Сон 150319 "Зміни для входу"

Повертаюсь на стару роботу. Тепер це вже меблевий магазин: приміщення залишилось старе, але переобладнане під новий асортимент товару. Суттєво змінився інтер'єр: додалось більше стилізації з перевагою на червоне зі срібним металом. Залишилось старе керівництво, частково оновився обслуговуючий персонал. (Хоча я їх не бачу, але маю в тому переконання). У перший день на роботі маю прийняти обов'язки від попереднього працівника. Заходжу і бачу, як чекає в салоні одна особа. Кинув оком, чи залишилась стояти на старому місці мікрохвильовка. Виявив, що її оновили на більш сучасну. Подумав, що треба буде розігріти піцу. Візуально оцінив зміни в салоні, які стали на краще. Пішов у кімнату зняти одяг та перевзутися. Виявилось, що з дому не взяв свої капці. Побачив кілька чужих і вирішив на день позичити одні з них. Взувся. Вийшов у салон магазину, підійшов до жіночки, яка чекала. До останнього була підозра, що це працівник, з яким я мав би все обговорити, а виявилось, що це клієнт, який терпляче чекає на мене. Подумалось: а де ж працівники? Просто так залишили магазин і пішли?? Розпитав, чим я міг би їй зарадити? Виявилось, що вона не може "зайти в систему". Прошу розповісти детально. Уважно вислухавши, кажу їй наступну фразу: "Звісно, ми не все можемо перевірити на комп'ютері!"

Річний підсумок спостереження за снами

Вже минув рік, як я веду блоґ "Сни Лоґоса" ("Сни Logos'a"). 13 березня 2018 року був зроблений перший допис, у якому я описав сон. Разом із тим, цим же днем дописав кілька збережених за різний період та відтворенних по пам'яті снів. Записувались вони майже кожного дня.

Нині архів блогу (вибачте за статистичне марудство, але, для осягнення процесу їх з'яв, навіть самому цікаво) виглядає так: березень 2019 - поки 13 дописів; лютий 2019 - 25 дописів; січень 2019 - 23 дописів; грудень 2018 - 29 дописів; листопад 2018 - 22 дописів; жовтень 2018 - 22 дописів; вересень 2018 - 28 дописів; серпень 2018 - 21 дописів; липень 2018 - 20 дописів; червень 2018  - 26 дописів; травень 2018 - 26 дописів; квітень 2018 - 23 дописів; березень 2018 - 27 дописів. Отже, дві третини місяця - це можливість мого сну (як процесу) творити повноцінні сновидіння, а свідомості, в стані пробудження, їх фіксувати уважним записуванням.
Серед 305 дописів наявні 17 статей на цю тему, у підсумку - це 288 снів за цілий рік, а точніше ночей, протягом яких могло наснитися й по кілька сюжетів. Усереднюючи число, може вийти більше 500. Але не в кількості справа! Привчивши себе не лінуватися системно фіксувати і відтворювати в стані бадьорості сни, довів собі здатність людської свідомості звершувати подібне.
На майбутнє, не прагну спинятися на досягнутому, адже сон дозволяє мені краще збагнути свій внутрішній світ, пізнати мінливі процеси, які "протікають" протягом життя, досягти гармонії душевного й внутрішнього станів, розкрити в собі нові потенціали - пізнати себе!
Аби дізнатися про мої досягнення в розумінні даної тематики, запрошую переглянути написані статті цього блоґу за згаданий період.

Чому нам сняться сни? Власні спостереження

Особливості сновидіння

Тлумачення снів

Про організацію часу на сон і вміння записувати побачене

Чому важливо записувати сни?

Сім причин, чому я записую сни?

П'ять штрихів про вміння запам'ятовувати сни

Сон як інструмент пошуку правди про себе

Як зрозуміти сон? Спроба осягнення процесу його творення

Сприйняття появи сну за аналогією з відтворюванням почутого тексту

Чому уві сні ми проявляємо активність?

Сон як інструмент стабілізації психо-фізичного стану людського організму

Коли легко розтлумачити сон?

8 причина, чому я записую сни?

Сон на межі бажань і можливостей

Рекомендації, щоб бачити сни

Рекомендації для розвою позитивних снів

Приємних сновидінь!

Сон 130319 "Втеча від шоколаду"

Ділянка дороги від гастроному до батьківського дому. Проходжу нею і дивлюсь на обійстя в часовому зрізі: рік, два... п'ять... Насамкінець розчаровуюсь: життя в людей не поліпшується, а гіршає.
Розумію по зовнішньому вигляду дворів: це свого роду фінансовий стан родини. Ось один двір: геть змарнів, а скільки було надій на поліпшення, пам'ятаю, як то все робилось! Ось другий двір: навіть залишилась вивіска, яка від часу вицвіла: "Лариса Палімарчук _ Бюро перекладів". Для себе зауважую, що в прізвищі присутня явна помилка. Наче, подібні помилки, допущені від початку хороших часів, і призвели до відчуження - відвадження клієнтів і позитивного тренду.
Протягом сну існує герой - інформатор. Час від часу доносить нам певні істини про життя людей, які виявились безвартісними, адже постійно прикрашав оповідки перебільшеннями, такою собі напівправдою. 0010'

Сюжет про батьків, які роблять дітям шоколад. У цьому їм допомагають домашні тварини: кіт і собака. Все відбувається доволі весело та радісно, під музику та підтанцьовування, гармонійно та синхронно, як то люблять нині змальовувати в багатьох гастрономічних рекламах, поки мама не каже, або вдіює так, що говорить за неї: "Стоп, з мене досить!" - і "сходить із дистанції".

Сюжет де чоловік у телеефірі розповідає про себе і свою роботу. Все б нічого, але вирішив похвалитися, що "тирив" на роботі мідь. Режисери, ще ті гумористи: знайшли кадри, які ілюструють його професійну діяльність (будні) та процес "видобутку" міді (святкові дні). Не полінувались і змонтували з ним цікавий відеоряд: як "наївні" слова стають "гіркою правдою" про саму людину. 0500'

Сон 120319 "Деталізація питання"

Усією родиною батько збирається кудись поїхати, наче на дачу. Всіх підганяє. Я ж щось майструю чи дороблюю і трохи затягую йому час, так наче всі вже зібрані, а я ще не йду.
Біля гаража, де стояли червоні "Жигулі", є ще одні - темно-жовтого кольору "копійка". Пригадую, що я її свого часу купив. (Інформація про покупку почерпнута з іншого, доволі давнього сну). Прийшов мій знайомий (колега по роботі) і завів розмову з батьком на його теми. В результаті неї поклав на асфальт обмотку міді. Я спробував зважити рукою - нічого собі так! Запитую: і скільки вона коштує? Знизують плечима: так, наче не знають. Потім батько відвів його в сторону, з приводу ще якихось справ. Підходжу до них, а знайомий розібрав стару дерев'яну скарбничку, аби з тих малих дверцяток вийняти маленьку мідну петельку, й каже: ти хотів мідь! (Скарбничка також фігурувала в якомусь сні). Я на повному серйозі: навіщо було її виймати? Я лише запитав про вартість на неї! 0406'

Сон 110319 "Ошукана творчість"

Творчі завдання поміж великого міста.
Основні зони дислокації: аеропорт, квадрати однотипних кварталів.
Завдання: малювати різнокольоровими фарбами на асфальті та стінах різноманітні фігури (все залежить від творчої фантазії кожного учасника, але то для організаторів не важливо).
Мета: З кожним новим завданням заводять у складний лабіринт нових вулиць.
Поміж тим всім, дають прокататись на самокаті або скейтборді (зона аеропорту або великої заасфальтованої ділянки землі).
Весь час ведуть по місту з певними відволіканнями на виконання творчих завдань.
Раптом залишають самого, посеред тих вулиць, і дають останнє завдання: повернутися назад!
Фішка такої гри в тому, що протягом програми виконуєш певні завдання із застосуванням розвою творчої уяви. Малюючи на асфальті то тут, то там, то ще десь - не звертаєш увагу на місцевість, якою пересувають з локації на локацію автомобілем. Де їдеш сам рівною місцевістю, такою, як аеропорт, пропадає зорова здатність визначити місце, біля якого малював що-небудь. Це лише можливо з висоти пташиного лету. Тим самим: розвиваючи одне - губишся в здатності визначати інше. Від постановки питання: "повернутися назад!" - світ, ув очах митця, стає перевертнем, а власна творчість - ошуканою. Кожного разу, коли везуть на нове місце, подумками працюєш ("рухаєшся") у своєму внутрішньому просторі, випадаючи зі збору ("фіксації") важливої інформації - із зовнішнього. 0437'

Сон 100319 "Нетиповий огляд"

Потрапляю на прийом до лікаря, який має мене оглянути і прописати ліки. Лікарем виявилась якась жіночка, якій допомагала медсестра. Поки оглядала перша, кудись пішла друга. Самої процедури спостереження за больовими проявами - не було. Таке враження, що все зводилося до вживання самого слова "огляд". Собі ж припустив, якщо тема є делікатна, то лікар має спеціалізуватися інтимною частиною. Починають приходити інші лікарі. Спілкуються між собою на якісь непрофесійні теми: одяг, свято, приміряти, приготуватися... Я ж запитую в лікаря: "Може мені треба прописати якісь ліки?" Просить зачекати: "Все буде!" - і знову повний ігнор моєї присутності. Поки між собою спілкувались і ходили то з однієї частини кімнати то з другої, а я все слідкував за своїм лікарем, аж тут бачу, що таких, як вона ще двоє жіночок: один в один із нею. Сестри?.. Тут якась лікарка приводить ще одного "пацієнта" і каже, що в нього подібний діагноз, що й у мене. Я ж питаю: "То ж який він у мене?" Лікарі між собою спілкуються, десь у розмові чую, що мова не про мене, а про нього. Підходить до мене лікар того хлопця і починає шукати для мене ліки в моїй невеликій домашній аптечці. Гортає-гортає, щось читає, щось викидає за строком давності, аж ось і бере до рук якусь мазь у невеликих тюбиках, герметично упакованих, як стерилізовані бинти, в один ряд. Сам тюбик на вигляд мені нагадав "Синафлан" або "Клотримазол". Питаю в неї. Вона ж називає мені щось третє. Беру до своїх рук, читаю назву і розумію, що так може звучати лише назва фірми-виробника, щось на зразок "Virymugh" - ані прочитати, ані зрозуміти для чого.

P.S.
Обстановка: нетипова.
Звернення: незвичне.
Потреба: дивна.
Лікарі: чужа галузь, у порівнянні з моїми професійними потребами.
Питання: навіщо цей сон?
Протягом ночі снилися уривки з професійної діяльності, не цікаві ані змістом, ані деталями: невиразні, щось на зразок описаного вище сна.
Як висновок: бувають ночі, коли виникають сни малоінформативні та бідні на будь-які тлумачення. Хоча, з позиції розвою художнього погляду, все ж таки має певну оригінальність.

Сон 090319 "Контури часу"

Приходить до батьківського дому (у сні він зовсім інший) давня знайома В., у якої й донині не відаю чи склалося щось ув особистому житті. Знаю її по літературних зустрічах і більших інтересів між нами не існувало. Я ще парубок, тому батьки на прихід дівчини відреагували позитивно, навіть не захотіли втручатися в його деталі. Для себе не зрозумів такого візиту, але вже вирішив: як є - не проганяти ж людину! Залишив у кімнаті, а сам пішов на кухню щось приготувати. Тим часом вона почала розглядати якісь предмети побуту та сувеніри. (У сні відбувається певний часовий злам: я вже не парубок, а одружений чоловік. Цей самий дім - не батьківський, а мій, обстановка й цього разу незнайома). Заходить до дому дружина. З порогу починає щось говорити й одразу йде в кімнату. Я навіть не встигаю попередити, що у нас гостя, яка тим часом взяла до рук книгу і напівприлягла на диван, так, наче "вся своя". Коли залишив її саму, мала зовсім інший образ - доволі скромний. Дружина застає її в тому дивному для нас положенні. Я ж не маю часу щось пояснювати, лише: "Прийшла десять хвилин тому". Навіть не вийшло познайомити їх між собою. Дружина виходить з кімнати і, логічно, виказує неподобство. (У сні знову виникає часове прискорення: у мене двійко дітей, такого віку, якими є зараз). Коли дружина заспокоюється, з сусідньої кімнати виходить донька і каже: "Тато, а давай я поїду в Польщу лише після твоєї смерті?" Ловлячи себе на тому, що сказано некоректно, пробує виправити репліку, щось на зразок: "Давай я взагалі не поїду, як час, коли невідомо, коли помрем!" Поряд неї стоїть син і доповнюючи сказане мовчазним виглядом, очікують від мене відповідь. 0330'
P.S. Сон навіяний фрагментами з польського фільму, який не довелось переглянути цілком, лише частинами по кілька хвилин. Там обігрувались родинні колізії між чоловіком і дружиною, дітьми, які ставали невільними учасниками їхньої драми. Між деякими кадрами з фільму і мізансценами у моєму сні знаходжу навіть образну подібність.
P.S.P.S. Цікаво й те, що в цьому сні я спостеріг часове прискорення. Усе відбувається наче в один день, але, якщо проводити паралель із реальним життям, час можна розкласти у двадцять років. Цей сон зайвий раз підтверджує тезу, що часу вві сні не існує, можливе лише його розуміння і дивна інтерпретація.

По мірі виконання певної роботи переглянув по телевізору фрагмент авангардового фільму. Частково події відбуваються в парковій зоні, на якій знаходяться скульптури різних тварин, виконананих наполовину. Наприклад: збережена лише нижня частина собаки. Підбігає до тієї скульптури живий пес, зіставляє морду свою з парковим образом, після чого виходить певний симбіоз подібності - співпадіння. Разом із тим у тому фільмі другим фрагментом виникає жива постать, до якої накладеним кадром з'являється фотографія цієї події, наче вирвана за долю часу із майбутнього. Із самої фотографії вирізано контур постаті, яка, як і в першому фрагменті з псом, співпадає один до одного по контуру накладеного кадру з кінофільму. Але це лише миті (секунда-дві) і живі образи продовжують жити самостійним життям. 0500'
P.S. Подібне співставлення контурів одного образу до іншого вже виникало в якомусь забутому сні. Сама "магія" відеомонтажу, хоча подібне (уві сні) бачу вперше, завжди проявляла в мені нескромний інтерес.

Рекомендації для розвою позитивних снів

Епіграф:

• Як буває находять роздуми, так буває нахлинають сни.
• Сон є термометром внутрішнього самопочуття.

Перед сном бажано займати мозок корисними знаннями, але без обтяжень. Мозок "дожовує" пройдений день, зокрема, свіжішо отриману інформацію. Наприклад, переглянутий на ніч фільм жахів матиме уві сні своє продовження, як і процес вивчення певної мови матиме свою інерцію. Якщо брати за аналогію ведичний вислів "ми є те, що ми їмо" так і зі сном: у сні ми є тим, чим зайнятий наш мозок протягом життя.

Внутрішній світ переноситься у сни. Приміром, якщо протягом дня ви мали неспокій у вирішенні певних ситуацій, аналогічно цей стан перенесеться у сон. Сюжети можуть видозмінюватися, а суть неспокою не зміниться. Відповідь, у безперервному життєвому вирі, коли немає часу на самоаналіз, аби остаточно розібратися у внутрішному стані, досить проаналізувати емоційне забарвлення снів, тим самим виявите вектор думок, дій, намірів.

Сон це свого роду дзеркало, на якому відбиваються яскраві і темні риси нашої особистості. Варто не лише слідкувати за своїми вчинками і думками, але й - за чистотою того "дзеркала", аби не виникало викривлень і недопрочитань. Прагнути, аби сон був здоровим. Певні рекомендації вказані у статті: "Рекомендації, щоб бачити сни".

Максимально наповнюйте своє життя позитивними емоціями, думками, слідкуйте за мовою, оточуйте себе приємними речами, позитивними людьми, гарними книгами, музикою, живописом, фотографією тощо. Наблизьте омріяне до рівня власного дотику, споглядання, нюху, смаку, відчуття простору. Наприклад: з улюбленої картини зробіть репродукцію, повісьте на видному місці; розширте список улюблених пісень; займіться тим, чого прагне душа, а не вимагає від вас суспільство абощо. Реально, більшість простих речей на рівні "простягнутої руки"! Просто ми чомусь шукаємо складніших шляхів, породжуючи тим проблеми, які вирішуємо, як подолати, а сон лише віддзеркалює цю боротьбу. І чим більше ми сприйматимемо світ, яким він є, згармонізований в усіх його деталях од віків, тим більше нас огортатиме рівновага і спокій, тим більше виникатимуть позитивні враження й образні сюжети у тихих снах.

23 лютого - 8 березня 2019 р.

Сон 070319 "Підтвердження здогаду"

Детиктивно-пригодницький сон. З'являється герой, образ якого для мене є "затаєним", який намагається вчинити проти мене протиправну дію: нашкодити чи усунути фізично. Але щось мене рятує і в усьому тому я, поки що, не все до кінця розумію.
Друга спроба проти мене: фізично усунути дівчину, яка поряд зі мною. Десь віддалено вважаю її своєю дружиною, але її образ настільки невиразний, що й надалі по тексту називатиму "дівчиною".
Якийсь повнуватий злочинець наїжджає на ту дівчину машиною. Це такий своєрідний напад. Підбігаю і починаю стріляти в нього мініпістолетом. Бачу, як летять кулі, їх здуває вітер: то в одну сторону, то в другу. Підбігаю до злочинця ближче, стріляю з відстані 5-3 метрів. Потрапляю в його куртку, він сміється, в шию - поважніє і зліє, але вже не рушає з місця: травма не сумісна з життям. Повертаюсь, аби їхати. Дівчина сідає не просто на заднє сидіння, а в багажник (машина універсал). З останніх сил злочинець підбігає до нас, я встигаю завалити його на асфальт, заламую руку. Щось намагається сказати. За уривками розумію, що раніше він робив напад і на мене. Тієї ж миті пригадую його, перевдягненого в жінку. Як висновок засвідчую сказане: "Креветка?" - таке жіноче псевдо він мав для виконання свого заміру. І на останньому подихові його життя бачу, в його кривій посмішці підтвердження здогаду. Думаю, що треба викликати поліцію, але рішення дається не одразу. Розуміння, що ми залишили на ньому багато слідів, вказує, що рано чи пізно нас буде викрито. Та в чому ми винні? Немає чого хвилюватися: ми діяли з метою самозахисту! 0430'

Сон 060319 "Думати упереджено"

Беру з рук В. Януковича книгу. На моїх руках білі рукавички, як у архіваріуша, який працює зі старими речами. Хтось коментує, а я однозначно пояснюю: "Віруси!" 0300'

Поляк розповідає: "Ти знаєш, я колись працював в Україні - з чернігівчанами! Не треба упереджено думати один про одного, як ми щодо українців. Гордувати. Ми всі однакові". Оповідь йшла розмірена і вдумлива. 0416'

Виймаю сосиски, кладу на стіл, вони видають характерний звук, так наче це іграшки в яких вмонтовані пискавки. Потім беру молосольні огірки і спиняю вибір на них. 0418'

Сон 050319 "Обвинувачений тандем"

Сон з кримінальним мотивом. Двоє героїв стають активними учасниками продуманої босом схеми. Отримують нове завдання, ціна якому власне життя. Герої, не довго думаючи, дають рішучу відмову. Перший за непослух отримує кулю в живіт, другий ще стоїть, піднявши руки догори. Я стою і дивлюсь на перебіг подій очима першого героя, який уже нічого не втрачає: відкриває шухляду, дістає ексклюзивну пігулку... мабуть, вона призначена для боса. 0309'

Другий сон із натяком на кримінал. Потрапляє до рук газета, де мене зацікавлює одна стаття, в якій мова йде про якусь близьку людину. Отримана з неї інформація спонукає в подальшому до рішучих дій.
Працюю в спорті: лижником. Маю щоденні тренування. Викрадають людину. Я стаю учасником його звільнення.
По дорозі порвані пакети зі сміттям, там я бачу багато домашніх речей, які для мене цінні, як пам'ять: писанки, люлька, два чупа-чупса обсмоктані наполовину... Подумки: як дружина таке могла викинути?
На мене і колегу, що був зі мною вішають обвинувачення. Я виходжу сухішим із води, а йому важче - він не знає, як поводитися. Приходимо до висновку, що нас завідомо дезінформували, згаданою вище статтею, і наша поїздка "на поміч" була кимось запланованою пасткою.
Знаю, що маю з'явитися на роботі хоча б десь о 15:00 інакше можна (сьогодні) не приходити. Несподівано для мене роблять пропозицію стати тренером.
Я маю відвідати свого колегу, думаю купити йому цигарки. По дорозі, де я мешкаю, зустрічаю прихмелених ксьондза і черницю, які йдуть наче сімейна пара й весело спілкуються, але мені до них жодного діла. 0430'

Рекомендації, щоб бачити сни

Висиплятися! У кожного свій внутрішній режим, тому важко радити "скільки і як?", має бути "достатньо!"

Більше приділяти "живим" речам, аніж "мертвим": у снах переважно виникають образи, що мають живу душу, або наповнені, у деяких випадках виключно для сновидця, ознаками живої істоти. Як протиставлення: у снах маловиразні технологічні процеси, наприклад, будівництво, механіка, електрика, які можуть виражати громіздкість, схематичність і безмежна повторюваність одного й того ж руху, або ж "біг в одну точку". Якщо ви їдете уві сні машиною, то це лише дорога, яка видозмінюється і має візуалізований вектор руху, а рух - це життя.

Цікавитися позитивними і різноманітними речами, які стимулюють усі органи чуття: очі, слух, нюх, смак, вестибулярний апарат, просторовість. Не можливо обмежити себе лише переглядом фільмів, слуханням однотипної музики, просиджуванням із дня в день у одному положенні тощо. Особистістий розвиток напряму впливає на якість снів.

Уникати стресових станів. Бажання (душевні пориви) і дії (матеріальні втілення) мають бути згармонізовані. Дисбаланс між ними веде у глухий кут нерозуміння. Не виключена поява снів: сповнених неспокою. Вказуватимуть вони на боротьбу мотивів, які більше виснажуватимуть, аніж сприятимуть самопізнанню.

Не створювати для організму обтяжень: не переїдати, не перевтомлюватися, оминати алкоголь та інші засоби розбалансування фізичного стану.

Їсти здорову їжу. Більш натуральну, аніж фабричну; більш живу, аніж перероблену: все корисне, що дає нам природа.

Постійно аналізувати свої вчинки. Ставити питання, шукати на них відповіді, сумніватися і перевіряти отримані знання.

Мріяти. Уявляти. Розвивати кругозір. Спиняти увагу на деталях. Мислити не безвідповідально, адже все, що дарує нам життя, не випадково!

Сон 030319 "Білі мотиви"

З дня в день робота, але тут приїжджають до мене дружина і діти. Беру пару днів на відпочинок, аби побути з дітьми. У дружини свої справи, які має вирішити без нашої участі. Зустрічаю по дорозі до бібліотеки земляка, який каже, що в Ружині буде відбуватися "Всеукраїнське свято шанувальників [творчості Т.] Шевченка". Знаючи мене по організації певних літературних заходів, просить поїхати разом із ним. Додає, що автобус буде десь за півгодини. Ще говоримо на різні теми, зокрема про мою біографію та поїздку машиною на те свято. Так, наче він міг би поїхати й на своїй, але тут не ризикує, адже має власного водія, якого з ним немає, з дивною фразою роз'яснення: "Я можу проїхатися лише до під'їзду". Перепитує в мене, чи не брав випадково я свої права? Я не встигаю відповісти: лунає дзвінок. Маю зустріти дітей. Разом із тим чоловік показує, що мешкає тут - "у готелі, номер кімнати 33 - заходь!" Я маю йому відмовити, але разом із тим спокушає така поїздка: давно не був на урочистих святах такого рівня. Разом із тим, не відриваючись від телефону, де жінка розповідає, як маю забрати дітей, свідомість "атакують" ряд образів, які важко зліпити до логічної купи. Тут думаю про дітей, а в голові зринає спогад про те, як грався з ними між засніженими деревами, і десь у паралель думаю про те, що треба знайти кімнату #33 і чемно відмовити в поїздці. Заходжу в готель, що тепер стоїть на місці бібліотеки і бачу, що нумерація має ще й буквенну частину, разом із тим порушена між поверхами і на самих секціях. Думаю: добре було б подзвонити, але номер телефону так і не встиг взяти. З усіх готельних номерів  знайшов лише напис, приблизно UYJ/33, якому вкрай був подивований. Недалеко по сусідству були відчинені двері до іншої кімнати. Зайшов туди і запитав за нумерацію і чи знають: хто мешкає в тому номері, що поряд? Якийсь поодинокий чоловік не вніс жодної конкретики, лише чомусь відгорнув на сусідньому до нього ліжку простирало і загорнув на місце. Біля дверей ще опинилась якась мовчазна дівчина. Вирішив іти на вулицю. Подумки збагнув, що на рецепції так само не дадуть мені ради, як і та вигадана ними нумерація, яку важко передати словами. На дворі зустрічаю людей, що збираються на свято. Вибігає білий пухнастий пес і лягає на капот машини, весело перегортається, лягає на спину - радіє життю. Дивлюсь у сторону і здалеку бачу якогось чоловіка, схожого на того, із ким мав побачитися, але з загримованим обличчям із вусами в білий колір. 0333'

Рештки попереднього сюжету перетікають у застілля, на якому якийсь чоловік робить порівняння з Ліваном і Алжиром.

Дивна фраза: "Створити "бордель" для читання книг". Знаходжу дві книжки з однієї серії (#1 і #3), бракує третьої (#2). Кажу собі, що її треба докупити. Протягом сновидіння займаюсь книжними справами.

Змотую переноску, віддаю сину. Хтось поряд коментує про виконану роботу. На що я відповідаю: "А що поробиш! Гробóве має бути без світла?" 0530'

Сон 020319 "Колишні напрацювання"

Я завітав на стару роботу, на яку нині працевлаштувалась моя дружина. (Жодних суттєвих асоціацій із колишніми місцями праці в реальному житті. Також виникає подвійне відчуття: праця дружини то якимось робом і моя праця). Сиджу за офісним столом і спілкуюсь з колишньою колегою В. на різні теми, про щось жартую. По ходу розмови вона заповнює якісь документи. Ставить оціночні питання щодо себе, аби підтримати розмову. Я знаю, що дружина зараз у директора і може чути мої розмови "ні про що". З іншого боку, своїми розмовами можемо заважати роботі інших працівників, адже офіс невеликий. Колишня колега ставить дивне питання щодо того, як я оцінюю її шанси на посаду президента? Сприймаю це за жарт, щось коментую. Робить уточнення, зачитуючи щодо себе питання з паперів, із якими працює. Розумію, що то є документи для подання кандидатури на участь у виборах на посаду президента України. Папери частково заповнені, викликають у мене інтерес. На її столі лунає телефонний дзвінок, згадана колега піднімає слухавку. Чую і я голос з телефону. Жіночка представляється: "Магазин "Природа"..." Згадую, як колись заходив до них, аби укласти договір. Міркую собі: от і пройшов час, а дзвонять лише зараз! Видно мої колишні напрацювання!.. А виявляється, що питає вона не по роботі, а зовсім інше: чи не знаємо раптом, де можна відремонтувати копіювальний апарат? Просить підказати фірми або спеціалістів. Колега розгублюється, а я одразу їй підказую найближчий сервісний центр. У той же час заходить якийсь інший колега і додає, що знає пару інших, і називає їх. Я кажу, що і я знаю про них, просто порадив найближчий. Він у відповідь, що в запропонованому мною сервісному, дійсно хороші спеціалісти. Тієї миті заходить директор, заклопотаний і трохи виснажений роботою. Бере у В. ті документи, які були перед нею і йде за вільний стіл, аби їх підписати. Помічаю, що останні папери вже мають розставлені печаті. Подумки: тіж папери В. тримала "на президента"? Може, це інші в його руках. Сідаючи за стіл, керівник не опускаючи голови, почав дивно косити одним оком. Про себе відзначив: який він дивний! Ловлю його погляд, а він спинився на ефектній дамі, що увійшла в офіс і стала в дверях. Наче зрозумів одразу, що то його друга половина. Десь тут опиняється і моя дружина, яка готова почути наступні вказівки до роботи. Осідаючи повільно в крісло, і не зводячи очей, директор простягає руку до працівника, якій заходив із коментами про копіювальні апарати. Потрапляє рукою у внутрішню частину сорочки і разом із тим у дірку в районі правого плеча й пальцем, крізь рвану тканину, проводить круговий рух, як то показують об'єм шкоди, а насправді прагнучи жестом щось пояснити, й у тому ж стані заціпеніння й неспускання очей, каже слова, видно, адресовані до моєї дружини: "А ти тікай, сонечко, тікай!"

Сон на межі бажань і можливостей

Виникнення сну пов'язане не лише з реальними бажаннями, але й можливостями досягти бажаного. Нині наша свідомість і душевна рівновага разкачуються різноманітними впливами, звідки відгомоном все перетікає в підсвідоме (недоусвідомлюване). Певна "накачаність" нашого єства досягти певних бажань, якщо не всіх, втискає нас у рамки можливостей. Тому доводиться час від часу "здуватися", бути габаритними до тих окреслених обставин, в яких щастя осягнути, що ще живемо.

Сон 280219 "Гострі справи"

Коли на землю прийшов Ісус Христос, з'явилась традиція поїдання гострого перцю. Традиція дещо змінилась, але суть залишилась та сама. Раз у рік на велике християнське свято готуються страви, серед них одна гостра. Коли починається трапеза, ніхто не знає, яка йому вона уготована, адже всі страви на вид ідентичні. Єдине, що відрізняє одну єдину від інших, так це її гострота, там присутній перець. Той, кому трапляє ця страва є прощеним у всіх мислимих і немислимих гріхах. Ще за часів Ісуса Христа був закатаний 0,75 мл слоїк з такою стравою. Один вірянин дуже мріяв, аби ця страва потрапила йому на свято. Він багато молився і просив у Бога милість до себе. Наступив довгоочікуваний день. Йому в руки дають той слоїк... Ще коли його подавали, він знав, що це обране йому прощення. І він не помилився. Віра зробила його вільним. Так із тих часів існує ця традиція й понині. 0348'

Виходжу в паркову зону в центрі міста за будинком суду й помічаю, як хтось запустив у небо літак-феєверк. Висота невелика - прямо над деревами. Робить кола у вигляді спіралі й сильно димить. Падає в найближче дерево. Повертаюсь назад. Звертаю увагу на розбиті пішохідні дороги, подумки порівнюю їх із польськими. Знімаю сонцезахисні окуряри, протираю вологою серветкою, даю просохнути. Біля будинку суду, який уві сні схожий на ліве крило арочної зони облдержадміністрації, бачу розкопану яму, а на поверхні, лежать два великих розбитих кам'яних тризуба, портрети Винниченка, Лесі Українки, Котляревського і Грушевського (щодо останнього маю сумнів). Я собі подумки: цікава історична фотографія! Дивлячись на все це, як давній історичний факт. Але в ту ж мить зауважую, що ця історія розкопана в наші дні? Я пробую взяти певний ракурс і все те для себе сфотографувати. Намагаюсь максимально охопити наявні предмети. Приходить інше враження, що я вже десь це бачив (у іншому сні?). Подумки міркую, що вже пора дзвонити на сполох, такі артефакти лежать просто неба, нічим не огороджені і не захищені, прямісінько біля такої установи! Проходжу пару кроків уперед, і до облдержадміністрації, яка в своєму приміщенні має магазин, під'їжджає вантажна спецмашина і на вилах привозить різні снекові товари малих і великих розмірів, не в коробках, а поштучно, в дизайні, виконаному в одному стилі. Гальмує і спиняється вилами прямісінько під самі стіни споруди. 0449'

Сон 270219 "Хамство Сулеймана Горинича"

Сиджу в машині й спостерігаю, як ведеться підготовка перед початком протягування кабелів. Я беру в тому участь, уважаю на деталі роботи. Старт. 2300'

Звучить чиясь репліка: "Ну що назбирали уривки із УРАЛа?". По якійсь паузі репліка у відповідь: "О, Сулейман Горинич!" 0234'

Бібліотека, кабінет директора. Дивлюсь на ремонт, який був зроблений після "останнього інциденту" (якесь невиразне пригадування, наче стіни і стелю залило водою). Кажу директорці, що я три тижні тому брав з виставкового столу її кабінету книгу Юрка Ґудзя, обіцяю повернути. Додаю, що колись була ще збірка з дарчим автографом попередньому директору, який ще був до В.В. Пробую пригадати: як її звали? І сам кажу В.Т. А вона у відповідь: "Це той вар'ят із яким носяться від одного заходу до іншого?" Спробував виправити її оціночне судження, але зрозумів, що безнадійно, вона не читала жодної з його книг.
Виходжу з бібліотеки на вулицю, а там біля однієї кав'ярні, вздовж стіни кінотеатру накриті столики. За одним сидить дві пари й інтелігентно про щось говорять, потроху щось їдять. Дивлюсь, а чоловічі обличчя мені знайомі, по перше, видно, що вони брати, по друге, доволі сильно схожі на головного актора з кінофільту "Таксі" (Самі Насері), але цього спостереження я не одразу дійшов. Наблизився до сусіднього з їхнім столика, розклав щось різнобарвне. Зробив пару кроків далі, а там сидить дівчина, біля іншого стоїть чоловік і їсть з тарілки, так, наче кудись поспішає, трохи далі ще один образ акуратно вдягненого чоловіка, з чорною шкіряною сумочкою: стоїть, як і перший, і спішно сьорбає з тарілки, викликаючи в присутніх подив, так, наче це профанація, якщо запрошені, або хамство, якщо звичайні перехожі. 0433'

Сон 260219 "Преображення в нову якість"

Зйомка рекламного ролика для компанії "Торчин", зокрема такого продукту як майонез. У його основу покладена фраза про відмінну якість олії. Подія відбувається в парковій зоні. Героїня виходить на двір свого дому, що межує в безпосередній близькості з пішохідною дорогою (Старий Бульвар рідного міста), і каже першу фразу: "Торчин-олія?" Її осявають смакові якості цього продукту, з'являються блискавиці, гримить грім, але це все з однієї хмари, що локально згустилася над її будинком. Від радості вимовленої фрази про олію, після якого було відчутне тривале вдихання життєрадісності осявання, на видихові каже другу фразу "Торчин-майонез!" 0255'.

Повертаюсь від діда з бабою і зустрічаю давнього знайомого І.С. Він із хворою дитиною, з якою займається від народження фізичним розвитком. Допомогає їй при вродженій хворобі пов'язаною з ЦНС. При зустрічі зі мною він піднімає доньку з коляски, ставить на ноги і відпускає. (Раніше без "чужої" допомоги ніколи не ходила). Вона самостійно, але тримаючись стінки, рухається і, як для мене, проявляє суттєвий прогрес у розвитку. Ще трохи і тепер вона вже жвавенька і прутка. Її тіло переобразилося на тонкі й надзвичайно міцні прутики, візуально схожі на макаронини, й тут починає поводитися як мутьтиплікаційний герой "хлопчик-мізинчик", який відчув всю силу фізичних можливостей: і давай шастати між посудом та іншими господарчими речами по магазинних лавках, перегортаючи все підряд: тарілки, каструлі тощо. Ще трохи й ті лавки для мене починають видаватися поличками з батькової майстерні, на яких стоять радіотелевізійні електролампи. 0400'
P.S. Вже вкотре спостерігаю протягом сну плавні переходи зі збереженням теми. У даному випадку: 1) преображення дитини та 2) перехід магазинних поличок з товаром повсякденного попиту на полички з іншим наповненням.

Сон 250219 "Переробляти не доведеться"

Я офісний працівник. Заходжу на фірму з незнайомою мені дівчиною, аби роздрукувати пару листків бланку. Щось не виходить у неї з копіюванням. У результаті їх виходить багато - лишаються лишні аркуші. Доволі довго сидів і дивився на її роботу, яка перетворювалась у марудство. Звернув увагу на певну дівочу милість, а ще й на риси моєї до неї відрази: фіолетові нігті, такого ж кольору губи, ще й рот. Неприродний колір, як для будь-якої людини. (Зміна сюжету зі збереженням теми аркушів). Тепер я з якимось близьким чоловіком перекидаємо човен, піднімаємо його над своїми головами і йдемо до річки. До човна прикріплена решта тих неправильних аркушів. 0336'

Натягнули трос, аби щось ним подати. Відкладаю верхній светр, у ньому вже не виникне потреба, адже "переробляти не доведеться". 0500'

Сон 240219 "Повна дурка"

Маю сісти за робочий стіл, аби подивитися час, день і місяць, а опиняюсь у вантажівці, якою не керую, а лише сиджу перед панелю з датчиками. Нічого не можу розгледіти - темно (ніч), намагаюсь щось собі з того, що бачу, уяснити. Мене просять здати назад. Дивлюсь у бокове дзеркало заднього виду й нічого не бачу. Але здаю, якось потрохи їду й нічого не відчуваю. Розумію, що так робити стрьомно. Хтось переді мною проїжджає й каже, що тепер можна. Якось це збігається з розумінням тих датчиків і того, що я мав там побачити. Озираюсь -  світло дня. Той же водій, що проїжджав, каже, що на тому перехресті, від якого їхав, людину привалило гарячою смолою, додав оціночне судження: "повна дурка!" Проїжджаю вперед і бачу ремонтно-дорожні роботи, перекинутий тракторець і людину, яка лежить на землі й майже не рухається. Біля неї розлита смола, а сама частково вкрита чорним целофаном, яке ледь ворушить вітер. Перша думка: був п'яний, вічно такими працівниками затуляють дири (як у кадровому питанні, так і на дорозі). Його колеги щось ходять і "працюють" далі, що схоже було більше на імітацію, яка вказувала на те, що зараз обов'язково хтось приїде з начальства, а ми тут нічого не робимо. Про себе повторюю почуті пару хвилин тому слова: "повна дурка!" 0330'

Дружина просить щось зробити з яйцем, яке лежить в корзині, а корзина в якійсь більшій посудині. Питання стоїть так, наче яйце - це зачаток нашої третьої дитини, а ця вагітність небажана і я маю щось з ним зробити. Намагаюсь знайти те яйце, десь опиняюсь на даху, спілкуюсь з якимись людьми на ліві теми, вишукую його і лише про нього думаю. Знаходжу якесь давнє яйце, потемніле від того, як буває, коли нерівномірно міняється зовнішній вигляд, після відварювання разом із картоплею й морквою на олів'є. Беру в руки, а воно тепле, отже "давнє" і "запарилось" від часу лежання в закритому місці, ще й на сонці. Приходить якась думка чи то фраза і я його прагну записати. Знаходжу відро, а на його дні - заводські цятки розміром із закльопки. Пальцем натискаю на них, "набираючи" таким чином текст, навіть натискаючи в певній послідовності на ті ж самі, які уособлюють різні букви. Йду до дружини розказати, що те яйце вже інше і від давності спільної події давно вже помінялось. Приходжу додому, ("бабина половина", з іншим неіснуючим входом) і з першого мого слова чую у відповідь: "я ж казала тобі взяти яйце, яке лежить у корзині, яке в (?) посудині!" Озираюсь і помічаю за собою ту корзину, а в ньому те яйце. (Безперервний перехід на інший сюжет). Жінка каже, що їй вже почав подобатися цукор, вона почала відчувати його смак. Просить мене купити три кілограми. Я кажу: "Навіщо? У мене вже він є!" Виникає думка: можливо, не той, а вона хоче інший? (Аналогічний перехід). Будова. Стою і дивлюсь, як працюють поляки. Один з них відривається від роботи і каже по-польськи, що "зараз принесу фом". А я перепитую його: "що таке фом?" Він мені у відповідь російською: "физическая отвердевающая жидкость". Останнє слово могло бути й інше: "маса" у значенні "модульованого пластифікатора". Про себе подумав: так це ж має бути звичайний будівельний клей, що візуально схожий на цемент! 0445'

Просинаюсь від того, що чую, як в студії працює російська журналістка, яка розповідає про те, що "тут у Австралії...". Я собі: "Яка тобі Австралія?.." Виходжу із-за дверей і бачу цю працівницю, яка сидить на тлі кількох старих стін, за якими ніколи і ніхто впевнено не скаже, яка це країна. Говорити можна що завгодно. Недалеко від неї, поза тим кадром і за декорацією, стоїть, спершись спиною і склавши руки, моя однокласниця М., яка так само з іронією слухає той спіч. Журналістка закінчує свій монолог, я підходжу ближче і ловлю її погляд, аби зрозуміти рівень внутрішньої правди. На якусь мить вона зупиняється й на мені поглядом із виразом на обличчі: чого хочеш? У іншій кімнаті зустрічаю хлопців зі своєї бригади там же в студії. Нам на зустріч йдуть грузини, по одягу й пластиці читається, що вони - працівники сцени, які виконують народні танці. Всі кремезні, більше і вище за нас. Обличчя грубі, широкі лоби, очі в заглибинах, щелепуваті, плечі широкі, масивні, хода важка, але красива. У мене навіть сплила асоціація з козаками, зокрема з одним із трьох образів із відомого однойменного мультфільму. Виникає словесно-візуальний образ: "Біля їхньої тілесної могутності, ми як дощик стоїмо і боїмося, щоб нас ніхто не витер зі стіни". 0636'