабку. Дивлюсь на проїжджу машину, а вона їде без увімкненого світла фар, дивлюсь у далину, в сторону моста, а там теж суцільна темрява, хоча видно червоне світіння габаритрих вогнів інших авто. Роздивляюсь навколо: звідки тут світло?.. а над нами одинокий ліхтар, який світить на весь цей овидний закуток зупинки. 0120'

Видиво 160221 "Мішень"

Мішень у вигляді дартса, а навколо нього годинникові цифри у стилі циркового кегля. Дещо нагадує клоунаду з натяком на "смертельні" трюки з часом.

Сон 150221 "Розриті могили"

Дістаю зошит і читаю деякі свої афоризми. Останній із них: "Червоне і жовте сиділи та гомоніли, втикаючи у вічність". Пригадав, як його записував (видно, уві сні освіжив забутий сон).
13.02.21

Приїжджаю пізнім вечором з групою осіб у храм. Випадково трапляю на похоронний обряд відспівування і прощання. Як іти на вулицю, а там вже глупа ніч! Біля храму випадково виявив дві давні, але свіжовириті могили. Знаю, що це "постарались" "викрадачі могил". Попереджаю про небезпеку випадкового трапляння в ці ями. Вже їду назад, але зупиняємось на пів дороги. Чи це місце для похорон чи щось трапилось із машиною, але невелика група людей залишилась посеред поля і чорної ночі. Пам'ятаю, що від початку по дорозі минали світло і його звідси видно, хоча далеко. У руках маленький ліхтарик. Може, спробувати своїми силами? А як пішов: за пару метрів трапив ногами в якесь болото і передумав. Краще залишатися на місці, хоча ніц не відомо: як далі? - принаймні з живими людьми! 0130'

P.S. Як проснувся, виявив, що не був нормально вкритим і частково змерз у ноги.

Сон 040221 "Спинятися. Відтинання"

Готую їсти: пюре, омлет, ще щось. Знаю, що маю приготоване віднести своїй дівчині, яка мешкає в знайомому мені домі (в реалі там живе давній шкільний друг С. Доречі, уві сні, за віком, відчуваю себе юнаком). На якомусь із етапів приготування збираю від себе свіжо вистрижене волосся, яке скрутив у клубок. Маю намір віднести його, разом зі стравами, своїй дівчині. Чомусь для мене це важливо, але хтось відмовляє мене від того, адже: що робити зі вже заплутаним волоссям?

Дружина просить, аби я відрізав їй частину пальця. Міркує: по першу чи другу фалангу? (Сон повторюється, видається, що подібне снилось на днях. Відтоді на пальці залишилась незначна ранка). Цього разу я їй відмовляю і кажу, що нехай вона і не відчуває його, але це не причина його відрізати. (Так само, від першого сну знаю про його нечутливість). 0130'

Йду дорогою вздовж проїжджої частини. В руках несу об'ємний предмет, який час від часу кидаю на землю, але повертаюсь, підбираю його знову, врешті-решт викидаючи у смітник. В тому процесі минаю хлопця, якого спроваджують батьки в школу. Лунає дзвінок на лінійку, лунає дзвінок на урок, поки не лунає голос вчительки, аби цей хлопчик не стояв біля воріт, а вже заходив. Так, він спізнився! Так, він це робить доволі часто! Він є специфічною дитиною, яка відвідує специфічну школу. Цього разу, поки стояли у воріт, його батьки розпитували про психологічні бар'єри, які спиняють його перед входом до школи. Цього разу він згадує про якусь однокласницю, яка його на перервах коментує. Минаю їх, викидаю за залізничною колією, що перетинає дорогу, своє негабаритне сміття і повертаю вправо на нову вулицю, яка нагадує дорогу до баби Дусі. 0500'