Сон 210420 "Випробування на міцність"

Шалений бойовик. Уві сні з'являється герой, який захищає певними доступними та підручними засобами свій невеликий простір. В одній із ситуацій натрапляє на "поганих людей", які його випробовують, а згодом починають переламувати на свій бік, аби він "став грати під їхню дудку". Трапляється така ситуація, коли він починає захищати не лише себе, але й інтереси одного хлопця, який не в силах був себе захистити. "Випробування" на міцність дійшло до того, що його майстерність із кожним бойовим зіткненням ставала все кращою і кращою.
Сцени відбуваються десь між деревами в кронах, на будівельних конструкціях, на відкритих просторах. Йому щоразу вдається перехитрити. А вони, маючи свою тактику, до останнього заводили його у "глухий кут".
Фінальний кадр: він опиняється в темній, замкненій, хоча просторій, кімнаті - один проти трьох. Бій не просто на впомацки... Це вже точно виглядає, як великий акорд всіх сцен. Від напруження перегляду відчуваю, як у мене починає калатати серце... І я прокидаюсь зі сну. 0001'

Виконання плінтусу з металевих конструкцій у житловому помешканні. Як продовження теми, спілкуюсь з господарем дому. У нього є маленька дитина, десь до року. На якомусь етапі перебування в його домі, виносить у дитячому кошику його дружина її до нас. Дитина спить, а коли треба просинатися, позіхає, розплющує очі й усміхається батькам. Десь тієї миті біля мене опиняється син із певним занудством. Зауважує для себе поведінку дитини. Кажу йому: "А знаєш, як ти свого часу просинався, як був такою дитиною? (Без паузи). Розплющував очі і уве-е-е-е-е-е, ще мить і таке завивання (басом) робилося голоснішим." Від чого синові стає смішно.
0300'

Черга в держустанові, що за змістом розмов серед людей нагадує центр зайнятости. Народу багато, але рухається оптимістично. Хвилями, в залежности від того, як приходять нові люди, серед присутніх виникає пожвавлення. Так люди обговорюють якісь вакансії, які є в тому чи іншому місці. Дивляться в загальний список фірм, які шукають працівників. Більшого пожвавлення додають розмови про роботу за кордоном, зокрема у Польщі. Один чоловік підходить без черги, наче в ній уже стояв, минає її та йде далі. Як виявилось, він очікував приходу якогось чиновника. Тут він по роду своєї роботи заносить якісь договори. У декого виникають питання щодо його прямоти в діях. Я ж вирішив для когось з присутніх навести приклади таких працівників, з власного досвіду роботи на фірмі. На якомусь етапі, пересідаючи з місця на місце, помітив за собою, що був без штанів, лише в одних трусах. 0500'

Сон 200420 "Абсурдна випадковість образів"

Звернув увагу, що хтось виставив на городі "ялинку" з чотирьох менших, а для симетрії, п'ятою, росла звичайна яблуня такого ж розміру. Припустив, що саме так "дивно" зробила мати. Уявив, якби ялинки були наряджені разом, то створювали б святковий новорічний настрій. Уявно почав вішати герлянду, міркувати: куди її краще увімкнути. Потім відбувається трансформація: ці всі ялинки та яблуня - це один стовбур дерева, обмотаний "об'явлено-уявною" гірляндою (розуміння і образ - на межі), якою стає баба Марія. Вона прив'язана до нього, але якось дивно: паралельно контуру рук, які обіймають дерево, злущена по колу кора, а вони припнуті на дюпеля. (Важко уяснити логіку цих переходів: гірлянда-руки-гірлянда). Спочатку б.М. стоїть обличчям до дерева. Але ж то не гарно! - подумав я. Почав міркувати: як розвернути? Видно, що "підвис" від алогічности образу та абсурдности подальшого наміру. Пішов до матері, аби спитати: що робити з б.М. (...)
Якийсь новий перехід (перебіг сну), в якому виникає усвідомлення, що під землею щурі. Чимось "жахнув" (ударив) по залізному казанку. Злякав їх так, що всі вибігли з нори і зупинилися на кущах і дивляться на мене великими чорними колами очиськ. Я ж подав голос, схожий на тявкання цуцика і вони всі, але не одразу, почали за мною повторювати. Дивлюсь на них уважніше, а писочки, які мали неприємні риси, почали від того завивання преображатися. Тієї миті я усвідомив, як своєю дією впливаю на їхню волю. Як проснувся, почув, що в реальності такий скавучий голос подає якась ранкова пташка. 0430'

Уві сні пригадується пісня "Курчатко" у виконанні Антіна Мухарського і гурту "ГраБля". Цитата крізь сон: "А ти братішка / бєлогвардєєц...". Далі чую чудернацьку фразу: "Чи вольно видобувати з суден "косацьки" (під прапором Казахстану), японську рибу?" (у значенні "японцям). 0445'

Сплю далі, залишилось 15 хв до дзвінка. Спостерігаю не перший раз, що з'ява сну починається за якоюсь абсурдною випадковістю образів, які між собою починають витворювати сюжет.

Сон 190420 "Наче все під контролем"

Винаймаю з дружиною житло десь недалеко від моря. Помешкання на чотири кімнати і всі мають вхід із двору, об'єднані спільним ґанком. В одній з кімнат є ліжко, в другій - місце для речей. Загалом, все якось добре, але треба весь час переходити з "кімнати" в "кімнату" за сценарієм: "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось робиш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... (щось береш) "кімната" - "вулиця" - "кімната"... Навіть виникає відчуття заплутаности: де і що лежить. (Пригадується відмінний фрагмент сьогоднішнього сну, який сприймається, як преамбула: я у чужому домі, в якому тривалий час мешкаю; вирішив поприбирати на підлозі, зі стін зняти дрібне павутиння, що й роблю). Так, як приїхали відпочивати, я пробую піти на море, аби пройтись берегом. Погода чудова: тихо, спокійно, гріє сонечко, хоч бери і засмагай. Прогулюючись по берегу, так і не визначився, яке місце було б для відпочинку найкраще. Цікаво, що пляж також був розділений на якісь незалежні ділянки природними перепонами. (Це усвідомлення прийшло після пробудження). Дивлюсь на море, а в глибині неба бачу чотири урагани, що вишукались красивим рядом один біля одного, і сунуть на берег, у мій бік. Люди, що були там, ще не до кінця зрозуміли, яка насувається небезпека: поводяться неспішно, наче все під контролем. Я ж вирішую мершій бігти додому. Дивлюсь ще раз на небо, а біля тих чотирьох ураганів ще чотири, трохи віддалені від попередніх. Тікаю, що є моці. Намагаюсь уявити скорочений шлях по місту, вмикаю фантазію швидкого пересування. (Чи то я уві сні моделюю події, але в пам'яті залишився спогад або ж забутий досвід швидкого переміщення іншим містом, вечірнім, відмінним від того, в якому є). Тепер я заходжу в "кімнату", де стоїть ліжко, а дружина в сусідній. Шлях до неї починає обмежуватися погодніми умовами з виходом на ґанок. Звертаю увагу, як на мене в кімнаті починає сипати дрібний сніжок. Отже, циклон наблизився! Холодом завіває з чотирьох маленьких вікон, що над дверима. Кожна з них засклена по-своєму. Тієї ж миті пробую їх полагодити, десь посунути скло, а десь запнути чимось іншим. (Тепер асоціативна зміна часу). Я лежу в тій самій "кімнаті" на ліжку і міркую: як би я замінив на нове не лише вікна, але й двері? Подумки уявляю ремонт. Лише прикро, що це тимчасове житло, як кажуть: "горе часові та грошам", - рано чи пізно доведеться з'їжджати. 0730'

P.S. Уві сні кілька різів підряд фігурують образи, пов'язані з числом "чотири": помешкання на чотири кімнати, чотири цунамі (з подвоєнням), чотири "пляжі", чотири вікна.

Денний сон
Заходжу в автобус, аби щось комусь (можливо, рідним) важливе переказати, можливо, передати. Знаю точно, що мав зайти і вийти з важливою місією. Затримуючись на мить, помічаю, як зачиняються задні двері, якими заходив, і автобус рушає. Вирішую одразу підійти до водія, аби він зупинився, а він робить круті повороти, так, що доводиться затриматися. Після того наміру якось дивно "випадаю" з логіки подій. Тепер я відчуваю, що надто сильно сплю. Маю намір проснутися, а сила сну просто полонить свідомість. Якось надсилу пригадую де я. Розумію, що мав намір вийти і повернутися до колег, аби ми вже їхали на новий об'єкт, а тут я затримався випадково і надовго. Міркую, що варто дістати телефон, аби подивитися в google-maps куди я хоч заїхав. Цієї миті помічаю, як, частково влігшись, на моєму животі та грудях спить син, так само міцно, як я. Пробую акуратно відкласти в сторону, а сил проснутися й досі немає. Тепер я прагну проаналізувати дану ситуацію. Тут на очі трапляє записаний мною текст про перебіг сну. Прагну на ньому зосередитися, але не можу, відчуваю, що сплю далі. (Текст мав візуальну недописаність напочатку та вкінці.) Силую себе, аби проснутися, і просинаюсь остаточно, вже не вві сні. 1630'

Сон 180420 "Стрибнути з парашутом і я полечу!"

"Дорога додому завжди швидша!" - міркую я по дорозі з Польщі в Україну. Звертаю увагу на дорожні знаки, як їхня певна відмінність за кольорами розрізняє наші країни. Зі мною в салоні пару пасажирів. На якомусь етапі спиняюсь на лоні природи, аби трохи відпочити. Місце має: розгалуження дороги, доволі вільного простору для пристанку, якесь озеро, лісок. Звертаю увагу, що в декількох місцях залишені ящики з недопроданими фруктами, якісь інші харчі, про що можу судити за більшою частиною порожніми лотками. Наприклад, лежать у ячейках порожнього картонного лотка три яблука, по-заводському запаковані в целофан. В якомусь іншому ящику знаходжу пакет молока. Згадую за якусь людину, якому добре було б його запарити. Пробую знайти дату виготовлення і не можу. Тепер я опиняюсь у якомусь гуртожитку, в якому надрізаю той пакет і виливаю вміст у каструлю, грію. Мала за зростом дівчина, років 20-ти, яку я вже знаю (приходить до мене вже кілька разів уві сні, але щоразу з пробудженням сюжети з нею забувалися, принаймні, таке переконання) мало не на пряму звертається до мене з такими словами, аби я визнав, що її кохаю. У неї ж почуття до мене - однозначні. Я ж кажу, щось на зразок:
- Це не так! А таку єресь, як любов до мене, нехай викине з голови!
Вона розходиться плачем і характерною для неї мініістерикою.
- Такого мені ще ніхто не казав! - відповідає по емоційній паузі.
Я ж сміюсь, а вона якось пробує обійняти. У тому пориві з мого носа виривається суха кузулька із незначним вкрапленням живої крові і трапляє на її тіло. У неї певного роду міняється реакція і вона аж радіє тому.
- Що за збочення? - міркую я.
0044'

Я з сином і дружиною, та ще деякими людьми йдемо плутаною дорогою між будинками, лісочком, виходимо на якусь ґрунтову дорогу. Тієї миті я вирішую здійнятися в небо, аби показати синові, як високо можу злетіти. Злітаю і бачу, як віддаляюсь від землі. Зачіпаю по ходу деякі електричні дроти, раз, другий, але без травм. На суттєвій висоті відчуваю, як мене заносить вітер. Починаю спускатися, й у підсумку розумію, що мене занесло у невідому частину міста. Пробую розібратися: що за вулиці?
Раптовий дзвінок від матері: "як рука руку миє". Починає розповідати за свою роботу. Називає фірми (звучать назви), одну їй порадили - виявилась недешева, а в іншій працює її сестра. Завдяки якій переоформила клієнтів у її компанії. А як брати всі договори, то сума вийшла на пів мільйона!
- Знаєш, як мені дзвонили з аеропорту, аби довідатися про організацію польоту, із якою інтонацією до мене говорили? "Вітаю найкращих клієнтів нашої компанії!" А в кінці поцікавились метою польоту. А я кажу: "Поїздка на семінар із франкознавчих студій", - розповідає вона.
Аж здивувалась, адже науковці вперше за її життя наймають більшість місць у літаку.
Я з парашутом, розмірами з рюкзак. Знаходжу фури, аби з їхньої висоти зістрибнути і полетіти далі. Питаю в одного водія, другого. Вони не проти, але в одного з них є характерний люк назовні, зроблений у даху. Вилажу, хоча трохи дико, по поручнях та інших конструкціях салону. Кажу: "мені тільки стрибнути з парашутом і я полечу!" Тієї миті я розумію, що опинився в автобусі, який їде в Київ, куди мені потрібно летіти. Вагаюсь: як зробити краще. 0243'

Сон 170420 "Депутат Бундестагу"

Дзвонить телефон і чоловічий голос повідомляє, що я став депутатом Бундестагу. Просить приїхати, аби я отримав певні інструкції. Тепер я в приміщенні парламенту. Спілкуюсь із чоловіком, який говорив зі мною по телефону. Першим ділом хочу дізнатися: де моє місце? (Куди сісти з багатьох подібних місць у парламенті?)
- Ми займатимемо перші місця! - відповідає співрозмовник. Мене здивувало слово "займатимемо", як форма дієслова майбутнього часу. Розумію, що сьогодні потрапив у діючий процес тієї каденції, що завершується, а я увійшов у наступну, у якій засідатиму. Згаданий чоловік дає для ознайомлення якісь буклети. У мене виникає багато питань, але бачу, що він зайнятий. Лише тієї миті приходить ще одне осяяння: я ж не розумію німецької! От поставив би кому-небудь питання, а не можу. На останок згаданий чоловік дає мені якусь коробку, схожу на ящик. (Образ неконкретизований, хоча уві сні був доволі ясний для розуміння: наче велика "мікрохвильовка", адже можу судити за спеціальним темним покриттям ізсередини, а в ній стільці (можливо, під впливом сну напередодні). З тим "ящиком" важко співвіднести логіку розмірів і речей у ньому). Вдома доволі довго берусь за ті стільці, аби їх чи то замінити чи пофарбувати наново.
Кілька разів уві сні пробую записати цей сон і кожного разу виникають нові герої. Спочатку якісь два незнайомі чоловіки, згодом жіночка, потім похід на річку, біля якої проходили якісь дівчата. (Про останніх героїв у пам'яті залишилось щось невиразне, а от про перших трохи цікавіше).
Отже, приходять до мене два незнайомі чоловіки із раптовою заявкою:
- Ми вирішили розбудовувати Європу!
- Там, де вона є, чи тут, де її немає? - з гумором перепитую в них.
- Всюди, там де ми є! Ви ж отримали мандат депутата? Ми хочемо познайомитися з Вашими батьками! Маю надію вони такі ж великі люди, як і ми?
Дивлюсь на нього, а він (говорун) і його напарник незвично високі, більше за мене, на що одразу й не звернув уваги. (У контексті діалогу слово "великі" по співвідношенню мого до їхнього зросту створює якусь абсурдність).
- Батько є вдома, - відповідаю.
Ідуть вперед, заходять за ріг дому, помічають тата, вітаються і сходу питають завуальовано про гроші, щось на зразок:
- А у вас є підтримка, аби ваш син представляв європейські цінності?
- Нам є на що спертися! - так само неоднозначно відповідає батько.
Виникає певне пожвавлення зі сторони незнайомців, аби продовжити розмову, але батько з хитринкою усміхається і йде у хату. Я ж пробую про себе підібрати слова, аби ними стримати їх на місці: "Це він так про Бога?", "Про зв'язки?", "Це в нього такий гумор?"... Не знайшовши щось оригінальне, кажу прозаїчніше:
- Повірте, як для пенсіонера, менше ніж ви! 0445'

Сон 160420 "Час, конспірологія, геополітика"

Приходить у гості до баби Марії дв. сестра, а на вигляд - це зовсім незнайома мені людина - чужа, із дивним шрамом на носі, наче вирвано шматок шкіри. Ведеться розмова ні про що, ініціатором якої виступає вона, я ж зайнятий якимись хатніми справами. По ходу розмови виймає паяльник на два жала, щось починає мені про них говорити, вмикає, вони гріються і трохи піддимлюють. Час від часу я обриваю подібний діалог, який перетікає лише в її спіч.
- Знаю, як він працює! - кажу.
- Ти не знаєш, де вони застосовуються! - стверджуючи з притиском. І тему розмови переводить на якийсь збочений інтим.
Дивлюсь уважніше на її шрам на носі, який, видно, був залишений подібним паяльником. Знову обривою монолог:
- Тобі це подобається?
Без відповіді розумію, що "так" і додаю:
- Мені це не цікаво! Прошу піти і більше з таким до мене не підходити!
Вона йде. Дивлюсь на годинник і розумію, що пора буде прибратися, адже скоро прийдуть "свої", а цю половину хати краще - до приходу б.М. Поле діяльности: дві кімнати і кухня. Знаходжу в кутку вітальні, за шафою, в'язку бананів, загорнуту в пакет, але в значенні: рівно зв'язаних із колись розрізаних половинок. Пробую рукою, а вони всі з'їжені (пусті зсередини), а разом із ними записка: "Нехай буде зв'язаний, як я зв'язала вас, той, хто дав мені ці банани". І я пригадую, що ними свого часу пригощала моя сестра (бабина онучка). Дивуюсь б.М., як вона могла піти на таке чародійство? (Пригадування торкається якогось фрагменту забутого сну). Зіжмакую ті рештки, які, як на диво, виглядали доволі свіжими, хоча, за логікою часу, таке не можливе, і залишаю лежати з тією ж запискою в пакеті, у тому ж кутку кімнати. Прибираю на швейній машинці нитки з голками, дрібні рештки від тканин, переставляю на свої місця інші малі й великі предмети, зокрема стільці, з яких тільки-но виявив, було пару поламаних. Максимально ставлю все так, як було, а місцями навіть краще. Зіпсуті стільці відставляю убік від столу. Дивлюсь у вікно, бачу, як хтось із малою дитиною вже повертається додому, іде до воріт і вже їх відчиняє. Я наводжу останні штрихи. А в голові гуляють фрази: "Час, аби все встигнути", "Теорія змови - теорія позиційної руки". 0101'
P.S. Поняття "Теорія змови" (конспірологія) фігурує вже у кількох снах підряд, день за днем. "Теорія позиційної руки" співзвучна з іншим терміном, який постфактум знайшов у інтернеті: «Збігнєв Бжезінський сказав дуже цікаву фразу: "Геополітика – це теорія позиційної гри, яка відбувається на світовій шахівниці"». Отже, залишаються основні слова: "час", "конспірологія" та "геополітика".

Сон 150420 "Грандіозний ремонт"

Релігійне місце, нетипове для проведення молитовних зборів. Веде їх чорнява жіночка (знайома мені людина з реального життя, на відміну: я для неї). Навіть здивувався, коли її там побачив. Читала зборам, які стояли колом разом із нею, якусь проповідь. Все виглядало настільки серйозно, що відчув певний збій шаблонів, адже її трохи знаю, як чиновника середньої ланки з доволі раціональними поглядами. Серед того кола людей побачив ще кількох знайомих, серед яких відеооператора О.Ц., який знімував захід (знайома раніше робота, з подібним релігійний ухилом). Мені настільки це виявилось диким, що я розвернувся і пішов геть.

Виходжу на площу рідного міста, а там грандіозний ремонт. (За певними елементами архітектури нагадує мені Київ, а не Житомир). Історична частина. Нерівномірно, по неймовірно-великій території розкидані по піску масивні каміння, що розміром нагадують колишні стіни та підмурки будівель. Про себе міркую: як сильно змінилось місто! Присутні деякі ділянки відремонтованого, мені знайомого ще з минулого року (таке переконання уві сні). Виникає бажання все це засвітлувати. Певною мірою навіть прицінююсь у деяких ракурсах, але все настільки масштабно! (Цікаво, що вві сні я навіть не відзначив, що ремонт ведеться без огородження території, адже все можна назвати будівельним майданчиком, а проєкт - генеральним планом). На відремонтованому майданчику граються діти. Маленька дівчина просить з нею поприсідати, а сама голенька, лише має верхню сорочину. Я поряд з нею великий дядько.
- Ти думаєш, у мене це вийде? - питаю в неї. - Зумію, зумію! - заспокоюю її.
Взявшись за руки, на тому ж дитячому майданчику починаємо присідати, набираючи швидкість, яку задає сама дитина.
- У тебе є тато? - питаю в неї.
- ... (Мовчить).
Поряд мене стоїть моя донька. Я щось коментую за цю дівчину.
Потім образ дитини міняється: тепер це не дівчинка, а якийсь малий хлопець, якого можна навіть узяти на руки. Що і роблю. Щиро спілкуюсь, наче з власною дитиною. Дивлюсь на нього і прочитую за певними рисами обличчя майбутній характер, який мене насторожує. Аби проговорити з ним позитивні вектори в подальшому житті, кажу до нього:
- Обіцяй, малий, що будеш хорошою людиною!
Тріпоче головою у знак згоди і додає:
- Мені дуже сподобалось! - у значенні "батьківської" розмови, яку я з ним мав.
0455'

Сон 140420 "Конспірологічна андрогінність"

Два чоловіки на лоні природи спілкуються на різні теми. Один з них по життю далекий від  розваг, другий - навпаки, проявляє ініціативу: то десь пройтись, то покупатися, то перепливти на острівок, де знаходиться "романтична" (затаєна) хатинка. За всім тим приховується певна змова та затаєність незрозумілих ще до кінця намірів. Тепер бачу, як прогулюється сімейна пара років по 50-60. Неспішно, озираючись по сторонах. Дивлюсь ближче, а це чергова конспірація: один - чоловік, як чоловік, а другий - перевдягнутий у жінку. Це той, що має роль "детектива-затійника", навіть і не впізнати: одягнув перуку, зробив макіяж, наклав вії. Єдине, що виказувало: це темний відтінок шкіри на місці голеної бороди. Озираючись нишком по сторонах, як справжній нишпорка, крізь удавану усмішку розповідає напарнику, із яким іде попід ручку, що "чекаємо ключового моменту", ідея розуміння якого вибудована на тлумаченні певної конспірології речей: "час", "число", "дзвіночки". Тепер наступає цей момент "Х": звучать серени, стає зрозумілим, що на сусідній вулиці відбувається щось неординарне, якась паніка і нетипова ситуація. Він каже: "пора!" Отже, час діяти!.. Тієї миті я вже не помічаю їх, зриваюсь із місця й біжу, біжу, що є духу. 0230'

Дивлюсь на дівчину-модель, яка є обличчям великої іноземної компанії, і розумію, що з нею щось не так. Точно: світлі, ледь виразні вусики й такого ж кольору, але виразніша борідка, яка більш окреслена на підборідді, починаючи з кутиків вуст. Спостерігаю далі, як вона красується перед камерами й ставлю собі питання: якою може бути фірма, коли на власні офіційні рекламні кампанії, на постійній основі бере таку модель?
P.S. Незалежно від того, що цей сон має спільний, хоча від'ємний, образ із попереднім, пригадав, що обличчя дівчини із такою ж акуратною борідкою-блонд вже фігурувало колись у забутому сні.

Сон 120420 "Розплавлений метал"

Завод, на якому відбувається технологічний процес, пов'язаний з розплавом металу. Я знаю про ту ділянку, де відбувається плавка, але ніколи там не бував. На якомусь етапі з'являється позаштатна ситуація, де з розмов розумію, що вона вийшла з-під контролю. Між кількома людьми з'являється "конспірологічна" змова. Як сторонній учасник, уперше потрапляю на ту ділянку й бачу великий округлий "басейн-чан" у якому плавиться метал у яскравих біло-жовтувато-чорних розливах. Відчувається, як у "повітрі" стоїть невизначеність перед майбутнім. (Думка підсилена власними міркуваннями-спостереженнями за роботою заводів і підприємств: от вони працюють, з труб валить дим/пара... а от якогось дня (дні, тижні...) - ні!). У продовженні цього сюжету продовжують фігурувати двоє людей, де один має другому переказати щось важливе. Вони спеціально йдуть в окремий будиночок. Їх шукає ще одна людина. Незалежним звуковим оформленням звучить чотиривірш, який запам'ятовується частково, як і сам сон: "Господар повісився / З ним і Джульбарс...", - що нагадало пісню "Джульбарс" (слова: Віктора Неборака, виконавець: Віктор Морозов, разом із гуртом "Мертвий півень". Альбом "Афродизіяки"). (Знайшов друге значення імени "Джульбарс" - мінно-пошуковий пес ІІ світової війни). 0615'
P.S. У сні фігурують буквальні аналогії з певними мізансценами, виконані героєм другого плану у фільмі "ТойХто ПройшовКрізьВогонь", які вказують на затаєні бажання, "конспіролонічні" змови із "самим собою": відмежування від світу (закривання/пробивання дверей), проникнення не на свою територію, завищені очікування/розчарування і невідомість у майбутньому.

Сон 110420 "Пройняте жиром"

Заїхав у продуктовий магазин і вибираю різні товари. Щоразу вишукую якісь нові та смачні страви. Мало не останнє, що вибраю, так це хрусткі тістечка, схожі на пахлаву, ще й присипані пудрою. Взяв усю решту, яка була, прямо з коробкою: десь більша її половина. Протягом вибору, щоразу себе повертав до думки, аби не забути ще купити й поміняти металеві "С"-перемички: з широких на тонші. У результаті вони мають виглядати драбинкою. Що й зробив. Але вдома почав міркувати: як замінити? 0030'

Перекопується лопатою ділянка землі, що схожа (за місцем) на ту, яку має дв. сестра в Криму. Я бачу дивну "венеґретну" структуру того ґрунту. Він щедро угноюється відходами від їжі: відвареним лушпинням від картоплі та дрібно нарізаним м'ясом. Перекопуючи вже існуюче, сестра каже, що у них були певні контролюючі органи, які перевіряли землю й здивувалися їхній якости, надавши високої оцінки. Я ж кажу: "А знаєш, завдяки чому така врожайність?" - По короткій паузі, продовжуючи думку: "Наявність у м'ясі - сала!" 0500'

Сон 080420 "Рік "дощитиме" - "з неба - падатиме""

Гуляємо з дружиною лісом. Пару разів знайшов гриби і взяв їх до пакета. На якомусь етапі в дружини виникла паніка, що ми заблукали. Я ж заспокоїв. Кажу: "що знаю де ми знаходимось, я вже тут був, довірся мені і я виведу нас у місто!" Просто за певним ландшафтом приховувався візуальний доступ до певних вуличок, які виходили на центральні дороги міста. Тепер ми опиняємось у дворі дому баби Дусі. Хвалимось, що знайшли в лісі гриби. Хоча це дивно, бо дощів, як таких, випало мало.  А можливо, це й знак, що рік буде дощовим, на відміну від попереднього, і грибів буде більше. Б.Д. так само хвалиться, що має у відрі гриби. Дістає один, дивиться під шапочку і каже: "Хоча не дозрів, але готувати можна!" Я ж показую зі своїх один найбільший. Вона бере в руки. Хоча я бачу, що він такий самий, як був у неї, вирішує дати йому кращої оцінки: "А цей хороший!" - у значенні "зрілий" - вказуючи на чітку ґратовану структуру низу каптурика. 0250'

Якась дівчина, яка, слухаючи мої поради, набиралась менеджерського досвіду в продажах, час від часу приходила і ділилася своїми успіхами. Якогось дня каже, що у фірми реорганізація і вона опиняється "на вулиці" - без роботи. У той же час я дивлюсь на небо і бачу кілька видив.
Перше: великий движок літака падає на житлові будинки, проноситься ще з кілька сот метрів і зупиняється недалеко від мене. Я кажу тій дівчині, що має щось трапитись із літаком! Подібний образ до мене вже приходив два рази і він підтверджувався за певний час реальними фактами. Подумки ілюструючи для себе спогади, з впевненістю додаю: "щодо літаків, так це точно!" (таке переконання лише уві сні).
Друге: дивлюсь на небо, а хмара швидко темніє, з'являється короткочасний спалах і з неба сиплеться чорний попіл. Спочатку я не міг зрозуміти: що це таке? Але такі спалахи почали наближатися у мою сторону все ближче і ближче - хмарка за хмаркою, поки я не зловив у свою долоню ті чорні, легкі, лапаті, як сніг, ошурки. Чомусь подумав за газ, який вибухає в повітрі: "згорає хмара", отже, "газова".
Тієї миті з'являється дівчина, яка проходить уздовж газової труби й час від часу сильно її трусить, зазначаючи, що в них із часом накопичується небажане сміття. Тепер з'являється бригада хлопців-газовщиків. Один вітається з першою дівчиною, із якою я вів розмову. По іронії долі, це були для неї колишні колеги. Зупиняються біля другої ("трусительки труб"), яка мені нагадала одну давню колегу. Знаючи трохи її стервозний характер, кажу до хлопця, який вирішив зупинитися на неї поглядом:
- Незамужня!
- Хто? - раптом обриває цю милу ідилію її реакція. 0405'

Сон 040420 "Відвідини музею"

Після відвідин музею я повертаюсь до нього вже не сам, а з дружиною і ще однією людиною, яка хотіла б там побувати. Приходимо, а там черга: всі хочуть потрапити на оглядини. Я ж розумію, що вже кінець робочого дня і всі просто фізично не зможуть обійти та обдивитися те, що там є. Поза чергою дружина питає за абонемент, щось на зразок того, що за купленим квитком можна буде пройтись цим же музеєм наступного разу, навіть, за потреби, відвідати кілька разів. Знаючи це, люди сидять, аби потрапити й, хоча б частково, почати дивитися на те, що там є. У той же час мені треба відлучитися, аби зустрітися з поважною людиною в його власному домі. Тепер я там! (Важко пригадати "перехід": з однієї сторони я біля музею, а тепер - у домі, схожому на музей, наче від самого музею й не відходив). Мене зустрічає кілька людей з прислуги, які інформують, що скоро буде господар, а нині я можу спокійно прогулятися будинком, поки він не прийде. Я починаю ходити великими кімнатами, щоразу піднімаючись поверхом вище. Знаю, що десь на третьому поверсі знаходиться кабінет господаря, який, як і всі є відчинений. Коли я зайшов, побачив, що на дивані напівлежать і сплять двоє людей, видно, охоронці. Тоді нишком вийшов звідти, зосередившись на деталях попередніх кімнат-кабінетів, що йшли одна за одною. Навіть було підійшов до одного столу, подивився на відкриту тубу у вигляді ящика, аби зрозуміти, що там лежить. Було цікаво й до деталей побуту. Йду далі. Ось мене зустрічають двоє підлітків: хлопчик і дівчинка. Одразу подумалось, що це діти господаря. Видно, тілько-но приїхали. Їм до мене якось байдуже, від чого навіть здивувався. Моя самооцінка: я ж стороння тут людина! Разом із тим дивне відчуття музейности й, відповідно до нього, власної поведінки й інших. (Такої самооцінки або ж прикладів у реалі не існує). Йду далі. Ось зустрічаю ту саму прислугу, яка запросила мене в дім. Розповідають, що є два відвідувача, які гуляють всюди, навіть полізли в підвальне приміщення. Питають у мене експертної думки: як я це оцінюю? Але хтось з персоналу висловлює свої судження і побажання. Я ж даю людині виговоритись, не втручаючись у монолог. 0435'

Сон 030420 "Детективна історія"

Хтось розповідає життєву історію, як один чоловік прийшов у ювелірний магазин вибирати собі товар. Підбирав довго й навіть на дечому зупинився. Певною мірою поводився дивно: відволікався на сторонні предмети, ходив по кімнаті, заглядав на вазони. Виглядав просто і легко входив у довіру, а тим самим: у розмову з продавцем. На якомусь етапі вже вирішив було попрощатися і йти геть, але затримався в дверях. Продавець, який виходив за ним, аби провести клієнта, відчув тієї миті небезпеку з боку відвідувача, побачивши, як з його кишені звисає нитка. Підхопивши її, почав тягти на себе, і виявилось, що це нитка для чищення зубів. Тримаючи її в своїх руках, звертається до відвідувача:
- А подивись, що у мене є!
Відвідувач робить різкий рух, що його викрили в потаємних намірах, хоче напасти на продавця, але той швидко намотує на шию противникові ту нитку, не даючи йому шанси на життя.
- А пригадуєш ту історію, яку я розповідав перед цим? - каже мені співрозмовник.
- Пригадую. (Подібна, щодо злочину, але зовсім інша історія, яку по пробудженню забув).
- Так от, вони мають спільного винуваться!
Тієї миті я взагалі вже розгубився і не зумів дати раду логіці подій. Прошу продовжити.
- А в усьому винна одна жінка, якій хотіли сподобатися ці чоловіки, а наразили себе на злочин, який дивним чином спрацював ціною їхнього життя. 0455'

Сон 020420 "Рух обмежено!"

Сідаю в бус за кермо. Разом зі мною мої діти. Від'їжджаю від дому (незнайомий в реалі) на метрів зо двадцять і згадую, що дещо забув. Завертаю за перший поворот паркової зони і повертаюсь до дому. Зупиняюсь, виходжу з машини, а незнайомий чоловік питає:
- Можете від'їхати?
- Звісно! - відповідаю я.
- Мені треба доступ до комунікаційних ям. - Показуючи під машину (перед і за нею).
- Та мені на пару хвилин заскочити до дому і я поїду! - кажу йому.
Обертаюсь, а люки (прямокутної форми) вже відчинені, так, що вже не проїхати ані вперед, ані назад. Той же чоловік мені продовжує жалітися:
- А ви не знаєте, хто тут бува сидить? От я помічав тут на днях таке, що залазить у яму чоловік і сидить у ній хвилин п'ятнадцять, потім виймає звідти якесь срібло, скручене в нитку, потім іде в наступну...
- Видно, то крадуть кабеля!
Дивлюсь, а цей мужик вже сидить частково в одній з ям і показує мені розрізані ґумові труби, пластичні й неймовірно великого діаметру.
- Які ізолюються так, як у нас?.. - продовжує допитуватися, наче він працівник фірми, що займається зовсім іншою комунікацією.
Тієї миті я розумію абсурдність подібної розмови: чоловік або "падає на дурочку", бо сам краде кабеля, або вважає мене за простака.
Знову дивлюсь на того чоловіка, а він вже підтримує за руку якусь дівчину, вдягнену в ролі блазня: в червоному костюмі зі дзвіночками на голові, - аби вона, вже опинившись у ямі, не впала там у воду, яка видається мені схожою на бурхливе море.
Про себе фіксую свій стан: "стрес!" По-перше: невдала поїздка; по-друге: згадування про забуте; по-третє: повернення до дому; по-четверте: незнайомий чоловік із дивною розмовою; по-п'яте: відкриті люки, як перешкода на шляху; по-шосте: дівчина, яка мало не падає у воду...
- То хай падає! - кажу йому.
- Ви ж вмієте плавати? - питаю в неї.
- Ні!.. - Обурюється вона, панічно смикаючи ногами над водою.
- То я дам драбину! - даю пораду для того чоловіка й іду до машини, аби її взяти.
- Вона вже є!.. - показує мені її в ямі, а, дивлячись на дівчину, за мить зауважує дивним суржиком: "Опять побіліла!" 0245'
P.S. Проснувся з розбурханим настроєм, наче мене хтось свідомо виводив із рівноваги.

Я на якомусь заводі із виробничим процесом. Мені дзвонить жіночка, яка починає вичитувати на тему: чому я, знімаючи в неї квартиру, не користувався додатковими послугами, зокрема пранням. У неї ця опція коштує "всього 700 грн". Розмова не склалась, але роздуми залишились: наступного разу, як подзвонить, скажу їй, правду, щоб не зазнавалась, що паралельно зняв ще одне житло, в якому була пральна машина і перу в ній скільки хочу. Повертаючись до виробничого процесу, дивлюсь на різні технологічні лінії. На якомусь етапі побачив, як по одній скляній трубі починає погано подаватися блакитна рідина, розріджується густими порціями повітряних мас. Трубу починає трусити і вона злітає з кріплень кудись у сторону, наче пластичний шланг. Я терміново натискаю кнопку "стоп". Хоча розумію, що зупиняю тим зовсім іншу лінію. Починає працювати сигналізація. Тепер вирішую залізти під складну металеву конструкцію. Без видимого для себе результату ледь вилажу. Зважаю на свій класичний костюм, зокрема на піджак: чи не вимастився? Виповзав спиною по підлозі! Тепер приходять співробітники і вітають колегу з цього ж цеху з днем народження. Дарують конверт. Начальник (схожий в реалі на А.Б., мого колишнього керівника відділу КІП) вітає її простими словами, без показового надміру. Поспішає вже йти. У неї виникає інтерес: що в тому конверті? Мені теж цікаво: гроші? квитки на подорож із чоловіком у Чорногорію? А чому лише з чоловіком? - разом із дітьми! А чому подумалось про Чорногорію? - є й інші країни! Аж ні: куди нині їхати? - всюди коронавірус! 0458'

Спостереження за відчуттями під час сну

З якогось часу спостеріг за собою, що почав спати чутливо. Тому найменший звук чи шерех мене може розбудити, або спровокувати певні асоціації. Тому, записуючи сни, припускаю, що моя свідомість так само є налаштованою чутливо, але вже до внутрішніх процесів. Всією складністю є їх перебіг, у незвичному для нас розумінні, тому так важливо зуміти записати побачений сон.
19.12.19

Під час сну мозок мислить з позиції пошуку аналогій тій проблемі (задачі), якою перейнятий протягом свідомого дня. Можливі навіть варіанти розв'язання, коли проблема є усвідомленою. Наприклад: я міркую, як моя донька поступатиме в освітній заклад у Польщі. В результаті: кілька снів підряд сняться євреї, як анологія знайомого досвіду з родичами, що переїхали і мешкають у Ізраїлі.
14.02.20

Сон не має меж, хоча переважно бере образи з досвіду баченого сновидцем у реальности.
06.03.20

Певною мірою можна сказати, що сон - уявний. Але це не так! Уява належить до образу, витвореного силою думки, а уві сні процеси творення - неконтрольовані. Наприклад, візьмемо "простір". У реальності він чітко окреслений геометричною просторовістю, більшою мірою сталою в короткому проміжку часу. Уві сні ж з одного боку "простір" окреслений  впізнаваною логікою на рівні елементарних понять: "стіни", "стеля", "підлога", але їхнє розташування, може за мить змінитися, наприклад, з образу однієї кімнати - на іншу.
10.03.20

Сон вказує на своєму прикладі, що життя може бути різноманітним. Цією простою істиною сон доводить: "Змінюйтесь і змінюйте все довкола!" Наприклад, уві сні будівлі щоразу інші, люди приходять з різного проміжку часу та простору, кордонів не існує, закони виражені лише внутрішнім цензором.
11.03.20

Уві сні буває порушена логіка, але деякі образи можуть бути вплетені в доволі зрозумілу послідовність подій, пов'язані взаємозумовленою ясністю виникнення. З'являється переконання, що частини сну з найбільшою чіткістю достойні кращої уваги для тлумачення. Але буває інша якість: уві сні все ясно зрозуміле, а описати реальними словами - ірреально - щось за межами можливого. Як висновок: найголовнішими є не слова, а досвід отриманий від враження.
21.03.20

Виглядає, як аксіома: "реальність" неживих предметів уві сні - абсурдна. Лише одушевлені предмети (в розумінні сновидця) та люди мають значеннєву вагу для тлумачення сну.
31.03.20

Сон 290320 "Долучитися до підготовки: три дні, як три тижні"

За однією рекомендацією звернувся до мене незнайомий чоловік, аби я йому видав книжку. Виконання замовлення пройшло успішно і він запропонував мені ще одну співпрацю: долучитися до підготовки весілля його сина. Чоловік виявився багатим і міг дозволити собі різні забаганки, зокрема, замовлення спеціалістів з різних галузей. Вирішував серйозні справи, але, разом із тим, якось незвично "впав мені на хвіст": проявив до мене підвищений інтерес, дивним чином вирішивши, що я буду для нього цінним спеціалістом. Тепер спілкуємось у нього вдома з колом людей, які організовуватимуть це весілля. Серед них є знайомі мені люди, що мають відношення до роботи в телерадіокомпанії. Люди висловлюють свої міркування і побажання. Замовник (згаданий чоловік) сидить за листочком і записує всі заходи, які маємо провести. Підвівши підсумки, констатує, що на все піде три дні. Для мене це прозвучало, як "три тижні". Навіть щось на цю тему й прокоментував. На якомусь етапі мені захотілось внести пропозицію, аби початок застілля не прив'язували до молодят: за попередньою домовленістю починали б уже тоді, коли їх ще не буде. І навів приклад зі свого весілля, коли я з нареченою ще їздив на фотосесії різними привабливими локаціями, а батько підганяв нас телефонними дзвінками, маніпулюючи, що "гості вже зачекались, стіл накритий і ми почнемо без вас!" Вислухавши моє міркування, послідувала реакція тиші: сподобалось чи ні така ідея, було неясно. Хоча у той момент виникло відчуття сорому за батька: я казав собі, що не варто було наводити людям приклади з негативним досвідом. Малознайомі нам люди, яких доводиться бачити раз-два в житті, запам'ятовують тебе лише за подібною історією... Тепер я їду з замовником у його машині і ми вже говоримо за дату весілля. Я ж подумки ловлю себе на тому, що подав документи на вступ у технічний ліцей, аби отримати ще один робітничий фах, а це весілля може накластися на початок сесії. Вирішую, що вже доведеться прогуляти. Тепер ми всі в автобусі, який розвозить нас по кількох визначених зупинках. Більшість людей зійшло. Автобус набирає швидкість і їде до центральної площі. Я міркую, аби запитати у водія, чи їхатиме він у сторону автовокзалу? Мені ж додому! 0645'

Лежу з дружиною в ліжку, спілкуємось на різні теми, зокрема про дорогу додому - до дітей. Так, наче я з нею в Польщі, хоча, за візуальними ознаками, я приїхав додому. За вікном падає густий дощ, хоча проснувся і сильно хочеться спати далі. Можна було б зайнятися ще чимось, але в голову не приходять ідеї: вихідні розслабляють по-своєму. Жінка натяками каже, чого хоче. Я жвавішаю... Окремим фрагментом пригадується двоєрідна сестра, яка доволі рано вийшла заміж, і тепер у неї вже доволі дорослі діти. Вона розповідає історію, як колись неоднозначно дивилися на неї, коли вона своєрідно напівприсідала-напівнахилялась бочком, щоб прати, і показує як: коли домашня спідниця трохи підгарбується. Тієї миті до нас заходить якийсь очікуваний чоловік і починає розповідати про щось своє. 0840'

Сон 280320 "Заручність від "недуги": образний перифраз "ефекту метелика""

Якась дівчина розповідає, що їй зараз стає краще: менш причумлена, ясніє в голові, стає легше жити та дихати. У той же час я покриваю якимось розчином зв'язку сірих кабелів. Вони ж поволі стають світлішими. Паралельно з цим бачу іншу дівчину, яка розповідає, як їй стає якось не по собі: звужується свідомість, з'являється якась виснаженість. Тієї миті я розумію, що бачу іншу сторону речей. З незрозумілих мені причин, із першої дівчини було знято покладену на неї в минулому хворобу, а на другу, за наївним робочим завданням, я сам накладаю (пензликом по кабелях), якимось неясним мені чином, заручність від "недуги". 0420'
P.S. На днях з колегою обговорював математичну закономірність "ефекту метелика". У цьому сні присутній образний перифраз цього явища.

Сон 270320 "Королева Іспанії"

За попередній день (26.03.2020) запам'ятався лише фрагмент сну: "Я на човні разом із дружиною. Сиджу на веслах і ми спілкуємось. Човен рівно та спокійно пливе по воді".

Я в храмі, більше схожому на костел. Збираються люди, наче на якийсь захід. З однієї сторони присутня певна організація дійства: люди, які приходять, сідають на порожні місця, хоча розташовані вони асиметрично, але під прямими кутами; та хаос: поки всі сідають і ходять, утворюється багато руху. Я помічаю знайому мені вчительку української мови (пару раз був запрошений нею, аби прочитати дітям свої поезії), а біля неї якусь дівчинку в червоній туніці. Всі сідають на місця і починається богослужіння. Несподівано, як для мене, до дівчини підходить ксьондз і благословляє її. Тепер я вирізняю з усього, що дівчина, з поміж інших, сидить не на звичних дерев'яних стільцях, а на троні. Розумію, що я, спершись на якомусь етапі просто біля сповпа, стою біля цієї дівчини (з правої сторони, але боком до неї). Ксьондз говорить про неї якісь несподівані для мене речі: про те, що це велика честь, що "нас відвідала член королевської родини... (далі багато регалій), а в майбутньому - королева Іспанії". Дівчина питає в згаданої вчительки: "Навіщо вони сюди прийшли? Навіщо це мені?" На що вона їй коротко пояснює, що це такий протокол (щось на зразок: так треба!).

Виходжу з автобуса в районному центрі й іду по малознайомому місту, геть незнайомими вуличками. Переходжу між житловими будинками, то в одну сторону, то в іншу. Рухаюсь інтуїтивно, адже знаю, що тут - недалеко. Тепер виходжу на впізнавану мені вулицю, де біля одного старого одноповерхового цегляного будинку з обсипаною штукатуркою стоїть чоловік і маше мені рукою. Я його впізнаю (в реальному - директор міського центру технічної творчости для молоді). Уже тієї миті розумію, що це саме той будинок культури, який шукав. Заходжу всередину, підходжу до жіночки, яка мала образ державного службовця, дістаю два папірці з проханням зареєструвати творчий колектив з доволі народною назвою, щось на зразок "Древляни". Це прохання не моє, але мій приїзд пов'язаний саме з тим, що я зацікавлений у вирішенні даного питання. Поки мене прийняти не може, просить зачекати: хтось переді мною з поспіхом робить свої документи. Тепер все міняється таким чином, що те місце чимдалі нагадує бібліотеку, в якій відбувається захід. Ще помічаю, як приходять незнайомі мені люди, сідають, готуються. Біля мене дружина, яка із собою має кілька власних книг. Захід починається і на ньому надають слово хлопцю, молодому та перспективному автору художніх творів і наукових розвідок. Він розповідає за власну творчість і шлях до неї, акцентує увагу на своїх відкриттях, зокрема на тому, що, несподівано для мене, починає сипати компліментами моїй дружині, розповідаючи за унікальну статтю з математики, яка отримує доволі позитивні відгуки. Я ж про себе дивуюсь: "Яка математика? Вона ж - філолог!" Хоча з'ясовується, що це свого роду стаття на межі двох наук. Майже на тому й завершує свій виступ:
- З цієї статті потрібно починати вивчати наукові роботи Г.Л.
Десь по завершенню заходу, оригінально зашнуровую лівий черевик із двома симетричними хвостиками догори і донизу. 0340'

Раптом виникає буквенно-словесний каламбур: "MAG-In шOCEAN". На артикуляційне увиразненя цієї фрази, хтось ствердно констатує:
- Я знаю матеріали з яких це зроблено! 0500'

Сон 250320 "По-суті, все виявилось просто"

Ремонтую телевізори на якесь замовлення. Знаходжусь, наче як удома - в батьковій майстерні. Один відремонтував, щодо другого виникає питання і я спускаюсь до старшого спеціаліста, аби його вирішити. Тепер я опиняюсь в ательє по ремонту техніки, у заводських масштабах, на якому працює мій батько. Натрапляю то на одного майстра, то іншого. Раптом до мене підходить керівниця підрозділу і питає:
- Читала, що ти працював на хлібокомбінаті. Тут треба вирішити питання: як його розкрутити? - Показуючи округлу довгу конструкцію, на якій знаходяться металеві щітки.
Я ж спочатку віднікуюсь, що такого там не зустрічав і тому не знаю як робити, хоча пропоную подивитися:
- Може, чим і допоможу!
По-суті, все виявилось просто. Двоє працівників підхопили мою роботу, аби почали працювати в кілька рук. По завершенню один з них каже:
- Треба подивитися ще одну конструкцію! - підвівши мене до верстатів, на яких були круглі металеві щітки. Починаю крутити й там. На мою роботу дивитися згадана керівниця і промовляє грайливим голосом у тоні:
- Ех ти, цицюра!
0030'

Наснився ще один сон, але його записав у наступному сні. Проснувся з переконанням, що в мене в реалі два записи - констатував один. Навіть не пробую щось відтворити -настільки мінімальне уявлення, що там було. Пов'язано це з тим, що в переважній більшості, коли вночі записую сон і лягаю знову спати, він для мене втрачає подальшу актуальність - сниться щось інше. Таку ситуацію спостерігаю за собою в снах не перший раз, але не засмучуюсь, адже сни, особливо забуті - недоусвідомленні, мають властивість повторюватись, або нагадувати про себе, хоча з певним видозміненням.

Сон 240320 "Уверх лізти - нереально!"

Йду з дружиною та дітьми ускладненою ділянкою дороги, якій характерна з правої сторони - стіна або природна перепона, а з другої - щось на зразок урвища. Весь акцент погляду спрямований вперед. Цією дорогою ми вже ходили (забутий сон), але без дітей. Я пам'ятаю ці місця, як виглядали попереднього разу, тому підказую, куди йти і що нас там очікує. От ми підійшли до урвища, який оцінювали поглядом минулого разу. На схилі, кронами вниз, лежать зрізані дерева із могутніми стовбурами. Внизу красиво окреслена, наче скелями, рівна ділянка, яка з висоти сприймається глухою ямою, без жодного виходу. Зрізаний пеньок колись могутнього дерева рівно окреслює край скелі. Щось треба було дружині здолати, аби пройти далі, тому попросила у мене спочатку лопатку (монтажку), потім зубило. Спочатку до того урвища впав один інструмент, потім другий. Так, наче без видимих перешкод, дружина вирішила спуститися тими зрізаними деревами на саме дно. Вся складність розуміння полягала в нереальній можливості піднятися згодом ними вгору. Тієї ж миті помічаємо, як унизу невідь-звідки з'являються на характерний звук від падіння металевих предметів, двоє чоловіків, підбирають інструмент і так само зникають. Я ж її спиняю і вирішую повернутися на початок, аби спитати у працівників одного гаража, зробленого під СТО, як потрапити в те місце, де знаходиться урвище. Прийшовши до них, чоловік завів мене углиб свого гаража й вивів другою стороною, де я побачив саме те "дно", що виділось зверху. Отже, чоловіки підібрали інструмент тут! Тієї ж миті бачу дружину, яка спустилась вже тими деревами донизу, опинившись біля мене. 

- Як же так, а діти? Вверх лізти - нереально!
- Я думала ти піднімешся до них!..
Інструмент повернули. Добре, що вже знаємо цю хитромудру дорогу нагору! 0255'

Засинаю з тією думкою, що маю записати призабутий фрагмент описаного сну. Зокрема пригадуються гриби. Зокрема те, що ми їх над тим урвищем засівали. Міркую, що це не випадково, адже гриби мають антисептичні властивості, і це, в період поширення вірусу. Зауважую для себе: "важливо!" Тепер для записів сну в мене біля ліжка лежить старий настінний годинник, на якому є електронний циферблат із сенсорнм екраном, як у мобільного телефона. Тепер свої сни записую саме на нього. Іншим фрагментом спостерігаю за контрастами природи: по тому, як пройшов дощ, виявляється, все навколо було нагріте до такої температури, що на очах дощова вода стрімко випаровується густою парою. Тієї миті я з дружиною на стежці до криниці біля батьківського подвір'я (місце частково видозмінене, як то є у сні). Іншим фрагментом, пригадую: поки я записував сон, лежачи на ліжку, до дому приходить дівчина "одна із сестер" (таке уві сні переконання, чиїх? - її ж обличчя не знайоме, але нагадує образ зведеної сестри головної героїні з фільму "Три горішки для Попелюшки") і каже, що в навчальному закладі спростили викладання предметів, тепер оцінки ставлять на халяву, і хвалиться ними, хоча я знаю, що вона не високого професійного рівня. 0430'